Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №949/532/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/532/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25 червня 2013 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг у редакції, що діяла на дату підписання заяви. На підставі анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, тип «Універсальна», на яку встановлено початковий кредитний ліміт, що в подальшому збільшився до 48 000,00 грн. Відповідач активував картку, користувався нею та кредитними коштами, частково погашав заборгованість. Після спливу строку дії першої картки відповідач для користування рахунком отримав кредитні картки тип «Універсальна». В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки до 40,8 % річних. 19 листопада 2021 року відповідач у системі самообслуговування «Приват24» за допомогою OTP-пароля підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою погоджено процентну ставку в розмірі 42,0 % річних для карт «Універсальна» та 40,8 % річних для карт «Універсальна Gold», а також підписав Паспорт споживчого кредиту. Згодом відповідач додатково отримав кредитну картку, тип - «Універсальна GOLD», та кредитну картку тип – PKMVG GOLD CHIP CREDIT INST 1-4%. У березні 2022 року у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення російської федерації банк знизив відсоткову ставку до 0 %, а з 01 квітня 2022 року ставку поступово повернуто до погодженого розміру. Відповідач зобов`язався повертати використану частину кредитного ліміту щомісячними платежами в розмірі мінімального платежу, однак своєчасно кошти для погашення заборгованості не вносив, у зв`язку з чим станом на 15 лютого 2026 року має заборгованість у розмірі 42 562,31 грн, яка складається з: 33 377,05 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 185,26 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

28 квітня 2026 року до суду надійшла заява відповідача від 20 квітня 2026 року про відкладення розгляду справи та надсилання матеріалів позовної заяви, в якій він зазначив, що внаслідок військових подій та стану здоров`я не проживає за місцем реєстрації, ухвалу про відкриття провадження не отримував, позовних вимог не визнає, та просив надіслати йому позовну заяву за адресою для листування у м. Києві або на електронну адресу, а також відкласти розгляд справи, призначений на 20 травня 2026 року.

Як зазначає сам відповідач, повні матеріали позовної заяви він отримав електронною поштою із суду 15 липня 2026 року.

27 липня 2026 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 22 липня 2026 року, в якому він просить визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву та повністю відмовити у задоволенні позову. Відзив обґрунтовує тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів укладення кредитного договору № б/н від 25.06.2013: анкета-заява від 25.06.2013 не містить умов щодо кредитного ліміту, строків виконання зобов`язання, процентної ставки та неустойки; Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 19.11.2021 та Паспорт споживчого кредиту він не підписував ні особисто, ні в електронному вигляді, вони надані в неякісних копіях, без підпису позичальника та печатки банку, а в Заяві від 19.11.2021 відсутнє посилання на те, що вона є складовою договору від 25.06.2013; оригінали документів позивач не надав; Витяг з Умов та правил надання банківських послуг відповідачем не підписаний і, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, не може вважатися складовою кредитного договору; паспорт споживчого кредиту не є договором (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20); банк в односторонньому порядку збільшував кредитний ліміт з бажаних відповідачем 2 500 грн до 48 000 грн; нарахування процентів за ставками 1,7 %, 2,5 %, 3,4 % на місяць сторонами не погоджувалося; доказів видачі кредитних карток та кредитних коштів позивач не надав. Крім того, відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності, посилаючись на те, що строк кредитування становив 12 місяців (з 25.06.2013 по 25.06.2014), продовження строку кредитування та збільшення строків позовної давності він не погоджував, а тому позивач мав звернутися до суду до червня 2016 року.

Одночасно з відзивом 27 липня 2026 року до суду надійшла заява відповідача від 22 липня 2026 року про витребування доказів та оригіналів документів, в якій він, посилаючись на статті 12, 81, 84, 95 ЦПК України та на неналежну якість поданих позивачем копій, відсутність на них підпису позичальника та печатки банку, просить зобов`язати позивача надати для огляду суду та відповідачу оригінали з підписами сторін: Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 25.06.2013 з печаткою банку; Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 19.11.2021 з печаткою банку; паспортів споживчого кредиту в редакціях від 25.06.2013 та від 19.11.2021 з підписами позичальника про ознайомлення; Умов та правил надання банківських послуг у редакціях на момент укладення договорів 25.06.2013 та 19.11.2021 з підписами позичальника про ознайомлення, а також направляти поштову кореспонденцію на його адресу для листування у м. Києві.

Відповідь на відзив від позивача до суду не надходила.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві та клопотанні від 17 березня 2026 року позивач просив розглядати справу без участі свого представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання, не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Свою позицію щодо позову відповідач виклав у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи питання про прийняття відзиву, суд виходить з такого. Згідно з частинами 1, 2 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Враховуючи, що відповідач не проживає за зареєстрованим місцем проживання, ще до спливу строку повідомив суд про неотримання копії позовної заяви з додатками, отримав її лише 15 липня 2026 року і вже 22 липня 2026 року подав відзив, надіславши його копію позивачу, суд визнає причини пропуску строку на подання відзиву поважними, поновлює цей строк та приймає відзив до розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав.

В силу положень частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною 6 цієї статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 25 червня 2013 року ОСОБА_1 власноручно підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій виявив бажання оформити картку «Універсальна» з бажаним кредитним лімітом 2 500 грн та погодився з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Факт підписання цієї анкети-заяви відповідач у відзиві не заперечує, а навпаки посилається на її зміст.

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про видані картки від 18 лютого 2026 року за кредитним договором № б/н відповідачу були видані кредитні картки: № НОМЕР_1 (дата відкриття 25.06.2013, строк дії 04/17, «Універсальна»); № НОМЕР_2 (24.04.2017, 04/21, «Універсальна»); № НОМЕР_3 (30.04.2021, 01/25, «Універсальна»); № НОМЕР_4 (29.01.2022, 01/26, «Універсальна GOLD»); № 4149629374792562 (07.05.2025, 03/29, PKMVG GOLD CHIP CREDIT INST 1-4%).

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки від 18 лютого 2026 року при старті карткового рахунку 25 червня 2013 року відповідачу встановлено кредитний ліміт, який у подальшому неодноразово змінювався, з 29 січня 2022 року становив 48 000,00 грн, з 28 липня 2023 року поступово зменшувався, а 06 березня 2025 року встановлений у розмірі 0,00 грн.

19 листопада 2021 року відповідач підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою погодив істотні умови договору «Кредитні картки», а саме: тип кредиту - відновлювана кредитна лінія; розмір кредитного ліміту не перевищує 200 000 грн для карт «Універсальна» та «Універсальна Gold»; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; мета - споживчі цілі; процентна ставка - 42,0 % річних для карт «Універсальна» та 40,8 % річних для карт «Універсальна Gold», тип ставки - фіксована (пункти 1.2, 1.3 Заяви). Розділом 3 Заяви сторони уклали угоду про використання простого електронного підпису, якою визнали простим електронним підписом клієнта, зокрема, OTP-пароль, надісланий банком на фінансовий номер телефону клієнта. У полі «Підпис Клієнта» Заяви міститься відмітка «підписано 19.11.2021 23:37». Того ж дня відповідач у такий самий спосіб підписав Паспорт споживчого кредиту, яким підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

З виписки за договором № б/н за період з 25 червня 2013 року по 18 лютого 2026 року вбачається, що відповідач протягом тривалого часу користувався кредитними коштами, здійснював видаткові операції за допомогою кредитних карток та поповнював картковий рахунок; загальна сума витрат за вказаний період становить 564 052,97 грн, надходжень - 521 490,66 грн. Останні поповнення рахунку здійснені 19 червня 2025 року (1 817,18 грн) та 18 липня 2025 року (1 787,93 грн) з використанням картки № 4149629374792562, виданої 07 травня 2025 року; 26 липня 2025 року з цієї картки здійснено погашення обов`язкового платежу. Після цього заборгованість відповідачем не погашалася.

За наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за договором № б/н від 25 червня 2013 року станом на 15 лютого 2026 року становить 42 562,31 грн, яка складається з: 33 377,05 грн – заборгованість за тілом кредиту, 9 185,26 грн – заборгованість за простроченими відсотками. Згідно з розрахунком за весь час користування кредитом відповідачем погашено 253 066,70 грн поточного тіла кредиту, 20 561,06 грн простроченого тіла кредиту, 8 790,99 грн нарахованих та 28 574,59 грн прострочених відсотків. Заборгованість за простроченими відсотками сформувалася з процентів, нарахованих у 2025–2026 роках, тобто після підписання Заяви від 19 листопада 2021 року, за ставкою 3,4 % на місяць (40,8 % річних). З 01 лютого 2026 року вся заборгованість за тілом кредиту облікується як прострочена, при цьому нарахування процентів після цієї дати, а також пені, штрафів, комісій, процентів відповідно до статті 625 ЦК України позивач не заявляє.

Доказів погашення заборгованості або власного контррозрахунку відповідач суду не надав.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частиною 2 статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції або не встановлено законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Оцінюючи доводи відповідача про неукладення кредитного договору та недоведеність отримання ним кредитних коштів, суд зазначає таке.

Анкета-заява від 25 червня 2013 року власноручно підписана відповідачем, містить його волевиявлення на оформлення кредитної картки «Універсальна» з кредитним лімітом та згоду з тим, що вона разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку становить договір про надання банківських послуг. На підставі цієї заяви відповідачу відкрито картковий рахунок і протягом 2013-2025 років неодноразово перевипускалися кредитні картки. Виписка по рахунку підтверджує, що відповідач протягом майже дванадцяти років використовував кредитні кошти в межах встановленого ліміту та систематично вносив кошти на погашення заборгованості, у тому числі процентів. Такі дії, згідно з частиною 2 статті 642 ЦК України, свідчать про прийняття відповідачем умов кредитування та виконання ним укладеного договору. Здійснення видаткових операцій і поповнення рахунку з використанням кредитних карток, є неможливим без їх отримання відповідачем, що спростовує його доводи про недоведеність видачі карток.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1069 ЦК України, у разі здійснення банком платежів з рахунку клієнта за відсутності на ньому власних коштів клієнта банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення платежу.

Виписка з рахунку, яка відображає рух коштів, є належним і допустимим доказом розміру заборгованості за тілом кредиту. Навіть за відсутності підписаних позичальником Умов та Правил надання банківських послуг Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з позичальника фактично отриманих і неповернутих кредитних коштів (тіла кредиту).

Суд погоджується з доводом відповідача, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не підписаний позичальником, з урахуванням наведеного висновку Великої Палати Верховного Суду не може бути підставою для нарахування процентів чи неустойки. Разом з тим у цій справі розмір процентної ставки, строк кредитування, тип кредиту та граничний розмір кредитного ліміту погоджені сторонами безпосередньо в Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 19 листопада 2021 року, яка є окремим підписаним позичальником документом, а не в Умовах та Правилах, розміщених на сайті банку. Позивач стягує лише проценти, нараховані після підписання цієї Заяви, за ставкою 40,8 % річних, яка відповідає пункту 1.3 Заяви для карток «Універсальна Gold», і не заявляє вимог про стягнення неустойки чи процентів за статтею 625 ЦК України.

Доводи відповідача про те, що він не підписував Заяву від 19 листопада 2021 року, а на ній відсутні його підпис і печатка банку, суд відхиляє. Заява від 19 листопада 2021 року є електронним документом, підписаним у системі «Приват24» з використанням одноразового ідентифікатора (OTP-пароля), про що свідчить відмітка «підписано 19.11.2021 23:37» у полі «Підпис Клієнта».

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом вчинення дій, передбачених частинами шостою - восьмою цієї статті, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до актів цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, накладення власноручного підпису та печатки на такий документ не вимагається. Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) виснував, що електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що Заява від 19 листопада 2021 року підписана не ним, що доступ до його облікового запису в системі «Приват24». Після підписання цієї Заяви відповідач продовжив користуватися кредитним лімітом, отримав картки «Універсальна GOLD» і до липня 2025 року вносив платежі на погашення заборгованості, в тому числі процентів, нарахованих за ставкою 40,8 % річних, що підтверджує його обізнаність з умовами кредитування та згоду з ними. Заперечення відповідача в цій частині ґрунтуються на припущеннях

Той факт, що в Заяві від 19 листопада 2021 року наведено граничні розміри кредитного ліміту та процентні ставки для кількох видів карток, не свідчить про неузгодженість її умов, оскільки на час її підписання та в подальшому відповідач користувався картками «Універсальна» та «Універсальна Gold», для яких Заявою чітко визначено граничний розмір ліміту та фіксовані процентні ставки. Відсутність у Заяві посилання на анкету-заяву від 25 червня 2013 року не спростовує того, що обидва документи стосуються одного карткового рахунку та одного кредитного договору, що підтверджується випискою по рахунку, довідками банку та розрахунком заборгованості.

Щодо посилання відповідача на постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, суд зазначає, що умови кредитування у цій справі встановлені не на підставі паспорта споживчого кредиту, а на підставі підписаної відповідачем Заяви від 19 листопада 2021 року; паспорт споживчого кредиту лише додатково підтверджує надання відповідачу до укладення договору інформації про умови кредитування.

Доводи відповідача про односторонню незаконну зміну банком кредитного ліміту з 2 500 грн до 48 000 грн не заслуговують на увагу, оскільки встановлений ліміт є лише граничною сумою, в межах якої позичальник на власний розсуд може здійснювати витрати, а використання відповідачем коштів у межах збільшеного ліміту та їх часткове повернення свідчать про його згоду з такими змінами. Крім того, Заявою від 19 листопада 2021 року сторони погодили, що розмір кредитного ліміту для карток «Універсальна» та «Універсальна Gold» не перевищує 200 000 грн, а заявлена до стягнення заборгованість за тілом кредиту 33 377,05 грн не перевищує жодного з установлених лімітів.

Вирішуючи заяву відповідача від 22 липня 2026 року про витребування доказів та оригіналів документів, а також оцінюючи його доводи про те, що позивач не надав оригінали документів, суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 84 ЦПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено, зокрема, які заходи для отримання цього доказу самостійно вжито особою, яка подає клопотання, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Згідно з частинами 2, 5, 6 статті 95 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії; якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу; якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до статті 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, а також можуть бути подані в паперових копіях.

Заява відповідача не містить відомостей про вжиття ним самостійних заходів для отримання витребовуваних документів, зокрема про звернення до банку, клієнтом якого він є, або отримання їх у власному обліковому записі в системі «Приват24», куди згідно з пунктом 21 Заяви від 19 листопада 2021 року направляється її примірник, чи про причини неможливості це зробити, що не відповідає вимогам частини 2 статті 84 ЦПК України.

Крім того, Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг і Паспорт споживчого кредиту від 19 листопада 2021 року створені та підписані в електронній формі в системі «Приват24», а тому їх оригіналами є електронні документи, а не паперові примірники з власноручними підписами сторін і печаткою банку, які за своєю природою не існують. Відсутність на таких документах печатки банку не впливає на їх дійсність, оскільки закон не вимагає її проставлення. Паспорт споживчого кредиту станом на 25 червня 2013 року не міг бути складений, оскільки обов`язок кредитодавця надавати споживачу таку інформацію за формою паспорта споживчого кредиту запроваджено Законом України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року. Умови та Правила надання банківських послуг є публічними стандартними умовами банку, розміщеними на його офіційному сайті, які клієнтом не підписуються, при цьому суд не бере їх до уваги як підставу для нарахування процентів чи неустойки, а тому витребування різних їх редакцій не вплине на вирішення спору.

Щодо Анкети-заяви від 25 червня 2013 року, суд зазначає, що відповідач не заперечує факт її власноручного підписання та у відзиві сам посилається на її зміст. Сумнів у відповідності копії оригіналу, про який ідеться у частині 6 статті 95 ЦПК України, має бути обґрунтованим і стосуватися невідповідності змісту копії оригіналу, тоді як відповідач посилається лише на неналежну якість копії та відсутність на ній печатки банку, не зазначаючи, в чому саме полягає розбіжність. Копії письмових доказів подані позивачем через підсистему «Електронний суд» та засвідчені кваліфікованим електронним підписом його представника, а відповідач не надав примірників цих документів іншого змісту. Фактично заперечення відповідача зводяться не до невідповідності копій оригіналам, а до заперечення факту укладення договору та погодження його умов, які суд оцінює з урахуванням сукупності доказів, у тому числі виписки по рахунку, що відображає використання кредитних коштів та їх погашення відповідачем протягом 2013-2025 років.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про витребування доказів та оригіналів документів, а подані позивачем копії письмових та електронних доказів визнає належними і допустимими доказами.

Вирішуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, суд виходить з такого.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, а її сплив є підставою для відмови у позові.

Кредитна лінія була відновлювальною зі строком кредитування 12 місяців з пролонгацією. Кредитні відносини між сторонами тривали після 2014 року: відповідачу перевипускалися кредитні картки (у 2017, 2021, 2022 та 2025 роках), змінювався кредитний ліміт, а сам відповідач до липня 2025 року включно користувався рахунком і вносив платежі на погашення заборгованості. Виписка та розрахунок заборгованості свідчать, що прострочення виконання зобов`язань за договором виникло з серпня 2025 року після того, як відповідач припинив вносити щомісячні мінімальні обов`язкові платежі, а вся заборгованість за тілом кредиту облікується як прострочена з 01 лютого 2026 року. З позовом банк звернувся до суду 28 березня 2026 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Отже, підстав для застосування позовної давності немає. Посилання відповідача на пропуск позовної давності позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» стосується іншої особи, яка не є учасником цієї справи.

Також суд враховує, що проценти за користування кредитом нараховані позивачем лише до 01 лютого 2026 року, з якої дати вся сума тіла кредиту облікується як прострочена, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Всупереч умовам укладеного між сторонами кредитного договору та наведеним нормам закону відповідач порушив зобов`язання щодо своєчасного погашення заборгованості, що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості. Розрахунок позивача відповідачем не спростований, доказів сплати заборгованості не надано.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин відповідно до статті 204 ЦК України є правомірним, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним відповідно до статті 526 ЦК України мають виконуватися належним чином.

Відтак суд вважає, що позов є обґрунтованим, обставини, викладені у позовній заяві, підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, а доводи відзиву їх не спростовують, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 42 562,31 грн, з яких 33 377,05 грн - заборгованість за тілом кредиту та 9 185,26 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2 662,40 грн судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом згідно з платіжною інструкцією № ZZ428B2IL0 від 18 березня 2026 року.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 11, 15, 16, 204, 205, 207, 256, 257, 261, 267, 525, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 629, 634, 639, 642, 1048, 1049, 1050, 1054, 1069 Цивільного кодексу України, статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 4, 12, 13, 76–81, 84, 89, 95, 100, 127, 141, 247, 258–259, 263–265, 268, 273, 354–355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25 червня 2013 року станом на 15 лютого 2026 року у розмірі 42 562,31 грн (сорок дві тисячі п`ятсот шістдесят дві гривні 31 коп.), яка складається із: 33 377,05 грн (тридцять три тисячі триста сімдесят сім гривень 05 коп.) - заборгованість за тілом кредиту, 9 185,26 грн (дев`ять тисяч сто вісімдесят п`ять гривень 26 коп.) - заборгованість за простроченими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, Україна, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор