Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №761/4323/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року місто Київ

справа № 761/4323/26

апеляційне провадження № 33/824/3876/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Головачова Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва Пономаренко Н.В. від 1 липня 2026 року, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрвоаного за адресою: АДРЕСА_1 , керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Астекс Віннер», за статтею 472 Митного кодексу України,

в с т а н о в и в :

12 грудня 2025 року Координаційно-моніторинговою митницею складено протокол про порушення митних правил № 0139/UA126000/2025 відносно ОСОБА_1 , керівника ТОВ «Астекс Віннер», за ознаками порушення митних правил, передбаченого статтею 472 МК України.

Зі змісту протоколу вбачається, що 20 листопада 2025 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , яка діяла як прямий митний представник від імені та в інтересах ТОВ «Астекс Віннер», до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці з метою митного оформлення у митному режимі імпорт подано електронну митну декларацію № 25UA209170100464U4.

У графі 31 митної декларації заявлено товар «Електронні сигарети одноразового використання JOY для випаровування рідини з нікотином; вміст нікотину - 2%, різного кольору корпусів, мод. Крістал Бокс, 500 mAh, 800 дмушок», у загальній кількості 90 000 штук, загальною ємністю рідини 180 л, вагою брутто 5158 кг, нетто 4116 кг, фактурною вартістю 117 000 доларів США, що станом на дату митного оформлення становило 4 925 091,60 грн.

З метою встановлення характеристик товару під час митного контролю було здійснено відбір його проб та направлено їх для проведення дослідження до Спеціалізованої лабораторії з питань експертиз та досліджень Держмитслужби.

Відповідно до висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертиз та досліджень Держмитслужби від 3 грудня 2025 року № 1420003700-0458 рідини зразків №№ 1-7 мають виражений характерний запах, у них підтверджено вміст пропіленгліколю, гліцерину та нікотину, що узгоджується зі складом, зазначеним на споживчих упаковках, а також виявлено бензойну кислоту та суміші запашних речовин.

Крім того, у складі рідини зразка № 4 виявлено геліотропін (піперональ), який відповідно до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770, на час митного оформлення був віднесений до прекурсорів, обіг яких обмежено і стосовно яких встановлюються заходи контролю.

Посадова особа митного органу дійшла висновку, що ОСОБА_1 , як керівником ТОВ «Астекс Віннер», не було заявлено у митній декларації точних та достовірних відомостей про наявність у складі ввезеного товару суміші запашних речовин у зразках №№ 1-7 та геліотропіну (піпероналю) у зразку № 4, у зв`язку з чим його дії кваліфіковано за статтею 472 МК України.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 1 липня 2026 року провадження про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України (далі - МК України).Вилучені відповідно до протоколу про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів від 24 грудня 2025 року товари постановлено повернути власнику або його уповноваженому представнику.

Не погоджуючись із постановою судді районного суду, 8 липня 2026 року Координаційно-моніторингова митниця подала апеляційну скаргу, у якій просила постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 1 липня 2026 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у порушенні митних правил, передбачених статтею 472 МК України, накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції статті 472 МК України та стягнути з нього витрати на підставі статті 520 МК України.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував значення встановлених лабораторним дослідженням характеристик товару для застосування передбачених законодавством заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Зауважує, що у складі рідини зразка № 4 встановлено наявність геліотропіну (піпероналю), віднесеного до прекурсорів, обіг яких обмежено, тоді як ввезений товар не є харчовим продуктом, харчовим ароматизатором або харчовою добавкою.

Крім того, митниця звертає увагу на встановлення у рідинах зразків №№ 1-7 сумішей запашних речовин та вираженого характерного запаху, посилаючись на вимоги статті 10-1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».

На думку скаржника, відомості про зазначені характеристики товару були необхідними для здійснення митного контролю, а тому мали бути заявлені у графі 31 митної декларації відповідно до статті 257 МК України та Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651.

В судовому засіданні представник Координаційно-моніторингової митниці - Ясінська О.Я. підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Пастух О.В. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, постанову суду просив залишити без змін.

Вивчивши матеріали провадження у справі про порушення митних правил та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення осіб, які з`явились у судове засідання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до статті 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно з частиною сьомою статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Частиною першою статті 472 МК України передбачено відповідальність за недекларування товарів (крім тих, що переміщуються через митний кордон України громадянами), транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Отже, для встановлення об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 472 МК України, необхідно встановити не лише факт наявності у товарі певної характеристики чи речовини, не зазначеної у митній декларації, а й те, що відомості про таку характеристику або речовину відповідно до вимог законодавства підлягали обов`язковому декларуванню за встановленою формою.

Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.

Порядком заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа встановлено, що у графі 31 зазначаються найменування та звичайний торговельний опис, який дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар, у тому числі його фізичні характеристики в обсязі, достатньому для однозначного віднесення товару до відповідного коду згідно з УКТ ЗЕД; такими характеристиками залежно від товару можуть бути, зокрема, кількісний та якісний склад, матеріал, речовина, суміш, сполука та основні властивості товару.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами митного органу в тій частині, що відомості про склад товару в певних випадках можуть мати значення не лише для визначення його коду згідно з УКТ ЗЕД чи розміру митних платежів, але й для здійснення митного контролю та перевірки дотримання встановлених законом заборон і обмежень.

Водночас сама по собі обставина виявлення лабораторним шляхом у складі товару речовини, не зазначеної у графі 31 митної декларації, не є достатньою для висновку про наявність складу правопорушення, передбаченого статтею 472 МК України.

Як убачається з матеріалів справи, у митній декларації було зазначено найменування товару, його торговельну марку, модель, виробника, кількість, об`єм рідини, вміст нікотину, вагу, вартість та різновиди товару.

Відомості щодо найменування, кількості, маркування та інших заявлених характеристик товару за результатами митного огляду підтверджені та висновком Спеціалізованої лабораторії з питань експертиз та досліджень Держмитслужби не спростовані. Не встановлено експертним дослідженням і іншого коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

При цьому наведена обставина сама по собі не є визначальною для вирішення питання про наявність чи відсутність порушення митних правил, оскільки відомості про склад товару можуть бути необхідними також для застосування до нього встановлених законодавством заходів нетарифного регулювання.

Однак матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що встановлені лабораторним дослідженням відомості про суміші запашних речовин та піперональ у конкретному випадку породжували для декларанта обов`язок окремо зазначити такі відомості у графі 31 митної декларації.

Так, відповідно до висновку лабораторії рідини зразків №№ 1-7 мають «виражений характерний запах».

Разом із тим у статті 1 Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» визначено характерний смак і аромат електронної сигарети, заправного контейнера, рідини, що використовується в електронних сигаретах, як чітко відчутний запах або смак, інший, ніж запах або смак тютюну, отриманий у результаті введення добавки або комбінації добавок, у тому числі, але не тільки, фруктів, прянощів, трав, спирту, цукерок, ментолу або ванілі, який є відчутним перед або під час використання електронної сигарети, заправного контейнера та рідини, що використовується в електронних сигаретах.

Висновок лабораторії не містить відомостей про те, який саме запах або смак мали досліджувані рідини, чи був він відмінним від запаху або смаку тютюну та чи був він відчутним перед або під час використання електронної сигарети.

Натомість із товаросупровідної документації вбачається, що різновиди товару були описані, зокрема, як «light tobacco», «medium tobacco», «ultra-light tobacco», «dark tobacco», «northern tobacco» та «southern tobacco».

Отже, саме словосполучення «виражений характерний запах», використане експертом як опис органолептичної властивості досліджуваної рідини, без визначення характеру такого запаху не дає достатніх підстав для ототожнення його із законодавчо визначеним поняттям характерного смаку та аромату електронної сигарети.

Щодо виявленого у зразку № 4 геліотропіну (піпероналю), суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Факт наявності цієї речовини у дослідженому зразку висновком лабораторії встановлений та сторонами не спростований.

Разом із тим предметом ввезення був не піперональ як окрема речовина, а готовий товар - одноразові електронні сигарети із рідиною, у складі якої лабораторним дослідженням виявлено відповідну речовину.

Порядком провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, заходи контролю щодо препаратів, які містять прекурсори, пов`язуються, зокрема, з перевищенням гранично допустимої кількості відповідної речовини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2007 року № 1203 затверджено гранично допустиму кількість наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що містяться у препаратах, однак піперональ у відповідному додатку не зазначено.

У цій справі висновком лабораторії кількісний вміст піпероналю у досліджуваній рідині не встановлено.

Не містять матеріали справи і висновку компетентного органу про те, що саме ввезений ТОВ «Астекс Віннер» готовий товар підлягав пропуску через митний кордон виключно за наявності дозволу Держлікслужби та що відсутність відомостей про такий дозвіл була наслідком незаявлення декларантом відомих йому характеристик товару.

За таких обставин посилання апеляційної скарги на сам факт віднесення піпероналю до прекурсорів не є достатнім для встановлення об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 472 МК України.

Доводи апеляційної скарги щодо неподання імпортером повідомлення про продукцію, передбаченого законодавством у сфері обігу електронних сигарет, також не доводять наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого статтею 472 МК України.

Предметом цього провадження відповідно до протоколу про порушення митних правил є незаявлення у митній декларації відомостей щодо сумішей запашних речовин та піпероналю. Інші можливі порушення вимог законодавства щодо введення продукції в обіг не були покладені посадовою особою митного органу в основу сформульованого ОСОБА_1 обвинувачення та самі по собі не можуть підтверджувати факт недекларування товару за статтею 472 МК України.

Не змінює цього висновку і посилання скаржника на направлення митним органом повідомлення до правоохоронного органу щодо можливого вчинення кримінального правопорушення. Сам факт направлення такого повідомлення є реалізацією передбачених законом повноважень митного органу та не встановлює винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Крім об`єктивної сторони, необхідною умовою адміністративної відповідальності за порушення митних правил є встановлення вини конкретної особи.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно зі статтею 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтею 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

У справі встановлено, що митна декларація подавалася прямим митним представником від імені та в інтересах ТОВ «Астекс Віннер», а ОСОБА_1 на час її подання був керівником цього товариства.

Однак сам факт перебування особи на посаді керівника підприємства не є достатнім для притягнення її до адміністративної відповідальності за статтею 472 МК України без установлення конкретних винних дій або бездіяльності такої особи.

Матеріали справи не містять доказів того, що відомості про наявність у рідинах суміші запашних речовин та піпероналю були зазначені у контракті, інвойсі, пакувальному листі, декларації про відповідність або інших товаросупровідних документах, які перебували у розпорядженні ОСОБА_1 на момент подання митної декларації.

Наявність піпероналю та конкретних запашних речовин була встановлена лише за результатами спеціального лабораторного дослідження із застосуванням відповідних методів дослідження.

Доказів того, що ОСОБА_1 був обізнаний із наявністю таких речовин у складі товару, отримував відповідну інформацію від виробника, приховав її від митного представника або митного органу чи не надав митному органу будь-яку наявну у нього інформацію щодо товару, матеріали справи не містять.

Не встановлено також обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 за конкретних обставин повинен був і міг передбачити наявність у складі ввезеного готового товару відповідних речовин, проте з необережності не вжив заходів для їх декларування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про недоведеність суб`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому обов`язок доказування обставин, покладених в основу обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, не може бути перекладений на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, а всі сумніви щодо доведеності її вини тлумачаться на її користь.

Суд апеляційної інстанції враховує, що окремі висновки суду першої інстанції щодо значення відсутності зміни коду товару згідно з УКТ ЗЕД та правового режиму піпероналю не є самостійними і визначальними підставами прийнятого рішення.

Визначальним для закриття провадження суд першої інстанції визнав те, що не було встановлено факту незаявлення ОСОБА_1 відомостей, які підлягали обов`язковому декларуванню, не встановлено подання ним недостовірних документів чи інформації та не доведено, що ним не було надано всієї наявної у нього інформації, необхідної для митного оформлення товару, внаслідок чого суд дійшов висновку про відсутність об`єктивної та суб`єктивної сторін правопорушення.

З таким висновком суд апеляційної інстанції погоджується.

Наведені в апеляційній скарзі доводи свідчать про незгоду митного органу з оцінкою доказів судом першої інстанції, однак не містять посилань на належні та достатні докази, які б поза розумним сумнівом підтверджували, що ОСОБА_1 не заявив відомі йому відомості, які відповідно до закону підлягали обов`язковому декларуванню, або що така бездіяльність була допущена ним з необережності.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність достатніх підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 472 МК України та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, апеляційна скарга Координаційно-моніторингової митниці підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 487, 529 Митного кодексу України, статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці залишити без задоволення.

Постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 1 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Я.В. Головачов