Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №569/18957/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Суд: Рівненський міський суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 29 вересня 2026 р.

Справа: №569/18957/26

Суддя: Левчук О. В.

Справа № 569/18957/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,

за участі секретаря судового засідання А. Бугайчук,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" подало до суду позовну заяву, у якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості:

1) за кредитним договором №555321612 від 15.08.2025 в розмірі 18 041, 00 грн., з яких: 5 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 241, 00 грн - сума заборгованості за відсотками, 300, 00 грн.- сума заборгованості за комісією, 2 500, 00 грн - сума заборгованості за неустойкою;

2) за кредитним договором №21317-08/2024 від 18.08.2024 в розмірі 19 400, 00 грн, з яких: 5 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 650, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 6 750, 00 грн - сума заборгованості за штрафом;

3) за договором позики №2376322 від 27.07.2024 в розмірі 13 005, 38 грн, з яких: 3950, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11, 46 - сума заборгованості за відсотками, 7 900, 00 грн - сума заборгованості за пенею, 1 143, 92 грн - сума заборгованості за комісією;

4) за договором позики №73518663 від 25.08.2024 в розмірі 22 561, 00 грн, з яких: 7000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 525, 00 - сума заборгованості за відсотками, 13 986, 00 грн - сума заборгованості за пенею, 1 050, 00 грн - сума заборгованості за комісією.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.08.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №555321612, згідно якого відповідач отримав кредит та зобов`язався його повернути в порядку та строки, визначені договором.

18.11.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №МВ-ТП/68, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №555321612 від 15.08.2025.

27.05.2026 ТОВ «Таліон Плюс» та позивач уклали Договір факторингу №27/0526-01, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №555321612 від 15.08.2025.

18.08.2024 ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем було укладено кредитний договір №21317-08/2024, відповідно до якого відповідач отримав кредит та зобов`язався його повернути в порядку та строки, визначені договором.

27.11.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено Договір факторингу №27112024/2, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №21317-08/2024 від 18.08.2024.

Крім того, 27.07.2024 та 25.08.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договори позики №2376322 та №73518663 відповідно, за умовами яких відповідач отримав кредити та зобов`язався їх повернути в порядку та строки, визначені договором.

14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №14/06/21, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за договорами позики №2376322 від 27.07.2024 та №73518663 від 25.08.2024.

Посилаючись на викладене, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить суд стягнути із відповідача заборгованість за вказаними договорами в розмірі 73007, 38 грн.

Ухвалою суду від 11.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без участі позивача, позов підтримує та проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоч про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавав.

Відтак, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, судом встановлено таке.

15.08.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №555321612, згідно якого відповідач отримав кредит та зобов`язався його повернути в порядку та строки, визначені договором.

Згідно розрахунку, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №555321612 від 15.08.2025 становить 18 041, 00 грн., з яких: 5 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 241, 00 грн - сума заборгованості за відсотками, 300, 00 грн. - сума заборгованості за комісією, 2 500, 00 грн - сума заборгованості за неустойкою;

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, заборгованість не погашає, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000, 00 грн.

Водночас, суд не може погодитися із визначеною позивачем сумою заборгованості за нарахованими відсотками з огляду на таке.

За змістом п. 3.1. кредитного договору, позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Відповідно до п. 3.2. кредитного договору, сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою:

Z = 30 - (Х - Y), де:

Z - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період;

X - поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду;

Y - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця).

При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується дисконтний період, дорівнює 30 днів.

Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 225, 00 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через Особистий кабінет (п. 3.3. кредитного договору).

Рекомендована (не обов`язкова) дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 14.09.2025, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником (п. 7.1. кредитного договору).

Відповідно до п.7.4.1 кредитного договору, протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору.

Суд зважає на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року в справі №910/4518/16, згідно з якими надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, неоднозначні умови, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, поза чітко вказаного строку кредитування.

Крім того, суд звертає увагу на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок було підтверджено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Отже, враховуючи узгоджені сторонами строки кредитування, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку дії кредитного договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню в межах строку дії кредитного договору №555321612 від 15.08.2025 в розмірі 225, 00 грн.

Крім того, відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год 24 лютого 2022 року, який триває донині.

З огляду на вказані норми, позичальник (відповідач) звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного стану,а тоум вимога про стягненняз відповідача неустойки в розмірі 2 500, 00 грн не підлягає до задоволення.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №555321612 від 15.08.2025 становить 5 525, 00 грн., з яких: 5 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 225, 00 грн - сума заборгованості за відсотками, 300, 00 грн.- сума заборгованості за комісією.

Щодо кредитного договору №21317-08/2024 від 18.08.2024 слід вказати таке.

За змістом ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Факт укладення спірних договорів та отримання коштів позики відповідач не оспорює.

Перехід права вимоги за кредитними договорами від первісних кредиторів до позивача підтверджується наявними у справі доказами.

Докази повернення відповідачем позик та сплати процентів за користування коштами в порядку та на умовах, передбачених кредитними договорами у справі відсутні.

Оскільки відповідач не виконав належним чином зобов`язання наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №21317-08/2024 від 18.08.2024 в розмірі 12 650, 00 грн, з яких: 5 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 650, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

У той же час, позовна вимога про стягнення заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) в розмірі 6 750, 00 грн до задоволення не підлягає з огляду на те, що відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на вказані норми, позичальник (відповідач) звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного стану.

Стосовно договорів позики №2376322 від 27.07.2024 та №73518663 від 25.08.2024 судом встановлено таке.

14.06.2021 між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується відступити ТОВ «ФК«Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.1. Договору факторингу №14/06/21, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (лату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.

27.07.2024 та 25.08.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договори позики №2376322 та №73518663 відповідно, за умовами яких відповідач отримав кредити та зобов`язався їх повернути в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до положень ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Звертаючись до суду з позовом позивач вказує на те, що він отримав право вимоги за зобов`язаннями до відповідача, уклавши договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021

Слід зазначити, що на позивача покладено обов`язок довести перехід права вимоги до відповідача за договорами позики №2376322 від 27.07.2024 та №73518663 від 25.08.2024 від ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" до ТОВ «ФК «ЄАПБ.

Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 року у справі №761/33403/17).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовим висновком викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 року за наслідком розгляду справи №910/19199/21.

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Саме на первісного кредитора покладено обов`язок представити новому кредитору всі документі, які слугували підставою виникнення боргового зобов`язання у боржника, оскільки правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Як встановлено судом, договір факторингу № 14/06/21, укладений між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", датований 14.06.2021, тобто укладений раніше дати укладення договорів позики №2376322 від 27.07.2024 та №73518663 від 25.08.2024.

Враховуючи положення п. 1.1. Договору факторингу № 14/06/21 щодо відступлення факторові права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб-боржників, оскільки відступлення права вимоги може здійснюватися лише щодо дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, з огляду на те договір факторингу (відступлення права вимоги) є похідним від кредитного договору, а тому він не може бути укладений раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.

Таким чином, оскільки відступити право вимоги виконання обов`язку відповідно до положень статей 509-514 ЦК України можливо лише у конкретному зобов`язанні, однак зобов`язання відповідача станом на 14.06.2021 (момент переходу права вимоги) не існувало, а тому до виникнення зобов`язання не могло бути передано право вимагати його виконання, тому суд дійшов до висновку, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не набуло прав кредитора по відношенню до відповідача згідно договорів позики №2376322 від 27.07.2024 та №73518663 від 25.08.2024, а тому його права не порушені, і як наслідок не підлягають судовому захисту.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, з наданих позивачем документів, судом не встановлено наявність у позивача права вимоги до відповідача за договорами позики №2376322 від 27.07.2024 та №73518663 від 25.08.2024, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Таким чином позов підлягає до часткового задоволення в розмірі 18 175, 00 грн, в тому числі:

- за кредитним договором №555321612 від 15.08.2025 в розмірі 5 525, 00 грн., з яких: 5 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 225, 00 грн - сума заборгованості за відсотками, 300, 00 грн.- сума заборгованості за комісією.

- за кредитним договором №21317-08/2024 від 18.08.2024 в розмірі 12 650, 00 грн, з яких: 5 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 650, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

За положеннями ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином із відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 662, 80 грн (18175, 00 грн х 2 662, 40 грн /73 007, 38 грн).

Керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРIШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість в розмірі 18 175, 00 грн, в тому числі:

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" витрати по сплаті судового збору в розмірі 662, 80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суд

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, ІК 35625014);

відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Повне судове рішення складене та підписане 30.09.2026.

Суддя О. Левчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua