Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №753/24085/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/8344/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Комаревцевої Л. В.

від 01 грудня 2025 року

у цивільній справі № 753/24085/25 Дарницького районного суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.06.2024 у між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачкою в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи було укладено договір про споживчий кредит № 100337480, за умовами якого позичальниці надано кредит у розмірі 10 000 грн. Кредитодавець виконав свої обов`язки в повному обсязі, перерахувавши кошти на банківську картку позичальниці, однак остання зобов`язання з повернення кредиту та сплати нарахованих платежів належним чином не виконала. На підставі договору відступлення прав вимоги № 112-МЛ/Т від 24.09.2024 право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача. Посилаючись на невиконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 31 452 грн, з яких 10 000 грн становить основний борг, 15 302 грн - відсотки, 1 150 грн - комісія, 5 000 грн - штрафні санкції, а також судовий збір у сумі 2 422 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року задоволено позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит № 100337480 від 01.06.2024 в розмірі 31 452,00 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не надав первинних бухгалтерських документів на підтвердження надання коштів позичальнику, а надане платіжне доручення № 90115169 від 01.06.2024 не відповідає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті № 22, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004, не містить банківського штампа, підпису виконавця та повних реквізитів отримувача, що унеможливлює підтвердження факту надання кредиту. Також скаржниця посилається на безпідставність нарахування процентів, нікчемність комісії та незаконність стягнення штрафних санкцій у сумі 5 000,00 гривень під час дії воєнного стану відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 01.12.2025 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету та на електрону адресу позивача та рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення за адресою проживання відповідачки (апелянта) (а. с. 81-86).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 01.06.2024 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 100337480. Договір укладено в електронній формі з дотриманням приписів статей 205, 207 ЦК України, статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Підписання правочину здійснено за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на фінансовий телефонний номер відповідача після проходження верифікації в особистому кабінеті на вебсайті товариства, що прирівнюється до власноручного підпису.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та одноразового ідентифікатора створює презумпцію волевиявлення саме цієї особи. Доказів несанкціонованого доступу третіх осіб до особистого кабінету, втрати контролю над фінансовим номером чи звернення до правоохоронних органів щодо вчинення шахрайських дій відповідачем суду не надано.

Також матеріалами справи підтверджено, що 24.09.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 112-МЛ/Т, до якого додано реєстр боржників із зазначенням зобов`язань відповідача. У порядку статей 512, 514 ЦК України до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором від 01.06.2024 № 100337480.

Щодо доводів апеляційної скарги про неналежність платіжного доручення від 01.06.2024 № 90115169 та відсутність доказів надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає наступне.

Посилання апелянта на невідповідність платіжного документа вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, є безпідставним, оскільки зазначений нормативно-правовий акт втратив чинність 01.08.2022. На час виникнення спірних правовідносин порядок здійснення розрахунків врегульовано спеціальним Законом України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591-IX та затвердженою на його виконання постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 «Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг».

Законодавство у сфері платіжних послуг докорінно змінило правове регулювання розрахункових операцій, визначивши статус небанківських надавачів платіжних послуг, платіжних установ та операторів. Надання кредитних коштів небанківськими фінансовими установами у сфері дистанційного кредитування здійснюється шляхом переказу на платіжні картки споживачів через платіжні системи та операторів платіжних послуг. У спірних правовідносинах перерахування коштів здійснювалося за посередництвом фінансової компанії ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (банк платника/платіжна установа) за маскованим номером банківської платіжної картки, яку відповідач самостійно верифікувала та прив`язала у своєму особистому кабінеті позичальника. Сформований електронний платіжний документ № 90115169 містить необхідні відомості про призначення платежу, сторони транзакції, суму переказу в розмірі 10 000,00 гривень та реквізити платіжного інструменту. Посилання на відсутність традиційних банківських реквізитів на паперових носіях не спростовує правову природу електронного переказу в сучасній платіжній інфраструктурі.

Крім того, суд виходить із принципів змагальності цивільного процесу та розподілу тягаря доказування. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.04.2026 у справі № 368/1257/21, стаття 1051 ЦК України передбачає можливість заперечення позичальником факту одержання коштів за договором позики (кредиту) в порядку правової ексцепції. Тягар доведення обставин неотримання коштів покладається саме на позичальника. Наявність підписаного кредитного договору з погодженими умовами та електронного документа про перерахування коштів створює презумпцію виконання кредитодавцем свого обов`язку.

У разі, коли позичальник заперечує факт реального перерахування коштів на його рахунок, він не може обмежуватися виключно формальною критикою процесуальної форми документів позивача. Маючи безперешкодний, прямий та конфіденційний доступ до інформації про власний картковий рахунок та банківські операції, відповідач зобов`язана була надати належний доказ відсутності надходження коштів, а саме виписку з власного карткового рахунку за дату укладення договору та наступні дні. Проте ОСОБА_1 такої виписки не надала, клопотань про її витребування перед судом не порушила та, не заперечуючи самого факту надходження 10 000,00 грн на власну картку, конкретними доказами таке не спростувала. Така процесуальна позиція розцінюється апеляційним судом як ухилення від доказування заявлених заперечень, у зв`язку з чим факт видачі та отримання позичальником кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн вважається повністю доведеним.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти. Нараховані позивачем відсотки у розмірі 15 302,00 грн відповідають умовам договору, укладеного в межах погодженого строку кредитування, та розраховані арифметично правильно.

Стосовно суми 1 150,00 грн судова колегія звертає увагу, що вказана сума становить саме одноразову комісію за надання кредиту, передбачену пунктом 1.1 та пунктом 1.5.1 укладеного договору про споживчий кредит. Згідно зі статтею 1 та частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом належать комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, включно з оплатою за оцінку кредитоспроможності та організацію видачі позики. Оскільки сторонами при укладенні договору досягнуто згоди щодо встановлення фіксованої одноразової плати за надання кредиту, дана умова не суперечить вимогам спеціального законодавства про споживче кредитування, не обмежує законних прав споживача і є обов`язковою до виконання, а отже вказана сума комісії підлягає стягненню з відповідача.

Водночас колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині безпідставності стягнення штрафних санкцій у розмірі 5 000,00 грн з огляду на наступне.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України прямо імперативно передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Усі штрафні санкції, нараховані за прострочення виконання зобов`язань, підлягають обов`язковому списанню кредитором.

Виключення Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 пункту 6-1 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» не скасовує дії норми вищої юридичної сили, якою є Цивільний кодекс України. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 Цивільний кодекс України є основним актом цивільного законодавства, тому за наявності колізії його норми превалюють над іншими нормативно-правовими актами тієї самої юридичної сили, доки відповідні зміни не будуть одночасно внесені безпосередньо до ЦК України. Оскільки пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України залишається чинним та поширює свою дію на всі кредитні правовідносини під час воєнного стану, нарахування та стягнення з позичальника штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання в розмірі 5 000,00 гривень не відповідає встановленим законодавчим обмеженням.

Суд першої інстанції наведених імперативних вимог закону не врахував, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, про часткове задоволення позову та про відмову у стягненні штрафних санкцій.

За таких обставин із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню сума кредитної заборгованості в загальному розмірі 26 452,00 гривні, що складається з 10 000,00 гривень основного боргу за кредитом, 15 302,00 гривень заборгованості за процентами та 1 150,00 гривень разової комісії за надання кредиту.

У зв`язку із скасування рішення підлягають перерозподілу понесені сторонами судові витрати відповідно до статті 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених вимог. Позовні вимоги первісно були заявлені на суму 31 452,00 гривні, а задоволенню підлягають вимоги на суму 26 452,00 гривні, що становить 84,1 % від ціни позову.

Відповідно, сплачений позивачем судовий збір у сумі 2 422,40 гривні підлягає стягненню з відповідача пропорційно в сумі 2 037,24 гривні.

Визначений місцевим судом з дотриманням принципів розумності та співмірності розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 5 000,00 гривень підлягає компенсації відповідачем також пропорційно і складає 4 205,00 гривень.

Понесені відповідачкою ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача на її користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в частині відмовлених позовних вимог, що становить 15,8 % в розмірі 717 грн 63 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість за Кредитним договором № 100337480 від 01.06.2024 в сумі 26 452,00 гривні, що складається з 10 000,00 гривень основного боргу за кредитом, 15 302,00 гривень заборгованості за процентами та 1 150,00 гривень разової комісії за надання кредиту.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 037,31 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у суді перешої інстанції в сумі 4 205,14 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 717 гривень 63 копійки.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов