Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №695/4347/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/12301/2026 Доповідач - Кафідова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 695/4347/25

30 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Кошель Б.І. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивувало тим, що 21 травня 2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 подала заявку на отримання кредиту № 101770587.

Позивач зазначав, що ТОВ «Мілоан» направило відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердила прийняття умов Договору про споживчий кредит № 101770587 від 21 травня 2021 року, який знаходився у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

Вказував, що відповідно до умов кредитного договору до його укладення відповідач отримала проєкт кредитного договору разом із додатками в електронному вигляді в особистому кабінеті, ознайомилася з усіма його умовами та Правилами надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан».

Зазначав, що відповідач уклала Договір про споживчий кредит № 101770587 від 21 травня 2021 року з ТОВ «Мілоан», а на підставі платіжного документа їй було перераховано кредитні кошти на картковий рахунок у сумі 15 000 грн.

Посилався на те, що відповідач належним чином кредитні зобов`язання не виконала.

14 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 08Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за Кредитним договором № 101770587 від 21 травня 2021 року, а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до відповідача.

Позивач зазначав, що згідно з договором відступлення сума боргу перед новим кредитором становить 67 125 грн, із яких: 15 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 50 625 грн - заборгованість за відсотками, 1 500 грн - заборгованість за комісійними винагородами, 0 грн - заборгованість за пенею.

Також вказував, що на адресу відповідача направлялося повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс» та досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором, однак заборгованість відповідачем не погашена.

Посилаючись на наведене, ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 101770587 від 21 травня 2021 року у розмірі 67 125 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 жовтня 2025 року цивільну справу передано за підсудністю до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16 лютого 2026 року до суду першої інстанції надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, в якому вона просила позов задовольнити частково та стягнути з неї на користь ТОВ «Діджи Фінанс» 20 625 грн, із яких 15 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 5 625 грн - заборгованість за відсотками.

У відзиві відповідач не заперечувала, що 21 травня 2021 року між нею та ТОВ «Мілоан» укладено Договір про споживчий кредит № 101770587 та що їй було перераховано кредитні кошти в розмірі 15 000 грн.

Зазначала, що відповідно до пунктів 1.1-1.4 кредитного договору кредитодавець надав їй 15 000 грн на 30 днів з 21 травня 2021 року до 20 червня 2021 року, а вона зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом.

Вказувала, що пунктом 1.5.1 договору передбачено комісію за надання кредиту в сумі 1 500 грн, а пунктом 1.5.2 - проценти за користування кредитом у сумі 5 625 грн за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2026 року позов ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 101770587 від 21 травня 2021 року у розмірі 67 125 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

У решті вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі щодо кредитної заборгованості, суд першої інстанції виходив із доведеності факту укладення між ТОВ «Мілоан» та відповідачем кредитного договору, отримання відповідачем 15 000 грн кредитних коштів, неналежного виконання нею своїх зобов`язань та переходу до ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги за договором факторингу.

Щодо заборгованості за процентами суд першої інстанції виходив із того, що умовами договору передбачалася можливість пролонгації строку кредитування на стандартних (базових) умовах. Оскільки відповідач не повернула отримані кошти після закінчення первісного строку кредитування та продовжувала ними користуватися, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування пункту 2.3.1.2 договору та стягнення 50 625 грн процентів.

Вимогу про стягнення 1 500 грн комісії суд першої інстанції також задовольнив, пославшись на те, що пунктом 1.5.1 кредитного договору сторони погодили одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 10 % від суми кредиту.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подала апеляційну скаргу.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, які мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Вказує, що суд першої інстанції безпідставно вважав доведеним, що кредитний договір № 101770587 від 21 травня 2021 року був пролонгований, та неправильно визначив розмір заборгованості, яка підлягає стягненню.

Зазначає, що пунктом 1.2 договору визначено суму кредиту 15 000 грн, пунктом 1.3 - строк кредитування 30 днів з 21 травня 2021 року, а пунктом 1.4 - дату повернення кредиту та сплати комісії і процентів 20 червня 2021 року.

Вказує, що позивач просив стягнути 50 625 грн процентів, нарахованих за період з 21 травня 2021 року до 19 серпня 2021 року.

Посилається на те, що суд першої інстанції виходив із наявності пролонгації на підставі пункту 2.3 договору, однак матеріали справи не містять доказів вчинення нею дій на підтвердження виконання умов пункту 2.3 кредитного договору, а тому погоджений сторонами строк кредитування залишився незмінним - до 20 червня 2021 року.

На думку апелянта, положення пунктів 1.3, 1.4 кредитного договору щодо 30-денного строку кредитування і дати повернення кредиту 20 червня 2021 року суперечать пункту 2.3.1.2 договору, застосування якого фактично дає можливість збільшити строк кредитування до 90 днів.

Звертає увагу, що відповідно до анкети-заяви, графіка платежів та паспорта споживчого кредиту кредит надано строком на 30 днів, а розмір процентів за цей строк визначений у сумі 5 625 грн за ставкою 1,25 % на день.

Вказує, що за відсутності належних доказів продовження погодженого сторонами строку кредитування після 20 червня 2021 року право кредитодавця нараховувати договірні проценти припинилося, а тому стягненню підлягають лише 5 625 грн процентів, нарахованих протягом 30-денного строку користування кредитом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що вона є військовослужбовцем, мобілізованою до лав Збройних Сил України з 03 червня 2016 року, однак суд першої інстанції залишив зазначену обставину без уваги.

До апеляційної скарги на підтвердження проходження військової служби додано довідку військової частини НОМЕР_1 від 17 лютого 2026 року № 856.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з неї на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 101770587 від 21 травня 2021 року у розмірі 20 625 грн, із яких 15 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 625 грн - заборгованість за відсотками, а також стягнути з позивача понесені нею судові витрати.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2026 року в повному обсязі та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з неї на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 101770587 від 21 травня 2021 року у розмірі 20 625 грн, з яких 15 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 5 625 грн - заборгованість за процентами, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Отже, з огляду на зміст та прохальну частину апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції підлягає перевірці апеляційним судом у повному обсязі в межах наведених апелянтом доводів щодо правильності встановлення обставин справи, визначення розміру заборгованості за кредитним договором, нарахування процентів і комісії, застосування умов договору щодо строку кредитування та його пролонгації, доводів про проходження відповідачем військової служби, а також розподілу судових витрат.

Судом встановлено, що 21 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 101770587 в електронній формі.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений пунктом 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній пунктом 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та у строки, визначені договором.

Пунктом 1.2 договору визначено суму кредиту - 15 000 грн.

Відповідно до пункту 1.3 договору кредит надається строком на 30 днів з 21 травня 2021 року.

Пунктом 1.4 договору визначено термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 20 червня 2021 року.

Відповідно до пункту 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 1 500 грн та нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово.

Пунктом 1.5.2 договору передбачено проценти за користування кредитом у розмірі 5 625 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з пунктом 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до пункту 1.7 договору тип процентної ставки за договором є фіксованим, а особливості нарахування процентів визначені пунктами 2.2 та 2.3 договору.

З Додатку № 1 до Договору про споживчий кредит - Графіка платежів - вбачається, що строк кредитування становить 30 днів, дата платежу - 20 червня 2021 року, сума кредиту - 15 000 грн, проценти за користування кредитом - 5 625 грн, комісія за надання кредиту - 1 500 грн, загальна сума платежу - 22 125 грн.

У Паспорті споживчого кредиту № 101770587 також зазначено суму кредиту 15 000 грн та строк кредитування 30 днів.

З Анкети-заяви на кредит № 101770587 від 21 травня 2021 року вбачається, що строк кредиту визначений у 30 днів з 21 травня 2021 року, датою повернення кредиту є 20 червня 2021 року, сума до повернення становить 22 125 грн, із яких 15 000 грн - сума кредиту, 5 625 грн - проценти за користування кредитом, 1 500 грн - комісія за надання кредиту.

21 травня 2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 15 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 27853264 від 21 травня 2021 року.

Відповідач одержання кредитних коштів не заперечує та у прохальній частині апеляційної скарги просить ухвалити нове рішення про стягнення, зокрема, 15 000 грн заборгованості за тілом кредиту.

14 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 08Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги до боржників.

З витягу з Додатку до договору факторингу № 08Т від 14 вересня 2021 року вбачається, що до переліку переданих прав вимоги включено Кредитний договір № 101770587 від 21 травня 2021 року, позичальником за яким є ОСОБА_1 , а загальна сума зазначеної у реєстрі заборгованості становить 67 125 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність стягнення процентів у розмірі 50 625 грн колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до пункту 2.2.2 кредитного договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування, з урахуванням можливих пролонгацій, на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.

Пунктом 2.3.1.2 кредитного договору передбачено пролонгацію строку кредитування на стандартних (базових) умовах.

За змістом зазначеного пункту позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування з урахуванням усіх пролонгацій. Таке збільшення строку кредитування відбувається кожного разу, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, однак загалом не може перевищувати 60 днів. Протягом такого періоду проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору.

Відповідно до пункту 2.3.2 договору розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної обставини відповідно до статті 212 ЦК України.

Після настання визначеної цим пунктом обставини строк кредитування, термін повернення кредиту та сплати винагород змінюються пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються кредитодавцем в оновленому Графіку платежів та розміщуються в особистому кабінеті позичальника.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості кредитодавець з 22 травня 2021 року до 20 червня 2021 року нарахував проценти по 187,50 грн за кожен день за ставкою 1,25 відсотка від суми 15 000 грн, що загалом становить 5 625 грн.

Починаючи з 21 червня 2021 року кредитодавець застосував пункт 1.6 договору та до 19 серпня 2021 року включно нараховував по 750 грн за кожен день, тобто 5 відсотків від 15 000 грн.

Таким чином, заявлені позивачем 50 625 грн процентів складаються з 5 625 грн процентів за перші 30 днів кредитування та 45 000 грн процентів, нарахованих протягом наступних 60 днів за ставкою 5 відсотків на день.

Частиною восьмою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом, як тлумачення умов договору про споживчий кредит, у разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень, оскільки при застосуванні умов договору під час вирішення спору суд здійснює тлумачення змісту договору навіть за відсутності позовної вимоги про його тлумачення.

Водночас оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може.

Переглядаючи зазначену справу, Об`єднана палата, встановивши відмінність між передбаченими договором умовами нарахування процентів та конкретною сумою процентів, визначеною у заяві-анкеті, дійшла висновку, що такі умови є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру процентів, а тому відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» підлягають тлумаченню на користь споживача.

У справі, яка переглядається, індивідуальною частиною кредитного договору прямо визначено строк кредитування 30 днів з 21 травня 2021 року, конкретну дату повернення кредиту - 20 червня 2021 року, процентну ставку протягом такого строку - 1,25 відсотка на день та загальну суму процентів - 5 625 грн.

Такий самий строк кредитування, дата повернення кредиту та сума процентів зазначені в Анкеті-заяві, Паспорті споживчого кредиту та Графіку платежів, які оформлені під час укладення кредитного договору.

Водночас інші положення цього ж договору передбачають можливість автоматичного щоденного продовження строку кредитування ще до 60 днів лише внаслідок подальшого користування неповернутими кредитними коштами після 20 червня 2021 року із одночасним застосуванням іншої процентної ставки - 5 відсотків на день.

При цьому застосування такого механізму призвело до збільшення визначеної при укладенні договору суми процентів із 5 625 грн до 50 625 грн.

Колегія суддів також враховує, що пунктом 2.3.2 договору передбачено відображення в разі пролонгації нової дати платежу та актуальної суми заборгованості в оновленому Графіку платежів із розміщенням такого графіка в особистому кабінеті позичальника.

Проте матеріали справи не містять оновленого Графіка платежів та доказів його розміщення в особистому кабінеті ОСОБА_1 , які б підтверджували реалізацію передбаченого пунктом 2.3.2 договору порядку та давали можливість установити конкретну нову дату повернення кредиту і суму зобов`язання після зміни первісного строку кредитування.

За таких обставин умови кредитного договору в сукупності з Анкетою-заявою, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів допускають різне тлумачення щодо погодженого сторонами строку правомірного користування кредитом та загального розміру процентів, які підлягають сплаті позичальником.

Тому відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначені положення підлягають тлумаченню на користь споживача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що таке тлумачення не є визнанням пункту 2.3.1.2 договору недійсним, зміною умов кредитного договору судом чи зменшенням погодженого сторонами розміру процентів із мотивів їх несправедливості, а є встановленням змісту договірних умов, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, у спірних правовідносинах строк кредитування слід визначати відповідно до індивідуальних умов кредитного договору, Анкети-заяви, Паспорта споживчого кредиту та Графіка платежів - 30 днів з 21 травня 2021 року до 20 червня 2021 року, а розмір процентів за користування кредитом протягом цього строку - 5 625 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що припис частини першої статті 1048 ЦК України про сплату процентів застосовується в межах погодженого сторонами строку кредитування; після спливу визначеного договором строку право кредитодавця нараховувати договірні проценти за користування кредитом припиняється, а права кредитора в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України.

За наведених обставин обґрунтованою є вимога ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення 5 625 грн процентів за користування кредитом, нарахованих протягом 30-денного строку кредитування.

Натомість підстав для стягнення 45 000 грн процентів, нарахованих за період після 20 червня 2021 року за ставкою 5 відсотків на день, колегія суддів не вбачає.

Вимог про застосування наслідків прострочення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України позивачем у цій справі не заявлено.

Отже, висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 50 625 грн процентів у повному обсязі не відповідає наведеним нормам матеріального права та встановленим обставинам справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність стягнення 1 500 грн комісії колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Пунктом 1.5.1 Кредитного договору № 101770587 передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 1 500 грн, яка нараховується одноразово за ставкою 10 відсотків від суми кредиту.

Разом із тим кредитний договір не містить переліку конкретних додаткових або супутніх послуг кредитодавця, які надавалися відповідачу за сплату зазначеної комісії, а позивачем не надано доказів фактичного надання таких послуг та погодження їх переліку зі споживачем.

У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22, у якій досліджувалися аналогічні положення договорів про споживчий кредит ТОВ «Мілоан», Верховний Суд виходив із того, що за відсутності у договорах переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, та доказів наявності таких послуг і погодження їх зі споживачем положення договорів щодо обов`язку сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому нікчемність такої умови встановлена законом та не потребує пред`явлення окремої вимоги про визнання її недійсною; у разі пред`явлення кредитором вимоги про виконання відповідного зобов`язання відповідач має право заперечувати проти такої вимоги, посилаючись на нікчемність умови, а суд повинен надати цим запереченням правову оцінку.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 1 500 грн комісії за надання кредиту є помилковим, а позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо доводів апеляційної скарги про проходження ОСОБА_1 військової служби колегія суддів виходить із такого.

До апеляційної скарги відповідачем долучено довідку військової частини НОМЕР_1 від 17 лютого 2026 року № 856, відповідно до якої старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Зазначена довідка до суду першої інстанції не подавалася.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Довідку військової частини НОМЕР_1 видано 17 лютого 2026 року, тоді як оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено 25 березня 2026 року.

Отже, вказаний документ існував до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Апелянтом не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість подати зазначену довідку до суду першої інстанції після її отримання та до ухвалення рішення 25 березня 2026 року.

За таких обставин колегія суддів не вбачає передбачених частиною третьою статті 367 ЦПК України виняткових підстав для прийняття довідки військової частини НОМЕР_1 від 17 лютого 2026 року № 856 як нового доказу під час апеляційного перегляду справи.

Тому доводи апеляційної скарги в цій частині належними та допустимими доказами не підтверджені.

З урахуванням установлених обставин та наведених норм матеріального права колегія суддів дійшла висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 101770587 від 21 травня 2021 року у загальному розмірі 20 625 грн, із яких 15 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 5 625 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 45 000 грн процентів, нарахованих за період після 20 червня 2021 року, та 1 500 грн комісії за надання кредиту слід відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права при визначенні розміру процентів за користування кредитом та вирішенні вимоги про стягнення комісії, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2026 року підлягає зміні в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, шляхом зменшення її з 67 125 грн до 20 625 грн.

При цьому підстав для скасування рішення суду першої інстанції у повному обсязі, як про це просить апелянт, немає, оскільки висновок суду про наявність у ОСОБА_1 невиконаного обов`язку з повернення 15 000 грн кредитних коштів та сплати 5 625 грн процентів за користування кредитом протягом погодженого сторонами 30-денного строку є правильним.

Саме з огляду на відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в повному обсязі апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Щодо судових витрат колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивачем заявлено вимоги майнового характеру на загальну суму 67 125 грн.

За результатами апеляційного перегляду позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 20 625 грн, що становить 30,73 відсотка від заявлених майнових вимог.

За подання позовної заяви ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» підлягає стягненню 744,31 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Суд першої інстанції визначив розмір витрат ТОВ «Діджи Фінанс» на професійну правничу допомогу, які підлягали відшкодуванню за рахунок відповідача, у сумі 2 000 грн.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог та вимог частини другої статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» підлягає стягненню 614,53 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 3 633,60 грн.

Колегія суддів враховує, що хоча вимога апелянта про скасування рішення суду першої інстанції в повному обсязі не підлягає задоволенню, за результатами апеляційного перегляду розмір присудженої до стягнення кредитної заборгованості зменшується саме до заявлених апелянтом 20 625 грн, тобто доводи апеляційної скарги щодо неправомірного стягнення додаткових 45 000 грн процентів та 1 500 грн комісії є обґрунтованими.

Тому з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі

Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2026 року змінити в частині розміру заборгованості за Кредитним договором № 101770587 від 21 травня 2021 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», зменшивши її з 67 125 грн до 20 625 (двадцяти тисяч шестисот двадцяти п`яти) грн 00 коп., з яких:

15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту;

5 625 (п`ять тисяч шістсот двадцять п`ять) грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2026 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 744 (сімсот сорок чотири) грн 31 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, та 614 (шістсот чотирнадцять) грн 53 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 3 633,60 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий: Судді: