Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №369/2274/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2274/25

Провадження № 2/369/2976/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Янченка А.В. при секретарі судового засідання Лисяк К.О., позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу № 369/2274/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину,

В С Т А Н О В И В:

29.07.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом, в якому просила суд (з урахуванням нової редакції позовної заяви) стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повноліття та додаткові витрати у розмірі 1 096 309, 16 грн., витрати на послуги перекладача у розмірі 24 654, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 22 квітня 2018 року між ОСОБА_1 (далі - Позивач), та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) Барським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 45 (копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 додається).

Від шлюбу сторони мають дитину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Сімейне життя не склалося через несумісність характерів, поглядів на життя та цінностей.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.02.2025 року шлюб між сторонамиу справі розірвано.

Наразі позивач з дитиною проживає в Чехії.

Батько дитини здійснює окремі платежі на утримання дитини, однак розмір таких платежів визначає самостійно, без урахування реальних потреб дитини, стану її здоров`я, витрат на лікування, проживання, навчання та розвиток.

Також зазначила, що понесла самостійно додаткові витрати на дитину, які не відшкодовані відповідачем, а саме витрати на: оренду житла з червня 2025 року по липень 2026 року у розмірі 743 465, 58 грн., ліки, лікування та аналізи у розмірі 28 843, 62 грн., послуги логопеда, нейропсихолога та сольову кімнату у розмірі 4 945, 00 грн., зберігання біологічного матеріалу у розмірі 12 778, 00 грн., дитячий одяг, взуття (в тому числі ортопедичне) у розмірі 85 746, 32 грн., оплату за навчання та харчування у садочку та в чеській та українській школах з червня 2025 року по червень 2026 року у розмірі 200 694, 40 грн., робочі зошити, книги, навчальне приладдя у розмірі 19 236, 24 грн., розваги у розмірі 600 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.02.2025 року провадження по справі відкрито та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

04.07.2025 року відповідачем подано відзив на позов, згідно якого останній визнав позовні вимоги частково.

15.07.2025 року представником позивача подано відповідь на відзив, згідно якого останній підтримав задоволення позову повністю.

У судовому засіданні 25.09.2026 року позивачка підтримала заявлені позовні вимоги у редакції позовної заяви від 29.06.2026 року, просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та його представник визнали позовні вимоги частково, просили стягнути аліменти у розмірі частки від всіх видів заробітку (доходу) з 12.10.2024 року та половину додаткових витрат на логопеда, аналізи, лікування зубів у загальному розмірі 4 752, 50 грн. В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Заслухавши учасників судового засідання, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов наступного висновку.

22 квітня 2018 року між ОСОБА_1 (далі - Позивач), та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) Барським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 45 (копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 додається).

Від шлюбу сторони мають дитину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Сімейне життя не склалося через несумісність характерів, поглядів на життя та цінностей.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.02.2025 року шлюб між сторонами у справі розірвано.

Наразі позивач з дитиною проживає в Чехії.

Позивачка у судовому засіданні визнала, що батько дитини здійснює окремі платежі на утримання дитини, однак розмір таких платежів визначає самостійно, без урахування, на її думку, реальних потреб дитини, стану її здоров`я, витрат на лікування, проживання, навчання та розвиток.

Також зазначила, що понесла самостійно додаткові витрати на дитину, які не відшкодовані відповідачем, а саме витрати на: оренду житла з червня 2025 року по липень 2026 року у розмірі 743 465, 58 грн., ліки, лікування та аналізи у розмірі 28 843, 62 грн., послуги логопеда, нейропсихолога та сольову кімнату у розмірі 4 945, 00 грн., зберігання біологічного матеріалу у розмірі 12 778, 00 грн., дитячий одяг, взуття (в тому числі ортопедичне) у розмірі 85 746, 32 грн., оплату за навчання та харчування у садочку та в чеській та українській школах з червня 2025 року по червень 2026 року у розмірі 200 694, 40 грн., робочі зошити, книги, навчальне приладдя у розмірі 19 236, 24 грн., розваги у розмірі 600 грн.

За правилами ст. 180, ч. 3 ст. 181, ч. 1, 2 ст. 182, ч. 1 ст. 183 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина; при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення ; розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів; частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідач у справі визнає позовну вимогу про стягнення з нього аліментів, однак у розмірі від його заробітку (доходу) та сплачує аліменти добровільно, що визнає і сама позивачка.

ОСОБА_2 проходить військову службу в Службі безпеки України, що підтверджується наданою відповідачем довідкою № 11/1/4-1354 від 02.07.2025 року додається. Грошове утримання – це єдиний дохід відповідача і складає приблизно 55 000, 00 грн. на місяць.

Щодо іншого майна – відповідач з 21.02.2015 року має у власності земельну ділянку площею 20000 м2 для ведення особистого селянського господарства у селі Антонівка, Барського району, Вінницькій області, дохід від якої не отримує. Нерухомість у вигляді квартир, житлових будинків у відповідача також відсутня. Єдине нерухоме майно, яким володіє ОСОБА_2 – це нежитлове приміщення № 4-26 площею 4, 8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується витяом з Державного реєстру речових прав.

Квартира АДРЕСА_2 не належить відповідачу. Зазначену квартиру відповідач отримав у користування, як працівник Міністерства юстиції України (місце роботи відповідача до мобілізації) (декларація ОСОБА_2 за 2023 рік та ордер № 28 від 26.12.2018 року додаються).

Декларації за 2024-2025 роки ОСОБА_2 не подавалися у зв`язку з військовою службою.

Зі змісту зазначеної вище декларації видно, що позивачка також з 20.12.2020 року має на праві приватної власності земельну ділянку площею 1200 м2 за адресою: село Стеблівка, Хустський район, Закарпатська область.

Відповідно до змісту ордеру № 28 на службове жиле приміщення від 26.12.2018 року, останній виданий ОСОБА_2 , який працює головним спеціалістом відділу з питань запобігання корупції Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства юстиції України. Разом з тим, ордер видано на проживання сім`ї з двох осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дружина). Зазначена квартира не належить на праві власності сторонам у справі.

Відповідно, майновий стан відповідача не є таким, що дозволить йому сплачувати аліменти у розмірі частки від заробітку (доходу).

Щодо дати стягнення аліментів, позивачка просить суд стягнути аліменти з дати звернення до суду з позовом, а саме 29.07.2024 року, відповідач з 12.10.2024 року.

Відповідач зазначає, що в липні 2024 року між сторонам у справі мала місце сімейна сварка і він дійсно на два тижні поїхав з дому, однак потім колишнє подружжя примирилося і проживали разом до 12.10.2024 року.

З 12.10.2024 року по 10.03.2025 року відповідач проживав за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується договором № 1 від 12.10.2024 року (копія договору додається).

ОСОБА_1 з донькою та своєю мамою залишились проживати у квартирі АДРЕСА_2 .

Оскільки відповідачем надано суду докази щодо дати, з якої він перестав фактично проживати з позивачкою та з урахуванням, що ОСОБА_2 весь час добровільно перераховує аліменти на утримання дочки, суд приймає до уваги заперечення відповідача про необхідність стягнення аліментів саме з 12.10.2024 року.

Відтак, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 12.10.2024 року до повноліття дитини.

Щодо стягнення додаткових витрат. ОСОБА_1 зазначила, що понесла самостійно додаткові витрати на дитину, які не відшкодовані відповідачем, а саме витрати на: оренду житла з червня 2025 року по липень 2026 року у розмірі 743 465, 58 грн., ліки, лікування та аналізи у розмірі 28 843, 62 грн., послуги логопеда, нейропсихолога та сольову кімнату у розмірі 4 945, 00 грн., зберігання біологічного матеріалу у розмірі 12 778, 00 грн., дитячий одяг, взуття (в тому числі ортопедичне) у розмірі 85 746, 32 грн., оплату за навчання та харчування у садочку та в чеській та українській школах з червня 2025 року по червень 2026 року у розмірі 200 694, 40 грн., робочі зошити, книги, навчальне приладдя у розмірі 19 236, 24 грн., розваги у розмірі 600 грн.

Статтею 185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.09.2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17), постанові Верховного Суду від 17.05.2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18), постанові Верховного Суду від 31.01.2020 року у справі № 484/2230/17 провадження (61-1460св18).

Відшкодування одним із батьків половини вартості ремонту технічних пристроїв, половини вартості витрат на лікування, відвідування секцій та позашкільних закладів не є додатковими витратами у розумінні вимог Сімейного кодексу України та охоплюються розміром аліментів, що стягуються з нього на утримання дитини на користь іншого з батьків (правова позиція Верховного Суду у постанові від 12.01.2022 року у справі № 545/31115/19 (провадження 61-18145св20)).

Повна або часткова компенсація додаткових витрат на дітей забезпечується із урахуванням матеріального становища батьків (правова позиція Верховного Суду у постанові від 20.02.2018 року у справі № 127/16614/15-ц (провадження 61-2371св18) від 12.01.2022 року).

Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду з вимогою про стягнення додаткових витрат на дитину, позивачка просить суд стягнути з відповідача 1 096 309, 16 грн. Як видно зі змісту доданих до позовної заяви додатків, позивачка покладає всі додаткові витрати саме на відповідача, хоча законодавством не визначено, що саме та, особа, яка сплачує аліменти, має нести додаткові витрати у повному обсязі. Додаткові витрати мають ділитися між обома батьками. В даному випадку, суд вважає, що матеріальне становище сторін у справі є однаковим, тому вони мають нести додаткові витрати по кожен.

Відповідач визнав додаткові витрати на логопеда, аналізи, лікування зубів у загальному розмірі 4 752, 50 грн., які просив з нього стягнути.

Зазначені ОСОБА_1 у якості додаткових витрати на: оренду житла з червня 2025 року по липень 2026 року у розмірі 743 465, 58 грн., ліки у розмірі 28 843, 62 грн., послуги нейропсихолога та сольову кімнату у розмірі 4 945, 00 грн., зберігання біологічного матеріалу у розмірі 12 778, 00 грн., дитячий одяг, взуття (в тому числі ортопедичне) у розмірі 85 746, 32 грн., оплату за навчання та харчування у садочку та в чеській та українській школах з червня 2025 року по червень 2026 року у розмірі 200 694, 40 грн., робочі зошити, книги, навчальне приладдя у розмірі 19 236, 24 грн., розваги у розмірі 600 грн. не є такими в розумінні ст. 185 СК України. Відповідно, заявлені в цій частині вимоги не підлягають задоволенню судом з наступних підстав.

Також щодо стану здоров`я дитини. Позивачка зазначає, що дитина має інвалідність. Відповідач не заперечує, що їх дочка дійсно мала інвалідність. Однак, інвалідність дитині була встановлена до 06.06.2025 року, що підтверджується медичним висновком № 30 від 06.06.2023 року. Станом на дату ухвалення судом рішення, інвалідність дитині в Україні не продовжено. Відповідно, відсутні докази щодо особливих потреб дитини у зв`язку зі станом її здоров`я, а саме призначення ліків чи інші потреби. Наданий позивачкою висновок з Чехії також не містить таких рекомендацій, а тому суд позбавлений можливості визначити, які саме додаткові потреби має дитина у зв`язку з її захворюванням.

Щодо необхідності постійного догляду за дитиною і, як наслідок, неможливості позивачки працювати. Так, зазначена обставина має бути підтверджена довідкою про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді форми 080-1/0, що видається ЛКК (форма довідки затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України № 430 від 11.06.2012 року).

Зазначена довідка позивачкою не надана. Крім того, позивачка у своїх заявах по суті справи зазначає, що дитина відвідувала дитячий садочок, зараз навчається в школі. Тому суд приходить до висновку, що позивачка не позбавлена можливості працювати та нести додаткові витрати на дитину в рівних частках з відповідачем.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про необхідність стягнення додаткових витрат у розмірі 4 752, 50 грн., які визнані відповідачем.

Витрати на переклад документів у розмірі 24 654,00 грн. не підлягають відшкодуванню, оскільки додаткові витрати щодо понесення яких надано документи з перекладом не підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь держави в розмірі 1 211, 20 грн.

Керуючись ст.ст. 180-184, 191 СК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 245, 247, 259, 263-265, 267, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.10.2024 року до повноліття дитини, з урахуванням сум вже сплачених добровільно аліментів.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 додаткові витрати на дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (з урахуванням вимог про збільшення позову в цій частині) у розмірі 4 752 (чотири тисячі сімсот п’ятдесят дві) гривні 50 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в дохід держави судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ).

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 30.09.2026 року.

Суддя А.В. Янченко