Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №565/2133/26 — Вараський міський суд Рівненської області

Справа № 565/2133/26

Провадження № 2/565/1227/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м.Вараш

Вараський міський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бренчук Г.В., за участю секретаря судового засідання Руднік Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 30 липня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кузнецовського міського управління юстиції у Рівненській області, про що складено відповідний актовий запис №147.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 30 липня 2014 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, від шлюбу сторони мають спільну дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останнього року спільне сімейне життя з відповідачем почало поступово погіршуватися. На даний час сторони не підтримують будь-яких сімейних взаємовідносин. В кожного із них зовсім різні, протилежні погляди на життя, шлюб та сім?ю, на сімейні проблеми та сімейні обов`язки. Позивач з відповідачем неодноразово намагалися поговорити про особисті сімейні проблеми та їх вирішити. Щоразу відповідач обіцяє, що він змінить свою поведінку, виправить ситуацію, вирішить створені ним проблеми, які є підставою постійних скандалів, однак в сімейних стосунках в кращу сторону фактично нічого не змінюється. Відповідач далі продовжує зневажливо ставитись до дружини, до дитини, постійно ображає, принижує, маніпулює, неодноразово висловлює погрози фізичною розправою, відібранням дитини, постійно тримає позивача в нервовій напрузі та страху за своє життя і здоров?я та життя і здоров?я дитини. Крім того, відповідач зловживає своїми батьківськими обов?язками та належним чином їх не виконує. Користуючись віком та психологічними особливостями дитини підліткового віку відповідач налаштовує дитину проти матері, дозволяє те, що заборонено і що може приносити шкоду для дитини, спонукає до конфліктної поведінки, вчить бути неслухняною, маніпулює дитиною, вчиняє будь-які дії з метою дискредитувати роль і цінність матері у житті дитини. Такі дії негативно впливають на емоційний стан, поведінку та виховання дитини, сприяють виникненню конфліктів та перешкоджають належному виконанню батьківських обов?язків. Відповідач постійно вчиняє домашнє насильство психологічного та економічного характеру, під психологічним тиском та маніпуляціями відбирає аліментні кошти на утримання дитини. Звернення до правоохоронних органів, неодноразові виклики поліції через гарячу лінію «102» не дали жодних результатів, він постійно уникав відповідальності або у зв?язку з примиренням, або за відсутністю доказів. Такі шлюбні відносини позивач продовжувати не бажає та не згодна на примирення.

30 вересня 2026 року позивач подала до суду заяву про стягнення судових витрат у якій просить стягнути з відповідача на її користь 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

30 вересня 2026 року відповідач подав до суду письмові пояснення у яких вказав, що позовні вимоги визнає та не заперечує проти розірвання шлюбу. Також відповідач не заперечує проти стягнення з нього на користь позивача 1 064,96 грн судового збору.

Відповідач зазначає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн є завищеними та такими, що суперечать засадам розумності, добросовісності та справедливості. Просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2 000,00 грн.

Ухвалою суду від 09 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30 вересня 2026 року.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, суд встановив наступне.

30 липня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_4 ), зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного реєстраційної служби Кузнецовського міського управління юстиції у Рівненській області, про що складено відповідний актовий запис №147, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 30 липня 2014 року.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 06 листопада 2014 року.

Відповідно до ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

У ч.1 ст.24 СК України зазначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 1, 4 ст.55 СК України передбачено, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік зобов`язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім`ї.

Відповідно до частин 3, 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст.110 СК України).

Згідно з ст.112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу (ч.2 ст.114 СК України).

Встановивши, що розлад подружніх стосунків сторін носить стійкий характер, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки в даній справі має місце визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, згідно з приписами ч.1 ст.142 ЦПК України, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі 532,48 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу суду надано договір про надання правничої допомоги №547 від 18 лютого 2026 року, додаткову угоду від 31 серпня 2026 року, акт виконання робіт (наданих послуг) від 30 вересня 2026 року, квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 31 серпня 2026 року, №2 від 29 вересня 2026 року, №3 від 30 вересня 2026 року, ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Савонік Л.О. серії ВК №1212527 від 19 лютого 2026 року.

Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Allia№ce Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

Враховуючи характер правовідносин у цій справі, заперечення відповідача, проаналізувавши обсяг наданих позивачу послуг з правничої допомоги, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача з відповідача 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 264, 265, 354, 355, ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 30 липня 2014 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного реєстраційної служби Кузнецовського міського управління юстиції у Рівненській області, про що складено відповідний актовий запис №147.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 532,48 грн судового збору, 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 532,48 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя Г.В. Бренчук