Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №712/12889/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/12889/26

Провадження № 2-о/712/243/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі – Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту реєстрації права власності на квартиру, проведеної 05 травня 1994 року Сєвєродонецьким бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі за № 674.

В обґрунтування заяви зазначила, що вона є співвласником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на зазначену квартиру виникло в порядку приватизації державного житлового фонду та підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 23 лютого 1994 року, виданим органом приватизації - Фондом комунального майна міста. Іншим співвласником квартири відповідно до зазначеного Свідоцтва є ОСОБА_2 .

На зворотному боці оригіналу Свідоцтва про право власності на житло міститься відмітка про реєстрацію 05 травня 1994 року права власності в реєстровій книзі Сєвєродонецького бюро технічної інвентаризації за № 674. Відомості про відповідну реєстрацію містяться також у технічному паспорті на квартиру.

З метою внесення відомостей про належне їй право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заявниця звернулася до державного реєстратора у Центрі надання адміністративних послуг міста Черкаси.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 18 серпня 2026 року № 86359021 у проведенні реєстраційних дій відмовлено у зв`язку з відсутністю можливості підтвердити відомості про реєстрацію права власності на квартиру, проведену Сєвєродонецьким бюро технічної інвентаризації до 01 січня 2013 року.

Як убачається з листа КП «Сіверськодонецьке бюро технічної інвентаризації» від 03 серпня 2026 року № 777, інформація щодо об`єктів нерухомого майна Сіверськодонецької міської територіальної громади зберігалася в архіві БТІ на паперових носіях. Архівні документи на підконтрольну Україні територію вивезені не були, у зв`язку із чим надати інформацію щодо зареєстрованих до 01 січня 2013 року прав власності, яка зберігається в архівних справах, на цей час неможливо.

Відомості про право власності на зазначену квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні.

Посилаючись на те, що отримати в позасудовому порядку документальне підтвердження проведення 05 травня 1994 року реєстрації права власності неможливо через недоступність архіву БТІ, а встановлення цього факту необхідне для проведення державної реєстрації вже набутого права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, заявниця просила встановити відповідний юридичний факт.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2026 року відкрито провадження у справі.

Представник заявниці - адвокат Дуднік І.О. подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Заінтересовані особи у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв чи клопотань до суду не подавали.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За змістом частини першої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, установлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, наведений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом у порядку окремого провадження, не є вичерпним.

Для розгляду заяви про встановлення факту в порядку окремого провадження необхідним є те, щоб такий факт породжував для заявника юридичні наслідки, його встановлення не було пов`язане з наступним вирішенням спору про право, заявник не мав іншої можливості отримати або відновити документ, який посвідчує відповідний факт, а законом не було передбачено іншого порядку його встановлення.

У цій справі предметом заяви є виключно встановлення факту проведення у минулому конкретної реєстраційної дії - реєстрації 05 травня 1994 року Сєвєродонецьким бюро технічної інвентаризації права власності на квартиру в реєстровій книзі за № 674.

Верховний Суд зазначав, що державна реєстрація права власності не є самостійною підставою його набуття, а становить офіційне визнання та підтвердження державою вже набутого особою права. Тому факт набуття права власності та факт його державної реєстрації не є тотожними юридичними фактами.

У даному випадку правовою підставою виникнення права власності заявниці та іншого співвласника на квартиру є Свідоцтво про право власності на житло від 23 лютого 1994 року, видане компетентним на той час органом приватизації.

Відповідно, встановлення судом факту реєстрації права власності, проведеної БТІ 05 травня 1994 року, не створює для заявниці нового права власності, не змінює його обсягу та не визначає належність спірного майна, а лише підтверджує факт вчинення реєстраційної дії щодо вже набутого права.

Правовідносини щодо набуття заявницею права власності та оформлення такого права виникли у 1994 році, а тому правова оцінка відповідних обставин здійснюється з урахуванням законодавства, чинного на момент їх виникнення.

На час видачі Свідоцтва про право власності діяв Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затверджене наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56.

Відповідно до положень зазначеного нормативного регулювання передача квартир у власність громадян оформлювалася свідоцтвом про право власності, а відомості щодо оформленого права та відповідні документи передавалися органам технічної інвентаризації.

Таким чином, існуюча на час виникнення права система оформлення та обліку прав на приватизоване житло передбачала фіксацію відповідних відомостей органами бюро технічної інвентаризації.

При цьому подальша зміна системи державної реєстрації речових прав сама по собі не припинила речових прав, які були правомірно набуті до запровадження сучасної системи державної реєстрації.

Судом установлено, що 23 лютого 1994 року компетентним органом приватизації було видано Свідоцтво про право власності на житло щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні судом оглянуто оригінал зазначеного Свідоцтва про право власності на житло від 23 лютого 1994 року.

На його зворотному боці міститься реєстраційний напис про те, що 05 травня 1994 року право власності на зазначену квартиру зареєстровано Сєвєродонецьким бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі за № 674.

Судом також оглянуто оригінал технічного паспорта на квартиру, який містить відомості про реєстрацію об`єкта в Сєвєродонецькому БТІ із зазначенням відповідної реєстрової книги.

Вказані документи узгоджуються між собою щодо об`єкта нерухомого майна, органу, яким здійснювався його облік, та номера реєстрової книги.

Водночас, отримання безпосередньо реєстрової книги № 674 або архівної довідки БТІ щодо відповідного запису є об`єктивно неможливим.

З листа КП «Сіверськодонецьке бюро технічної інвентаризації» від 03 серпня 2026 року № 777 убачається, що архів БТІ, який містить відомості про зареєстровані до 01 січня 2013 року права власності, залишився на території Сіверськодонецької міської територіальної громади, а архівні документи на підконтрольну Україні територію не вивозилися.

Таким чином, неможливість надання заявницею архівної довідки або витягу з відповідної реєстрової книги зумовлена не відсутністю такого запису, а об`єктивною недоступністю архівних матеріалів, у яких він зберігається.

При цьому відомості про проведення реєстрації збереглися безпосередньо на оригіналі правовстановлюючого документа, виданого у 1994 році, та в технічному паспорті на квартиру.

За таких обставин сукупність досліджених судом доказів є достатньою для висновку про те, що 05 травня 1994 року Сєвєродонецьким бюро технічної інвентаризації дійсно було проведено реєстрацію права власності на зазначену квартиру в реєстровій книзі за № 674.

Встановлення зазначеного факту має для заявниці юридичне значення.

З матеріалів справи вбачається, що заявниця звернулася до державного реєстратора з метою внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про належне їй право.

18 серпня 2026 року державним реєстратором прийнято рішення № 86359021 про відмову у проведенні реєстраційних дій саме через неможливість документального підтвердження відомостей щодо реєстрації права власності, проведеної БТІ у 1994 році.

Отже, встановлення факту реєстрації має самостійне юридичне значення, оскільки його підтвердження необхідне заявниці для реалізації вже набутого нею майнового права та проведення державної реєстрації цього права у сучасному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому заявниця вжила заходів для одержання відповідного підтвердження в позасудовому порядку, однак отримати його не має можливості з незалежних від неї причин.

Суд також враховує, що між заявницею та іншим співвласником квартири відсутній спір щодо належності квартири, підстав виникнення права власності або обсягу прав кожного зі співвласників.

Саме по собі існування рішення державного реєстратора від 18 серпня 2026 року № 86359021 не свідчить про наявність публічно-правового спору, який підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Заявниця не оспорює правомірність дій державного реєстратора, не просить скасувати прийняте ним рішення та не ставить питання про зобов`язання державного реєстратора провести державну реєстрацію права.

Рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій у цій справі є доказом того, що заявниця не може підтвердити необхідний для подальшої державної реєстрації історичний факт у позасудовому порядку.

Оскарження такого рішення саме по собі не дозволило б установити факт наявності 05 травня 1994 року відповідного запису в реєстровій книзі Сєвєродонецького БТІ № 674, архів якої наразі недоступний.

За таких обставин, суд доходить висновку, що звернення заявниці спрямоване не на вирішення спору про право та не на перевірку правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, а на встановлення факту, який мав місце в минулому та від якого залежить можливість реалізації заявницею належного їй майнового права.

Це відповідає правовій природі окремого провадження, передбаченого статтями 293, 315–319 ЦПК України. Закон допускає встановлення й інших, прямо не перелічених у ч. 1 ст. 315 ЦПК, юридичних фактів за відсутності іншого порядку їх встановлення.

При цьому рішення суду у справі про встановлення факту не замінює документа, який видається відповідним органом, а є підставою для одержання відповідних документів або вчинення на його підставі юридично значимих дій, що випливає зі статті 319 ЦПК України.

Ураховуючи наявність правовстановлюючого документа, безпосередньо досліджений судом оригінал якого містить реєстраційний напис БТІ, відповідні відомості технічного паспорта, підтверджену неможливість отримання архівних матеріалів БТІ, юридичне значення встановлюваного факту для заявниці та відсутність спору про право, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Керуючись статтями 263–265, 293, 294, 315–319 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити факт проведення 05 травня 1994 року Сєвєродонецьким бюро технічної інвентаризації реєстрації права спільної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на квартиру АДРЕСА_2 , у реєстровій книзі Сєвєродонецького бюро технічної інвентаризації за № 674, на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 23 лютого 1994 року.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 30.09.2026 року.

Головуючий: Т.Є. Троян