Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №372/3565/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3565/26

Провадження 2-2579/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Сташків Т.Г.,

при секретарі Скибі Я.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніон-Плюс», про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі – відповідач, ОСОБА_3 ), третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніон-Плюс» (далі – третя особа, ТОВ «Юніон-Плюс»), про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою.

На обґрунтування заявлених вимог зазначено, що на примусовому виконанні приватного виконавця Кошарного О.В. перебуває виконавче провадження № 81074216 з примусового виконання виконавчого листа № 753/15223/24, виданого Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Юніон-Плюс» заборгованості у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП). У ході виконання вказаного провадження приватним виконавцем встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, ОСОБА_3 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 з 09.06.2012 року. У подальшому приватним виконавцем перевірено та встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності, яке зареєстровано 25.01.2014 року, належить земельна ділянка площею 1,0987 га, розташована за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, Семенівська сільська рада, кадастровий номер 3223187200:02:010:0005. Таким чином, вказана земельна ділянка є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Оскільки частка ОСОБА_3 у майні, яким вона володіє спільно з ОСОБА_2 , не визначена, звернути стягнення на таке майно неможливо, а тому позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

12.08.2026 року на адресу суду надійшла заява від представника відповідачів – адвоката Старовойтової Дарини Андріївни (далі – представник відповідачів, адвокат Старовойтова Д.А.), у якій вона вказала, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнають заявлені позовні вимоги у повному обсязі та не заперечують щодо їх задоволення, таке визнання позову є добровільним, усвідомленим та не є наслідком будь-якого стороннього впливу. Відповідачі визнають, що частка ОСОБА_3 у праві власності на земельну ділянку становить частку.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

З урахуванням того, що відповідачі позовні вимоги визнали, таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а необхідність у проведенні розгляду справи по суті відсутня, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Позивач у підготовче судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідачів у поданій 12.08.2026 року заяві про визнання позову просила провести розгляд справи без участі відповідачів та їх представника.

Представник третьої особи у підготовче судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, заяв чи клопотань суду не подав.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які досліджені судом, за відсутності заперечень відповідачів, на засадах верховенства права, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16.09.2025 року у справі 753/15223/24 задоволено позовні вимоги ТОВ «Юніон-Плюс» до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 283 386,10 грн, судового збору у розмірі 4 250,79 грн та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи у розмірі 10 500,00 грн. Всього стягнуто 298 136,89 грн.

На виконання вказаного рішення Дарницьким районним судом м. Києва 20.01.2026 року видано виконавчий лист.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Коршарного О.В. від 21.05.2026 року відкрито виконавче провадження № 81074216 з виконання виконавчого листа № 753/15223/24, виданого Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Юніон-Плюс» на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 283 386,10 грн, судового збору у розмірі 4 250,79 грн та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи у розмірі 10 500,00 грн. Всього стягнуто 298 136,89 грн.

Згідно з відповіддю Державної податкової служби України № 338517277 від 21.05.2026 року, ОСОБА_3 не працевлаштована та не отримує доходу.

Відповідно до відповіді Міністерства внутрішніх справ щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів № 338517276 від 21.05.2026 року, за ОСОБА_3 відсутнє зареєстроване рухоме майно.

Як вбачається з інформації, отриманої з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, ОСОБА_3 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 з 09.06.2012 року, актовий запис про шлюб № 6.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 480606075 від 05.06.2026 року, за ОСОБА_2 на праві власності зареєстровано земельну ділянку 3223187200:02:010:0005, площею 1,0987 га, за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, Семенівська сільська рада, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства.

За приписами частини 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - ЗУ «Про виконавче провадження»), стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Відповідно до ч. 1 ст. 443 ЦПК України суд за поданням державного виконавця вирішує питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Щодо форми звернення приватного виконавця до суду, то з цього приводу висловилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 року, справа № 2-591/11.

Зокрема Велика Палата констатувала, що практика ЄСПЛ свідчить, що за наявності спору про право цивільне держава повинна забезпечити учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів.

На досягнення цієї мети спрямовані правила процесуального закону, що регламентують позовне провадження.

Розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.

Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право.

Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас, в останньому випадку, виконавець звертається з таким позовом у порядку позовного провадження.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).

У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).

Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності.

При цьому, відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності (як у справі, що розглядається), свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження. Тому заява про визначення частки майна боржника у спільному майні за наявності спору, подана до суду виконавцем, незалежно від її назви (позовна заява, подання) за своєю суттю є саме позовною заявою. Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак, оскільки у даному випадку ставиться питання про визначення частки у майні яким він володіє з іншою особою на праві спільної сумісної власності, то це може свідчити про існування спору про право, у зв`язку з чим приватний виконавець правомірно звернувся до суду саме у порядку позовного провадження.

Щодо розгляду справи по суті.

Частиною 2 ст. 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Крім того, відповідно до ст. ст. 60, 70 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, норми ст.ст. 60, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 по справі №327/504/17).

Разом з тим, в межах розгляду даного позову вказана презумпція спростована не була та не оспорювалась. Суду не подавалось ні рішення суду в іншій справі, ні будь-які докази, які б доводили, що майно в якому визначається частка боржника, є особистим майном іншого з подружжя.

За таких обставин суд виходить із того, що частки у спільному сумісному майні подружжя є рівними, а отже на 1/2 частку у цьому майні може бути звернуто стягнення з метою виконання обов`язку, встановленого судовим рішенням.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3223187200:02:010:0005, площею 1,0987 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Семенівська сільська рада, набута подружжям відповідачів у період шлюбу, суд виходить із того, що частки у спільному сумісному майні подружжя є рівними.

За таких обставин, враховуючи, що боржник ОСОБА_3 не виконує рішення суду у добровільному порядку, у неї відсутні кошти та інше майно, достатнє для задоволення вимог стягувача, виявлене нерухоме майно набуте під час перебування боржника у шлюбі та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а також те, що відповідач повністю визнає позовні вимоги щодо визначення 1/2 частки ОСОБА_3 у нерухомому майні, визначення частки боржника у такому майні є необхідною передумовою для подальшого звернення стягнення на таку частку у межах виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідачі до початку розгляду справи по суті повністю визнали позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача 50% судового збору, що становить 665,60 грн, тобто по 332,80 грн з кожного, та повернути позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 48, 51, 76-81, 206, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніон-Плюс», про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, - задовольнити.

Визначити 1/2 частку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у нерухомому майні, а саме: земельна ділянка площею 1,0987 га, з кадастровим номером 3223187200:02:010:0005, розташована за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, Семенівська сільська рада, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яким вона володіє спільно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі по 332 (триста тридцять дві) грн 80 коп. з кожного.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 665,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.Г.Сташків