Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №369/15248/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/15248/25

Провадження № 2/369/5781/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Другий Будівельний 6» про визнання права власності на пай в кооперативі, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року позивач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Другий Будівельний 6» про визнання права власності на пай в кооперативі.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що позивач, ОСОБА_1 , є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (батька позивача), що підтверджується Свідоцтвом про народження позивача та Свідоцтвом про смерть батька позивача серії НОМЕР_1 , копії яких долучались до позовної заяви. Позивач отримав спадкове майно, набуте батьком позивача за життя, що підтверджується копіями Свідоцтв про право на спадщину за законом.

Водночас, батько позивача за життя також набув членства у житлово-будівельному кооперативі на підставі Договору від 16.06.2018 про заміну сторони в договорі про сплату внесків у ЖБК «Другий Будівельний 6» № 5/6Б від 17.02.2015 (договір про заміну сторони та договір про сплату внесків відповідно). Об`єктом нерухомості за даними договорами була квартира в секції 6Б на 5 поверсі, номер квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 15.11.2016 № КС 143163200189, житловий будинок по АДРЕСА_2 прийнято в експлуатацію. На разі, як зазначено позивачем, номер квартири (будівельний) змінено на АДРЕСА_3 .

Під час оформлення права власності на спадкове майно позивачем було отримано постанову приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Тернюк Є.В. № 99/02-31 від 05.05.2025 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме з мотивів відсутності у позивача правовстановлюючих документів на Квартиру.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважав, що потребує захисту його прав як спадкоємця батька позивача, зокрема, права власності на пай в кооперативі відповідача з метою набуття права власності на квартиру.

Позивач просив визнати за ним право власності на спадкове майно – пай (пайовий внесок) в Житлово-будівельному кооперативі «Другий Будівельний 6» (код згідно з ЄДРПОУ 38857063), що має грошовий еквівалент 263 640 грн 00 коп. та якому відповідає квартира АДРЕСА_4 (написання адреси відповідно до договорів – у секції 6Б) у с. Білогородка Бучанського району Київської області, що належав на праві власності ОСОБА_2 , який був батьком позивача.

21.08.2025 ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області було відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

27.10.2025 ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Козак І.А. витребувано у приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Тернюк Єлизавети Володимирівни (Київська область, Обухівський район, місто Васильків, вулиця Шевченка, будинок 44, офіс 208, тел. 093 162 50 04) копію спадкової справи №73504559, заведеної після смерті спадкодавця ОСОБА_2 .

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, пре дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

23.09.2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Олекса Л.А. подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив. Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подав, причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 1-4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивач, ОСОБА_1 , є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , батька позивача, що підтверджується Свідоцтвом про народження позивача та Свідоцтвом про смерть батька позивача серії НОМЕР_1 , копії яких долучались до позовної заяви.

Позивач отримав від батька позивача спадкове майно, набуте батьком позивача за життя, що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину за законом.

Водночас, батько позивача за життя також набув членства у житлово-будівельному кооперативі на підставі Договору від 16.06.2018 про заміну сторони в договорі про сплату внесків у ЖБК «Другий Будівельний 6» № 5/6Б від 17.02.2015 (договір про заміну сторони та договір про сплату внесків відповідно). Об`єктом нерухомості за даними договорами була квартира в секції 6Б на 5 поверсі, номер квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 15.11.2016 № КС 143163200189, житловий будинок по АДРЕСА_2 прийнято в експлуатацію. На разі, як зазначено позивачем, номер квартири (будівельний) змінено на АДРЕСА_3 .

ОСББ «Кольоровий» видано позивачеві довідку № 487 від 05.06.2025 про те, що батько позивача був власником квартири АДРЕСА_5 .

Відповідно до п.1.4.3 договору про сплату внесків (п.1.4.3) – пай – це внесок, який сплачує особа за будівництво Квартири, розмір паю становить 98% внеску, крім того до суми внеску входять 1% вступного та 1% цільового внеску для забезпечення статутної діяльності кооперативу. Згідно з пунктом 2.1 зазначеного договору про сплату внесків, вартість будівництва 1 кв.м. квартири становить 6500 грн., площа квартири 40,56 кв.м., тобто вартість внесків відповідно до пункту 2.7 зазначеного договору становить 263 640 грн. Відповідно до акту взаєморозрахунків від 25.02.2015 до договору про сплату пайових внесків у ЖБК «Другий Будівельний 6» № 5/6Б від 17.02.2015, ОСОБА_3 здійснила внесок у розмірі 263 640 грн., копія акту та квитанції № 17-3774111/с надані позивачем.

Позивач протягом всього часу здійснює тягар утримання квартири, здійснює сплату всіх передбачених та необхідних платежів, зокрема, в ОСББ, яке діє в житловому будинку, де розташована квартира, що підтверджується листом від даного ОСББ, копія якого надана позивачем та долучена до матеріалів справи. Такі дії позивача пояснюються дотримання з його боку вимог статті 322 ЦК України, відповідно до приписів якої власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанов від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Отже, суди дійшли висновку про те, що прийнявши спадщину відповідач набув право на квартиру, успадкувавши також права та обов`язки спадкодавця. Тому незалежно від того чи отримав відповідач свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власника на успадковане нерухоме майно, він має належним чином утримувати майно, що належить йому. Керуючись такою позицією, навіть за тимчасової неможливості оформлення права власності на пай, та відповідно і на квартиру, позивач забезпечує добросовісну сплату всіх наявних експлуатаційних платежів, чим також підтверджує фактичне прийняття спадщини після смерті його батька. Позивач дотримувався та прийняв вимоги статуту вищевказаного ОСББ, та виконує їх, крім того, крім визнання та реалізації прав батька як спадкодавця, позивач продовжує також виконувати обов`язки, які були у батька, зокрема, щодо паю та квартири. Жодними іншими особами утримання квартири не здійснюється, оскільки, відсутні права таких інших осіб на квартиру.

За договором про заміну сторони первісний учасник кооперативу ОСОБА_3 передала батьку позивача всі права та обов`язки учасника за договором про сплату внесків, договір про заміну сторони підписаний також з боку відповідача (від імені відповідача ОСОБА_4 ), що підтверджує визнання такої передачі прав та обов`язків від ОСОБА_3 до батька позивача, в тому числі, але не обмежуючись – визнання відповідачем, що всі платежі, здійснені ОСОБА_3 , вважаються сплаченими батьком позивача, а відтак, пайовий внесок за договорами є повністю сплаченим.

Таким чином, ОСОБА_3 здійснила повний внесок у кооператив, згодом передала права та обов`язки батьку позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно з частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Як передбачено частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в т.ч. шляхом визнання права.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Положеннями глави 89 ЦК України визначено порядок оформлення права на спадщину, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно і зареєструвати право на таку спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, оскільки право власності на таке майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації.

Визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Пунктом 81 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553) передбачено, що у разі коли право власності на закінчений будівництвом об`єкт відповідно до договору або закону набувається іншими особами, відмінними від замовника будівництва, або відповідно до договору набувається у спільну власність замовником будівництва та іншими особами, державному реєстратору подається відповідний договір, що передбачає набуття права власності на закінчений будівництвом об`єкт іншою особою, відмінною від замовника будівництва, або набуття права спільної власності замовника будівництва та іншої особи, чи у випадках, передбачених законом, інший документ, що підтверджує факт набуття права власності іншою особою, відмінною від замовника будівництва.

Якщо договір, за яким набувається право власності на закінчений будівництвом об`єкт іншими особами, відмінними від замовника будівництва, укладено не з відповідним замовником будівництва, державному реєстратору подаються договори, на підставі яких встановлюється послідовність переходу майнових прав на такий об`єкт від замовника будівництва до інших осіб та в подальшому до набувача права власності на закінчений будівництвом об`єкт. У разі участі особи у діяльності кооперативу документом, що підтверджує набуття у власність членом кооперативу завершеного будівництвом об`єкта, є видана таким кооперативом довідка про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України «Про кооперацію».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування;

Пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

Пайовий фонд - це фонд, що формується з пайових внесків членів кооперативу і є одним із джерел формування майна кооперативу, розмір якого може змінюватися.

Статтею 10 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про кооперацію» у кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай.

Асоційований член кооперативу - це фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю (ч. 2 ст. 14 Закону України «Про кооперацію» ).

Згідно з положеннями ст. 12 цього Закону України основними правами члена кооперативу є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 21 Закону України «Про кооперацію» пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі.

Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про кооперацію», право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що право власності на пай батька позивача в кооперативі є спадковим майном, спадкоємцем якого є позивач.

Щодо обраного способу захисту цивільного права позивача шляхом звернення до суду з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно, суд зазначає наступне.

Відповідно до норм частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із частиною третьою статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до позиції Пленуму Верховного Суду України в п. 8 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі смерті члена житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс пайовий внесок за квартиру, вона включається до складу спадкового майна.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам.

Таким чином, з наявних матеріалів справи вбачається, що позивач діяв цілковито добросовісно, з метою оформлення права власності на спадкове майно, але позбавлений іншої можливості оформлення права власності на пай в кооперативі, окрім як за рішенням суду. Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права (пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України. Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Обрання конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18).

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц).

Аналогічно, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).

Обставини, наведені в позовній заяві та додані до неї докази не спростовані відповідачем, який не скористався своїм процесуальним правом подати відзив (заперечення) на позовну заяву та докази на спростування заявлених позовних вимог. Стороною відповідача не спростовано набуття права власності на пай батьком позивача та права позивача як спадкоємця на спадкування права власності на такий пай в кооперативі. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», тому оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав є належним, а позов підлягає задоволенню.

На підставі ст. ст. 15, 16, 321, 392, 1216, 1218, 1223, 1261-1265, 1277 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Другий Будівельний 6» про визнання права власності на пай в кооперативі – задовольнити.

Визнати право власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на спадкове майно, яким є пай в Житлово-будівельному кооперативі «Другий Будівельний 6» (код згідно з ЄДРПОУ 38857063), що має грошовий еквівалент 263 640 грн 00 коп. та якому відповідає квартира АДРЕСА_4 (написання адреси відповідно до договорів – у секції 6Б) у с. Білогородка Бучанського району Київської області, що належав на праві власності ОСОБА_2 , 1959 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та був батьком ОСОБА_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 )

Відповідач: Житлово-будівельний кооператив «Другий Будівельний 6» (Код ЄДРПОУ: 38857063, адреса: Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка,

вул. Петропавлівська, буд. 6)

Суддя Ірина КОЗАК