Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №707/1876/26 — Черкаський районний суд Черкаської області

№707/1876/26

1-кп/707/469/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження №12026250310000790 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Забужжя, Львівської області, українця, гр. України, одруженого, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , з середньою освітою, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-23.01.2025 Підволочиським р/с Тернопільської області за ч. 1 ст. 354 КК України до штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.;

-05.05.2025 Підволочиським р/с Тернопільської області за ч. 1, 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України

в с т а н о в и в:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову за призовом під час мобілізації на посаді старшого хіміка відділення радіаційного, хімічного і біологічного захисту вказаної військової частини, у військовому званні «старший сержант», 07.02.2026, близько 16 год. 00 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не вдалось можливим, діючи з прямим умислом на таємне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та суспільно небезпечні наслідки свого діяння та бажаючих їх настання, перебуваючи в приміщенні залізничної станції «Білозір`я», що розташована в с. Хацьки, Черкаського району, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, тобто, таємно, продовжуючи свій злочинний умисел, шляхом вільного доступу заволодів майном, а саме мобільним телефоном марки «Xiaomi» моделі «Redmi 15», об`ємом пам`яті 8/256 Gb, вартість якого відповідно до висновку експерта №СЕ-19/124-26/3681-ТВ від 26.03.2026 становить 7 799 грн. 00 коп., після чого з викраденим майном зник у невідомому напрямку, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на вказану суму.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням показів обвинуваченого, потерпілого, свідка та ґрунтуючись на досліджених у судовому засіданні доказах, які суд вважає належними, допустимими та переконливими у скоєнні обвинуваченим інкримінованого йому злочину.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що 07 лютого 2026 був на роботі поблизу залізничної станції в с. Хацьки, Черкаського району. Всі працівники розійшлися, а він лишився чекати дизель, щоб повернутися додому в м. Смілу. Приблизно в обідню пору до нього дійшов обвинувачений, який був у камуфляжній формі, повідомив що військовий і попросив придбати 100 грам горілки в магазині, бо йому не продадуть. Він погодився, придбав собі і йому горілку, яку разом випили в його приміщенні для відпочинку. Обвинувачений повідомив що він в СЗЧ і повертається додому. Потім попросив каву, він вийшов в магазин за кавою, а коли через 5 хв повернувся то побачив, що обвинувачений зник і зник його мобільний телефон який був на столі. Телефону було близько 1 місяця і його придбав приблизно за 8 тисяч грн. Він почав шукати обвинуваченого і з телефонів перехожих дзвонити на свій телефон, однак телефон був вже вимкнений і обвинуваченого він не знайшов. Через день звернувся до поліції та написав заяву про крадіжку. Потім через кілька тижнів до нього приїхали слідчі повідомили що розшукали телефон та провели з ним впізнання обвинуваченого за фото знімками де він впізнав обвинуваченого, а ще через кілька тижнів слідчі повернули йому його телефон. Матеріальних претензій він до обвинуваченого не має так як телефон повернуто.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину не визнав та відмовився надавати показання з приводу обвинувачення.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що в м. Сміла має майстерню по ремонту телефонів і інколи беруть телефони на комісію та продають. 7 чи 8 лютого 2026 в майстерню особисто прибув обвинувачений який був у військовій формі повідомив що повертається додому до Львова і потрібні кошти на дорогу і попросив придбати у нього, як він запевнив, його мобільний телефон Редмі 15 за 2 тисячі гривень. Він погодився бо хотів допомогти військовому і дав суму яку він попросив. Його дані записав до записника і більше його не бачив. Через кілька днів даний телефон він продав людині та теж дані записав до записника. Через деякий час приїхали слідчі запитали за цей телефон, він надав всю інформацію щодо нього та з ним було проведено впізнання обвинуваченого за фото де він впізнав ОСОБА_4 який присутній в залі засідань.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 у вчиненні крадіжки мобільного телефону потерпілого, суд вважає що його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, повністю стверджується наступними, зібраними в ході досудового розслідування та безпосередньо дослідженими в ході судового розгляду доказами.

Судом безпосередньо у судовому засіданні, у порядку ст. 358 КПК України, досліджені надані стороною обвинувачення під час судового провадження, як доказ вини обвинуваченого, наступні документи ( спеціально створені з метою збереження інформації матеріальні об`єкти, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин):

• протокол прийняття заяви у ОСОБА_6 про викрадення його мобільного телефону;

• протокол огляду місця події в с. Хацьки Черкаського району Черкаської області від 23.03.2026 з додатками (фототаблицею) під час якого встановлено місце вчинення злочину;

?протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.03.2026 в ході якого потеплілий ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_4 як особу яка викрала його мобільний телефон;

?заява ОСОБА_8 якою остання видала працівникам поліції придбаний нею мобільний телефон потерпілого «Редмі 15»;

?протокол огляду від 24.03.2026 яким було вилучено та оглянуто у ОСОБА_8 мобільний телефон потерпілого;

?висновок експерта №СЕ-19/124-26/3681-ТВ від 26.03.2026 яким встановлено ринкову вартість мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi 15» на момент крадіжки у сумі 6508 грн 33 коп.;

?протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.03.2026 в ході якого свідок ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_4 як особу яка збула йому мобільний телефон «Xiaomi Redmi 15»;

?постанова про визнання предметів речовими доказами від 24.03.2026, якою визнано речовим доказом у справі мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 15»;

Обвинуваченим ОСОБА_4 заявлено про не визнання своєї вини у вчиненні крадіжки мобільного телефону, утім указані доводи обвинуваченого не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду указаного кримінального провадження та повністю спростовуються зібраними у справі доказами, а тому такі покази обвинуваченого є не послідовними та не узгоджуються з іншими матеріалами справи і суд їх розцінює, як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення.

Вищевказані докази відкриті учасникам судового провадження відповідно до вимог ч. 12 ст. 290 КПК України.

Будь-яких інших доказів сторонами не надавалося. Зокрема сторона захисту не надала будь-яких доказів, які б спростовували докази сторони обвинувачення та не заперечувала проти їх використання в процесі змагальності.

За таких обставин суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого «поза розумним сумнівом» у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за обставин, встановлених судом.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винними у вчиненні яких визнаються обвинувачені.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України судом не встановлено. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

Мотиви призначення відповідного покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченим, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченим суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне:

позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання;

відношення обвинуваченого до вчиненого (не визнання вини, відсутність щирого каяття);

ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

особливості й обставини вчинення злочину;

суспільний інтерес - злочинні дії були направлені на таємне заволодіння майном;

особу обвинуваченого: який вину свою не визнав, не розкаявся у скоєному, злочин вчинив перебуваючи на іспитовому строці за вчинення іншого злочину, раніше судимий, військовослужбовець, що перебував у СЗЧ, шкода відшкодована внаслідок виявлення викраденого майна та повернення його потерпілому органом досудового розслідування, негативно характеризується за місцем проходження служби, під наглядом лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України з застосуванням ст. 71 КК України, оскільки його виправлення та перевиховання без позбавлення волі на думку суду не можливе. Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Визначене судом покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Адже, справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Цивільний позов потерпілим не заявлено.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Процесуальні витрати у справі підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання про речові докази необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу суд залишає попередній – тримання під вартою.

Керуючись ст.ст.368, 370-371, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбуте покарання за вироком Підволочиського районного суду Тернопільської області від 05.05.2025 року за ч. 1, 2 ст. 190 КК України та остаточно визначити до відбуття 5 (п`ять) років 7 (сім) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній – тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обраховувати з моменту його фактичного затримання, з 28.04.2026.

Після набрання вироком законної сили, речові докази, а саме:

-мобільний телефон «Xiaomi Redmi 15», що знаходився на зберіганні у потерпілого ОСОБА_6 – залишити останньому за належністю, звільнивши від обов`язків за зберігальною розпискою;

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи у сумі 2228 (дві тисячі двісті двадцять вісім) грн. 50 коп.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги учасниками процесу до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1