Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №545/4545/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/4545/26

Провадження № 1-кп/545/485/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокум. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12026170440000594 від 15.08.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Полтава, українець, громадянин України, із середньо-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштований, неодружений, маючий на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

21.07.2026 року, ОСОБА_4 , в умовах дії правового режиму воєнного стану, введеного наказом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 зі змінами та доповненнями, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власної наживи, переконавшись у відсутності свідків та очевидців його протиправної діяльності, шляхом вільного доступу таємно здійснив крадіжку товарів з приміщення торгівельного залу магазину «Аврора», яке належить ТОВ «Вигідна покупка», що за адресою: Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Перспективна, 1, а саме: дриль-шуруповерт акумуляторний реверсивний Сталь ШЛС 1220-2Б в кількості 1 шт. вартістю 1157,00 грн., камера внутрішня для відеоспостереження міні Grunhelm Gic-IPC 201 в кількості 1 шт. вартістю 1091,00 грн., електробритва для гоління, чоловіча, акумуляторна, роторна в кількості 2 шт. загальною вартістю 1132,66 грн., камера зовнішня для відеоспостереження Wifi Grunhelm GOC-CS5 в кількості 2 шт. загальною вартістю 1996,00 грн., камера внутрішня для відеоспостереження міні Grunhelm Gic-IPC 208 в кількості 1 шт. вартістю 898,67 грн., колонка портативна Titanum SPK 402ВТ RGB в кількості 1 шт. вартістю 1009,22 грн., чим завдав матеріального збитку ТОВ «Вигідна покупка» на загальну суму 7284 гривень 55 копійок.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого кримінального правопорушення відповідно до викладеного в обвинувальному акті. Щиро розкаявся у вчиненому, усвідомив незаконність своїх дій, активно сприяв досудовому розслідуванню, просив призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Представник потерпілої сторони- ТОВ «Вигідна Покупка» надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. При призначенні покарання покладається на розсуд суду.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації, неодружений, маючий на утриманні неповнолітню дитину.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування ст. ст. 69, 69-1 КК України, судом не встановлено.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

З огляду на викладене, враховуючи позицію прокурора, яка просила призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання відповідно до санкцій ч. 4 ст. 185 КК України, та звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, позицію потерпілої сторони яка при обранні міри покарання покладалася на розсуд суду, та обвинуваченого, який просив суворо не карати, та призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Таким чином, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 мінімальне покарання передбаченого санкцією статті 185 ч. 4 КК України у вигляді позбавлення волі.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Так, згідно з роз`ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Зважаючи на усю сукупність вказаних вище обставин, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 того факту, що злочин, у вчиненні якого він обвинувачується, відноситься до категорії тяжкого злочину, ставлення обвинуваченого до вчиненого ним діяння, він в повній мірі усвідомив протиправність своїх дій, вину в скоєному визнав в повному обсязі, активно сприяв органам досудового розслідування, а також його наслідки, враховуючи позицію потерпілої сторони, яка претензій до обвинуваченого не має, позицію сторони обвинувачення, суд приходить до висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період іспитового строку, у відповідності до ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не вбачається.

Процесуальні витрати у справі підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави в порядку ст. 124 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період іспитового строку періодично з`являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави документально підтверджені витрати за проведені експертизи в розмірі 8664(вісім тисяч шістсот шістдесят чотири) гривні 50 копійок.

Вирок суду може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 2 ст. 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

СуддяОСОБА_6