Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №532/870/26 — Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/870/26

3/532/269/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 р. Суддя Кобеляцького районного суду Полтавської області Мороз Т.М., з участю секретаря судового засідання Крейс О.М., адвоката Коваленко Т.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого,

за частиною 1 статтею 130 КУпАП,

Встановив:

ОСОБА_1 23.03.2026 близько 19 год 20 хв. в с-щі Білики по вул. Заводська, 4 Полтавського району Полтавської області керував автомобілем ВАЗ 21081, номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу Алкотест Драгер, тест № 2224, результат 0,46 проміле, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Представник ОСОБА_1 , адвокат Коваленко Т.В. надала суду клопотання про закриття провадження, в якому заначено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відсутня з огляду на наступне.

Водій ОСОБА_1 , о 19 год. 20 хв. керував транспортним засобом ВАЗ21081, д.н.з. НОМЕР_3 та був зупинений працівниками поліції, які виявили в нього ознаки алкогольного сп`яніння. Водій ОСОБА_1 забажав пройти огляд на місці за допомогою продуття приладу Драгер. На місці ОСОБА_1 надали продути прилад «Драгер», який показав результат 0,46 проміле.

Пунктом 7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Згідно інструкції до приладу «Драгер», границі допустимої похибки під час експлуатування приладу можуть складати +/ - 0,04 проміле в залежності від температури повітря, вологості та порядку калібрування.

Статтею 8 пунктом 5 Венської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована Українською СРСР 25 квітня 1974 року, визначено, що в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 грама чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг. на літр повітря, що видихається.

Таким чином, мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп`яніння, згідно норм міжнародного права повинна становити 0,25 мг. на літр повітря, що видихається, і, у перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і повітрі, що видихається, становить 0,5 проміле.

З переглянутого відеозапису, доданого до матеріалів справи, у водія ОСОБА_1 не вбачається зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння, у нього відсутнє почервоніння очей та обличчя, хитка хода та не чітка мови. Видно лише те, що особа хвилюється, але його хвилювання викликані лише тим, що його транспортний засіб був зупинений працівниками поліції, які, як вони стверджують, виявили в нього ознаки алкогольного сп`яніння.

Таким чином, з урахуванням допустимої похибки під час експлуатації технічного приладу, вміст алкоголю, у повітрі, що видихав водій ОСОБА_1 не перевищував гранично допустиму норму, передбачену нормами міжнародного права.

Отже, коли у водія були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, враховуючи що показники технічного приладу 0,46 проміле, що згідно норм міжнародного законодавства та з урахуванням допустимої похибки під час експлуатації технічного приладу Драгер є природною нормою алкоголю у повітрі, що видихається, винуватість водія у порушенні п.п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України є недоведеною поза розумним сумнівом.

Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.

В судовому засіданні адвокат додатково пояснила, що додані до протоколу відеозаписи не є безперервними, оскільки містяться на кількох файлах і відсутні перші хвилини відеозапису. Крім того на відеозаписах не зафіксовано повідомлення працівником поліції причини зупинки транспортного засобу, не вказано ним на ознак сп`яніння та відсутнє направлення до медичного закладу.

Прохала закрити адміністративне провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 до суду не з`явився, причини неявки не повідомив.

Вислухавши пояснення захисника, поліцейського Крайника Р.Ю., дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до такого.

Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється, зокрема: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами ч.ч.1-3 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала, зокрема, транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 (далі по тексту - Порядок № 1103), водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

За приписами п. 8 Порядку № 1103 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Аналогічні приписи містять пункти 2, 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі по тексту Інструкція).

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а саме:

- протоколом про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР 1 № 622511, складеним у відповідності до вимог ст.ст. 256, 266 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853, яким зафіксовано порушення ОСОБА_1 п.2.9 «а» ПДР;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому вказано, що огляд проведено в зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, за допомогою газоаналізатора Драгер 6810, результат огляду – 0,46 проміле. З результатом огляду ОСОБА_1 погодився, про що свідчить його підпис.

- тестом № 2224 , який зафіксував результат 0,46 %;

- відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, переглянутому в судовому засіданні. Зокрема зафіксовано процедуру проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою алкотесту «Драгер», при цьому зафіксовано результат – 0,46 %. Поліцейськими було роз`яснено ОСОБА_1 можливість проходження огляду в медичному закладі на що останній погодився. Однак при слідуванні до медичного закладу ОСОБА_1 відмовився від цього та погодився з результатом та оглядом, проведеним поліцейськими. При цьому будь-якого тиску, маніпуляцій з боку поліцейських на ОСОБА_1 не здійснювалося.

Поліцейський ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Крайник Р.Ю. в судовому засіданні повідомив, що було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 оскільки на автомобілі не горів правий габарит. Від водія було чутно запах алкоголю. На місці водій пройшов огляд на стан сп`яніння, потім забажав їхати в лікарню і під час руху до неї він відмовився їхати в лікарню, причини не повідомив.

Як слідує із матеріалів справи, поліцейським після виявлення у ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, наявності ознак алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, за його згодою проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням технічного засобу- газоаналізатора на місці зупинки транспортного засобу, результати якого відображені в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруковані на папері його показники , які підписані ОСОБА_1 без будь- яких зауважень.

Поліцейським за результатами встановлення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння складено відповідний акт огляду, в якому також зафіксовано ознаки алкогольного сп`яніння, виявлені у водія, вказано технічний засіб який використовувався, а саме алкотестер «Драгер 6810», відображено і результати огляду, мається підпис ОСОБА_1 в графі згоди з результатом, документ засвідчено підписом поліцейського, що його склав. Акт огляду також долучено до протоколу про адміністративне правопорушення.

Доводи захисника про відсутність направлення на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, є неспроможними, оскільки такий огляд в медичному закладі не проводився. Крім того, ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду у закладі охорони здоров`я, а тому, враховуючи, що законом не передбачено примусове доставлення водія до закладу охорони здоров`я, поліцейський міг і не оформляти письмове направлення на такий огляд, який за змістом ст. 266 КУпАП проводиться виключно в присутності поліцейського.

Твердження захисника що неповідомлення ОСОБА_1 першочергових ознак алкогольного сп`яніння, на підставі яких йому запропоновано пройти огляд є порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння, в зв`язку з чим процедура огляду є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а сам огляд та його результати підлягають визнанню недійсними є неспроможними, оскільки такі ознаки та результат огляду вказані в акті огляду та є такими, що визнані ОСОБА_1 шляхом проставляння його підпису на цьому документів.

Неповідомлення поліцейськими під час зупинки транспортного засобу ознак стану алкогольного сп`яніння не може бути безумовною підставою для визнання такого огляду недійсним.

Той факт, що відеофіксація не здійснювалася безперервно від зупинки транспортного засобу до закінчення складення працівниками поліції протоколу, не є підставою для визнання його недопустимим доказом, оскільки на одному із відеозаписів безперервно зафіксовано процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та результат такого огляду і підстав піддавати сумніву зміст даного відеозапису немає.

За таких обставин, те, що відеозапис, який було надано до суду не є безперервним, саме по собі не може слугувати підставою для визнання цього доказу недопустимим, оскільки КУпАП не містить застережень щодо об`єму відеозапису, який може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення, а доданий до протоколу відеозапис фіксує саме ті обставини, які підлягають доказуванню при розгляді справи за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Захисником не заперечувався факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. На відеозаписах ОСОБА_1 жодного разу не заперечував факту керування автомобілем.

Щодо твердження захисника про те, що результат 0,46 ‰ не є станом алкогольного сп`яніння відповідно до норм міжнародного права, зокрема Віденської конвенцію про дорожній рух, яка з урахуванням Конституції України, Закону України «Про міжнародні договори України» має пріоритет над нормами національного права, суд зазначає наступне.

Стаття 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 8 листопада 1968 року) з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 1 травня 1971 року, містить норму, згідно з якою в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках - в повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові відповідно до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

Проте зазначена норма вказаної Конвенції за суттю є рекомендаційною та не встановлює мінімального рівня алкоголю у крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким, на думку авторів Конвенції, настає алкогольне сп`яніння. При цьому Конвенція не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші ніж 0,25 ‰ у повітрі. Зокрема, в Україні встановлено мінімальний показник рівня алкоголю у крові - 0,2 ‰.

З свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки - газоаналізатор для контролю вмісту алкоголю у видихуваному повітрі Alcotest 6810 вбачається, що воно чинне до 17 березня 2027 року, діапазон вимірювань від 0,00% до 0,84% - + /- 0,042%.

Як встановлено, результат проведеного огляду ОСОБА_1 становить 0,46 %, що з урахуванням похибки становить : 0,46- 0,042 = 0,418%, що перевищує допустиму норму 0,2%.

Враховуючи наведене, неспроможними також є покликання на похибку приладу Drager Alkotest 6810.

Суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про недотримання працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а наявними доказами в їх сукупності спростовуються доводи захисника про недоведеність вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладене, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю підтверджена наявними належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, слід призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 40, 130, 221, 268, 283, 284 КУпАП,-

Постановив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавлення права керування транспортними засобами на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 гривень 60 копійок.

Роз`яснити, що у разі несплати добровільно штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 29.09.2026.

Суддя