Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №532/2442/26 — Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/2442/26

2-о/532/111/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Назарьової Л. В.,

з участю секретаря судового засідання - Маляренко І. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

представник заявника - Остапенко А. І.,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в місті Кобеляки, цивільну справу за заявою адвоката Остапенка Андрія Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення

В С Т А Н О В И В:

02 вересня 2026 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла заява адвоката Остапенка Андрія Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Мале Микільське Полтавського району Полтавської області померла ОСОБА_3 , після смерті якої залишилось спадкове майно, зокрема, 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 . Право власності на вказане нерухоме майно оформлено не було.

За життя ОСОБА_3 залишила заповіт, яким все своє майно заповіла онуку, ОСОБА_4 , однак у заповіті було помилково зазначено ім`я « ОСОБА_5 » замість правильного « ОСОБА_6 ». У свою чергу ОСОБА_4 є рідним братом заявниці та онуком ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкова справа після її смерті не заводилась, із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса ніхто не звертався, свідоцтва про право на спадщину не видавались. Таким чином, ОСОБА_4 спадщину після смерті баби не прийняв, а тому є таким, що відмовився від спадщини на користь своєї матері. Також ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем після смерті якого є його повнолітня донька, ОСОБА_2 , заінтересована особа по справі.

В управління та володіння спадковим рухомим та нерухомим майном на час відкриття спадщини після ОСОБА_3 вступила дочка померлої, ОСОБА_7 , успадкувавши майно померлої матері, однак за життя своє право на спадщину вона не оформила. ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у смт. Білики Кобеляцького району Полтавської області. Спадкова справа після смерті ОСОБА_8 не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавалися. На момент смерті остання була зареєстрована та фактично проживала в будинку АДРЕСА_2 , разом зі своєю донькою, ОСОБА_9 . Вказує, що заявник є онукою померлої ОСОБА_3 , а відповідно ОСОБА_2 її правнучкою.

Оскільки встановлення факту необхідне заявнику для оформлення спадщини після смерті своєї баби та матері,, а іншим чином вирішити питання, аніж в судовому порядку заявник не може, ОСОБА_1 прохає суд встановити факт прийняття її матір`ю ОСОБА_8 спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном та встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на час відкриття спадщини після її смерті.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 вересня 2026 року відкрито провадження у справі.

Заявник, ОСОБА_1 та її представник, адвокат Остапенко А. І. в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги та прохали встановити факт, що має юридичне значення. Також ОСОБА_1 у судовому засіданні повідомила суду, що після смерті ОСОБА_3 єдиним її спадкоємцем була ОСОБА_8 . Крім цього, зазначила, що ОСОБА_6 і ОСОБА_5 це одна і та ж сама особа, інших осіб з іменем «Вячеслав» не було.

Заінтересована особа, ОСОБА_2 у судовому засідання зазначила, що заявник є її тіткою. При цьому не заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а також розуміє юридичні наслідки встановлення такого факту, зокрема щодо позбавлення її права на успадкування належної частки майна житлового будинку.

Суд, заслухавши заявника, показання свідків, розглянувши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мале Микільське Пол- тавського району Полтавської області померла ОСОБА_3 (а.с. 17).

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, зокрема, 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 .

Спадкова справа після померлої ОСОБА_3 не заводилась.

Згідно відомостей зі Спадкового реєстру спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину відсутні.

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріуса ніхто не звертався.

ОСОБА_3 до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 одиноко (а.с. 27). Інші особи за вказаною адресою на день смерті спадкодавця зареєстровані не були.

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 залишила заповіт, яким все своє майно заповіла онуку ОСОБА_10 (а.с. 34).

При цьому, правильним ім`ям ОСОБА_10 є ОСОБА_6 .

Також судом установлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 36-38).

ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_11 , заінтересованої особи по справі (а.с. 43-45).

Зі свідоцтва про народження ОСОБА_4 вбачається, що матір`ю останнього зазначено ОСОБА_8 , батько ОСОБА_12 (а.с. 35).

Також судом установлено, що ОСОБА_7 є донькою є ОСОБА_3 , що підтверджується витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (а.с. 22).

ОСОБА_8 та ОСОБА_12 також є батьками ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 20). Після укладення шлюбу ОСОБА_13 змінила прізвище на ОСОБА_14 (а.с. 21).

Таким чином, ОСОБА_15 є сестрою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що заявник ОСОБА_1 є рідною онукою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а заінтересована особа ОСОБА_2 - її правнучкою.

Також судом установлено, що ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Білики Кобеляцького району Полтавської області, актовий запис про смерть № 31 (а.с. 25, 59).

Спадкова справа після померлої ОСОБА_8 не заводилась.

Згідно відомостей зі Спадкового реєстру спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину відсутні.

Заяв про відмову та/або прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 нотаріусу не подавали. Передбачений законом термін для подання заяви про прийняття спадщини закінчився.

Судом установлено, що ОСОБА_8 до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_7 фактично проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . На цей час за вказаною адресою зареєстрована її донька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 60-61). Відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 в реєстрі територіальної громади Білицької селищної ради відсутні.

Також судом установлено, що згідно книги по господарського обліку № 15 с. ОСОБА_16 за 1996-2000 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 значиться житловий будинок (1/2 частина), рік побудови 1918 рік. На момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 жодних членів сім`ї не було зареєстровано. Особовий рахунок по господарського обліку закрито у зв`язку зі смертю голови господарства (а.с. 29).

Згідно даних КП «Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району» Полтавської районної ради, станом на 31 грудня 2012 року відсутні відомості стосовно реєстрації прав власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 31). При цьому право власності на іншу 1/2 частину будинку зареєстровано за іншою особою (сусіди спадкодавця).

Суд зазначає, що відсутність державної реєстрації права власності на спадкове нерухоме майно (1/2 частку будинку) за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , і одночасна наявність запису в погосподарській книзі про належність їй згаданого майна, не виключає можливості спадкування цього майна її спадкоємцями.

Під час безпосереднього дослідження доказів у справі судом, в порядку ст. 229, 230 ЦПК України, були допитані свідки: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які показали суду, що особисто знайомі із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_17 показав суду, що особисто був знайомий із ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , які проживали в с. Мале Микільське. При цьому на момент смерті в 1999 році ОСОБА_3 проживала в с. Головачі, разом із донькою ОСОБА_19 . Після смерті ОСОБА_20 , до її будинки приїжджала ОСОБА_8 , яким вона продовжила користуватися. При цьому ОСОБА_21 також періодично проживав у будинку. Також свідок зазначив, що також був у тому будинку та пам`ятає, де саме він знаходився. Після смерті ОСОБА_20 цим будинком користувалася її донька ОСОБА_19 . При цьому йому не відомо, з ким остання проживала до моменту своєї смерті. Після смерті ОСОБА_22 будинком користується заявник ОСОБА_23 .

Свідок ОСОБА_18 показав суду, що ОСОБА_3 знав з дитинства, остання була його сусідкою в селі Мале Микільське. Її донькою була ОСОБА_19 . Відомо, що після смерті ОСОБА_20 її будинком продовжила користуватися донька ОСОБА_19 , та в подальшому після смерті ОСОБА_19 - продовжила користуватися ОСОБА_23 , заявник по справі. Достеменно не пам`ятає, коли і де саме померла ОСОБА_19 , донька ОСОБА_20 . На цей час будинком користується ОСОБА_23 , яка періодично приїжджає туди. Також зазначив, що ОСОБА_6 ( ОСОБА_24 ) також за життя приїжджав туди допомагати у будинку.

Допитана в судовому засіданні заінтересована особа допитана як свідок і показала суду показала суду, що ОСОБА_3 є її прабабусею, остання проживала в с. Мале Микільське, в будинку, що поділений на дві частини, в одній із яких проживала вона, а в іншій частині інші родичі. Зазначила, що її батьком є ОСОБА_4 , якого за життя називали « ОСОБА_24 », її бабусею є ОСОБА_8 , яка проживала в с. Головач та приїжджала до неї в гості. Коли захворіла ОСОБА_3 , її забрала до себе на квартиру забрала ОСОБА_8 в с. Головач, де вони разом і проживали. Свідок також відвідувала їх, приїжджала в гості. Після поховання ОСОБА_3 до її будинку їздила ОСОБА_8 разом зі своїх чоловіком, утримувала його та фактично користувалася ним. Також її тітка, ОСОБА_23 періодично приїжджала до будинку, допомагала їй. Після того, як бабуся ОСОБА_19 захворіла, її донька ОСОБА_23 забрала її до себе в Білики, де вона проживала та померла в 2009 році. Після смерті бабусі, фактично будинком користувалася її тітка, заявник по справі, приїжджала туди та наразі продовжує користуватися ним (доглядати та використовувати як дачу). При цьому, її батько ОСОБА_6 нічого не повідомляв їй (свідку) про те, що має право на спадщину.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

У поданій заяві ОСОБА_1 просить встановити факт прийняття її матір`ю, ОСОБА_8 спадщини після смерті її матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

Встановлення факту, про який прохає заявник, необхідний їй для оформлення спадщини після смерті матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом встановлення факту постійного проживання разом з нею на час відкриття спадщини.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому до спадкових відносин мають застосовуватися положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема Цивільний кодекс Української РСР 1963 року.

Статтею 524 Цивільного Кодексу УРСР встановлено, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом. Спадкування за законом здійснюється у разі відсутності заповіту.

Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу (оголошення громадянина померлим).

У статті 527 ЦК УРСР зазначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті (частина перша статті 529 ЦК УРСР).

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (частина друга статті 548 ЦК УРСР).

Статтею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Вказані дії мають бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як зазначалось вище, ст. 548 ЦК УРСР передбачає обставини для прийняття спадщини. Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Суд зазначає, що факт не оформлення спадкових прав не тягне за собою втрату права на спадкове майно, якщо воно було прийнято у встановлений законом строк і встановленим законом способом, а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Таким чином, якщо спадщина відкрилась до набрання чинності ЦК України, слід враховувати, що ст. 549 ЦК УРСР 1963 р. було визначено перелік дій, які свідчать про прийняття спадщини - фактичний вступ у володіння та управління спадковим майном.

Отже, для прийняття спадщини особи, які є спадкоємцями першої черги і бажають прийняти спадщину, повинні до спливу шести місяців після смерті спадкодавця фактично вступити в управління або володіння спадковим майном, або подати до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_8 , як спадкоємець першої черги є такою, що прийняли спадщину після смерті матері ОСОБА_3 і не відмовилася від своєї частини спадщини у встановленому законом порядку. При цьому онук померлої - ОСОБА_4 спадщину після смерті баби не прийняв. Доказів такого прийняття спадщини після її смерті в матеріалах справи відсутні. В управління спадковим нерухомим майном на час відкриття спадщини вступила донька померлої, ОСОБА_8 , успадкувавши майно останньої, однак за життя не оформила своїх спадкових прав, оскільки померла.

Наразі спадкоємцем після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт (с-щі) Білики є її донька, ОСОБА_1 , заявник по справі за фактом спільного проживання, а тому є такою, що прийняла спадщину після смерті матері на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Враховуючи, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була живою її донька, ОСОБА_8 , яка після смерті останньої вступила в управління та володіння спадковим майном, зокрема житловим будинком АДРЕСА_1 (1/частина будинку), а тому є такою, що прийняла спадщину на підставі статті 549 ЦК Української РСР. Інших осіб, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 відсутні.

При цьому, оскільки ОСОБА_8 прийняла спадщину після смерті матері шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, однак життя своє право на спадщину не оформила, оскільки померла, заявник позбавлена можливості оформити спадщину після смерті баби та матері. Враховуючи, що факт спільного проживання заявниці ОСОБА_1 разом із її матір`ю ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 за однією адресою знайшов своє підтвердження перевіреними судом доказами, при цьому заявник є єдиним спадкоємцем, що прийняла спадщину після смерті матері та відмовилась від неї, інших спадкоємців, в тому числі тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині немає, при цьому факт ніким не оспорюється та має для заявника юридичне значення, а тому підлягає встановленню в судовому порядку. За таких обставин, суд вважає заяву обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 5, 12, 13, 81, 229, 230, 258, 259, 263, 265, 268, 293, 315, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву адвоката Остапенка Андрія Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 разом з її матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Полтавського апеляційного суду.

Суддя