Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №694/611/26 — Звенигородський районний суд Черкаської області

Суд: Звенигородський районний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших фактів, з них:.

Дата: 21 вересня 2026 р.

Справа: №694/611/26

Суддя: Смовж О. Ю.

Справа № 694/611/26

2-о/694/45/26

Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Смовж О.Ю.,

з участі секретаря судових засідань Тимошенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування особи на утриманні,

встановив:

09 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення юридичного факту перебування її на утриманні онука - військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини, станом на день його загибелі.

Заяву обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини поблизу н.п. Ясенове Покровського району Донецької області загинув онук заявниці - матрос Збройних Сил України ОСОБА_3 . Факт загибелі підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 та лікарським свідоцтвом про смерть № НОМЕР_3 (вибухова травма внаслідок військових дій).

Біологічні батьки загиблого - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - систематично ухилялися від виконання батьківських обов`язків. Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.05.2006 у справі №2-327/06 матір позбавлено батьківських прав. Рішенням цього ж суду від 18.07.2008 у справі №2- 411/2008 батька позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_3 . Рішенням виконкому Багачівської сільської ради №82 від 08.08.2008 заявницю призначено опікуном (піклувальником) над малолітнім онуком ОСОБА_6 (посвідчення № НОМЕР_4 ). З того часу і до дня призову онук постійно проживав із заявницею однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявниця є пенсіонеркою за віком ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), непрацездатною особою; її єдиним власним доходом є мінімальна пенсія, розмір якої є об`єктивно недостатнім для забезпечення мінімальних потреб у харчуванні, лікуванні з огляду на похилий вік та оплаті комунальних послуг. Онук ОСОБА_3 взяв на себе повне матеріальне забезпечення родини: систематично надавав грошову допомогу, купував продукти харчування, медикаменти, здійснював платежі з утримання будинку. Його матеріальна підтримка носила регулярний характер і була для заявниці постійним та основним джерелом засобів до існування.

Другий онук і рідний брат загиблого - ОСОБА_2 (заінтересована особа у справі), ІНФОРМАЦІЯ_5 , який також проживає із заявницею, 12.11.2024 під час проходження служби в лавах ЗСУ внаслідок мінно-вибухової травми отримав травматичну ампутацію лівої нижньої кінцівки, множинні вогнепальні сліпі поранення обличчя та інші тяжкі каліцтва. Він визнаний непридатним до військової служби, потребує стороннього догляду та довготривалої реабілітації, об`єктивно позбавлений фізичної та фінансової можливості утримувати бабусю. Отже, загиблий ОСОБА_6 був єдиною працездатною особою в родині та єдиним годувальником заявниці.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 19.02.2026 №1021/8/5/1566 заявниці відмовлено у направленні документів до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) з посиланням на необхідність надання рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту перебування на утриманні загиблого. Без встановлення цього факту заявниця позбавлена можливості реалізувати право на соціальні гарантії, передбачені законом.

Ухвалою суду від 24.03.2026 відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження, до участі у справі як заінтересовану особу залучено ОСОБА_2 , справу призначено до розгляду.

Міністерство оборони України подало письмові пояснення від 28.04.2026, у яких родинні відносини між заявницею та загиблим не заперечує, однак вважає, що факт утримання не доведений: заявниця отримує пенсію за віком; не надано банківських виписок чи корінців грошових переказів; спільне проживання та родинний зв`язок не тотожні поняттю «перебування на утриманні»; у заявниці є інший повнолітній онук ОСОБА_2 , на якого, на думку Міноборони, законом покладено обов`язок утримувати бабусю, що за ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII, виключає можливість визнання бабусі утриманцем.

ІНФОРМАЦІЯ_7 процесуальних заперечень по суті заявленого факту не подав; клопотав про забезпечення доступу до матеріалів справи.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні заяву підтримав, підтвердив, що після його поранення 12.11.2024 єдиним годувальником сім`ї був брат ОСОБА_6 , сам він через ампутацію кінцівки, інвалідність ІІ групи та потребу в реабілітації не мав і не має фізичної можливості утримувати бабусю.

Представник заявника заяву підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представники Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_6 у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду повідомлені належним чином, письмових клопотань про відкладення розгляду не подали.

Суд, керуючись ч. 2 ст. 223, ст. 294 ЦПК України, визнав можливим розглянути справу за відсутності зазначених заінтересованих осіб.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) сформувала правовий висновок про те, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, окрім як у порядку цивільного судочинства; справи про встановлення такого факту з метою призначення одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця, у яких заінтересованою особою є орган військового управління, підлягають розгляду в порядку окремого провадження. Між заявником і суб`єктом призначення грошової допомоги не може бути спору про право, оскільки такий суб`єкт не є отримувачем допомоги. Саме по собі заперечення органу державної влади не перетворює справу окремого провадження на спір про право.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такими критеріями керувалася Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

Виходячи з такого, суд констатує, що заявлений факт має юридичне значення саме для реалізації права заявниці на ОГД як утриманця загиблого військовослужбовця відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (з наступними змінами). Спір між претендентами на виплату у цій справі відсутній. Отже, справа правомірно розглядається за правилами окремого провадження.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що факт загибелі ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 під час захисту Батьківщини, родинний зв`язок «бабуся - онук» та факт спільного проживання однією сім`єю за адресою АДРЕСА_1 підтверджені сукупністю письмових доказів: свідоцтвом про смерть, лікарським свідоцтвом про смерть, сповіщенням сім`ї № 267 від 02.05.2025, свідоцтвом про народження, рішеннями суду про позбавлення батьків батьківських прав, посвідченням опікуна № НОМЕР_4 , довідкою Багачівського старостинського округу від 22.12.2025 № 268 про реєстрацію та спільне проживання станом на 01.05.2025, актом від 06.01.2026.

Зазначені обставини учасниками справи не заперечуються.

Непрацездатність заявниці підтверджується пенсійним посвідченням та довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про отримання пенсії за віком. Розмір пенсії заявниці протягом 2022- 2024 років перебував на рівні мінімальної/близької до мінімальної пенсійної виплати (від 2 002,89 грн до 3 060,00 грн на місяць), що об`єктивно є недостатнім для покриття потреб особи похилого віку в харчуванні, ліках та утриманні житла, тим більше в умовах спільного проживання з онуком- інвалідом, який сам потребує догляду.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , які є сусідами заявниці та проживають у с. Багачівка, дали узгоджені показання, з яких вбачається таке. ОСОБА_3 з дитинства і до призову, а також під час проходження служби (шляхом регулярної матеріальної підтримки) проживав і вів спільне господарство з бабусею. Саме він купував продукти, ліки, дрова, оплачував електроенергію та інші потреби будинку. Після тяжкого поранення брата ОСОБА_10 12.11.2024 ОСОБА_6 фактично став єдиним годувальником сім`ї. Біологічні батьки в житті сім`ї участі не брали і матеріально не допомагали. Пенсії бабусі на життя не вистачало; основним джерелом існування заявниці була допомога онука ОСОБА_6 . Показання свідків є послідовними, конкретними, узгоджуються між собою та з письмовим актом від 06.01.2026, складеним старостою Багачівського старостинського округу ОСОБА_11 у присутності тих самих свідків, і судом оцінюються як достовірні.

Акт від 06.01.2026 фіксує результати обстеження матеріально побутових умов та опитування свідків: ОСОБА_6 повністю забезпечував бабусю продуктами та предметами першої необхідності, купував лікарські засоби, особисто оплачував рахунки за електроенергію, купував тверде паливо, надавав кошти на утримання та ремонт будинку; допомога онука була для заявниці постійним і основним джерелом засобів до існування.

Разом з тим, частина четверта статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на день загибелі ОСОБА_3 , відносить до членів сімей загиблих таких осіб: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі №584/1166/15-ц (провадження № 61-3736св19) вказано, що факт перебування особи на утриманні померлого має місце, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц та від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18.

Таким чином, одержання пенсії або заробітної плати не створює автоматичної перешкоди для встановлення факту перебування на утриманні. Водночас, за наявності власних доходів заявника суд повинен мати можливість порівняти їх з фактичним доходами й загальними витратами, а не лише ймовірним розміром допомоги, який міг надавати померлий.

Саме по собі істотне перевищення доходу померлої особи над доходом заявниці доводить фінансову можливість надавати допомогу, але не дає можливості встановити, яка частина цього доходу фактично передавалася заявниці, з якою періодичністю та чи була вона основним джерелом її засобів до існування.

Судом встановлено, що надані до матеріалів справи докази не підтверджують, що на день смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_1 перебувала на його повному утриманні.

Так, суду не надано відомостей про доходи загиблого з військової частини, які б підтверджували розмір доходів ОСОБА_3 і гіпотетичну здатність надавати матеріальну допомогу, також матеріали справи не містять відомостей про суми, які передавав ОСОБА_3 бабусі, періодичність таких платежів та їх призначення.

Показання допитаних в судовому засіданні свідків підтверджують участь ОСОБА_3 у витратах із забезпечення спільного побуту, придбання продуктів, речей, оплату окремих послуг, передачу готівки, виконання ремонту та робіт у господарстві. Ці обставини є достатніми для висновку про спільний бюджет і взаємну допомогу в сім`ї, але вони не дають підстав для встановлення фактичного розміру допомоги та регулярних доходів заявниці.

Матеріали справи не містять банківських виписок про регулярні перекази грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 , платіжних документів, угод або інших доказів, які б давали змогу визначити фактичний середньомісячний розмір матеріальної допомоги. Також не встановлено щомісячного обсягу необхідних витрат ОСОБА_1 і тієї частини цих витрат, яку постійно покривав ОСОБА_3 .

Доходи ОСОБА_1 у вигляді мінімального розміру пенсії не виключають можливості утримання в розумінні статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», але зумовлюють необхідність ґрунтовного порівняння цих доходів і витрат з фактичною допомогою, яку надавав ОСОБА_3 .. Таких розрахунків заявниця не надала, а суд не в змозі їх здійснити, оскільки доказів фактичного розміру допомоги надано не було.

Відповідно до статті 271 СК України якщо особа до досягнення повноліття проживала з родичами або іншими особами однією сім`єю, вона зобов`язана утримувати непрацездатних родичів та інших осіб, з якими проживала не менш як п`ять років, за умови, що ця особа може надавати матеріальну допомогу.

Цей обов`язок виникає, якщо у того, хто потребує матеріальної допомоги, немає дружини, чоловіка, повнолітніх дочки, сина, братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Зміст статті 271 СК України підтверджує, що закон за певних умов допускає виникнення обов`язку повнолітньої особи утримувати родича або іншу особу, з якою вона до повноліття проживала однією сім`єю не менш як п`ять років.

Водночас юридичний обов`язок щодо утримання та фактичне перебування на утриманні не є тотожними поняттями. Для встановлення факту перебування на утриманні необхідно довести, що допомога реально надавалася та була постійним і основним джерелом засобів до існування.

Стаття 271 Сімейного кодексу України не встановлює презумпції фактичного утримання і звільняє від доказування розміру, систематичності допомоги.

Суд не встановлює самостійно суми грошових передач, не визначає їх періодичність і не замінює відсутні докази припущеннями, зокрема про те, що платоспроможність ОСОБА_3 автоматично свідчить про фактичне утримання заявниці.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що заявниця не надала належних і достатніх доказів на підтвердження факту надання їй померлим онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який загинув ІНФОРМАЦІЯ_8 під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, матеріальної допомоги, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування.

Під час розгляду справи суд враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 01 вересня 2026 року у справі № 377/870/24 провадження № 61-8368св26.

Виходячи з результатів розгляду справи судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування особи на утриманні відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 30.09.2026.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , тел. НОМЕР_6 ).

Заінтересовані особи:

Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022);

ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 );

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_3 ).

Суддя О.Ю.Смовж

Оригінал: reyestr.court.gov.ua