Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №569/16034/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16034/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Костюк О.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

1. Опис обставин, встановлених під час розгляду справи

11.06.2026, о 20 год 30 хв, в м. Рівне по вул. Князя Острозького, 12, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 6820 (0567)» та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

2. Пояснення осіб, які беруть участь в справі про адміністративне правопорушення

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Кузьменюк-Волошина Н.М. звернулася до суду із клопотанням про закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На доведення доводів посилалася на відсутність доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, безпідставність пропозиції пройти огляд за відсутності ознак алкогольного сп`яніння, недопустимість відеозапису, зазначила, що в протоколі невірно вказано місце вчинення правопорушення, а відтак такий доказ є недопустимим.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи викладені у клопотанні захисника, водночас повідомив, що розірвав договір з захисником та погоджується на судовий розгляд без участі захисника. ОСОБА_1 заперечив факт керування транспортним засобом, вказав, що мав намір переставити автомобіль свого дядька, але не встиг цього зробити, оскільки до нього під`їхали працівники поліції. В цей час він знаходився на місці водія, однак не вчиняв жодних дій для приведення автомобіля в рух. Відмовився від проходження огляду, оскільки не керував транспортним засобом, не заперечував, що вживав алкоголь. Крім того, у разі притягнення до адміністративної відповідальності, просив розстрочити виконання постанови суду в частині сплати штрафу, у зв`язку із неможливістю сплати штрафу одним платежем.

3. Мотиви суду

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши клопотання та матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, є зокрема відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Суб`єкт зазначеного правопорушення спеціальний – особа, яка керує транспортним засобом.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується умисною формою вини у формі прямого умислу.

Зі змісту сформульованої у ст. 130 КУпАП диспозицій слідує, що вона є бланкетною, а тому при кваліфікації слід керуватися законодавчими чи іншими нормативними актами щодо безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту.

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008, «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція).

За приписами п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Отже, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів обов`язок пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Водій ОСОБА_1 погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм законодавства держави Україна, проте вимоги вказаного пункту ним дотримано не було.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується дослідженими та оціненими в ході судового розгляду доказами.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №690484 від 11.06.2026 встановлено час, місце та спосіб вчинення адміністративного правопорушення.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено, як суть правопорушення, так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. При цьому, будь-які зауваження щодо змісту вказаного протоколу відсутні.

Отже такий доказ суд вважає належним та допустимим, крім того, обставини, викладені у вищезазначеному протоколі, підтверджуються й іншими доказами, наявними у справі.

З акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 11.06.2026 вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та зафіксовано ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови.

З направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.06.2026 вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в медичному закладі та зафіксовано ознаки алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом був досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.

Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що працівниками поліції зупинений транспортний засіб «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , в ході спілкування та перевірки документів у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. В подальшому працівниками поліції запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 відмовився, після цього запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі, на що водій також відмовився (файл «clip-0», хронологічний відрізок: 20:33:05 і далі за відео).

Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, отриманий у встановленому законом порядку, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

4. Оцінка доводів сторони захисту

4.1. Щодо керування транспортним засобом

Суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність в матеріалах справи доказів керування ОСОБА_1 автомобілем. Такі твердження є способом захисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується відеозаписом з бодікамери поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебуває в автомобілі на місці водія (файл «IMG_6462»).

4.2. Щодо проведення огляду без фактичного встановлення ознак алкогольного сп`яніння

Щодо доводів про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, які б могли стати підставами для проведення медичного огляду, суд зазначає, що виявлення та оцінка ознак сп`яніння, які має водій, належать до виключних повноважень поліцейського за його суб`єктивним сприйняттям, але суд може їх врахувати, якщо вони підтверджуються іншими доказами у справі.

У силу приписів ч. 1 ст. 130, ст. 266 КУпАП, п. 2.5 ПДР проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу поліцейського, який установив наявність підстав для висновку про перебування водія в стані наркотичного сп`яніння, відповідно до встановленого законодавством порядку є безумовним обов`язком водія. Незгода водія із наявністю в нього ознак сп`яніння не звільняє його від обов`язку, передбаченого п. 2.5 ПДР, виконати вимогу поліцейського про проходження відповідного огляду.

Як вбачається з відеозапису нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, що в ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 відмовився, після цього поліцейські запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі, на що водій також відмовився.

Крім того, ознаки алкогольного сп`яніння зафіксовано в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 11.06.2026 та направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.06.2026.

Наявність ознак алкогольного сп`яніння не є тотожним наявності стану алкогольного сп`яніння, який можливо встановити лише за результатами відповідного огляду на стан названого сп`яніння, та згадані ознаки не вказують на перебування водія в цьому стані, але є однією з передумов, які на вимогу поліцейського зобов`язують водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого законодавством порядку. Однак у порушення вимог закону ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився.

Таким чином, працівники поліції, виявивши ознаки алкогольного сп`яніння, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, що об`єктивно підтверджується наявними доказами у цій справі.

4.3. Щодо недопустимості відеозапису

Доводи сторони захисту про недопустимість відеозапису з бодікамери працівника поліції є необґрунтованими, оскільки КУпАП не містить заборони збирати докази, зокрема, здійснювати відеозапис події адміністративного правопорушення за допомогою службового відеореєстратора.

Положення ст. 251 КУпАП вказують, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, що мають значення для правильного вирішення справи.

При вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, які містяться на відеозаписі з службового відеореєстратора, суд вважає за необхідне наголосити, що такі дії поліцейських не призвели до істотних порушень порядку збирання доказів, не спричинили обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, що зафіксовані на вказаному відеозаписі, крім того будь-які сумніви щодо достовірності фактичних даних можливо усунути за допомогою інших досліджених судом доказів.

4.4. Щодо допустимості протоколу про адміністративне правопорушення

Суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо помилкового зазначення поліцейським місця вчинення правопорушення в протоколі, а саме неправильного номеру будинку по вулиці, що вказує на недопустимість доказу, так як це є технічною помилкою (опискою), яка не впливає на процес розгляду справи та не порушує істотно права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд зауважує, що не будь-які посилання на недотримання працівниками поліції вимог законодавства автоматично тягнуть за собою недопустимість отриманих доказів, на що посилається захисник. Порушення повинно мати певний ступінь суттєвості, зокрема, порушувати базові права людини, свідчити про перевищення працівниками поліції своїх повноваження або про отримання доказів у спосіб, що не передбачений законом.

Однак порушення, на які покликається захисник, не є настільки суттєвим втручанням в права особи, яке потенційно могли би потягнути за собою недопустимість всіх зібраних у справі доказів.

Водночас, докази у межах даної справи зібрані із дотриманням вимог законодавства, зокрема положень нормативно-правових актів, що регулюють порядок огляду водіїв на предмет визначення стану алкогольного сп`яніння.

5. Мотиви призначення адміністративного стягнення

При накладенні стягнення, суд згідно з вимогами ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Із врахуванням особи правопорушника, виходячи із характеру вчиненого правопорушення, яке є тяжким, зважаючи на суспільну небезпечність правопорушення, підвищену соціальну чуттєвість та визначені законодавцем вид та розмір адміністративного стягнення, з метою належного виховання правопорушника, запобіганню вчинення нових правопорушень, враховуючи ступінь його вини та обставини правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Щодо заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання постанови суду, у зв`язку із неможливістю сплати штрафу одним платежем, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Отже нормами КУпАП передбачено лише розгляд питання про відстрочку виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, тоді як розстрочка сплати штрафу передбачена законом.

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що розстрочка штрафу це надання судом права на оплату штрафу рівними частинами протягом певного терміну, відстрочка штрафу це надання судом права здійснити оплату штрафу з відстроченням платежу на визначений термін.

Згідно зі ст. 268 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є забезпечення виконання винесеної постанови, що обумовлює необхідність застосування усіх передбачених КУпАП заходів забезпечення виконання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та застосування накладеного адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадою особою), який виніс постанову.

Так, враховуючи те, що сума штрафу, передбачена санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, та який в свою чергу є достатньо великим в порівнянні з встановленою в Україні мінімальною заробітною платою, суд приходить до висновку, що сплата штрафу одним платежем становитиме для правопорушника надмірний тягар.

На переконання суду розстрочка сплати штрафу на 10 місяців буде достатньою і необтяжливою для ОСОБА_1 , а тому його заява про розстрочку виконання постанови суду в частині сплати штрафу підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розстрочити сплату штрафу у повному обсязі та призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком на 10 (десять) місяців.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп. в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Реквізити для оплати штрафу: Отримувач: ГУК у Рівненському області/ Рівненська область/21081300. Код отримувача (ЄДПРОУ): 38012494. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Номер рахунку: UA218999980313020149000017001. Код класифікації доходів бюджету: 21081300. Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі).

Розстрочити ОСОБА_1 виплату суми штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень строком на 10 (десять) місяців з виплатою штрафу по 1700 (одна тисяча сімсот) гривень щомісячно, починаючи з дня набрання постановою по даній справі законної сили.

Квитанції про сплату штрафу частинами необхідно надавати до канцелярії суду щомісячно.

Перебіг строку давності виконання постанови в частині адміністративного стягнення у виді штрафу зупинити до закінчення строку відстрочки.

Після закінчення строку встановленої розстрочки строк пред`явлення до примусового виконання постанови в частині накладання адміністративного стягнення в виді штрафу – протягом трьох місяців.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Реквізити для оплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.

Суддя Рівненського міського суду Олег КОСТЮК