Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №760/16632/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №760/16632/23Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/786/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження,внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12023105120000014 по обвинуваченню:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 01 грудня 2022 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.190 КК України до покарання у видігромадських робіт строком на 200 годин,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, за апеляційною скаргою прокурора Подільської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_9 на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на один рік, та покладено на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Відповідно до ст.ст.71, 72 КК України покарання, призначене ОСОБА_8 за даним вироком та покарання, призначене йому за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року у виді 200 годин громадських робіт, ухвалено виконувати самостійно.

По справі вирішено питання про речові докази та судові витрати.

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 15 січня 2023 року о 06 год. 10 хв., перебуваючи на пероні Центрального залізничного вокзалу міста Києва, шляхом знахідки незаконно придбав для власного вживання, без мети збуту, психотропну речовину - РVР, масою 0,194 г., яку став зберігати при собі.

В цей же день о 05 год. 55 хв. ОСОБА_8 було затримано працівниками поліції на території вокзалу, які вилучили у нього зазначену психотропну речовину РVР, масою 0,194 г., яку він незаконно придбав та зберігав при собі без мети збуту.

В поданій апеляційній скарзі зі змінами прокурор, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі винного, внаслідок м`якості.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що вході розгляду апеляційної скарги встановлено, що ОСОБА_8 засуджено 19 червня 2023 року Красногвардійським районним судом міста Дніпропетровська за ч.2 ст.389 КК України до 3 місяців арешту. На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного ОСОБА_8 покарання за цим вироком суду частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року, та остаточно призначено покарання у виді 3 місяців 15 днів арешту.

Відповідно до довідки про звільнення ОСОБА_8 , останній відбув призначене йому покарання за вироком Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року у виді 200 годин громадських робіт.

Таким чином, як вважає прокурор, відбуття покарання за вироком Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 19 червня 2023 року, з урахуванням вироку Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року у виді 200 годин громадських робіт, повністю вичерпує виконання цього кримінального покарання як відповідна стадія реалізації кримінальної відповідальності та виключає необхідність призначення покарання за сукупністю вироків у відповідності до вимог 71 КК України.

Також, як вважає прокурор, суд неправильно звільнив ОСОБА_8 відбування покарання з випробуванням.

Як зазначає прокурор, ОСОБА_8 , будучи раніше неодноразово засудженими, на шлях виправлення не став та вчинив нове кримінальне правопорушення, за яке засуджений даним вироком.

Крім цього, 30 березня 2026 року вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт.

Як вважає прокурор, зазначене свідчить про, що виправлення ОСОБА_8 неможливе без ізоляції від суспільства.

За наслідками апеляційного розгляду просить вирокСолом`янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч.1 ст.309 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки: виключити з резолютивної частини вироку посилання на призначення остаточного покарання на підставі ст.ст.71, 72 КК України та окреме виконання вироку Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги зі змінами, захисника та обвинуваченого, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора зі змінами підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції, діючи у відповідність до положень частини 3 статті 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу винного.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.1 ст.309 КК України учасниками судового провадження не оспорюються та не оскаржуються, а тому у відповідності до положень ст.404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.

Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на один рік, та покладено на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Відповідно до ст.ст.71, 72 КК України покарання, призначене ОСОБА_8 за даним вироком та покарання, призначене йому за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року у виді 200 годин громадських робіт, ухвалено виконувати самостійно.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, суд першої інстанції обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який раніше судимий, на обліках лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнав щире каяття обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Суд також дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_8 на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Колегія суддів погоджується з призначеним обвинуваченому покаранням у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, яке відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та даним про особу винного.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, призначивши обвинуваченому покарання у виді обмеження волі, за відсутності передбачених законом підстав ухвалив рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Статтею 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до положень ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції не надав належної оцінки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про особу обвинуваченого, який на шлях виправлення не став та продовжує вчиняти нові кримінальні правопорушення.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду про застосування положень ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням ухвалене за відсутності передбачених для цього підстав, чим суд допустив істотні порушення кримінального процесуального закону.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими апеляційні доводи прокурора про необхідність скасування вироку в частині призначення ОСОБА_8 покарання за правилами ст.ст.71, 72 КК України.

Відповідно до положень ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно ч.3 ст.78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71 та 72 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів провадження, вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року ОСОБА_8 було засудженоза ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 200 годин.

19 червня 2023 року вироком Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України до 3 місяців арешту. На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком суду частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року, та остаточно призначено покарання у виді 3 місяців 15 днів арешту.

Відповідно до довідки про звільнення, ОСОБА_8 відбув призначене йому покарання за вироком Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 19 червня 2023 року.

Таким чином, як правильно посилається прокурор у поданих змінах до апеляційної скарги, відсутні правові підстави для застосування положень ст.71 та ст.72 КК України та призначення ОСОБА_8 покарання за сукупністю вироків, оскільки в даному випадку ОСОБА_8 відбув покарання, призначене йому за вироком Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року.

Відповідно до положень ст.409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно п.4 ч.1 ст.420 КПК України неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання є підставою для скасування вироку суду в цій частині та ухвалення нового вироку.

З цих підстав апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 420, ч.15 ст.615 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_9 з внесеними змінами - задовольнити.

Вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року, ухвалений щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання, скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Копію вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Судді:

________________ ________________ ________________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4