Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №756/11442/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/8493/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика»

на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва у складі судді Шролик І. С.

від 12 січня 2026 року

у цивільній справі № 756/11442/25 Оболонського районного суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.04.2024 між сторонами в електронній формі було укладено договір № 495543-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 8 000,00 грн строком на 16 тижнів, а саме до 29.07.2024. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору станом на 01.07.2025 утворилася заборгованість у загальному розмірі 25 800,94 грн, з яких 8 000,00 гривень становить прострочена заборгованість за тілом кредиту, 16 600,94 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 200,00 грн - заборгованість за комісією. Позивач просив стягнути вказану заборгованість, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 гривень.

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором про надання кредиту № 495543-КС-001від 08 квітня 2024 року станом на 01 липня 2025 року в загальному розмірі 18 240,00 грн, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 712,52грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів у сумі 7 560,94 гривень та розподілу судових витрат, ТОВ «Бізнес Позика» подало апеляційну скаргу. Просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, стягнувши заборгованість за процентами у сумі 16 600,94 грн та відповідно збільшивши загальний розмір стягнення до 25 800,94 грн, а також здійснити перерозподіл судових витрат.

Вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне тлумачення і застосування норм матеріального права. Зокрема, суд помилково ототожнив нормативно визначене поняття «денна процентна ставка» з договірною процентною ставкою за кожен день користування кредитом, а також залишив поза увагою пункт 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», згідно з яким протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом України № 3498-IX (з 24.12.2023 по 21.04.2024) граничний розмір денної процентної ставки становив 2, 5%, а не 1 %. Договір між сторонами було укладено 08.04.2024, тобто в межах першого етапу перехідного періоду. Крім того, розрахована відповідно до частини четвертої статті 8 зазначеного Закону денна процентна ставка становить 0,97 %, що відповідає законодавчим вимогам. Застосування кредитодавцем стандартної процентної ставки 2 % на день починаючи з тридцятого квітня 2024 року було викликане невиконанням позичальником графіка платежів більше семи днів, що було прямо передбачено пунктом 3.2.2 договору і не є штрафною санкцією, а є платою за правомірне користування кредитними коштами в межах узгодженого строку договору.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 12.01.2026 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету та на електрону адресу позивача, та поштовим відправленням, що було направлено рекомендованим листом відповідачу та повернулось із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 103-104).

Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 8 000,00 грн та комісії в сумі 1 200,00 грн сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом законність рішення в цій частині не перевіряється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наведені в скарзі доводи та врахувавши практику Верховного Суду, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 495543-КС-001 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статей 207, 639 ЦК України.

Згідно з пунктами 2.1, 2.3, 2.7 договору відповідачу надано кредит у сумі 8 000,00 грн строком на 16 тижнів, а саме до 29.09.2024. Пунктом 2.4 договору сторони узгодили, що стандартна процентна ставка в день становить 2,00000000 % (фіксована), знижена процентна ставка в день - 1,15957313 % (фіксована), денна процентна ставка складає 0,97 %, комісія за надання кредиту становить 1 200,00 гривень.

Пунктом 3.2.2 договору сторони погодили, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком платежів і строк виниклої прострочки перевищує сім календарних днів, умови щодо нарахування процентів за зниженою процентною ставкою втрачають чинність, і до відносин сторін застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 2,0 % на день, починаючи з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу і до закінчення терміну дії договору.

Відповідач передбачений договором обов`язок щодо своєчасного повернення коштів не виконав, платежів на виконання погодженого графіка не здійснював, сплативши за весь період лише 19 181,53 грн за іншими правочинами/попередніми зобов`язаннями, що враховано кредитором у наданому розрахунку. Перший плановий платіж, призначений на 22.04.2024, відповідачем внесено не було, у зв`язку з чим після спливу семи днів прострочення, починаючи з 30.04.2024 і по день закінчення строку кредитування 29.07.2024, проценти за правомірне користування кредитними коштами нараховувалися за стандартною процентною ставкою 2,0 % на день.

Усього позивачем у межах строку дії кредитного договору нараховано проценти за користування кредитом у загальному розмірі 16 600,94 грн, з яких 2 040,94 грн - за зниженою ставкою за період з 08.04.2024 по 29.04.2024, та 14 560,00 грн - за стандартною процентною ставкою 2,0 % на день за період з 30.04.2024 по 29.07.2024. Штрафні санкції та пеня позивачем не нараховувалися і до складу вимог не включалися, а нарахування процентів після закінчення строку кредитування (після 29.07.2024) припинено.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про нікчемність умов кредитного договору щодо визначення розміру відсотків у зв`язку з перевищенням ставки 1 % на день та проведення самостійного зменшення заборгованості за процентами до 9 040,00 грн.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас цим же Законом № 3498-IX Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17, яким імперативно встановлено перехідний період: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України № 3498-IX, установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 сформулював правовий висновок щодо застосування зазначених положень законодавства, вказавши, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки за Законом України № 3498-IX є імперативною. Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки: перший етап (з 24.12.2023 по 21.04.2024) - протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, укладених у цей період, не могла перевищувати 2,5 %; другий етап (з 22.04.2024 по 19.08.2024) - наступні 120 днів характеризувалися зниженням максимальної денної процентної ставки до рівня 1,5 %; третій етап (з 20.08.2024) - після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %.

Спірний кредитний договір укладений між сторонами 08.04.2024, тобто припадає на перший етап перехідного періоду (перші 120 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX), коли граничний розмір денної процентної ставки законодавчо обмежувався рівнем 2,5 %, а не 1 %, як помилково констатував суд першої інстанції.

Крім того, суд першої інстанції допустив змішування та помилкове ототожнення понять «денна процентна ставка» в розумінні статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та «процентна ставка в день», встановлена умовами договору. Відповідно до пункту 12 частини першої статті 1 та частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Обчислення даної величини здійснюється за формулою розрахунку питомої ваги сукупних витрат позичальника (процентів, комісій та супутніх платежів) відносно розміру кредиту та строку кредитування.

З матеріалів справи вбачається, що розрахована відповідно до частини четвертої статті 8 Закону денна процентна ставка за договором № 495543-КС-001 становить 0,97 %, тобто навіть у базовому розрахунку не перевищує 1 %, і тим більше не виходить за межі діючого на дату укладення правочину нормативного обмеження у 2,5 %.

Умовами укладеного договору сторони погодили правомірність застосування стандартної ставки 2,0 % на день за наявності невиконання графіка платежів. Вказаний розмір процентної ставки також перебував у межах чинного на момент укладення договору обмеження 2,5 % на день.

Відповідно до статей 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною першою статті 1048 та статтею 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Нараховані позивачем проценти за користування кредитом у загальному розмірі 16 600,94 грн розраховані виключно в межах строку кредитування (до 29.07.2024) та є передбаченою договором платою за правомірне користування кредитними коштами, а не заходами цивільно-правової відповідальності, що повністю відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 та постанові від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 зазначено, що оспорюваність умови чи договору або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги застосувати не може, і за відсутності прямої нікчемності умови суд не вправі самостійно зменшувати розмір нарахованих процентів, якщо відповідачем такий договір не оспорювався. Оскільки відповідач зустрічних вимог про визнання умов договору недійсними не заявляв, презумпцію правомірності договору не спростував та належного контррозрахунку суду не надав, підстави для визнання спірних умов договору нікчемними та відмови у стягненні частини процентів у суду першої інстанції були відсутні.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 16 600,94 грн є законними, арифметично правильними та підлягають задоволенню у повному обсязі, а загальний розмір стягуваної заборгованості за договором становить 25 800,94 грн, з яких 8 000,00 гривень основного боргу, 16 600,94 грн заборгованості по процентах та 1 200,00 грн заборгованості по комісії.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 та статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зважаючи на допущені судом першої інстанції порушення, заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року в оскаржуваній частині відмови у задоволенні позову про стягнення процентів та в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення вимог, у зв`язку із чим резолютивна частина рішення підлягає зміні та викладенню в редакції цієї постанови.

В іншій частині заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року відповідно до правил статті 367 ЦПК України не переглядається.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 25 800,94 гривень, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2 422,40 грн.

Крім того, у зв`язку з повним задоволенням апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги 3 633,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити.

Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості за процентами в сумі 7 560,94 грн та в частині розподілу судових витрат скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Резолютивну частину рішення змінити, виклавши в наступній редакції:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором про надання кредиту № 495543-КС-001від 08 квітня 2024 року станом на 01 липня 2025 року в загальному розмірі 25 800 (двадцять п`ять тисяч вісімсот) гривень 94 копійок, яка складається з 8 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 16 600,94 грн заборгованості за процентами, 1 200 заборгованості за комісією.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (ЄДРПОУ 41084239) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні».

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (ЄДРПОУ 41084239) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов