Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №369/10427/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/10427/25Головуючий у суді І інстанції Куценко М.О.

Провадження № 33/824/3136/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Іванюка Олександра Олександровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 - адвоката Кухалейшвілі Лаврентія Юрійовича напостанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2026 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження в справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

ОСОБА_2 визнано винуватим в тому, що він 25 травня 2025 року о 13:56 по вул. Приозерній в с. Горенка Бучанського району Київської області керував автомобілем «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 , не дотримався безпечної швидкості руху та безпечного бокового інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого стався наїзд на паркан автомобілем «Toyota Camry», чим порушив п. 12.1 та п. 13.1 ПДР України. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 22 травня 2026 року захисник ОСОБА_2 - адвокат Кухалейшвілі Л.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням вимог КУпАП, зокрема ст. 245 цього Кодексу, оскільки суд не забезпечив всебічного, повного й об`єктивного з`ясування всіх обставин справи. Під час розгляду справи були проігноровані доводи сторони захисту, а суд поклав в основу рішення лише докази, надані працівниками поліції.

Захисник вказує, що суд безпідставно поклався на показання свідка ОСОБА_3 , який зазначав про швидкість руху автомобілів близько 80 км/год, хоча така швидкість перевищує дозволену в населеному пункті. Це свідчить про однобічність оцінки доказів.

Крім того, за результатами призначеної судової автотехнічної експертизи не було встановлено швидкість руху транспортних засобів, хоча саме ця обставина, на його думку, є визначальною для встановлення винної особи. Водночас експерт дійшов висновку про причинно-наслідковий зв`язок дій ОСОБА_2 із ДТП та зазначив, що водій автомобіля «Toyota Camry» не мав технічної можливості уникнути зіткнення, що захисник вважає необґрунтованим.

Також стверджує, що під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди були допущені процесуальні порушення. Зокрема, після прибуття керівника патрульної поліції ОСОБА_2 направили на медичне освідування на стан наркотичного сп`яніння, тоді як іншого учасника ДТП не освідували. Після повернення захиснику не надали можливості ознайомитися зі схемою місця ДТП та внести до неї зауваження, а пояснення пасажира автомобіля ОСОБА_2 - ОСОБА_4 не були відібрані, його не допитали як свідка, натомість у справі були використані показання ОСОБА_3 .

Суд не звернув уваги на обставини, які, на думку захисту, мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме: автомобіль ОСОБА_2 мав технічні несправності двигуна, що унеможливлювало його швидкий рух; місце ДТП розташоване на ділянці дороги з крутим поворотом та обмеженою оглядовістю; висновок експерта про виїзд автомобіля ОСОБА_2 на зустрічну смугу зроблено без урахування того, що після зіткнення в автомобіля лопнуло ліве колесо. Також вказує, що автомобіль Toyota після зіткнення пролетів близько 30 метрів та зніс два паркани, що, на думку захисту, свідчить про перевищення швидкості його водієм. У зв`язку з цим стверджує, що відповідальність за ДТП не може покладатися виключно на ОСОБА_2 , а винними мають бути щонайменше обидва водії.

В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його захисник - адвокат Кухалейшвілі Л.Ю.не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У день призначеного судового засідання 14 вересня 2026 року ОСОБА_2 особисто подав через відділ прийому громадян Київського апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивував тим, що його захисник, зі слів дружини адвоката, призваний на військову службу і у зв`язку із цим не виходить на зв`язок. Просив суд апеляційної інстанції призначити розгляд справи на іншу дату з урахуванням часу, необхідного для укладення договору про надання правової допомоги з іншим адвокатом, оскільки сам ОСОБА_2 не має юридичної освіти та досвіду участі в судових засіданнях.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення таких осіб.

ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а обставини, на які він посилається, документально не підтвердженні, у зв`язку з чим клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Іванюк О.О. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Вислухавши пояснення адвоката Іванюка О.О., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Таким чином, суд під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП повинен встановити чи була дорожньо-транспортна подія, чи були отримані пошкодження транспортними засобами, діями якої особи завдано цієї шкоди, а також, які положення правил дорожнього руху було порушено вказаною особою.

Суд першої інстанції в повній мірі врахував положення вищезазначених норм закону та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у порушенні п. 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху України на підставі таких досліджених доказів.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 341340 від 29 травня 2025 року ОСОБА_2 29 травня 2025 року о 13:56 год, керуючи автомобілем «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 , в с. Горенка по вул. Приозерній, не дотримався безпечної швидкості руху та бокового інтервалу, внаслідок чого зіткнувся керованою ним автівкою з автомобілем «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого стався наїзд на паркан автомобілем «Toyota Camry» і транспортні засоби отримали пошкодження.

На схемі місця дорожньо-транспортної пригоди зафіксовано ділянку дороги де сталась ДТП, дані щодо напрямку руху транспортних засобів, місце зіткнення, розташування транспортних засобів після зіткнення, пошкоджений паркан котеджного містечка «Sun City», слід протектора автомобіля «Toyota Camry», таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об`єктів зображених на схемі та перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортних засобів, отриманих внаслідок ДТП.

Вказана схема підписана учасниками ДТП без зауважень до її правильності.

Під час складення протоколу водій ОСОБА_2 в письмових поясненнях вказав, що він рухався зі швидкістю 50-60 км на годину. Під`їжджаючи до ЖК «Sun City», де обмежена видимість руху, він трохи зменшив швидкість та почав входити в поворот по своїй полосі. В цей час він побачив, що на великій швидкості на зустріч рухається автомобіль «Toyota Camry» сірого кольору. Порівнявшись з ним, він відчув удар в лівий бік автомобіля та натиснув на гальма. Так як в автомобілі лопнуло ліве колесо від удару, його накатом протягнуло на лівий бік дороги. Разом із ОСОБА_2 їхав його знайомий ОСОБА_5 .

Водій автомобіля «Toyota Camry» ОСОБА_6 також надав пояснення, відповідно до яких він рухався на автомобілі «Toyota Camry» в селі Горенка. Назустріч йому рухався автомобіль «Skoda Fabia», який занесло та сталось зіткнення, після чого автомобіль «Toyota Camry» відкинуло на паркан.

Матеріали справи містять відео та фотоматеріали, надані учасниками даної пригоди з місця ДТП, на яких зафіксовано кінцеве положення транспортних засобів після зіткнення, осип зруйнованих частин транспортних засобів, пошкодження отримані автомобілями внаслідок зіткнення, зображено місцевість по напрямку руху автомобіля «Toyota Camry» та автомобіля «Skoda Fabia».

Відповідно до дослідницької частини висновку експерта № СЕ-19/111-25/58902-ІТ від 20 березня 2026 року в частині вивчення схеми місця дорожньо-транспортної пригоди та дослідження фотозображень з місця ДТП, встановлено наступне:

- На місці дорожньо-транспортної пригоди зафіксовано кінцеве положення транспортних засобів після зіткнення та слід протектора автомобіля «Toyota Camry». Однак, даної слідової інформації недостатньо для визначення розташування місця зіткнення транспортних засобів відносно елементів проїзної частини дороги, оскільки неможливо встановити положення цих транспортних засобів на проїзній частині в момент їх первинного контакту. Будь-яка інша слідова інформація, яка дала б змогу встановити положення хоча б одного з цих транспортних засобів на проїзній частині в момент зіткнення, відсутня;

- Дослідженням фотозображень з місця ДТП від 25 травня 2025 року встановлено, що на зображеннях зафіксовано кінцеве положення транспортних засобів після зіткнення, розташування ділянки осипу зруйнованих частин транспортних засобів, ділянка осипу ґрунту та слід шини розгерметизованого лівого переднього колеса автомобіля «Skoda Fabia». Ділянка осипу зруйнованих частин транспортних засобів, ділянка осипу ґрунту та слід шини лівого переднього колеса автомобіля «Skoda Fabia» розташовані на частині дороги, яка призначена для руху в бік смт. Гостомель;

- Виходячи з розташування вищевказаної слідової інформації, можливо зробити висновок про те, що первинний контакт (зіткнення) між автомобілем «Skoda Fabia» та автомобілем «Toyota Camry» відбувся на частині дороги, яка призначена для руху в бік смт. Гостомель, в районі початку утворення сліду шини розгерметизованого лівого переднього колеса автомобіля «Skoda Fabia».

Відповідно до проведеного дослідження встановлено, що зіткнення між автомобілем «Skoda Fabia» та автомобілем «Toyota Camry» відбулося на частині дороги, яка призначена для руху в бік смт. Гостомель, тобто на смузі руху, по якій рухався автомобіль «Toyota Camry».

Отже, дані схеми дорожньо-транспортної пригоди щодо розташування транспортних засобів після зіткнення, характер та локалізація пошкоджень, які мали автомобілі після ДТП та які зазначені у вказаній схемі, в сукупності з поясненнями водіїв та свідка ДТП, відео- та фотоматеріалами з місця ДТП, висновком експерта свідчать про недотримання водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 12.1, 13.1 ПДР України.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що суд не звернув увагу на те, що автомобіль «Skoda Fabia», яким керував ОСОБА_2 , мав несправний двигун, а тому не міг рухатись швидко, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у порушення ПДР, які призвели до ДТП.

Цим обставинам суд не мав надавати оцінку, оскільки, по-перше, про це не заявлялось в суді першої інстанції, по-друге, керування несправним транспортним засобом заборонено, отже це не може виправдовувати порушення ОСОБА_2 ПДР в частині дотримання належного інтервалу.

Висновки проведеної у справі експертизи ОСОБА_2 не спростував, проте голослівно з ними не погодився. За таких обставин, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для того, щоб ставити під сумнів правильність висновків суду першої інстанції, який своє рішення ґрунтував також і висновками експертизи.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 значно перевищив дозволену швидкість, що і стало причиною ДТП, також є голослівними і не ґрунтуються на матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За висновком ЄСПЛ з огляду на принцип, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними, право на справедливий суд не може вважатися ефективним, якщо клопотання та зауваження сторін не будуть справді «заслухані», тобто належним чином розглянуті судом.

У рішеннях судів і трибуналів мають бути належним чином наведені підстави, на яких вони ґрунтуються. Цей обов`язок обґрунтовувати рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, висунутий скаржником, а передбачає, що сторони судового провадження можуть розраховувати на отримання конкретної та чіткої відповіді на аргументи, які є вирішальними для результату цього провадження. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення може змінюватися залежно від характеру рішення та має визначатися з огляду на обставини справи (див. рішення у справі "Мазахір Джафаров проти Азербайджану" (Mazahir Jafarov v. Azerbaijan), заява N 39331/09, пункти 34 і 35, від 02 квітня 2020 року з подальшими посиланнями).

Переглядаючи цю справу апеляційний суд ураховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справі «Серявін та інші проти України», де ЄСПЛ зазначав: «ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті».

З огляду на викладене, перевіривши доводи апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що судове рішення постановлено з дотриманням вимог ст. 245, 251, 253, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - адвоката Кухалейшвілі Лаврентія Юрійовича залишити без задоволення.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2026 року про визнання винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.А. Голуб