Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №569/11743/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11743/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Мовчанця О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» про захист прав споживачів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Рівнеобленерго» (надалі - відповідач), в якому просить: зобов`язати відповідача повернути лічильник НІК № 8819524, або відшкодувати ринкову вартість аналогічного з налагодженням та монтажними роботами; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн 00 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 15 серпня 2025 року працівниками ПрАТ «Рівнеобленерго» було демонтовано його приватний лічильник НІК 2102-01.Е2Т (№ 8819524), який йому не повернули. Понад вісім місяців триває порушення його прав.

05 червня 2026 року представник відповідача Невмержицький С.М. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відзиві, зокрема, вказав, що між ПрАТ «Рівнеобленерго» та ОСОБА_1 було укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на умовах публічного договору приєднання та за параметрами електроустановок споживача, за об`єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

19 серпня 2025 року працівниками ПрАТ «Рівнеобленерго» в межах виконання затвердженої в установленому порядку інвестиційної програми було здійснено заміну приладу обліку електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 . Попередньо дії щодо заміни приладів обліку в будинку АДРЕСА_2 було узгоджено з головою ОСББ даного будинку, оскільки лічильники розміщені на сходових клітинах багатоквартирного будинку. За результатами виконаних робіт між ПрАТ «Рівнеобленерго» та ОСББ було підписано акт про пломбування лічильників електричної енергії мешканців житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , яким зафіксовано факт встановлення та опломбування відповідних засобів комерційного обліку електричної енергії.

28 серпня 2025 року до ПрАТ «Рівнеобленерго» надійшла заява від позивача, у якій останній просив повернути замінений лічильник електричної енергії, що до проведення заміни був встановлений за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому до цієї заяви позивачем не було надано жодних документів, які б підтверджували його право власності на замінений прилад обліку електричної енергії.

За результатами розгляду заяви позивача від 28 серпня 2025 року ПрАТ «Рівнеобленерго» листом №59-20/599.1 від 12 вересня 2025 року надало вмотивовану письмову відповідь, у якій було надано роз`яснення щодо обставин заміни приладу обліку електричної енергії та підстав, з яких питання повернення заміненого лічильника не може бути вирішене без підтвердження права власності на нього. Відповідь на заяву позивача була направлена за адресою, зазначеною ним у заяві, засобами поштового зв`язку шляхом надсилання простого поштового відправлення через АТ «Укрпошта».

07 січня 2026 року до ПрАТ «Рівнеобленерго» надійшла скарга-претензія позивача від 05 січня 2026 року щодо повернення йому приладу обліку, що був встановлений в нього до заміни та встановлення даного приладу його матері за іншою адресою. До скарги-претензії від 05 січня 2026 року позивачем також не було надано жодних документів, які б підтверджували його право власності на замінений прилад обліку електричної енергії. За результатами розгляду скарги-претензії від 05 січня 2026 року відповідачем було повторно надано роз`яснення щодо обставин заміни приладу обліку електричної енергії та підстав, з яких питання повернення заміненого лічильника не може бути вирішене без підтвердження права власності на нього.

15 січня 2026 року відповідь № 59-20/27 від 12 січня 2026 року була направлена позивачу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення на адресу, зазначену ним у скарзі-претензії (поштове відправлення № R067079986965).

21 січня 2026 року позивачем було подано скаргу на ПрАТ «Рівнеобленерго» до НКРЕКП. 20 лютого 2026 року НКРЕКП у відповідь на скаргу позивача роз`яснило порядок заміни засобів комерційного обліку електричної енергії, зокрема підстави та умови їх заміни незалежно від того, хто є власником засобу комерційного обліку, а також повідомлено, що відповідно до Кодексу комерційного обліку демонтований засіб комерційного обліку підлягає поверненню виключно його власнику. Зобов`язало ПрАТ «Рівнеобленерго» надати ОСОБА_1 копію акта про заміну лічильника електричної енергії на об`єкті споживача з інформацією щодо показів заміненого та встановленого лічильника на момент заміни, повідомити причини (підстави) проведеної заміни лічильника, а також повернути демонтований лічильник споживачу, якщо він є його власником.

02 березня 2026 року за вих. №30-10/2339 ПрАТ «Рівнеобленерго» на виконання запиту НКРЕКП № 11009/17/3/2/9-26 від 20 лютого 2026 року надало відповідь, у якій були викладені роз`яснення щодо обставин заміни засобу обліку електричної енергії. До відповіді були долучені копія акта про пломбування лічильників електричної енергії мешканців житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , копія завдання на заміну однофазного електролічильника у квартирі АДРЕСА_3 , а також копія відповіді на скаргу позивача від 12 січня 2026 року. У вказаній відповіді також було зазначено, що споживачеві вже була надана відповідь з роз`ясненнями процедури встановлення приладу обліку за диференційованими періодами часу, а також запропоновано надати документи для підтвердження належності позивачу приладу обліку.

02 березня 2026 року відповідь за вих. №30-10/2339 від 02 березня 2026 року була направлена на електронні поштові адреси НКРЕКП, зазначені в запиті № 11009/17/3/2/9-26 від 20 лютого 2026 року. Відповідь за вих. №30-10/2339 від 02 березня 2026 року ОСОБА_1 була направлена засобами поштового зв`язку шляхом надсилання простого поштового відправлення через АТ «Укрпошта».

При цьому, відповідачем неодноразово зверталася увага позивача на необхідність надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували його право власності на замінений прилад обліку електричної енергії. Позивачу неодноразово роз`яснювалося, що вирішення питання щодо повернення заміненого лічильника електричної енергії можливе виключно за умови документального підтвердження належності такого майна саме йому.

12 червня 2026 року позивач подав відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити повністю.

У відповіді на відзив вказав, що його статус як замовника та власника приладу обліку НІК 2102-01.Е2Т (№ 8819524) підтверджено Актом № 14218 від 08 листопада 2017 року, вимога відповідача надати додаткові документи є безпідставною. А позиція відповідача ґрунтується на систематичному викривленні фактів, фальсифікації дат та спробі приховати бездіяльність з серпня 2025 року.

19 червня 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 подав додаткові пояснення у справі, в яких зокрема вказав, що акт №14218 про виконання робіт з програмування лічильника електричної енергії від 08 листопада 2017 року, на який робить посилання позивач у своїй відповіді на відзив, не є належним та допустимим доказом, який би підтверджував виникнення чи належність позивачу права власності на прилад обліку електричної енергії. За своєю правовою природою зазначений акт є виключно технічним документом, який підтверджує факт виконання певних робіт щодо налаштування, програмування та підготовки лічильника до його подальшої експлуатації. Такий документ лише фіксує здійснення відповідних технічних заходів стосовно конкретного засобу обліку та не містить жодних відомостей про правовий статус майна, його власника або підстави набуття права власності на нього. Аналогічно не може вважатися належним доказом права власності і акт №Р339679 паспортизації та пломбування точки обліку у побутового споживача від 19 листопада 2017 року.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві на позов, просив відмовити в його задоволенні. Додатково пояснив, що у квартирі відповідача було проведено заміну лічильника по інвестиційній програмі на більш сучасний. Йому не відомо, де на даний момент перебуває лічильник, він може бути в обмінному фонді або лежати на складах. Також зазначив, що по адресі, за якою проживає ОСОБА_1 , ні з ким більше договір на надання послуг не укладався, претензії щодо повернення лічильника, окрім позивача, ніхто не пред`являв.

Заслухавши позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом, між ПрАТ «Рівнеобленерго» та ОСОБА_1 було укладено Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на умовах публічного договору приєднання та за параметрами електроустановок споживача, за об`єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Як слідує з Акта №14218 від 08 листопада 2017 року, складеного та підписаного представником ПрАТ «Рівнеобленерго», за адресою: АДРЕСА_1 , були виконані роботи з програмування лічильника електричної енергії тип лічильника НІК 2102-01.Е2Т, заводський номер № 8819524, у споживача ОСОБА_1 .

Як слідує з Акта №Р339679 паспортизації та пломбування точки обліку у побутового споживача від 19 листопада 2017 року, складеного та підписаного представником ПрАТ «Рівнеобленерго» та ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , були проведені роботи з введення вузла обліку в експлуатацію, його опломбування та відповідність технічним вимогам.

Як слідує з Акта № 814 від 15 серпня 2025 року про пломбування лічильників електричної енергії мешканців квартир житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в квартирі АДРЕСА_3 у споживача ОСОБА_1 було здійснено заміну лічильника електричної енергії з 1Ф_НІК-2102-02.Е2Т_(5-60)0 № 8819524 на лічильник № 21196098.

Як слідує з копії наряду R16 ПрАТ «Рівнеобленерго» на роботу з заміни 1-ф електролічильника по плану відділу 19 серпня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , у абонента ОСОБА_1 було проведено заміну електролічильника, зокрема знято лічильник № 8819524 .

28 серпня 2025 року позивач звернувся із заявою до начальника Рівненського міського відділення ПрАТ «Рівнеобленерго» Прокопчука М.А., в якій зазначив, що 15 серпня 2025 року в його будинку було замінено лічильники електричної енергії. Враховуючи те, що він у 2017 році придбав, оплатив встановлення та заміну лічильника НІК 2102-01.Е2Т, заводський номер № 8819524 без автоматичної передачі даних, просив повернути йому вказаний лічильник.

12 вересня 2025 року за № 59-20/599.1 ПрАТ «Рівнеобленерго» повідомило, що дійсно за адресою: АДРЕСА_4 , було здійснено планову заміну приладу обліку. Однак, оскільки позивачем не було надано жодного документа, який би підтверджував належність йому приладу обліку електричної енергії, вказане унеможливлює задоволення вимоги про повернення лічильника.

05 січня 2026 року позивач направив на адресу відповідача скаргу-претензію, в якій просив надати відповідь щодо демонтованого 15 серпня 2025 року лічильника НІК 2102-01.Е2Т, заводський номер № 8819524, повернути його або виплатити компенсацію.

12 січня 2026 року за №59-20/27 ПрАТ «Рівнеобленерго» надало позивачу відповідь, яка за змістом аналогічна відповіді від 12 вересня 2025 року.

21 січня 2026 року позивач звернувся до НКРЕКП, яка 20 лютого 2026 року розглянула його звернення щодо заміни лічильника електричної енергії та повідомила, що ПрАТ «Рівнеобленерго» має надати ОСОБА_1 копію акта про заміну лічильника електричної енергії на об`єкті споживача з інформацією щодо показів заміненого лічильника та встановленого лічильника на момент заміни, повідомити причини (підстави) проведеної заміни лічильника, а також повернути демонтований лічильник споживачу, якщо він є його власником. Одночасно відповідь НКРЕКП направлена ПрАТ «Рівнеобленерго» для вжиття заходів щодо вирішення по суті порушених у зверненні питань.

В подальшому 02 березня 2026 року за № 30-10/2339 ПрАТ «Рівнеобленерго» надано НКРЕКП та ОСОБА_1 відповідь, в якій відповідач рекомендував позивачу надати документи для підтвердження належності йому приладу обліку, як то паспорт чи інші документи.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вказано в частині 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Приписами частини 2 статті 318 ЦК України визначено, що усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до частин 1-5 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов`язує.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Кодекс комерційного обліку електричної енергії, затверджений постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №311, визначає основні положення щодо організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, права та обов`язки учасників ринку, постачальників послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку щодо забезпечення комерційного обліку електричної енергії, отримання точних і достовірних даних комерційного обліку та їх агрегації (об`єднання), порядок проведення реєстрації постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та реєстрації автоматизованих систем, що використовуються для комерційного обліку електричної енергії, договори про інформаційну взаємодію на ринку електричної енергії та про надання послуг комерційного обліку електричної енергії.

Дія цього Кодексу поширюється на відносини у сфері забезпечення комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, а також усіх учасників ринку електричної енергії, адміністратора комерційного обліку та постачальників послуг комерційного обліку електричної енергії.

Згідно з підпунктами 5 та 6 пункту 2.5.4 глави 2.5 розділу ІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Кодекс), оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії за власний рахунок забезпечують: установлення, налаштування (зокрема параметризацію), заміну, модернізацію, реконструкцію, технічне переоснащення та/або зміну місця встановлення за власною ініціативою, а також технічну підтримку, обслуговування та ремонт належних їм засобів комерційного обліку (далі - ЗКО) (за власною ініціативою); у точках комерційного обліку (далі - ТКО), де оператор системи є стороною, відповідальною за точку комерційного обліку, заміну на час проведення експертизи, періодичної повірки, обслуговування або ремонту встановленого ЗКО на інший повірений та опломбований, з аналогічними технічними характеристиками, а також заміну несправних або пошкоджених ЗКО, пломб, пломбувального матеріалу та індикаторів, відновлення стану комерційного обліку електричної енергії після його порушення не з вини споживача.

Відповідно до пункту 5.8.1 глави 5.8 розділу V Кодексу заміна або зміна місця встановлення справного, непошкодженого та повіреного ЗКО, встановленого відповідно до виданих технічних умов та/або рекомендацій та який відповідає вимогам цього Кодексу, ПУЕ та проєктним рішенням (незалежно від того хто є власником 3КО), здійснюється постачальником послуг комерційного обліку за рахунок ініціатора такої заміни/зміни та виключно за взаємною документально підтвердженою згодою власника ЗКО, СПМ та оператора мережі.

При цьому пунктами 5.8.6 та 5.8.7 глави 5.8 розділу V Кодексу передбачено, що при заміні ЗКО або зміні місця його встановлення ініціатором та оператором системи має бути складений відповідний акт або внесені відповідні зміни до технічних рішень із зазначенням причин заміни або зміни місця встановлення. Водночас ініціатор має забезпечити внесення необхідних змін до основних даних щодо ТКО в реєстрі ТКО та, за потреби, до договору та проєктної документації, а демонтований ЗКО повинен бути повернений його власнику.

Оператор мережі має право за власний рахунок замінити несправні, пошкоджені, викрадені або неповірені засоби вимірювальної техніки на комерційній межі із індивідуальним побутовим споживачем (незалежно від того хто є їх власником) на 3ВТ, які належать оператору мережі та мають аналогічні або кращі технічні характеристики та налаштування. У такому разі споживач не має права відмовляти або перешкоджати оператору системи у заміні таких ЗВТ.

Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пунктах 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як встановлено судом 15 серпня 2025 року працівниками ПрАТ «Рівнеобленерго» у споживача ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , було здійснено заміну лічильника електричної енергії 1Ф_НІК-2102-02.Е2Т_(5-60)0 № 8819524 на новий.

28 серпня 2025 року позивач звернувся із заявою до начальника Рівненського міського відділення ПрАТ «Рівнеобленерго» Прокопчука М.А., в якій просив повернути йому лічильник НІК 2102-01.Е2Т, заводський номер № 8819524. Проте вказаний лічильник позивачу повернуто не було з підстав неподання останнім документів на підтвердження права власності.

Суд зауважує, що Актом № 14218 від 08 листопада 2017 року підтверджується виконання працівниками ПрАТ «Рівнеобленерго» робіт з програмування зазначеного лічильника у споживача ОСОБА_1 , а Актом № Р339679 від 19 листопада 2017 року його паспортизація, пломбування та введення вузла обліку в експлуатацію. Факт заміни вказаного лічильника у споживача ОСОБА_1 підтверджується Актом № 814 від 15 серпня 2025 року про пломбування лічильників електричної енергії мешканців квартир житлового будинку та копією наряду R16 ПрАТ «Рівнеобленерго» на роботу з заміни 1-ф електролічильника по плану відділу від 19 серпня 2025 року.

При цьому, відповідач не заперечує, що спірний електролічильник було замінено саме у споживача ОСОБА_1 , а не у іншого споживача, і що електролічильник перебуває на складі або в обмінному фонді. Також договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на умовах публічного договору приєднання та за параметрами електроустановок споживача, за об`єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладено саме з позивачем. Доказів про укладення договору з іншим споживачем матеріали справи не містять. Так само інших осіб, які заявляли б право власності на цей засіб обліку, не встановлено.

Отже, хоча позивачем не надано окремого документа, який би безпосередньо підтверджував придбання ним лічильника, за сукупністю наявних у справі доказів суд вважає доведеним, що саме ОСОБА_1 є власником лічильника 1Ф_НІК-2102-02.Е2Т_(5-60)0 № 8819524.

Відтак після демонтажу зазначеного засобу комерційного обліку у відповідача виник обов`язок повернути його власнику – споживачу ОСОБА_1 . Невиконання цього обов`язку порушує право позивача на володіння належним йому майном, у зв`язку з чим вимога про зобов`язання ПрАТ «Рівнеобленерго» повернути лічильник є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім того, у зв`язку з бездіяльністю ПрАТ «Рівнеобленерго», яка полягає у тривалому не поверненні позивачу лічильника електричної енергії, ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, розмір якої з урахуванням принципу справедливості та співмірності суд визначає у розмірі 5 000 грн 00 коп.

Враховуючи вказане позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» судовий збір в розмірі 1 331 грн 20 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» про захист прав споживачів задовольнити частково.

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Рівнеобленерго» повернути ОСОБА_1 лічильник 1Ф_НІК-2102-02.Е2Т_(5-60)0 № 8819524.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» в дохід держави судові витрати у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – Приватне акціонерне товариство «Рівнеобленерго», місцезнаходження: вул. Кн. Володимира, буд. 71, м. Рівне, код ЄДРПОУ 05424874.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.

Суддя О.О. Першко