Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №544/1593/26 — Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1593/26

пров. № 2/544/976/2026

Номер рядка звіту 38

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючої судді Малицької О. Л.

секретаря судового засідання Ралець О. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пирятин цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №00-10153438 від 06 січня 2025 року в сумі 18 059,80 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 06 січня 2025 рокуміж ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №00-10153438. Кредитний договір підписано електронним підписом, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий відповідачу. Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем з метою отримання кредиту. Сума позики 11 000,00 гривень, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. Дата остаточного повернення кредиту 01 січня 2026 року. Стандартна процента ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки). Знижена процентна ставка становить 0,74% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати платежу у встановленому графіком платежів розмірі не пізніше наступного дня за першою періодичною датою платежу. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом. Комісія за надання кредиту становить 20,00% від суми кредиту, що складає: 2 200,00 грн.

ТОВ «МАКС КРЕДИТ» свої зобов`язання за договором виконало належним чином, перерахувавши грошові кошти у розмірі 11 000,00 грн відповідачу.

17.10.2025 року було укладено Договір факторингу №17102025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до якого, а також відповідно до Реєстру боржників №б/н від 17.10.2025 року та Акту прийому - передачі Реєстру боржників від 17.10.2025 року, ТОВ «МАКС КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №00-10153438 від 06 січня 2025 року.

Відповідно до Реєстру боржників №б/н від 17.10.2025 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №00-10153438 від 06 січня 2025 рокув сумі 22 459,80 грн, з яких: 13 200,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 4 859,80 грн - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 4 400,00 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Таким чином ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» наділено правом вимоги до відповідача за Договором №00-10153438 від 06 січня 2025 року.

При цьому, позивач не заявляє вимоги щодо стягнення штрафних санкцій в сумі 4 400,00 грн, а тому загальний розмір заборгованості становить 18 059,80 грн.

З врахуванням вищенаведеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 18 059,80 грн, судові витрати, які поніс позивач у зв`язку з пред`явленням даного позову та розгляду справи, які складаються із судового збору в сумі 2 662,40 грн за подання даного позову та витрат на правову допомогу сумі 7 000,00 грн.

07 серпня 2026 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пузіна Д. М. про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву мотивуючи це тим, що ним через Електронний суд отримана ухвала про відкриття провадження по даний справі лише 27 липня 2026 року, а тому строк на подання відзиву потребує поновлення.

Суд вважає за можливе поновити строк для подачі відзиву на позовну заяву.

06 серпня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пузіна Д. М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказав, що відповідач не визнає позов, вказує на відсутність належних первинних електронних доказів. Сума кредиту в договорі - 11 000 грн, у позові - 13 200 грн (комісія додана до «тіла»). Є суперечність: у розрахунку відображено погашення 1 221 грн, але позов стверджує, що платежів не було. АТ «ПриватБанк» вказав у своїй довідці, що фінансовим номером відповідача являється інший номер, а ніж той на який було надіслано одноразовий ідентифікатор при підписанні Кредитного договору. Зарахування 11 000 грн на картку не ідентифікує платника, немає доказу, що це саме кредитодавець здійснив переказ коштів. Позивач не подав оригінальні електронні файли, журнали, технічні дані - лише копії. Комісія 2 200 грн не доведена як окрема послуга, неправомірно включена в «тіло». Окрім цього, не доведено погодження розміру відсоткових ставок та їх зміна. Реєстр факторингу містить помилку: основний борг 13 200 грн замість 11 000 грн. Також, представник відповідача вважає витрати на правову допомогу неспівмірними.

07 серпня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що відповідачем не надано жодного доказу на спростування доводів позовної заяви. Кредитний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообігу», a також з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 12483 відправлено на номер телефону НОМЕР_1 відповідача та введено ним 06.01.2025 о 14:13:85. Також підписані одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту та Графік платежів. Факт перерахування коштів відповідачу повністю підтверджується наявними матеріалами справи. Умова про стягнення комісії за видачу кредиту відповідає вимогам чинного законодавства та була погоджена при укладенні кредитного договору. Окрім цього, представник позивача вказав, що розбіжності в номерах телефону не свідчить про не укладення Кредитного договору, оскільки номер телефону є динамічним засобом зв`язку та може змінюватися в будь який момент. Враховуючи викладене, представник позивача просив задовольнити заявлені позовні вимоги та стягнути судові витрати.

Окрім цього, 06 серпня 2026 року представник відповідача заявив клопотання про витребування доказів в якому просив витребувати у ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» оригінал електронного договору № 00-10153438 від 06.01.2025 у нативному форматі з метаданими, електронними підписами й позначками часу; журнали реєстрації/авторизації, IP-адреси, генерації, направлення та доставки одноразового ідентифікатора 12483 із зазначенням номера телефону й часу кожної події. Витребувати оригінал первинної платіжної інструкції про переказ 11 000,00 грн із реквізитами платника, отримувача, призначення, банків/платіжного

партнера та ідентифікатора операції; якщо платіж здійснено партнером - договір і реєстр операцій, що пов`язують переказ із ТОВ «МАКС КРЕДИТ» і договором № 00-10153438. Витребувати оригінали договору факторингу № 17102025-МК/ЮнітКапітал від 17.10.2025, Акта приймання-передачі, повного Реєстру боржників у нативному електронному форматі з підписами/хешами, платіжної інструкції № 655 від 22.10.2025, акта передачі кредитного досьє за пунктами 4.2.1 та 8.1.3 і доказу направлення відповідачу повідомлення за пунктом 4.2.2. Витребувати повний поденний розрахунок із залишком тіла, ставкою, базою, усіма нарахуваннями та платежами, а також первинний документ і бухгалтерське пояснення операції «Погашення кредиту» 1 221,00 грн від 21.01.2025 та правової підстави включення комісії 2 200,00 грн до «тіла» 13 200,00 грн.

07 серпня 2026 року представник позивача надіслав заперечення на клопотання представника відповідача про витребування доказів.

Дослідивши клопотання про витребування доказів, суд прийшов до наступного висновку.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частинами першою, другою статті 84 ЦПК України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо, серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 95, ч. 5 ст. 100 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З системного аналізу положень ЦПК України вбачається, що до суду можуть бути подані оригінали електронних доказів, електронна копія електронного доказу, засвідчена електронним підписом, а також паперова копія електронного доказу, засвідчена у встановленому законом порядку засвідчувальним написом «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, що скріплюється печаткою.

Водночас необхідно відрізняти примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або у разі його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа (ч.2 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Тому, якщо створюється електронний документ на комп`ютері чи ноутбуці, а потім зберігається на інший носій (флеш-накопичувач, картка, диск), то відповідно до Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», збережений примірник буде оригіналом електронного документа.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» сформована в системі «Електронний суд» та скріплена електронним цифровим підписом представника позивача.

Статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу (абз. 1-3 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (абз. 4-6 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до абз. 1-2 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа та допустимість електронного документа як доказу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.

Представником відповідача не доведено належних обґрунтувань щодо невідповідності копії долучених доказів до позовної заяви їх оригіналам.

Щодо витребування нового розрахунку, суд зазначає, що в матеріалах справи вже наявний розрахунок заборгованості з чітким відображенням нарахованих та погашених сум за кожен день користування кредитом, а тому не зрозуміло, які обставини може підтвердити чи спростувати новий розрахунок.

Крім того представником відповідача в порушення вимог ст. 84 ЦПК України до клопотання не долучено доказів про вжиті ним заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи підстави та предмет спору, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання представника відповідача про витребування оригіналів доказів та нового розрахунку, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Позовна заява містить клопотання представника позивача про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, від останнього надійшла заява про розгляд справи без їх участі із врахуванням наданого відзиву на позовну заяву.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:

Судом встановлено, що 06 січня 2025 рокуміж ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №00-10153438. Кредитний договір підписано електронним підписом, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий відповідачу. Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем з метою отримання кредиту.

Відповідно до п. 1.2 Договору кредитної лінії №00-10153438 від 06 січня 2025 року, сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 11 000.00 гривень. Тип Кредиту - кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби.

Відповідно до п. 1.3 Договору кредитної лінії №00-10153438 від 06 січня 2025 року, строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути Суму кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) «01» січня 2026р. згідно умов пункту 3.6 цього Договору.

Відповідно до п. 1.4 Договору кредитної лінії №00-10153438 від 06 січня 2025 року,розрахунковий платіжний період за цим Договором становить 15 днів. Позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в Періодичні дати платежів, які є останнім днем кожного Розрахункового платіжного періоду, тобто: «21» січня 2025р., та кожного 15 дня після цієї дати протягом Строку дії кредитної лінії (Строку кредитування). Дата повернення кредиту, Періодичні дати платежів та дата сплати Комісії (якщо умовами Договору передбачено сплату Комісії одним платежем) зазначаються в Графіку платежів, який міститься в Додатку 1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною. У разі, якщо Позичальник виконав зобов`язання по сплаті процентів та належної до оплати Комісії/частини Комісії (згідно Графіку платежів) не пізніше наступного дня за днем Періодичної дати платежу, то він вважатиметься таким, що виконав свої зобов`язання по сплаті платежу належним чином.

Відповідно до п. 1.5 Договору кредитної лінії №00-10153438 від 06 січня 2025 року,тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п. 1.5.1 Договору кредитної лінії №00-10153438 від 06 січня 2025 року,стандартна процента ставка складає 0,94 % від Суми кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли Позичальник має право на використання Зниженої процентної ставки).

Відповідно до п. 1.5.2 Договору кредитної лінії №00-10153438 від 06 січня 2025 року, знижена процентна ставка становить 0,74 % від Суми кредиту за кожен день користування Кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати платежу у встановленому Графіком платежів розмірі не пізніше наступного дня за першою Періодичною датою платежу, визначеною п.1.4. цього Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування Кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування Кредитом (датою видачі Кредиту).

Відповідно до п. 1.6 Договору кредитної лінії №00-10153438 від 06 січня 2025 року, кредитодавець одноразово в момент видачі Кредиту нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від Суми кредиту, що складає: 2200.00 грн, яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5. цього Договору.

Також ОСОБА_1 було підписано одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту.

Згідно Довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «МАКС КРЕДИТ». Акцепт кредитного договору відбувся за допомогою одноразового ідентифікатора 12483, що був направлений 06 січня 2026 року 14:13 на номер НОМЕР_1.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За частинами 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, на підтвердження існування договірних відносин позивачем по справі було надано Договір кредитної лінії №00-10153438 від 06 січня 2025 року, що був підписані відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 12483, що був відправлений на номер телефону НОМЕР_1 відповідача та введено ним 06.01.2026 о 14:14:10.

Також, було надано Паспорт споживчого кредиту, що був підписаний 06.01.2026 одноразовим ідентифікатором 48574.

Водночас, всупереч зазначеним нормам, відповідачем та його представником не надано жодного належного і допустимого доказу для спростування факту укладення відповідачем вказаного договору позики в електронному вигляді та накладення на нього будь якого іншого підпису (одноразового ідентифікатора) ніж зазначеного у таких договорах, внаслідок чого відповідні аргументи представника відповідача суд відхиляє.

Таким чином, стороною позивача доведено, укладення кредитного договору між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , тобто про його умови відповідач був ознайомлений, а відтак вільно та свідомо погодився виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами.

Відносно тверджень представника відповідача про руйнацію ідентифікаційної ланки, а саме, що номер НОМЕР_1 , на який було надіслано одноразовий ідентифікатор, не являється фінансовим номером в АТ КБ «ПриватБанк», суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, що затверджено Постановою Правління НБУ №65 від 19 травня 2020 року, фінансовий номер телефону - контактний номер телефону клієнта, що використовується банком, зокрема, з метою проведення його автентифікації.

В своїй Довідці АТ КБ «ПриватБанк» вказав, що на даний час фінансовим номером телефону ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» являється номер НОМЕР_3 , однак це не позбавляє відповідача права та не суперечить чинному законодавству, використовувати і інші номер телефону для взаємодії з іншими банками чи фінансовими установами.

Окрім цього, суд зауважує, що ОСОБА_1 при укладенні Договору кредитної лінії №00-10153438 від 06 січня 2025 року, було зазначено кілька номерів телефону, в тому числі і НОМЕР_3 , що являється фінансовим номером телефону в АТ КБ «ПриватБанк».

Щодо доводів представника відповідача про відсутність доказів, що саме ТОВ «МАКС КРЕДИТ», на виконання укладеного Договору кредитної лінії №00-10153438 від 06 січня 2025 року, здійснило виплату 11 000,00 грн на банківський рахунок ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19); від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21); від 26.05.2021 у справі №204/2972/20 (провадження №61-168св21); від 13.10.2021 у справі №209/3046/20 (провадження №61-9207св21); від 01.12.2021 у справі №752/14554/15-ц (провадження №61-14046св21), від 01.06.2022 у справі №175/35/16-ц (провадження №61-648св21).

Суд звертає увагу на те, що саме такою випискою, наданою на запит суду АТ КБ «ПриватБанк» від 24.06.2026, по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 06.01.2025 по 11.01.2025 (а.с. 121-122), а також Довідкою ТОВ «ПрофітГід» підтверджено реальне виконання вищевказаного договору, а саме зарахування 06 січня 2025 року коштів в сумі 11 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_4 .

При цьому, суд звертає увагу, що інших зарахувань 06 січня 2025 року на картку ОСОБА_1 не було.

Окрім цього, факт зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача, тобто фактичне виконання, підтверджує укладення Договору кредитної лінії №00-10153438 від 06 січня 2025 року.

В матеріалах справи наявний Детальний розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язання, в результаті чого виникла заборгованість в загальній сумі 22 459,80 грн, з яких: 11 000,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 2 200,00 грн - сума заборгованості за комісією; 4 859,80 грн - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 4 400,00 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

При цьому, сума заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи) - 4 400,00 грн не заявлена до стягнення в позовних вимогах.

Судом було проведено перевірку наданого розрахунку, так первісним кредитором було нараховано відсотки за період з 06 січня 2025 року по 20 січня 2025 року за ставкою 0,74% в день (15 днів*81,4 грн=1 221,00 грн), а з 21 січня 2025 року по 22 травня 2025 року за ставкою 0,94 % в день. (122 дні*103,4 грн=12614,80 грн), а всього 13 835,80 грн.

На погашення заборгованості відповідачем було сплачено 8 976,00 грн, шістьма платежами, що були зараховані на погашення прострочених відсотків у відповідності з п. 5.3.2.2 Договору кредитної лінії №00-10153438 від 06 січня 2025 року, таким чином заборгованість за відсотками становить 4 859,80 грн (13 835,80 грн - 8 976,00 грн = 4 859,80 грн).

Щодо доводів відповідача про незаконність нарахованої комісії за видачу кредиту в сумі 2 200,00 грн, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами при укладенні Договору кредитної лінії №00-10153438 від 06 січня 2025 року було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитних договорів про споживчий кредит, які оформлені сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису та який відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Так, п. 1.6 Договору кредитної лінії №00-10153438 від 06 січня 2025 року, кредитодавець одноразово в момент видачі Кредиту нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від Суми кредиту, що складає: 2200.00 грн, яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5. цього Договору.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша цієї статті у редакції, чинній на час укладення кредитного договору).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів, зокрема рішення суду, яким встановлено що п. 1.6 договору, яким сторонами погоджена сплата комісійної винагороди за надання кредиту було визнано недійсним, або звернення відповідача до Товариства із заявою про зміну цього пункту договору, тобто відповідач при укладенні договору погодився зі всіма його умовами, а відтак, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні підстави вважати зазначену умову кредитного договору нікчемною.

Отже, суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача обумовленої у вищезазначеному договорі комісії за видачу кредиту в розмірі 2 200.00 грн.

Доказів, які б спростовували правильність наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем та його представником не надано, тому Детальний розрахунок заборгованості, що був наданий представником позивача, узгоджується зі змістом договору та є належним доказом наявності заборгованості у ОСОБА_1

17.10.2025 року було укладено Договір факторингу №17102025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до якого, а також відповідно до Реєстру боржників №б/н від 17.10.2025 року та Акту прийому - передачі Реєстру боржників від 17.10.2025 року, ТОВ «МАКС КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором кредитної лінії №00-10153438 від 06 січня 2025 року.

Відповідно до Реєстру боржників №б/н від 17.10.2025 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №00-10153438 від 06 січня 2025 рокув сумі 22 459,80 грн, з яких: 13 200,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 4 859,80 грн - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 4 400,00 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем було надано: копію Договору факторингу № 17102025-МК/ЮнітКапітал від 17.10.2025; копію витягу з Реєстру Боржників Б/Н від 17.10.2025 до Договору факторингу №17102025-МК/ЮнітКапітал від 17.10.2025; копію Акту прийому-передачі Реєстру Боржників до Договору факторингу № 17102025-МК/ЮнітКапітал від 17.10.2025; Копію платіжної інструкції щодо сплати фінансування по Реєстру Боржників до Договору факторингу № 17102025-МК/ЮнітКапітал від 17.10.2025.

Таким чином ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» наділено правом вимоги до відповідача за Договору кредитної лінії №00-10153438 від 06 січня 2025 року.

Доказів протилежного відповідачем чи його представником надано не було.

При цьому, позивач не заявляє вимоги щодо стягнення штрафних санкцій в сумі 4 400,00 грн, а тому загальний розмір заборгованості становить 18 059,80 грн.

Щодо доводів представника відповідача про помилковість відображення суми тіла кредиту - 13 200,00 грн у витязі з Реєстру Боржників Б/Н від 17.10.2025, суд вказує, що відображення заборгованості за тілом кредиту - 11 000,00 грн та комісією за видачу кредиту - 2 200,00 грн, єдиним підсумком у реєстрі боржниківніяким чином не спростовує наявну заборгованість відповідача перед позивачем.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Докази про належне виконання відповідачем взятих на себе згідно з умовами Договору кредитної лінії №00-10153438 від 06 січня 2025 року, зобов`язань, повернення сум позики матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначені обставини, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 18 059,80 грн, з яких: 11 000,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 4 859,80 грн - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 2 200,00 грн - сума заборгованості за комісією.

Інші аргументи представника відповідача суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і не здатні вплинути на рішення суду.

Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10 лютого 2010 року, § 58).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимога судом задоволені в повному обсязі, то з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 662,40 грн, який був сплачений позивачем відповідно до платіжної інструкції № 43076 від 03.06.2026 року.

З приводу стягнення витрат на правову допомогу, суд вказує наступне.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд враховує, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України, позивачем до позову додано: Договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та АБ «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ»; Додаткову угоду № 25771393257 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, Протокол погодження вартості послуг від 20.01.2026, Акт прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026) від 17 березня 2026 року, згідно з якими загальна вартість наданих послуг складає 7 000,00 гривень.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Таким чином, виходячи із встановленої реальності правничої допомоги та її необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правничу допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3 000,00 гривень, що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 128, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133 м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за Договором кредитної лінії №00-10153438 від 06.01.2025 року, яка становить 18 059 (вісімнадцять тисяч п`ятдесят дев`ять) гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133 м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) 2 662,40 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133 м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) 3 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою рішення, ухваленого за відсутності учасникі справи, є дата складення повного судового рішення 29.09.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», 01133 м.Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: ПузінДенис Миколайович, РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя О.Л.Малицька