Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №569/22136/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/22136/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Костюк О.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП ______________,

за ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №765461 від 07.09.2026 зазначено, що 07.09.2026, о 15 год 25 хв, в м. Рівне по вул. Дубенська, 46, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toyota Hilux», д.н.з. НОМЕР_1 , з причіпом «ПРАГМАТЕК V6-3517», д.н.з. НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку ліворуч, чим порушив п. п. 2.3 б, 13.1 Правил дорожнього руху. Внаслідок зіткнення транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень та завдано матеріальних збитків.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 124 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив, що 07.09.2026, в обідню пору доби, керуючи транспортним засобом «Toyota Hilux», д.н.з. НОМЕР_1 , з причіпом «ПРАГМАТЕК V6-3517», д.н.з. НОМЕР_2 , рухався по вул. Дубенській, а саме по перехресті з круговим рухом на зовнішньому радіусі, вказав, що під час з`їзду з перехрестя, перебуваючи в межах власної смуги руху, відчув раптовий удар в передню ліву частину авто, після чого помітив іншого водія, який відразу зупинився ліворуч по краю дороги, наголосив, що рухався з дотриманням вимог ПДР, дотримався безпечного бокового інтервалу під час з`їзду із перехрестя, рухався в межах своєї смуги, у зв`язку з цим просив закрити провадження у справі.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 07.09.2026, в обід, керуючи транспортним засобом «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_3 , рухався зі сторони вул. Кулика і Гудачека в напрямку вул. Дубенська, вказав, що перетинав перехрестя із круговим рухом по внутрішньому радіусі, зазначив, що під час з`їзду з перехрестя відчув раптовий удар в задню частину авто, намагаючись уникнути подальшого зіткнення, з`їхав у ліву смугу руху та зупинився за декілька метрів від місця зіткнення авто, вважає, що саме дії ОСОБА_1 , які виразилися у недотриманні безпечного бокового інтервалу під час з`їзду з перехрестя, призвели до зіткнення транспортних засобів, у зв`язку з цим просив притягнути останнього до адміністративної відповідальності.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно зі ст. 124 КУпАП до адміністративної відповідальності може бути притягнуто за порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до п. 2.3 б ПДР водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад), тобто настання реальних наслідків у вигляді ушкодження певних об`єктів.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушень Правил дорожнього руху.

Отже, умовами настання адміністративної відповідальності за вказаною статтею є наявність: 1) порушень учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, 2) пошкоджень транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, 3) причинного зв`язку між порушенням Правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.

Відсутність хоча б однієї з вищевказаних умов не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суду надано наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №765461 від 07.09.2026, схему місця ДТП від 07.09.2026, письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На переконання суду, зазначені докази не є належними та достатніми доказами вчинення особою адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

Суд наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви у суду.

В порушення ст. 256 КУпАП, до згаданого протоколу про адміністративне правопорушення не долучено пояснення свідків, чи очевидців події, які б підтверджували зазначені у протоколі обставини.

Європейський Суд з прав людини у справі «Старков та Тищенко проти росії» звернув увагу на те, що в цій справі єдиними доказами, на які посилалися суди при визнанні заявників винними, були протокол про адміністративне правопорушення та заяви співробітників поліції. Суд вважав, що нездатність національних судових органів отримати свідчення незалежних спостерігачів за оспорюваним подій підірвала загальну справедливість судового розгляду.

При цьому, суд вказує, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися.

Суд критично оцінює пояснення потерпілого ОСОБА_2 , оскільки відносно останнього також складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за аналогічних обставин, який розглядається іншим складом суду. Таким чином, надаючи викривальні показання відносно ОСОБА_1 , потерпілий заперечує свою причетність до дорожньо-транспортної пригоди.

Зі схеми ДТП, яка підписана її учасниками без зауважень, вбачається, що місце зіткнення знаходиться на перехресті з круговим рухом по вул. Дубенська, 46 А., ОСОБА_1 здійснював проїзд вказаного перехрестя у правій смузі та мав намір здійснити з`їзд в напрямку вул. Дубенська, а ОСОБА_2 здійснював проїзд перехрестя у лівій смузі та також мав намір здійснити з`їзд в напрямку вул. Дубенська.

Як вбачається з матеріалів справи, водій ОСОБА_1 , який здійснював проїзд кругового перехрестя у правій смузі руху з метою з`їзду в напрямку вул. Дубенська діяв у відповідності до наявних на цьому перехресті дорожніх знаків, зазначених у схемі ДТП.

Виходячи з аналізу та оцінки складеної працівниками патрульної поліції схеми дорожньо-транспортної пригоди, місця зіткнення та характеру пошкоджень транспортних засобів і механіки їх виникнення, пояснень учасників ДТП, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, адже матеріали справи не містять доказів, які б вказували про наявність у його діях невідповідності вимогам ПДР України, що знаходилися б в причинному зв`язку із її виникненням.

Відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальними, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»).

У рішеннях «Малофєєва проти росії» та «Карелін проти росії», Європейський суд з прав людини зауважив, що формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі.

Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, у даній справі відсутні належні та допустимі докази, на підставі яких у визначеному законом порядку, поза розумним сумнівом можливо встановити наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суть якого викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, та винність ОСОБА_1 у його вчиненні, а відтак провадження відносно останнього підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.

Суддя Рівненського міського суду Олег КОСТЮК