Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №559/2015/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/2015/26

Провадження № 2/559/1716/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., з участю секретаря судового засідання Джигирей В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Представник ТОВ"ФК "ЄАПБ" звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 01.10.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1102134529 у відповідності до вимог чинного законодавства у електронній формі. 24.02.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №24022026 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 24.02.2026 до Договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 25 855,03 грн. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, відповідачка не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів. На даний час відповідачка продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ФК «ЄАПБ», у зв`язку з чим позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості в розмірі 25 855,03 грн. та судові витрати у справі.

Відповідачка правом на подання відзиву у встановлений строк не скористалася.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 01.06.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача просить розгляд справи проводити у його відсутності, про що вказав у своїй позовній заяві.

Відповідачка ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками отримала 18.08.2026, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відзиву на позовну заяву не подала, заяв та клопотань по суті позову від неї на надходило.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 01.10.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №102134529 відповідно до умов якого Товариство зобов`язується надати позичальнику кредит в сумі 9900 грн. строком на 360 днів, термін повернення кредиту 26.09.2026. Згідно п. 1.5.3 - 1.5.4 Договору, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком, нараховуються за ставкою 45% річних, проценти протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставко. 180% річних. Комісія за надання кредиту: 1113,75 грн., яка нараховується за ставкою 11,25 % від суми кредиту одноразово; комісія за обслуговування кредиту:16117,20 грн., що нараховується за ставкою7,40% від суми кредиту а перший день кожного розрахункового періоду, що встановлені Графіком платежів. Кошти надаються безготівково шляхом перерахування на кредитну картку позичальника № НОМЕР_1 (а.с.6-11).

Сторонами погоджено Графік платежів, у якому визначено розмір та дату внесення позичальником платежів (а.с.12).

Підтвердженням добровільного укладення ОСОБА_1 кредитного договору є Анкета-заява позичальника, в якій зазначені особисті дані відповідача та погоджені умови кредитування за Договором №102134529. При цьому, зазначена Анкета-заява містить відомості щодо погодження отримання кредиту зі строком 30 днів до 31.10.2025 (а.с.17).

В матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови (а.с.14-15).

Укладаючи вищевказаний Договір відповідачка та ТОВ «МІЛОАН» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачка підписала договори шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за Договором про споживчий кредит виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 9900 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №110018122 від 01.10.2025 (а.с.18).

Згідно Відомості про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором №102134529, наданого первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» відповідачка ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в розмірі 9900 грн., а ТОВ «Мілоан» проводило щоденне нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісії та штрафу згідно умов Договору (а.с.19-20).

24.02.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №26022026, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників (а.с.21-25).

Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому - передачі Реєстру боржників від 24.02.2026, підтверджує факт переходу від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною Договору факторингу (а.с.27).

На виконання умов вказаного договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило ТОВ «МІЛОАН» грошові кошти в сумі 11 152 393,32 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №45 від 26.02.2026 (а.с.28).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 24.02.2026 до Договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Договором №102134529 у розмірі 25 855,03 грн., з яких 9900 грн. - заборгованість за основним боргом, 5644,23 грн. - заборгованість за відсотками, 5860,80 грн. - заборгованість по комісії та 4450 грн. - штраф (а.с.29).

IV. Норми права, які застосував суд.

Відповідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно ст. 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно правового висновку Великої Палатою Верховного Суду №202/4494/16-ц від 31.10.2018 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно із ч.8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначав, що з огляду на приписи частини четвертої ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісіями суд застосовує наступні норми права.

Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

«Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача» - ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 16 листопада 2016 року, справа № 6-1746цс16, та в постанові від 4 червня 2018 року, справа № 758/8481/15-ц, з посиланням на пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а відповідні умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

Згідно позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року, висловленої під час розгляду справи № 6-2071цс16, обслуговування кредиту не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Суд робить висновок, що 01.10.2025 виникли договірні відносини між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та відповідачкою у зв`язку з укладенням Договору №102134529 про надання споживчого кредиту. ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні вказаного кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписала електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Даний договір укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону. ОСОБА_1 отримала кредитні кошти і у неї виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі. Кошти було надано у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що також підтверджується матеріалами справи. ТОВ"ФК "ЄАПБ" є правонаступником первісного кредитора, що свідчить про належні правові підстави для переходу права вимоги до ОСОБА_1 і товариство вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку, тому суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідачки за основним тілом кредиту. Доказів повної сплати заборгованості за тілом кредиту суду не надано.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення суми заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне. Згідно наданого первісним кредитором розрахунку вбачається, що нарахування відсотків здійснювалося за період з 01.10.2025 по 24.02.2026. Разом з тим, визначаючи період, за який підлягають стягнення проценти за користування кредитними коштами, суд враховує, що в анкеті-заяві на кредит та прийнятті рішення по заяві №102134529 строк кредиту визначено тривалістю 30 днів до 31.10.2025, тоді як у кредитному договорі зазначено 360 днів. При цьому, згідно з рішенням ТОВ «Мілоан», були погоджені наступні умови кредитування по заяві №102134529: замовлена сума: 23000 грн., замовлений строк: 30 днів, погоджена сума: 9900 грн., погоджений строк: 30 днів, комісія за надання: 22,5.00% одноразово. Тому, на думку суду, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не завуальованими, неоднозначними, умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко вказаного строку кредитування. Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення, за період з 01.10.2025 по 31.10.2025 проценти нараховувалися у розмірі 12,21% в день (9900 грн. х 45% / 365 днів). З урахуванням наведеного суд вважає, що розмір нарахованих відсотків повинен становити 366,30 грн., за 30 днів, що відповідає строку дії кредитного договору.

Щодо стягнення з відповідачки комісії за надання та обслуговування кредиту, суд враховує чинну судову практику і положення законодавства про захист прав споживачів, про що детально вказано в розділі IV: включення позивачем до розрахунку заборгованості комісії за послуги, що супроводжують кредит, або установа чи споживач вчиняє з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (надання кредиту) є неправомірним, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення неустойки, суд вважає, що позивач при заявлені даних вимог не врахував положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжений та діє на даний час. Враховуючи наведене, суд вважає, що стягнення з відповідача неустойки в період дії правового режиму воєнного стану, суперечитиме п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України. Тому, в цій частині суд відмовляє у задоволені позовної вимоги.

У підсумку суд задовольняє позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1057,16 грн. (10 266,30 грн. х 2662,40 грн./ 25 855,03 грн.)

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, 525, 526, 626,629, 63, 633, 1054 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», "ЗУ "Про захист прав споживачів", суд -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за Кредитним договором №102134529 у розмірі 10 266 (десять тисяч двісті шістдесят шість) гривень 30 копійок, з яких: 9900 грн. - заборгованість за основним боргом 366,30 грн. - заборгованість за відсотками.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1057 (одна тисяча п`ятдесят сім) гривень 16 копійок..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк».

Представник позивача: Грибанов Денис В`ячеславович, адреса вул. Лісова, 2 поверх 4, м. Бровари, Київська область, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя О.Ю. Жуковська