Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №524/2901/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/2901/26

Провадження № 2/524/3299/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі :

головуючого судді – Рибалки Ю.В.,

з участю секретаря судового засідання – Поймай Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах та від імені якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Виконачий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про скасування арешту накладеного на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло серія НОМЕР_1 від 18.05.2004, виданим Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 27.04.2023. Спадщину після його смерті прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується повідомленням приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Баглай А.В. №116/01-16 від 11.03.2026. ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 23.07.2024. Після її смерті спадщину за заповітом прийняв ОСОБА_4 , що підтверджується повідомленням приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Гафяк М.О. №39/01-16 від 11.03.2026.

У січні 2025 року ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса Гафяк М.О. для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 . Проте отримати зазначене свідоцтво він не зміг у зв`язку з наявністю арешту на спадкове майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 . Про наявність арешту на вказану квартиру ОСОБА_4 повідомив співвласника квартири ОСОБА_1 . Отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо зазначеного об`єкта нерухомості, ОСОБА_1 стало відомо, що державним реєстратором Величком Ігорем Олександровичем, виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, 23.03.2017 зареєстровано обтяження у вигляді арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Номер запису про обтяження – 19594173. Суб`єкт обтяження – Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області. Підстава – ухвала суду у справі № 495/1138/17 від 07.03.2017. Отримавши копії матеріалів з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 495/1138/17, ОСОБА_1 стало відомо, що в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про стягнення заборгованості за договором позики (розписки) ухвалою суду від 07.03.2017 було забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.04.2017 з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_3 стягнуто заборгованість у розмірі 1 349 500 грн. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.05.2017 було змінено спосіб і порядок виконання рішення суду від 03.04.2017. Ухвала набрала законної сили 15.05.2017. Після зміни способу та порядку виконання рішення суду необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову у вигляді арешту майна фактично відпала. Однак арешт, накладений ухвалою суду від 07.03.2017, скасований не був та продовжує існувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що безпідставно обмежує право власності позивача. Разом з тим співвласником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на яку було накладено арешт є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є іншою особою та не є відповідачем у зазначеній справі. Таким чином арешт на квартиру було накладено помилково, у зв`язку із співпадінням прізвища, ім`я та по батькові, без належної ідентифікації особи боржника, оскільки дата народження боржника у справі та власника квартири є різною. У зв`язку з цим накладений арешт фактично обмежує право власності позивача та перешкоджає оформленню спадкових прав на зазначене нерухоме майно. Отже, накладений арешт фактично поширено на майно особи, яка не є боржником у справі, що свідчить про помилкову ідентифікацію особи при застосуванні заходів забезпечення позову.

Просить зняти арешт з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ), накладений реєстратором: Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, буд. 56), реєстраційний номер обтяження: 19594173, зареєстровано: 23.03.2017, підстава обтяження: ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.03.2017 у справі № 495/1138/17.

Ухвалою суду від 23.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Доник Г.В. у судове засідання не з`явились, позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позові, до суду надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, про день, час, місце слухання справи була належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов суду не подала.

Терті особи ОСОБА_4 та представник Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області у судове засідання не з`явились, про день, час, місце слухання справи були належним чином, причини неявки суду не повідомили.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити з огляду на таке.

Судом установлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло серія НОМЕР_1 від 18.05.2004, виданим Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 27.04.2023. Спадщину після його смерті прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується повідомленням приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Баглай А.В. №116/01-16 від 11.03.2026. ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 23.07.2024. Після її смерті спадщину за заповітом прийняв ОСОБА_4 , що підтверджується повідомленням приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Гафяк М.О. №39/01-16 від 11.03.2026.

У січні 2025 року ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса Гафяк М.О. для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 . Проте отримати зазначене свідоцтво він не зміг у зв`язку з наявністю арешту на спадкове майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 . Про наявність арешту на вказану квартиру ОСОБА_4 повідомив співвласника квартири ОСОБА_1 . Отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо зазначеного об`єкта нерухомості, ОСОБА_1 стало відомо, що державним реєстратором Величком Ігорем Олександровичем, виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, 23.03.2017 зареєстровано обтяження у вигляді арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Номер запису про обтяження – 19594173. Суб`єкт обтяження – Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області. Підстава – ухвала суду у справі № 495/1138/17 від 07.03.2017. Отримавши копії матеріалів з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 495/1138/17, ОСОБА_1 стало відомо, що в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про стягнення заборгованості за договором позики (розписки) ухвалою суду від 07.03.2017 було забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.04.2017 з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_3 стягнуто заборгованість у розмірі 1 349 500 грн. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.05.2017 було змінено спосіб і порядок виконання рішення суду від 03.04.2017. Ухвала набрала законної сили 15.05.2017. Після зміни способу та порядку виконання рішення суду необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову у вигляді арешту майна фактично відпала. Однак арешт, накладений ухвалою суду від 07.03.2017, скасований не був та продовжує існувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що безпідставно обмежує право власності позивача. Разом з тим співвласником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на яку було накладено арешт є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є іншою особою та не є відповідачем у зазначеній справі. Таким чином арешт на квартиру було накладено помилково, у зв`язку із співпадінням прізвища, ім`я та по батькові, без належної ідентифікації особи боржника, оскільки дата народження боржника у справі та власника квартири є різною. У зв`язку з цим накладений арешт фактично обмежує право власності позивача та перешкоджає оформленню спадкових прав на зазначене нерухоме майно. Отже, накладений арешт фактично поширено на майно особи, яка не є боржником у справі, що свідчить про помилкову ідентифікацію особи при застосуванні заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За змістом ч. 1 ст. 316, ч.1, 2 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 (провадження № 61-3814св22) виснував, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

В частинах 1 та 2 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на момент повернення виконавчого документу, зазначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. ‘Також у випадку коли у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повернення виконавчого документу та знищення матеріалів виконавчого провадження у зв`язку із закінченням термінів його зберігання підстави для збереження чинності арешту майна боржника, враховуючи положення Закону станом на момент такого повернення, відсутні.

Отже, наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та відсутності повторного звернення стягувача із таким виконавчим документом, є невиправданим втручанням у право боржника на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст.321 ЦК України власник має право володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 522/8685/13 зазначено, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження.

У зв`язку з цим, наявні підстави вважати, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу та неможливості поновлення виконавчого провадження у зв`язку із закінченням строків пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, а як наслідок і неможливість подальшого виконання судового рішення в примусовому порядку, існування арешту, накладеного на майно боржника, втрачає свій сенс, оскільки будь-якого правового механізму реалізації досягнення мети, з якою було накладено арешт, – забезпечення реального виконання судового рішення – немає.

Враховуючи відсутність відкритих виконавчих проваджень та фактичних майнових претензій, позивач вважає, що наявність протягом тривалого часу арешту, накладеного державним виконавцем на усе майно, без об`єктивної та передбачуваної можливості поновлення виконавчого провадження за виконавчим листом, який повернуто, є невиправданим втручанням у її право на мирне володіння майном (правовий висновок Верховного Суду України у справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24).

Як встановлено судом, вжиті заходи забезпечення виконання рішення суду у виді арешту на майно, вжиті правомірно, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань, натомість на даний час відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення, які є тимчасовими.

Арешт на майно позивача, за відсутності виконавчих проваджень та їх знищення, порушує її право власності, оскільки вона позбавлена змоги в повному об`ємі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Зважаючи на те, що відкриті виконавчі провадження відсутні, питання про зняття арешту з вищенаведеного майна не вирішено державним виконавцем самостійно, виконавче провадження знищено, продовження чинного арешту майна порушує права позивача, як власника майна на розпорядження ним. Тому таке право підлягає захисту в судовому порядку.

Ураховуючи вищенаведене та з огляду на те, що відповідачі не подали суду відомостей, які б спростовували позицію позивача, та необхідність продовження застосування арешту майна, суд вважає, що позов необхідно задовольнити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати суд покладає на позивача.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 – 265, 280-284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах та від імені якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Виконачий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про скасування арешту накладеного на нерухоме майно – задовольнити.

Скасувати арешт квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ), накладений реєстратором: Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, буд. 56), реєстраційний номер обтяження: 19594173, зареєстровано: 23.03.2017, підстава обтяження: ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.03.2017 у справі № 495/1138/17

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складений 21.09.2026.

Суддя Ю.В. Рибалка