Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №949/768/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/768/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

29 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» адвокат Ткаченко Ю.О. звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за двома кредитними договорами у загальному розмірі 60735,86 грн, а саме: за договором про надання коштів у кредит № 73636358 від 22.12.2024 - 26861,26 грн, що складається з: 2010,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 15215,26 грн - заборгованість за процентами; 2400,00 грн - заборгованість за комісією; 7236,00 грн - заборгованість за процентами, нарахованими за понадстрокове користування кредитом; за договором кредитної лінії № 8379126 від 31.05.2025 - 33874,60 грн, що складається з: 14487,81 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 12111,79 грн - заборгованість за процентами; 7275,00 грн - заборгованість за пенею (неустойкою).

Одночасно позивач просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.12.2024 між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №73636358, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 16000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою фіксованої процентної ставки 0,25% на день та комісії за надання кредиту в розмірі 15% від суми кредиту. У подальшому за ініціативою відповідача між сторонами укладено дев`ять додаткових угод, якими строк кредитування неодноразово продовжувався, а процентна ставка встановлена в розмірі 1% на день. Кредитні кошти перераховано на платіжну картку відповідача, однак останній свої зобов`язання належним чином не виконав.

Крім того, 31.05.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (Надійний) № 8379126, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 14550,00 грн строком на 351 день зі сплатою фіксованої процентної ставки 0,95% на день, комісії за надання кредиту в розмірі 17,25% та неустойки в розмірі 727,50 грн за кожен день прострочення. Кредитні кошти перераховано на платіжну картку відповідача, проте відповідач допустив прострочення сплати обов`язкових платежів, у зв`язку з чим кредитодавець 20.10.2025 направив йому вимогу про дострокове повернення кредиту.

Обидва договори укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця, після ідентифікації відповідача через систему BankID НБУ, та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим на його електронну адресу.

16.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 16/09/25, відповідно до якого на підставі реєстрів прав вимог № 23/12/25-01 та № 23/12/25-02 від 23.12.2025 до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за обома кредитними договорами.

Позивач зазначає, що відповідач заборгованість ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем не погасив, що стало підставою для звернення до суду. У позовній заяві позивач також просив об`єднати в одному провадженні вимоги за обома договорами, розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі його представника, не заперечував проти ухвалення заочного рішення та заявив клопотання про витребування в АТ «Універсал Банк» та АТ «ТАСКОМБАНК» відомостей про належність відповідачу карткових рахунків і виписок про рух коштів.

Ухвалою суду від 07 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку зі сплатою судового збору не в повному обсязі, оскільки позов містить дві вимоги майнового характеру. На виконання ухвали суду позивач 12.05.2026 сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн за другу вимогу майнового характеру.

Ухвалою суду від 14 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача адвокат Ткаченко Ю.О. подала до суду заяви про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подала відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 22 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73636358, за умовами якого (пункти 2.2.1-2.2.4) кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 16000,00 грн строком на 30 днів з датою повернення 20.01.2025 зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 0,25% на день та комісії за надання кредиту в розмірі 15% від суми кредиту, що становить 2400,00 грн. Таблицею пункту 2.2 договору також передбачено проценти за понадстрокове користування кредитом у розмірі 4% на день.

Відповідно до пункту 1.26 договору № 73636358 проценти за понадстрокове користування кредитом - це грошові кошти, що нараховуються на залишок суми кредиту у передбачених договором випадках за невиконання позичальником умов договору. Пунктом 10.5.1 договору визначено, що такі проценти нараховуються за користування кредитом понад встановлений договором строк з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування».

Договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором «81858», надісланим на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2. Ідентифікацію позичальника проведено кредитодавцем за посередництвом системи BankID НБУ, що підтверджується довідкою первісного кредитора про ідентифікацію.

Згідно з довідкою про здійснення платіжної операції від 22.12.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 перераховано кредитні кошти в сумі 16000,00 грн; платником у довідці зазначено первісного кредитора.

У подальшому між кредитодавцем та відповідачем укладено додаткові угоди до договору № 73636358: № 14024309 від 19.01.2025, № 14261667 від 18.02.2025, № 14419288 від 09.03.2025, № 14607944 від 02.04.2025, № 14726415 від 17.04.2025, № 14950316 від 16.05.2025, № 15157397 від 15.06.2025, № 15360734 від 15.07.2025 та № 15560921 від 14.08.2025. Кожна з додаткових угод підписана відповідачем окремим одноразовим ідентифікатором, надісланим на ту саму електронну адресу. Цими угодами строк кредитування послідовно продовжувався та остаточно встановлений тривалістю 266 днів - до 13.09.2025, а процентна ставка на період продовження встановлена в розмірі 1% на день (фіксована).

Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора відповідач на виконання договору № 73636358 здійснив платежі на загальну суму 16849,69 грн: 19.01.2025 - 1160,00 грн, 18.02.2025 - 3040,00 грн, 09.03.2025 - 3110,40 грн, 02.04.2025 - 1477,50 грн, 17.04.2025 - 2511,60 грн, 16.05.2025 - 1699,69 грн, 15.06.2025 - 1758,30 грн, 15.07.2025 - 1230,60 грн, 14.08.2025 - 861,60 грн.

За період з 22.12.2024 по 13.09.2025 кредитодавець нарахував проценти за користування кредитом у сумі 18074,95 грн, з яких несплаченими залишились 15215,26 грн. Після спливу строку кредитування за період з 14.09.2025 по 12.12.2025 (90 днів) нараховано проценти за понадстрокове користування кредитом за ставкою 4% на день на залишок тіла кредиту 2010,00 грн у сумі 7236,00 грн. Комісію за надання кредиту в сумі 2400,00 грн відповідач не сплачував.

Таким чином, станом на 23.12.2025 за договором № 73636358 обліковується заборгованість у сумі 26861,26 грн: 2010,00 грн - тіло кредиту, 15215,26 грн - проценти, 2400,00 грн - комісія, 7236,00 грн - проценти за понадстрокове користування. Розмір заборгованості станом на 24.03.2026 не змінився, що підтверджується розрахунком позивача.

Також судом встановлено, що 31 травня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (Надійний) № 8379126, за умовами якого (пункти 2.2.1-2.2.8) позичальнику надано кредит у розмірі 14550,00 грн строком на 351 день з датою повернення - 16.05.2026 зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 0,95% на день, комісії за надання кредиту в розмірі 17,25% від суми кредиту та неустойки в розмірі 727,50 грн за кожен день прострочення. Проценти сплачуються мінімальними обов`язковими платежами кожні 27 календарних днів; перший обов`язковий платіж у розмірі 6241,95 грн підлягав сплаті 26.06.2025. Пунктом 2.2.9 договору передбачено право позичальника на знижену процентну ставку (0,428% на день протягом перших 27 днів) за умови своєчасної сплати першого платежу в сумі не менше 4189,31 грн.

Пунктом 6.13 договору № 8379126 передбачено, що в разі прострочення позичальником сплати першого обов`язкового або мінімального обов`язкового платежу на шістдесят другий календарний день кредитодавець має право вимагати повного дострокового погашення кредиту, а позичальник зобов`язаний погасити заборгованість протягом тридцяти календарних днів з дня отримання вимоги.

Договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором «675203», надісланим 31.05.2025 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2; ідентифікацію позичальника проведено через систему BankID НБУ.

Згідно з листом АТ «ЮНЕКС БАНК» від 05.01.2026 № 21-239, підписаним кваліфікованим електронним підписом та печаткою банку, 31.05.2025 успішно проведено операцію переказу коштів у сумі 14550,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 в межах договору про організацію переказу коштів на картки отримувачів № 03 від 21.03.2024, укладеного між банком та первісним кредитором.

Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора відповідач 25.06.2025 сплатив 4189,30 грн (додатково кредитодавцем списано 1976,62 грн як знижку за програмою лояльності) та 23.07.2025 - 3853,75 грн. Зазначеними коштами погашено комісію за надання кредиту в повному обсязі (2509,88 грн), проценти в сумі 7447,60 грн та тіло кредиту в сумі 62,19 грн. Надалі платежі від відповідача не надходили.

За період з 31.05.2025 по 19.10.2025 кредитодавець нарахував проценти за користування кредитом у сумі 19559,39 грн, з яких несплаченими залишились 12111,79 грн. Після 19.10.2025 проценти не нараховувалися. У зв`язку з несплатою чергового мінімального обов`язкового платежу за період з 20.08.2025 по 29.08.2025 нараховано неустойку в сумі 7275,00 грн.

20.10.2025 кредитодавець направив на електронну адресу відповідача вимогу про повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, у якій зазначив суму заборгованості 33874,60 грн, строк її погашення - до 19.11.2025 включно, та право позичальника усунути порушення шляхом сплати простроченої заборгованості в сумі 18423,36 грн. Факт направлення вимоги підтверджується довідкою первісного кредитора. Вимога відповідачем не виконана.

Таким чином, станом на 23.12.2025 за договором № 8379126 обліковується заборгованість у сумі 33874,60 грн: 14487,81 грн - тіло кредиту, 12111,79 грн - проценти, 7275,00 грн - неустойка. Розмір заборгованості станом на 24.03.2026 не змінився.

16 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (фактор) укладено договір факторингу № 16/09/25, згідно з пунктом 2.1.3 якого право вимоги переходить до фактора в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

Відповідно до витягів з реєстрів прав вимог № 23/12/25-02 та № 23/12/25-01 від 23.12.2025 до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 73636358 у сумі 26861,26 грн та за договором № 8379126 у сумі 33874,60 грн. Оплата фактором ціни відступлених прав вимоги за зазначеними реєстрами підтверджується платіжними інструкціями від 24.12.2025 № 579937984.1 та від 06.01.2026 № 579937994.1.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ст.3 Закону України "Про електронну комерцію"зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Статтею 11 цього Закону визначено порядок укладення електронного договору, а частиною дванадцятою цієї статті встановлено, що електронний договір, укладений шляхом, зазначеним у цій статті, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону, якщо електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що без отримання листа на адресу електронної пошти або смс-повідомлення на номер телефону, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля позичальник не мав би змоги ідентифікуватися в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та отримати кредит, а отже підписання договору одноразовим ідентифікатором є належним способом укладення кредитного договору в електронній формі. Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Зважаючи на те, що договір № 73636358, дев`ять додаткових угод до нього та договір № 8379126 підписані відповідачем одноразовими ідентифікаторами, надісланими на електронну адресу відповідача, після ідентифікації через систему BankID НБУ, суд дійшов висновку, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов кредитування, а договори укладені в належній формі та є чинними.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідач укладення договорів не заперечував.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Факт перерахування кредитних коштів на платіжні картки відповідача підтверджується довідкою про здійснення платіжної операції через АТ «ТАСКОМБАНК» від 22.12.2024 на суму 16000,00 грн, листом АТ «ЮНЕКС БАНК» від 05.01.2026 № 21-239 щодо переказу 14550,00 грн від 31.05.2025, а також листом первісного кредитора від 23.12.2025 № 23/12/25-73672321. Реквізити платіжних карток, на які перераховано кошти, були вказані та верифіковані позичальником під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця (пункт 3.2 договорів).

Крім того, отримання кредитних коштів підтверджується подальшою поведінкою відповідача: за договором № 73636358 він протягом восьми місяців здійснив дев`ять платежів на загальну суму 16849,69 грн та дев`ять разів ініціював продовження строку кредитування, а за договором № 8379126 здійснив два платежі на загальну суму 8043,05 грн. Такі дії свідчать про визнання відповідачем як факту укладення договорів, так і факту отримання кредитних коштів.

Відповідач зазначених обставин не спростував, доказів неотримання коштів чи їх повернення в більшому розмірі, ніж враховано кредитодавцем, суду не надав.

На підставі договору факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 та реєстрів прав вимог від 23.12.2025 ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набуло статусу нового кредитора відповідача за договорами № 73636358 та № 8379126 в обсязі прав, що існували на момент їх переходу.

Щодо вимог за договором № 73636358 суд зазначає наступне.

Факт отримання відповідачем 16000,00 грн доведено, відповідач повернув 13990,00 грн тіла кредиту, строк кредитування сплив 13.09.2025. Отже, заборгованість за тілом кредиту в сумі 2010,00 грн підлягає стягненню в повному обсязі.

Проценти в сумі 18074,95 грн нараховано за період з 22.12.2024 по 13.09.2025, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування, за ставками, встановленими договором та додатковими угодами. Встановлена ставка не перевищує граничного розміру денної процентної ставки, визначеного Законом України «Про споживче кредитування». Кожне підвищення ставки та продовження строку кредитування відбувалося за ініціативою відповідача шляхом підписання ним додаткової угоди та супроводжувалося сплатою ним відповідного платежу.

Суд перевірив розрахунок процентів, наданий первісним кредитором, і визнає його арифметично правильним. З урахуванням сплачених відповідачем 2859,69 грн стягненню підлягають проценти в сумі 15215,26 грн.

Пунктом 2.2.4 договору № 73636358 передбачено обов`язок позичальника сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 15% від суми кредиту у розмірі 2400,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після цього кредитодавець має право лише на стягнення з позичальника гарантій належного виконання зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Такий висновок підтримано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц.

Проценти за понадстрокове користування кредитом у сумі 7236,00 грн нараховані після спливу строку кредитування 13.09.2025 за період з 14.09.2025 по 12.12.2025 за ставкою 4% на день, що вчетверо перевищує встановлену договором процентну ставку. Відповідно до пункту 1.26 договору такі проценти нараховуються за невиконання позичальником умов договору, тобто за своєю правовою природою є не платою за користування кредитом, а мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану виконання зобов`язань за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і який діє на час розгляду справи. Прострочення, за яке нараховано спірні проценти, мало місце в період дії воєнного стану.

За таких обставин у стягненні 7236,00 грн процентів за понадстрокове користування кредитом слід відмовити.

Таким чином, за договором № 73636358 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 19625,26 грн, що складається із: 2010,00 грн тіла кредиту, 15215,26 грн процентів та 2400 комісії. У задоволенні вимог про стягнення 7236,00 грн процентів за понадстрокове користування слід відмовити.

Щодо вимог за договором № 8379126 суд зазначає наступне.

Відповідач отримав кредит у сумі 14550,00 грн та повернув лише 62,19 грн. У зв`язку з простроченням сплати мінімального обов`язкового платежу понад шістдесят два дні кредитодавець відповідно до пункту 6.13 договору, частини другої статті 1050 ЦК України та статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» 20.10.2025 направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, яку в тридцятиденний строк до 19.11.2025 виконано не було. Отже, строк повернення всієї суми кредиту настав, і заборгованість за тілом кредиту в сумі 14487,81 грн підлягає стягненню в повному обсязі.

Проценти нараховано за період з 31.05.2025 по 19.10.2025, тобто в межах строку кредитування і до пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Процентна ставка 0,95% на день встановлена договором як фіксована і не перевищує граничного розміру денної процентної ставки, визначеного Законом України «Про споживче кредитування». Розрахунок процентів враховує знижку за програмою лояльності та всі здійснені відповідачем платежі. Суд перевірив розрахунок і визнає його арифметично правильним.

Отже, стягненню підлягають проценти в сумі 12111,79 грн.

Неустойка в сумі 7275,00 грн нарахована за прострочення сплати мінімального обов`язкового платежу за період з 20.08.2025 по 29.08.2025, тобто в період дії воєнного стану в Україні.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідним договором, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 зазначив, що пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на кредитні договори, а у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 підтвердив висновок про звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання, допущене в період дії воєнного стану.

За таких обставин у стягненні 7275,00 грн неустойки слід відмовити.

Таким чином, за договором № 8379126 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 26599,60 грн, що складається із: 14487,81 грн тіла кредиту та 12111,79 грн процентів. У задоволенні вимоги про стягнення 7275,00 грн неустойки слід відмовити.

Загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача за обома договорами, становить 46224,86 грн.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір за дві вимоги майнового характеру по 2662,40 грн за кожну, всього 5324,80 грн. Оскільки судовий збір сплачено окремо за кожну вимогу, суд розподіляє його пропорційно до розміру задоволення кожної з вимог: за договором № 73636358 задоволено 19625,26 грн, тому з відповідача підлягає стягненню 1945,19 грн судового збору; за договором № 8379126 задоволено 26599,60 грн, тому з відповідача підлягає стягненню 2090,62 грн судового збору.

Загалом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4035,81 грн судового збору.

Позивач просить стягнути 4500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, акт приймання-передачі справ, витяг з акта № 4-ДІЛ від 30.12.2025 приймання-передачі наданої правничої допомоги, платіжну інструкцію, ордер та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Згідно з частинами п`ятою, шостою цієї статті у разі недотримання вимог щодо співмірності суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката; обов`язок доведення неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, доказів їх неспівмірності не надав. Витрати позивача підтверджені належними доказами, а їх розмір з урахуванням обсягу наданих послуг (складання позовної заяви за двома кредитними договорами з відповідним розрахунком) не є завищеним.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача у сумі 4500 грн.

Керуючись статтями 204, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077 Цивільного кодексу України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за договором позики № 73636358 від 22 грудня 2024 року в загальному розмірі 19625,26 грн (дев`ятнадцять тисяч шістсот двадцять п`ять гривень 26 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за договором позики № 8379126 від 31 травня 2025 року в загальному розмірі 26599,60 грн (двадцять шість тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 60 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4035,81 грн (чотири тисячі тридцять п`ять гривень 81 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн (чотири тисячі п`ятсот гривень).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор