Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №528/432/26 — Оржицький районний суд Полтавської області

528/432/26

2/543/506/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Попадюка С.С., за участю секретаря судового засідання Михалець А.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «ФК «ЕЙС» - Поляков О.В., за допомогою підсистеми «Електронний Суд», звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №268090026 від 27.03.2021 в розмірі 18172 грн 95 коп. та понесені судові витрати.

У позовній заяві вказано, що 27.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №268090026 у електронному вигляді, на підставі якого відповідач отримав кредит в розмірі 1400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язався повернути грошові кошти надані у кредит із сплатою процентів за користування кредитом. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту – загальна суму кредиту 5500,00 грн. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» своє зобов`язання по видачі кредиту шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача виконало. У подальшому від первісного кредитора право вимоги до відповідача передано ТОВ «Таліон Плюс», яке передало право вимоги - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а останнє - ТОВ «ФК «ЕЙС». Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить – 18172,95 грн, яка складається з: 5499,90 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12673,05 грн - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.

За викладених обставин позивач вимушений звернутись до суду з даною позовною заявою за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою від 03.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 16 год. 30 хв. 02.07.2026, з повідомленням (викликом) сторін, а також частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Протокольною ухвалою суду від 02.07.2026 за клопотанням відповідача ОСОБА_1 , розгляд справи відкладено і призначено судове засідання на 09 год. 00 хв. 13.08.2026.

13.08.2026 від представника відповідача адвоката Журкова В.І. до суду надійшла сформована засобами підсистеми «Електронний суд» заява про застосування позовної давності, у якій зокрема зазначив, щовідповідно до матеріалів справи, які отримано Позивачем у результаті факторингового ланцюгу, встановлено, що Первісний кредитор на рахунок Позичальника (далі - Картка) ініціював переказ коштів згідно Кредитного договору (видав кредит). Згідно позовних вимог відповідачем було отримано на його платіжну Карту: 1. за період від 27.03.2021 до 01.04.2021 р. грошові кошти в сумі 1400,00 гри.; емітент Карти - АТ КБ “ПРИВАТБАНК”; 2. за період від 01.04.2021 до 06.04.2021 р. грошові кошти в сумі 600,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ “ПРИВАТБАНК”; 3. за період від 01.04.2021 до 06.04.2021 р. грошові кошти в сумі 500,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ “ПРИВАТБАНК”; 4. за період від 02.04.2021 до 07.04.2021 р. грошові кошти в сумі 1050,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ “ПРИВАТБАНК”; 5. за період від 09.04.2021 до 14.04.2021 р. грошові кошти в сумі 1950,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ “ПРИВАТБАНК”; Строк кредитування складав 15 днів. За твердженням позивача відповідачем було прострочено та не виконано зобов`язання та не повернуто частину грошових коштів, таким чином початком строку невиконання грошового зобов`язання відповідачем та невиплатою грошових коштів є відповідно 16.04.2021, 21.04.2021 р., 21.04.2021 р., 22.04.2021 р., 29.04.2021 р. р. Однак, в подальшому лише в 2026 році представник ТОВ «ФК «ЕЙС» - Поляков О.В., за допомогою підсистеми «Електронний Суд», звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №268090026 від 27.03.2021 в розмірі 18172 грн 95 коп. та понесені судові витрати. Відповідно до норм ст.ст. 257, 258 ЦК України встановлено, що загальний строк позовної давності становить три роки, а позовна давність щодо вимоги про стягнення неустойки, штрафу, пені, встановлено строком в один рік. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у задоволенні позову. Беручи до уваги вимоги ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. А відтак відповідно п.3.9. кредитного договору від 27.03.2021 правонаступником якого є позивач та ОСОБА_1 : «Кінцевим терміном повернення кредиту є дата останнього платежу за кредитом зазначеного у розділі «3.7» даного договору», що у свою чергу означає, що при відсутності платежу в зазначений строк з наступного дня позивачу стає відомо про порушення його права, у зв`язку з чим, починається дія трьохрічного строку права звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів. Таким чином, строк позовної давності сплинув «01.05.2024 р., проте позивач звернувся до суду лише в 2026 році. На підставі викладеного, представник відповідача просить суд застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові. Також представником відповідача адвокатом Журковим В.І. 13.08.2026 подано до суду клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, у зв`язку з тим що він 13.08.2026 о 10.00 год. та 10.15 год. приймає участь при розгляді кримінальної справи в Полтавському апеляційному суді.

13.08.2026 від представника позивача Сахарової О.І. до суду надійшли сформовані засобами підсистеми «Електронний суд» додаткові пояснення, у яких зазначила, щовважає подане представником відповідача клопотання про застосування строку позовної давності. безпідставним, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Строк позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, відповідно до ст. 261 ЦК України. Відлік початку позовної давності починається саме 11.04.2021, але оскільки Відповідач брав додаткові угоди, то строк дії договору продовжився на 60 днів, відповідно 10.06.2021. З огляду на вищезазначене, строк позовної давності закінчується 10.06.2024. Проте, позовна давність сплила під час дії воєнного стану та вважається продовженою на строк дії в Україні воєнного стану. Оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, Позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Таким чином, строк позовної давності щодо повернення коштів на момент подачі позовної заяви не закінчився. Також представник позивача вказує на продовження строків позовної давності під час карантину. Зважаючи на вищевикладене представник позивача просить просить: 1. Врахувати при розгляді справи дані пояснення. 2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, Код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за Кредитним договором №268090026 від 27.03.2021 року у розмірі 18172,95 грн., яка складається з наступного: 5499,90 грн. - заборгованість по кредиту; 12673,05 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. 3. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн покласти на Відповідача.

Протокольною ухвалою суду від 13.08.2026 задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено і призначено судове засідання на 14 год.00 хв. 01.09.2026.

Протокольною ухвалою від 01.09.2026 з метою надання можливості відповідачу врегулювати спір з позивачем у добровільному порядку, розгляд справи відкладено і призначено судове засідання на 13 год. 15 хв. 25.09.2026.

В судове засідання 25.09.2026 представник позивача не з`явився, при цьому у прохальній частині позовної заяви просить розгляд позовної заяви здійснювати за відсутності позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності. Підтримав подану до суду 13.08.2026 його представником адвокатом Журковим В.І., заяву про застосування позовної давності, з викладених у ній підстав. При цьому відповідачем ОСОБА_1 не заперечувалися факти укладення кредитного договору, додаткових угод до нього, отримання ним кредитних коштів, часткового погашення заборгованості. Неналежне виконання своїх зобов`язань пояснив важким фінансовим становищем на той час, а в подальшому не здійснював оплати, тому що ні первісним кредитором ні позивачем йому про це не повідомлялося.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

27.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №268090026. Відповідно до даного договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит на суму 1400 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (п.1.1). Кредит надається строком на 15 днів від дати отримання кредиту (далі – «Дисконтний період») (п.1.2). У п.1.3 договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку, визначеного в п.1.2 Договору нарахування процентів за користування кредиту Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 511,00 (п`ятсот одинадцять) процентів річних, що становить 1,4 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті; у випадку користування Кредитом з боку Позичальника Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за цим Договором щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду, є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору (п.1.4.3).

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (пункт 4.4).

Відповідач підписав даний договір, графік розрахунків та паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV3YA29, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства (а.с.75-78 звор., 101 та на звор. та в електронній формі).

Додатковими угодами від 01.04.2021, від 2.04.2021 та від 9.04.2021 до договору № 268090026 від 27.03.2021 р. сторонами погоджено збільшення суми кредиту до 5500 грн та затверджено оновлені графіки розрахунків (а.с.79-80 та на звор. та в електронній формі).

Відповідно до довідок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання кредитного договору №268090026 від 27.03.2021 перерахувало кошти на платіжну картку №4149-49XX-XXXX-9576, отримувач ОСОБА_1 , в сумі 1400,00 грн 27.03.2021, в сумі 500,00 грн 01.04.2021, в сумі 600,00 грн 01.04.2021, в сумі 1050,00 грн 02.04.2021, в сумі 1950,00 грн 09.04.2021 (а.с.82-84).

На підтвердження факту перерахування відповідачу вказаних коштів позивачем також надано копії платіжних доручень (а.с.102-104 та на звор.).

Крім того, 03.07.2026 на виконання ухвали суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду надійшла інформація про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту №НОМЕР_2 , на яку здійснено зарахування коштів у період з 27.03.2021 - 01.04.2021: в сумі 1400,00 грн - 27.03.2021; у період з 01.04.2021 - 06.04.2021: в сумі 600,00 грн - 01.04.2021, в сумі 500,00 грн - 01.04.2021; у період з 02.04.2021 - 07.04.2021: в сумі 1050,00 грн – 02.04.2021; у період з 09.04.2021 - 14.04.2021: в сумі 1950,00 грн – 09.04.2021. Вказані операції відображені у виписці по рахунку ОСОБА_1 №НОМЕР_2 за період 27.03.2021-14.04.2021 (а.с.143-145).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, відповідно до наданого розрахунку заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №331089211 від 19.11.2021, станом на 15.06.2021 становить 11468,45 грн, яка складається з: 5499,00 грн – тіло; 5968,55 грн – проценти (а.с.59-60).

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 28/1118-01, за цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №138 від 15.06.2021 ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №268090026 від 27.03.2021 в сумі 11468,45 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) – 5499,90 грн; заборгованість по відсотках – 5968,55 грн(а.с.19-34, та в електронному вигляді).

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №268090026 від 27.03.2021, станом на 31.08.2023 становить 18172,95 грн, яка складається з: 5499,90 грн – тіло; 12673,05 грн – проценти (а.с.61, та на звор., та в електронному вигляді).

05.08.2020 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 05/0820-01, за цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідний Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . за договором №268090026 від 27.03.2021 в сумі 18172,95 грн, яка складається з: 5499,90 грн – тіло; 12673,05 грн – проценти (а.с.35-43, та в електронному вигляді).

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ЕЙС» (Фактор) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 14.07.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №268090026 від 27.03.2021 в сумі 18172,95 грн, яка складається з: 5499,90 грн – тіло; 12673,05 грн – проценти (а.с.44-52 та в електронному вигляді).

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №268090026 від 27.03.2021, ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС», що станом на 26.12.2025 становить 18172,95 грн, яка складається з: 5499,90 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 12673,05 грн – прострочена заборгованість за процентами (а.с.62).

Даних про погашення відповідачем заборгованості за договором матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Договір, укладений в електронній формі є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Висновки стосовно правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, зокрема, Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Матеріалами справи підтверджено, що 27.03.2021 року у встановленому кредитним договором порядку, а також у відповідності до Закону «Про електронну комерцію», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитний договір №268090026, на виконання якого, з урахуванням додаткових угод, позикодавець надав, шляхом перерахування відповідачу окремими платежами грошові кошти у загальному розмірі 5500,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення власних потреб.

Суд звертає увагу, що факти укладення 27.03.2021 року кредитного договору, додаткових угод до нього та отримання на його підставі кредитних коштів декількома платежами, на загальну суму 5500,00 грн відповідачем не заперечувалося. Також відповідачем не заперечувалося внесення ним окремих платежів за кредитним договором на погашення заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту набуття ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги до відповідача за кредитним договором позивач надав копії відповідних документів договорів, витягів з реєстрів боржників, копію Акту прийому передачі реєстру боржників, платіжних інструкцій на підтвердження факту оплати за відступлення права вимоги (в матеріалах справи в електронному вигляді).

Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції додаткової угоди від 31.12.2020 року) передбачено момент набуття ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника і додаткового оформлення не потребує (пункт 4.1).

Аналогічне положення передбачене договорами факторингу № 05/08-20 від 05.08.2020 року (пункт 4.1) та № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року (п. 1.2).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Норми статті 1077 ЦК України не містять імперативного положення про те, що право вимоги до нового кредитора за договором факторингу переходить саме з моменту сплати оплати новим кредитором (фактором) на користь первісного кредитора (клієнта) заборгованості та інших платежів відповідно до договору факторингу.

Умовами договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року та наступних договорів факторингу у цій справі не було передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими в день отримання клієнтом в повному обсязі оплати за такими договорами.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право вимоги до боржника з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги до цього боржника, а позивач, відповідно, набув таке право вимоги після підписання реєстру боржників та акту прийому-передачі реєстру боржників.

За таких умов, позивач як новий кредитор у зобов`язанні має право на звернення із вимогою до боржника ОСОБА_1 .

Відповідачем в судовому засіданні не висловлювалися заперечення щодо правомірності переходу права вимоги за вказаним кредитним договором від первісного кредитора до позивача.

Отже, за встановлених судом обставин справи, 27.03.2021 року між позикодавцем та відповідачем укладено електронний кредитний договір, шляхом підписання його електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового пароля), умови якого, з урахуванням укладених між сторонами додаткових угод, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» були виконані, у той час як відповідач у строк, передбачений умовами договору, та додатковими угодами до нього, заборгованість не повернув, що є підставою для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5499,90 грн.

Щодо обґрунтованості розміру процентів, заявлених позивачем до стягнення, суд зазначає таке.

Пунктами 1.1 і 1.2 кредитного договору встановлено, що кредит в сумі 1400,00 грн надається на строк 15 днів від дати отримання кредиту позичальником («Дисконтний період»), тобто до 11.04.2021.

Сторони погодили, що встановлений в п. 1.2 Договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 (X-Y), де: Z кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; X поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця). При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів (п. 1.3 Договору).

Згідно пункту 1.7 договору сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: 1.7.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

Відповідно до пункту 1.4 договору сторони погодили, що за користування кредитом протягом Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

виключно на період строку визначеного в п. 1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 511,00 процентів річних, що становить 1,40 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;

за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.

У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

Згідно п. 1.7.2 договору, з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до п. 4.2. договору строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п. 1.2. договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п. 1.3. та 1.7 договору.

А згідно п. 4.3. договору сторони погоджуються, що проценти нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналіз зазначених пунктів договору дає підстави для висновку, що ними передбачено відсоткову ставку в Дисконтний період (15 днів), відсоткову ставку у разі пролонгації Договору та відсоткову ставку по закінчення Дисконтного періоду (15 днів).

Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 в п. 95-108 вказано щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма ч. ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Як встановлено судом, відповідачу було надано у кредит грошові кошти декількома платежами: в сумі 1400,00 грн 27.03.2021, в сумі 500,00 грн 01.04.2021, в сумі 600,00 грн 01.04.2021, в сумі 1050,00 грн 02.04.2021, в сумі 1950,00 грн 09.04.2021.

Як вбачається з розрахунків заборгованості, що містяться у матеріалах справи, позичальнику ОСОБА_1 первісним кредитором нараховувались проценти за користування кредитом з 27.03.2021 по 31.03.2021 у розмірі 19,60 грн, 01.04.2021 у розмірі 54,60 грн, у період з 02.04.2021 по 08.04.2021 у розмірі 49,70 грн на день; 09.04.2021 в розмірі 126,70 грн; 11.04.2021 в розмірі 77, 00 грн; у період з 12.04.2021 по 10.05.2021 у розмірі 93,50 грн; 14.05.2021 у розмірі 642,05 грн; у період з 15.05.2021 по 15.05.2021 у розмір 126,50 грн (а.с. 59-60).

З вказаного розрахунку вбачається, що відповідачем 10.04.2021 на погашення заборгованості було сплачено суму 558,00 грн, з яких на погашення тіла кредиту спрямовано 0,10 грн, на погашення нарахованих відсотків – 557,90 грн.

Здійснивши вказаний платіж, відповідач тим самим, відповідно до п.1.3 договору, продовжив Дисконтний строк кредитування на 29 днів, до 10.05.2021 (а.с.101 на звор.).

Також із вказаного розрахунку вбачається, що відповідачем здійснювалися інші платежі за кредитним договором: 17.05.2021 – на суму 1500,00 грн, 21.05.2021 - на суму 5,00 грн, 06.06.2021 – на суму 5,00 грн, які первісним кредитором спрямовано на погашення нарахованих відсотків, що відповідає п.3.10 договору (а.с.59 звор.-60).

При переході права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість ОСОБА_1 станом на 15.06.2021 року складала 11468,45грн, з яких 5499,90 грн - заборгованість за тілом кредиту та 5968,55 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

ТОВ «Таліон плюс» здійснило донарахування заборгованості за відсотками за кредитним договором №268090026 в межах дії 90-денного періоду, після закінчення 10.05.2021 Дисконтного періоду, з розрахунку 126,50 грн в день - до 07.08.2021.

З наданих до позовної заяви розрахунків заборгованості вбачається, що відсотки у розмірі 18172,95 грн були розраховані за період з 27.03.2021 по 07.08.2021, тобто у межах строку Дисконтного періоду (15 днів), з урахуванням строку продовження Дисконтного періоду на 29 днів, та продовження дії договору після закінчення Дисконтного періоду не більше 90 днів.

Відповідач продовжував користуватися кредитними коштами після закінчення Дисконтного періоду 10.05.2021, що мало наслідком пролонгацію договору на підставі пункту 1.7. договору (тобто не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув, після закінчення продовженого Дисконтного періоду продовжив користуватися кредитними коштами, що відповідно до умов договору зумовило продовження строку дії кредитного договору та виникнення у кредитодавця права перерахувати проценти за ставкою, визначеною у п.1.4.3 договору, та в подальшому нараховувати проценти за ставкою, визначеною п. 1.7.2 договору, протягом 90 календарних днів, тобто до 07.08.2021.

Тому суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір нарахованих процентів в сумі 18172,95 грн, з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, у тому числі щодо продовження строку кредитування в порядку, передбаченому п.1.7 Договору.

Крім того, наданий ТОВ «Таліон Плюс» розрахунок заборгованості свідчить, що проценти були нараховані саме до 07.08.2021, тобто в межах передбаченого договором 90-денного строку, після чого жоден із наступних кредиторів ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» подальшого нарахування процентів не здійснював. Отже, позивач заявив до стягнення проценти лише за період, протягом якого їх нарахування було прямо передбачено умовами кредитного договору.

Відповідачем не надано суду власного контррозрахунку заборгованості чи заперечень щодо того, що нарахування процентів проведено у відповідності до умов договору та у межах погодженого строку кредитування.

Розглядаючи заяву представника відповідача адвоката Журкова В.І. про пропуск позивачем строку позовної давності, суд дійшов такого висновку.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність- це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суди при розглядів спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц,від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7листопада 2018року у справі №575/476/16-ц тощо).

Представник відповідача адвокат Журков у заяві про застосування позовної давності вказує, що позивачем при подачі даного позову було пропущено загальний строк позовної давності, який закінчився 01.05.2024.

Суд не погоджується із такими доводами представника відповідача, з огляду на таке.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України). За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним Кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022р. було доповнено пунктом 19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257–259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦКУ, продовжуються на строк його дії (чинний з 17.03.2022).

Законом України від 8 листопада 2023р. № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Згідно зі сталою позицією Верховного Суду, зокрема, сформованою у справі №920/724/21 від 22.09.2022, продовження строків позовної давності в період дії воєнного стану є безумовним та автоматичним в силу закону.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набув чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Тому звернення до суду з позовними вимогами є обґрунтованим у разі, якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 02.04.2020 року (Постанова Великої Палати Верховного Суду №903/602/24 від 02.07.2025 року).

Загальна позовна давність тривалістю у три роки, встановлена статтею 257 ЦК України, про застосування якої заявив представник відповідача, в силу приписів пунктів 12, 19 розділу «Перехідні та прикінцеві положення» ЦК України у редакції Законів № 540-IX від 30.03.2020, № 2120-IX від 15.03.2022, № 3450-IX від 08.11.2023 № 4434-IX від 14.05.2025 була продовжена на період з 12.03.2020 по 01.07.2023 - під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та зупинялася на строк дії воєнного стану у період з 24.02.2022 по 04.09.2025, тому на час звернення позивача із вказаним позовом до суду строк позовної давності не сплинув.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №268090026 від 27.03.2021 є підставними, обґрунтованими і підлягають задоволенню. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість у загальному розмірі 18172 грн 95 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. що підтверджується платіжною інструкцією №42786 від 30.03.2026 (а.с.1).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, виходячи із змісту вище зазначеної норми, з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2662 грн 40 коп.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом у позовній заяві ТОВ «ФК «ЕЙС» було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн 00 коп. При цьому, відповідач у судовому засіданні вказав, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 139 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, додаткову угоду №25770911722 від 01.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, згідно з якими вартість правової допомоги становить 7000,00 грн (а.с.63-67).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 року у справі № 910/9714/22).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 (справа №275/1150/22) вказав наступне.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Суд погоджується із доводами відповідача ОСОБА_1 про те, що заявлена сума відшкодування судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, є неспівмірною зі складністю даної справи. При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

З огляду на вказане, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн є завищеними.

Враховуючи принципи співмірності, а також враховуючи кількість підготовлених представником позивача процесуальних документів, які не є великої складності, тривалість розгляду справи судом, оцінивши подані представником позивача докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, про необхідність зменшення їх розміру до 3000,00 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості– задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 268090026 від 27.03.2021 в розмірі 18172 грн 95 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС»судові витрати: сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн 00 коп.

За ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, ЄДРПОУ 42986956;

- відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 30.09.2026.

Суддя Попадюк С.С.