Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №755/18181/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-ц/824/4685/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року місто Київ

справа № 755/18181/23

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Голуб С.А.

за участю секретарів судового засідання - Балкової А.С., Щур К.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Катющенко В.П., повний текст рішення складено 24 жовтня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла», треті особи: Департамент (центр) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), державний реєстратор-приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іващенко Наталія Володимирівна, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання відсутнім право іпотеки та скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила:

визнати відсутнім права іпотеки у ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла» на квартиру, загальною площею 45 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі права власності за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 1912398780000;

визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48638385 від 12.09.2019 09:52:42 внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме квартири, загальною площею 45 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі права власності за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 1912398780000, державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. де іпотекодержателем вказано ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла»;

визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, індексний номер 48638385 від 12.09.2019, а саме квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі права власності, внесеного за номером запису про іпотеку 33184748, дата час державної реєстрації 05.06.2008 16:22:12 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. де іпотекодержателем вказано ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла»;

визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна індексний номер 48638385 від 12.09.2019, а саме квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі права власності за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 1912398780000, внесеного за номером запису про іпотеку 33184685, дата час державної реєстрації 23.03.2007 13:54:10 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. де іпотекодержателем вказано ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла»;

припинити обтяження речових прав ОСОБА_1 згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48638385 від 12.09.2019 09:52:42 внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна а саме вищезазначеної квартири;

припинити обтяження речових прав ОСОБА_1 , за номером запису про обтяження 33185984 віл 05.06.2008, згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, індексний номер 48638385 від 12.09.2019, а саме квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі права власності за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 1912398780000, внесеного за номером запису про іпотеку 33184748, дата час державної реєстрації 05.06.2008 16:22:12, державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. де іпотекодержателем вказано ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла».

Позов обгрунтовувала тим, що 26 вересня 2023 року з інформаційної довідки №348030186 їй стало відомо про те, що 23 березня 2007 року та 05 червня 2008 року приватним нотаріусом КМНО Іващенко Н.В. було здійснено запис в Державному реєстрі іпотеки №33184685 та №33184748, де фігурує ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла». Підставою для внесення відповідного запису слугувало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 48638385 від 12 вересня 2019 року.

Вказувала, що у зв`язку з тим, що відповідне нерухоме майно було внесено в Державний реєстр іпотеки, було здійснено відповідні записи про державну реєстрацію обтяжень №33186045 від 19 серпня 2019 року.

Позивач заперечує наявність у відповідача права на іпотеку, оскільки 11 квітня 2023 року до Департаменту (центру) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідачем на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2020 року у справі №755/15191/19 було подано заяву про державну реєстрацію прав №54884884 від 11 квітня 2023 року, за результатами розгляду якої 17 квітня 2023 року було проведено відповідну державну реєстрацію прав, однак самі записи про Державну реєстрацію іпотеки так і не були скасовані.

Зазначала, що 27 червня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги №1526/К, згідно з яким право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки перейшло до ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ». Того ж дня між ТОВ «ФК «ДОВІТА ТА ГАРАНТІЯ» та ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги №1526/1, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №11130126000 та договором іпотеки №50297 від 23 липня 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Кравченко І.С., стало належати ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла».

Відповідно до відомостей з Реєстру відступлення прав вимоги, вказано лише реквізити договорів, а саме «тип документа»: інший, договір купівлі-продажу прав вимоги, серія та номер: 2949, 2950; дата документів 08.12.2011 року; видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г.

Посилалася на те, що обов`язковим реквізитом акту прийому-передачі документів є точний перелік копій документів, який передається від однієї сторони до іншої. У разі неналежного оформлення такого документу, акт вважається таким, що не має юридичної сили. У разі відсутності укладання відповідного акту прийому-передачі між первісним кредитором та новим кредитором, слід вважати, що такі права вимоги фактично не було передано, а отже права вимоги на іпотеку є відсутніми.

Вказувала, що оскільки документального підтвердження факту передачі відповідного права вимоги на іпотеку від АКІБ «УКРСИББАНК» до ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», зокрема укладення акту прийому-передачі документів та сама передача таких копій документів ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» не є підтвердженою, то у відповідача, станом на написання позовної заяви, відсутнє право вимоги на іпотеку.

Вважає, що у відповідача відсутнє право на іпотеку, оскільки ним було порушено порядок укладання договору купівлі-продажу прав вимоги на іпотеку, порушений порядок реєстрації відповідного права, а також те, що позивача не було належним чином повідомлено про відступлення такого права.

Посилалася на те, що виникнення у відповідача прав іпотекодержателя за договором іпотеки може відбутися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також укладання між сторонами акту прийому-передачі документів.

Вказувала, що державний реєстратор зобов`язана була відмовити у вчиненні реєстрації прав на іпотеку, а відтак рішення було прийнято з грубим порушенням Закону та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування матеріального та порушення процесуальних норм права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просивскасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції, визнаючи факт переходу прав вимоги, порушив низку норм матеріального права, оскільки жоден із доказів, який підтверджував би перехід права вимоги, до справи не поданий, натомість суд безпідставно прийняв це як доведений факт.

Вказував, що у матеріалах справи №755/18181/23 відсутній сам договір

відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 08грудня 2011 року, укладений між АКІБ «УКРСИББАНК» та ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» на який послався суд першої інстанції. Немає ані його оригіналу, ані засвідченої копії, ані акта приймання-передачі кредитного портфеля, а також жодного додатку та його оригіналу, який би підтверджував включення до нього саме кредитногодоговору №11130126000 та договору іпотеки №50297.

Зазначав, що внаслідок невиконання вимог статей 512-518 ЦК України, ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла» не набув статусу нового кредитора за кредитним договором №11130126000 і не є належним іпотекодержателем за договором іпотеки №50297. Без належних доказів переходу права вимоги (договір, акти передачі, повідомлення боржника, реєстраційні дані) суд не мав правових підстав визнавати наявність у відповідача прав кредитора.

Посилався на те, що застосування преюдиції судом першої інстанції у даній справі є юридично безпідставним і суперечить самому принципу її існування, оскільки постанова Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі №755/16773/15-ц встановлювала факти у зовсім інших правовідносинах і щодо інших осіб.

Вказував, що зі сторони відповідача було здійснено систематичне зловживання процесуальними правами за практично увесь період розгляду даної справи судом першої інстанції.

Зазначав, що після пропуску строку виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року в частині витребування від відповідача доказів по справі та відмови у задоволенні клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, судом першої інстанції все ж таки враховувалися та досліджувалися копії документів та оригіналів документів, які відповідач долучав до матеріалів справи.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи Департаменту (центру) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа державний реєстратор-приватний нотаріус КМНО Іващенко Н.В. у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність третьої особи державного реєстратора-приватного нотаріуса КМНО Іващенко Н.В. на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 23 березня 2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту №11130126000, за умовами якого банк зобов`язався надати ОСОБА_4 , а ОСОБА_4 зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит в іноземній валюті в сумі 30000 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених договором.

23 березня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , яка виступає майновим поручителем ОСОБА_4 укладено договір іпотеки №50297, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кравченко І.С., зареєстрований в реєстрі за №1037, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно - двокімнатну квартиру, загальною площею 45 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м, що належить ОСОБА_1 на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань боржника ОСОБА_4 за договорами про надання споживчого кредиту №11130126000 від 23 березня 2007 року, за договором про надання споживчого кредиту №11131117000 від 23 березня 2007 року.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26 вересня 2023 року, 05 червня 2008 року 16:22:12 держаним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Іващенко Н.В. зареєстровано договір іпотеки, серія та номер 50297-Б, виданий 05.06.2008 року, видавник: Васьківська В.С. та на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48638385 від 12.09.2019 року було внесено запис про іпотеку №33184748; іпотекодавець: ОСОБА_1 ; боржник ОСОБА_4 ; іпотекодержатель: ТОВ «ФК «Амбрелла».

23 березня 2007 року 13:54:10 держаним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Іващенко Н.В. зареєстровано договір іпотеки, серія та номер 1037, виданий 23.03.2007 року, видавник: ПН Кравченко І.С., та на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48638385 від 12.09.2019 року було внесено запис про іпотеку №33184685; іпотекодавець: ОСОБА_1 ; іпотекодержатель: ТОВ «ФК «Амбрелла»; предмет іпотеки: 2-кімнатна квартира, загальна площа 45 кв.м, житлова площа 29,6 кв.м.

27 червня 2019 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги №1526/К, за умовами якого ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» передає у власність ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», а ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» приймає у власність права вимоги, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, зокрема, але не виключено: право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у додатку №1 до цього договору. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом КМНО Мурською Н.В. 27 червня 2019 року та зареєстровано в реєстрі за №998.

Згідно Додатку №1 до договору №1526/К купівлі-продажу прав вимоги від 27 червня 2019 року до ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» перейшли права вимоги до ОСОБА_4 за договором про надання споживчого кредиту №11130126000 (11130126001) від 23 березня 2007; за іпотечним договором посвідченим приватним нотаріусом КМНО Кравченко І.С., рег. №1037 від 23 березня 2007 року укладеним з ОСОБА_1 , за договором поруки від 23 березня 2007 року укладеним з ОСОБА_6

27 червня 2019 року між ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ТОВ «ФК «АМБРЕЛЛА» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги №1526/1, за умовами якого ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» передає у власність ТОВ «ФК «Амбрелла», а ТОВ «ФК«Амбрелла» приймає у власність права вимоги, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, зокрема, але не виключено: право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у додатку №1 до цього договору. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом КМНО Мурською Н.В. 27 червня 2019 року та зареєстровано в реєстрі за №999.

Згідно Додатку №1 до договору №1526/1 купівлі-продажу прав вимоги від 27 червня 2019 року ТОВ «ФК «Амбрелла» перейшли права вимоги до ОСОБА_4 за договором про надання споживчого кредиту №11130126000 (11130126001) від 23 березня 2007 року; за іпотечним договором посвідченим приватним нотаріусом КМНО Кравченко І.С., рег. №1037 від 23 березня 2007 укладеним з ОСОБА_1 , за договором поруки від 23 березня 2007 року укладеним з ОСОБА_6 (п.п.13, 13.1, 13.2 додатку).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилалася на те, що у відповідача відсутнє право на іпотеку, оскільки ним було порушено порядок укладання договору купівлі-продажу прав вимоги на іпотеку, порушений порядок реєстрації відповідного права, а також те, що позивача не було належним чином повідомлено про відступлення такого права. Вказувала, що виникнення у відповідача прав іпотекодержателя за договором іпотеки може відбутися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також укладання між сторонами акту прийому-передачі документів.

Статтею 1 Закон України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов`язанням.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина 1 статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

У частині першій статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Водночас законодавство не встановлює вимог до цих документів, зокрема не визначає, що первісний кредитор у зобов`язанні має передати новому кредиторові винятково оригінали документів, які засвідчують права, що передаються, а так само не передбачає, що невиконання цього обов`язку має наслідком недійсність договору про відступлення права вимоги.

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, встановлених приписами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18).

Частиною 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Сутність договору відступлення права вимоги полягає у домовленості про те, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений для первісного кредитора договором, за яким виникло таке зобов`язання. Заміна кредитора у зобов`язанні допускається протягом усього часу до припинення зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 16 березня 2021 року у справі №906/174/18 (пункт 62) та від 08 червня 2021 року у справі №346/1305/19 (пункт 34) уточнила правовий висновок, викладений у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16, зазначивши, що відступлення права вимоги за договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ, якщо таке відступлення відбулося у процедурі позбавлення фінансової установи ліцензії та виведення її з ринку банківських послуг.

Відступлення права вимоги (цесія) - це саме факт заміни особи у зобов`язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором. Отже, приписи ЦК України (зокрема, про відступлення права вимоги) повинні застосовуватися саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія. Вади предмета договору не можуть впливати на дійсність договору. Це правило застосовується до всіх договірних зобов`язань. Сама лише недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору між первісним кредитором та новим кредитором. Недійсність вимоги зумовлює відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. У таких випадках передача недійсної вимоги за правовою природою є невиконанням чи неналежним виконанням договору, за яким було відчужено недійсну вимогу. Отже, недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану правилами ЦК України. Договір про відступлення права вимоги може бути визнаний недійсним у випадку наявності відповідної правової підстави. Наприклад, якщо такий договір укладено під впливом помилки (частина перша статті 229 ЦК України), обману (частина перша статті 230 ЦК України), насильства (частина перша статті 231 ЦК України) тощо (пункти 73, 74, 83, 92, 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі №910/19199/21).

Тож відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними договору, який може бути визнаний недійсним у разі наявності передбаченої законом підстави. Водночас відсутність у продавця оригіналів договорів, за якими відступаються права вимоги, не може впливати на дійсність договору відступлення, оскільки законодавство не передбачає, що первісний кредитор у зобов`язанні має передати новому кредиторові винятково оригінали документів, які засвідчують права, що передаються, а так само не передбачає, що невиконання цього обов`язку має наслідком недійсність договору про відступлення права вимоги.

Щодо акцесорної природи забезпечувального зобов`язання за договором іпотеки.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина перша статті 546 ЦК України).

За загальним правилом, акцесорність означає односторонню залежність забезпечувального зобов`язання від основного зобов`язання та характеризується відсутністю взаємозалежності, а також взаємної акцесорності. Тобто саме забезпечувальне зобов`язання має похідний характер від основного та саме юридична доля забезпечувального зобов`язання наслідує юридичну долю основного, а не навпаки.

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотека є видом застави.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №898-IV «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону №898-IV іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

У частинах четвертій, п`ятій згаданої статті визначено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання (частина перша статті 7 Закону №898-IV).

Аналіз параграфа 1 глави 49 ЦК України та приписів Закону №898-IV дає підстави для висновку, що іпотечне зобов`язання має похідний характер від основного зобов`язання, існує в межах основного зобов`язання і саме недійсність основного зобов`язання як договору або вимоги призводить до недійсності правочину щодо його забезпечення, а не навпаки.

З огляду на правову природу забезпечувального зобов`язання саме це зобов`язання має наслідувати юридичну долю основного зобов`язання. В разі припинення основного зобов`язання за українським правом так само припиняється і забезпечувальне зобов`язання, зокрема, в разі виконання боржником основного зобов`язання в повному обсязі.

Отже, іпотека є акцесорним видом забезпечення виконання зобов`язання, а тому поділяє долю права вимоги, яку вона забезпечує.

Щодо можливості відступлення права вимоги за забезпечувальним зобов`язанням та належного оформлення таких правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №898-IV «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Аналіз приписів частини першої статті 24 Закону №898-IV дозволяє зробити висновок, що законодавець прагне, аби в регулятивних цивільних правовідносинах відбувалося одночасне відступлення зобов`язань як за основним, так і за іпотечним зобов`язаннями.

Зокрема, правила першого речення частини першої статті 24 Закону №898-IV, враховуючи мету цього Закону і межі його правового регулювання, спрямовані саме на врегулювання відступлення прав за іпотечним договором, певно поєднавши їх юридичну долю з юридичною долею основного зобов`язання.

Отже, цей припис статті 24 Закону № 898-IV закріплює правило, відповідно до якого у регулятивних правовідносинах відступлення прав за іпотечним договором здійснюється лише за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Друге речення частини першої статті 24 Закону № 898-IV має таку правову мету - встановити доказову презумпцію в разі з`ясування питання, чи відбулося та коли відбулося відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Це речення не може тлумачитися так, що воно вказує на недійсність основного чи забезпечувального зобов`язання як на наслідок невиконання такого правила поведінки.

Логіка законодавця є зрозумілою, оскільки з огляду на те, що право іпотеки підлягає реєстрації у відповідному державному реєстрі, то в разі реєстрації відступлення прав вимоги за іпотечним договором з певним рівнем переконливості можна стверджувати і про відступлення за основним зобов`язанням.

Отже, відступлення прав за іпотечним договором доводить (підтверджує) відступлення права вимоги за основним зобов`язанням, а не навпаки. Тож факт відступлення права вимоги за іпотечним договором створює доказову презумпцію того, що відбулося й відступлення прав вимоги за основним зобов`язанням.

Проте, якщо немає сумнівів у факті, часі та обсязі відступленого права вимоги за основним зобов`язанням, тоді немає й підстав для застосування другого речення частини першої статті 24 Закону №898-IV: у цьому реченні йдеться саме про доведеність факту відступлення права вимоги за основним зобов`язанням, у разі якщо у відповідному державному реєстрі здійснено реєстрацію відступлення права вимоги за іпотечним зобов`язанням.

Як підсумок, відступлення права вимоги за іпотечним договором, за загальним правилом, має відбуватися одночасно з відступленням права вимоги за кредитним договором. Права вимоги за основним зобов`язанням та права вимоги за іпотечним зобов`язанням як забезпечувальним до такого основного не можуть бути одночасно відступлені кредитором на користь різних осіб, оскільки «абстрактну іпотеку» (без зв`язку з належним кредиторові основним зобов`язанням) закон не передбачає, а, навпаки, констатує, що іпотекодержателем завжди є кредитор (стаття 1 Закону №898-IV), що відповідає суті іпотеки як способу забезпечення виконання зобов`язання.

Також потрібно враховувати, що у статті 18 Закону №898-IV закріплені вимоги щодо форми та змісту іпотечного договору. Так, у частині першій зазначеної статті передбачено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №898-IV правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Тож законодавство встановлює імперативну вимогу щодо нотаріального посвідчення іпотечного договору та договору про відступлення прав за таким договором.

За змістом частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з ч.ч.4, 5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 31 травня 2016 року у справі №755/16773/15-ц позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11130126000 від 23 березня 2007 року звернуто стягнення на майно ОСОБА_1 , а саме на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Десятою Київською державною нотаріальною конторою 15 жовтня 2004 року за реєстровим №1н-2488, зареєстрований в КМБТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 15 листопада 2004 року за реєстровим №1572. В порядку ст.217 ЦПК України виконання рішення зупинено до припинення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» №1304-VII від 03 червня 2014 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у справі в сумі 16 251,64 грн.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23 березня 2017 року у справі №755/16773/15-ц, апеляційну скаргу ОСОБА_2 від імені та в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі №755/16773/15-ц касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення, рішення Апеляційного суду міста Києва від 23 березня 2017 року залишено без змін.

Верховним Судом у справі №755/16773/15-ц встановлено зокрема те, що 23 березня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №11130126000, відповідно до умов цього договору банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 30000,00 доларів США під 13% річних за користування кредитом, строком до 23 березня 2017 року. Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 28 липня 2015 року утворилася заборгованість в сумі 1 083 442,95 грн, у тому числі: за тілом кредиту - 525 084,21 грн; відсотками - 558 358,76 грн. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 23 березня 2007 року було укладено договір іпотеки №50297, згідно з яким в іпотеку банку було передано нерухоме майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Десятою київською державною нотаріальною конторою 15 жовтня 2004 року за реєстровим номер 1н-2488. 08 грудня 2011 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого АКІБ «УкрСиббанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі й за кредитним договором №11130126000 та договором іпотеки №50297, укладеними з боржником та відповідачем, внаслідок чого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги від боржника та відповідача виконання обов`язків за цими договорами. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили, що боржник ОСОБА_4 неналежним чином виконував свої зобов`язання за укладеним кредитним договором, і у ПАТ «Дельта Банк» виникло право вимагати задоволення вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно відхилив посилання позивача на відсутність доказів переходу права вимоги за договором про надання споживчого кредиту та за іпотечним договором від АКІБ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк».

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у державного реєстратора-приватного нотаріуса КМНО Іващенко Н.В., Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ «ФК «Амбрелла».

26 липня 2024 року до суду першої інстанції з Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли витребувані судом докази, а саме копія реєстраційної справи №1912398780000 щодо квартири АДРЕСА_4 .

У судовому засіданні суду першої інстанції від 20 березня 2025 року представником відповідача ТОВ «ФК «Амбрелла»були надані копії витребуваних документів, які були долучені до матеріалів справи.

10 червня 2025 року на виконання ухвали суду першої інстанції від 22 червня 2024 року приватним нотаріусом КМНО Іващенко Н.В. подано заяву у якій повідомлено, що повний перелік документів, які стали підставою для проведення державної реєстрації прав, можна запросити в ДП Національні інформаційні системи.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 липня 2025 року доручено виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року в частині витребування доказів у державного реєстратора-приватного нотаріуса КМНО Іващенко Н.В., Департаменту з питань реєстрації виконавчого округу Київської міської ради (КМДА) та Державному підприємству Національні інформаційні системи.

14 серпня 2025 року від ДП «Національні інформаційні системи» на виконання ухвали суду першої інстанції від 28 липня 2025 року надійшла відповідь, у якій повідомлено, що ДП «НАІС» не може надати інформацію у вигляді документів нотаріальних справ у зв`язку з їх відсутністю у розпорядженні підприємства.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником позивача було заявлено клопотання про повторне дослідження доказів у справі, а саме копій та оригіналів: договору купівлі-продажу прав вимоги від 27 червня 2019 року №1526/К з всіма додатками; акту приймання-передачі оригіналів кредитних справ; договору купівлі-продажу прав вимоги від 27 червня 2019 року №1526/1 з всіма додатками; акту приймання-передачі оригіналів кредитних справ.

З метою повного та всебічного розгляду справи, протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування оригіналів документів, на підставі яких державний реєстратор-приватний нотаріус Іващенко Н.В. провела державну реєстрацію прав та їх обтяжень внесеного до Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 за індексними номерами 48638385 від 12.09.2019 року; 33184748 від 05.06.2008 року та 33184685 від 23.07.2007 року.

01 травня 2026 року від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшла копія реєстраційної справи №1912398780000 щодо квартири АДРЕСА_4 .

На виконання ухвали Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року у судовому засіданні суду апеляційної інстанції від 16 вересня 2026 року представником відповідача ТОВ «ФК «Амбрелла»були надані для огляду та оглянуті в судовому засіданні судом та учасниками справи оригінали: договору купівлі-продажу прав вимоги від 27 червня 2019 року №1526/К з всіма додатками; акту приймання-передачі оригіналів кредитних справ; договору купівлі-продажу прав вимоги від 27 червня 2019 року №1526/1 з всіма додатками; акту приймання-передачі оригіналів кредитних справ.

Копії оглянутих у судовому засіданні оригіналів документів містяться в матеріалах справи.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25 дійшов висновку, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі №759/24061/19 (провадження №61-8593св21), від 24 лютого 2025 року в справі №183/4256/21 (провадження №61-15813сво23).

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що право вимоги за договором про надання споживчого кредиту та за іпотечним договором ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ТОВ «ФК «Амбрелла» набули на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу прав вимоги, які є чинними та не оспореними позивачем.

Крім того, відомості щодо вказаних осіб, на підставі укладених договорів купівлі-продажу прав вимоги, як іпотекодержателів, внесено і до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що засвідчує факт набуття права вимоги за іпотечним договором.

А відтак доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок невиконання вимог статей 512-518 ЦК України ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла»не набув статусу нового кредитора за кредитним договором №11130126000 і не є належним іпотекодержателем за договором іпотеки №50297, а без належних доказів переходу права вимоги (договір, акти передачі, повідомлення боржника, реєстраційні дані) суд не мав правових підстав визнавати наявність у відповідача прав кредитора колегія суддів відхиляє як необгрунтовані.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що після пропуску строку виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року в частині витребування від відповідача доказів у справі та відмови у задоволенні клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, судом першої інстанції все ж таки враховувалися та досліджувалися копії документів та оригіналів документів, які відповідач долучав до матеріалів справи суд апеляційної інстанції вважає зазначити, що саме з метою повного та всебічного розгляду справи докази, які були надані на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів були долучені до матеріалів справи.

Колегія суддів вважає обгрунтованим посилання суду першої інстанції на рішення у справі №755/16773/15-ц, в якій було встановлено, що у ПАТ «Дельта Банк» виникло право вимагати задоволення вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому саме при розгляді справи №755/16773/15-ц ОСОБА_1 мала доводити неправомірність, на її думку, набуття ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за іпотечним договором.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання відсутнім права іпотеки у ТОВ «ФК «Амбрелла»на квартиру, загальною площею 45 кв.м, житлова площа: 29,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі права власності за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 1912398780000, оскільки ТОВ «ФК «Амбрелла»правомірно набуло право вимоги за іпотечним договором, що підтверджується вищенаведеними обставинами.

Щодо позовних вимог ОСОБА_7 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48638385 від 12.09.2019 09:52:42 внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме квартири, загальною площею 45 кв.м, житлова площа: 29,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі права власності за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 1912398780000, державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Іващенко Н.В. де іпотекодержателем вказано ТОВ «ФК «Амбрелла», слід зазначити наступне.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно приватним нотаріусом КМНО Іващенко Н.В. № 48638385 від 12.09.2019 року проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на квартиру, що розташована АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ТОВ «ФК «Амбрелла».

В той же час, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2020 року у справі №755/15191/19 позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Амбрелла», приватного нотаріуса КМНО Іващенко Н.В., треті особи: ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності задоволено частково.

Скасовано запис №33184645 від 10.09.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна про право власності за ТОВ «ФК «Амбрелла»на об`єкт нерухомого майна: реєстраційний номер 1912398780000, на квартиру АДРЕСА_3 , внесений державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Іващенко Н.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 48638385 від 12.09.2019. В іншій частині вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у справі №755/15191/19 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою відповідача ТОВ «Фінансова компанія «АМБРЕЛЛА» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2020 року.

Як вбачається з Інформаційної довідки №329325124 від 17 квітня 2023 року запис про речове право - право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстроване 10 вересня 2019 року за ТОВ «ФК «АМБРЕЛЛА» було припинено 11 квітня 2023 року на підставі рішення суду Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2020 року у справі №755/15191/19 та ухвали Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 755/15191/19.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно встановив, що відсутні підстави для задоволення вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48638385 від 12.09.2019, оскільки запис про речове право - право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстроване 10 вересня 2019 року за ТОВ «ФК «Амбрелла»було припинено 11 квітня 2023 року.

Оскільки інші вимоги позивача є похідними від вимоги про визнання відсутнім права іпотеки, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вони також задоволенню не підлягають.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2025 року -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий:

Судді: