Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №367/7099/16-ц — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7099/16-ц

Провадження №2/367/1813/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

06 травня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі

судді Карабаза Н.Ф.,

за участю секретаря Зайцевої А.В.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 03 жовтня 2013 року по справі № 367/6340/13-ц задоволено позов Прокуратури міста Ірпінь Київської області. Визнано незаконними та скасовано рішення Ірпінської міської ради № 135-37 від 27.12.2007 р. та № 2367-60 від 05.12.2008 р., визнано недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки та державний акт на право власності на земельну ділянку. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді міста Ірпінь в особі Ірпінської міської ради земельну ділянку площею 0,0700 га з кадастровим номером 3210900000:01:068:00332, розташовану в АДРЕСА_1 . Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2013 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 03.10.2013 р. залишено без змін. На підставі рішення міської ради 17 червня 2004 року рішенням № 792-23-ХХІV їй затверджено проєкт відведення земельної ділянки та надано в оренду терміном на п`ять років земельну ділянку площею 0,0700 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . 27 грудня 2007 року рішенням № 1325-37-V надано дозвіл на викуп земельної ділянки площею 700кв.м для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . 05 грудня 2008 року рішенням № 2367-60-V Ірпінської міської ради затверджено оцінну вартість земельної ділянки у відповідності до розробленого Ірпінським земельно-кадастровим бюро звіту про експертну оцінку у розмірі 280 098,00 грн. та прийнято рішення продати у власність земельну ділянку площею 0,0700 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного рішення 30.12.2008 року між нею та Ірпінською міською радою укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0700 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером 3210900000:01:068:00332, розташованої в АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М.М., зареєстровано в реєстрі за № 4606, на підставі, якого вона 20 лютого 2009 року отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 925496. Не зважаючи на те, що перевірка проведена в червні 2009 року, прокурором міста в серпні 2013 року направлено до суду позов про скасування вищеперерахованих рішень Ірпінської міської ради та визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, мотивуючи порушенням вимоги статті 134 Земельного кодексу України під час продажу земельної ділянки. Договір 30.12.2008 року договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0700 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером 3210900000:01:068:00332, розташованої в АДРЕСА_1 між нею та Ірпінською міською радою, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М.М., реєстр за № 4606 є оплатним договором. Відповідно до пункту 2 Договору, продаж майна за домовленістю сторін вчиняється за ціну 280 098,00 (двісті вісімдесят тисяч дев`яносто вісім) гривень 00 копійок без урахування ПДВ, з оплатою на протязі 10-ти днів після нотаріального посвідчення Договору. Експертна грошова оцінка земельної ділянки згідно з висновком про ринкову вартість земельної ділянки підготовлена Комунальним підприємством «Ірпінське земельно-кадастрове бюро» 01 серпня 2008 року складає: 280 098,00 (двісті вісімдесят тисяч дев`яносто вісім) гривень 00 копійок у розрахунку на один квадратний метр земельної ділянки - 400,14 грн. Зазначена сума була сплачена в установлений договором строк. Крім цього, за період користування спірною земельною ділянкою вона постійно несла витрати та її утримання та здійснила витрати на електрифікацію вулиці Суворова, придбання трансформаторної підстанції, електричних підпор та підведення електрики до вказаної ділянки, придбання та монтажу магістральної труби водозабезпечення і підводу води до ділянки, монтаж каналізаційної мережі, газифікації вулиці Суворова за рахунок власників земельних ділянок та укладки асфальту по вулиці Суворова. Протягом перших трьох років її витрати становили приблизно суму 90 000,00 гривень. Ірпінський міський суд, ухвалюючи рішення від 03 жовтня 2013 року в частині визнання Договору купівлі-продажу земельної ділянки між Ірпінською міською радою та ОСОБА_1 недійсним посилався на ч. 1 ст. 215 та ч. 1 ст. 203 ЦК України, у відповідності до яких підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, згідно якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також інтересам держави і суспільства. В той же час ст. 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. У зв`язку з тим, що Прокурором м. Ірпеня в позові від 22.06.2013 року про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним не наведено підстав недійсності правочинів, визначених ст. ст. 215-236 ЦК України, Ірпінським міським судом винесено рішення без визначення правових наслідків визнання правочину недійсним для сторін правочину, яке потягло за собою неможливість належного виконання прийнятого рішення. Нею до Ірпінської міської ради подані заяви 22.01.2014 р. (вх. Л-117.3; вх. Л-116.3), 12.02 2014 р. (вх. Л-318.3), 04.03.2014 р. (вх. Л-492.2; вх. Л-491.3) щодо вирішення питання повернення земельної ділянки та розрахунку за неї. Жодної письмової відповіді на заяви вона не отримала, питання не вирішується майже три роки, грошові кошти їй не повернуті. В березні, квітні та серпні 2016 року вона знову звернулася з заявами до Ірпінського міського голови щодо вирішення спірного питання, так як нею понесені значні матеріальні збитки, а саме: 280 098,00 (двісті вісімдесят тисяч дев`яносто вісім) грн. -сплата під час укладення договору купівлі-продажу, 90 000,00 (дев`яносто тисяч) грн. - витрати на електрифікацію вулиці Суворова, придбання трансформаторної підстанції, електричних підпор та підведення електрики до вказаної ділянки, придбання та монтажу магістральної труби водозабезпечення і підводу води до ділянки, монтаж каналізаційної мережі, газифікації вулиці Суворова за рахунок власників земельних ділянок та укладка асфальту по вулиці Суворова. Крім цього, за весь період знаходження у її власності земельної ділянки та відсутність можливості використати її за призначенням у зв`язку з постійними перевірками та судовими спорами, нею понесені інфляційні втрати в розмірі 87 418,58 грн. Рішення судових установ до цього часу не виконано, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником спірної земельної ділянки зазначено її, ОСОБА_1 . Вона неодноразово пропонувала вирішити питання між з Ірпінською міською радою шляхом укладення договору, яким визначити терміни та порядок передачі земельної ділянки від неї до міської ради та чітко визначити терміни повернення грошових коштів, сплачених нею при укладенні договору та понесених витрат після придбання земельної ділянки - або передати їй у власність спірну земельну ділянку у передбачений законом порядок. Внаслідок неправомірних дій відповідача їй нанесена як матеріальна, так і моральна шкода. Постійна невизначеність та неповернення дуже значної суми коштів викликають у неї нервові переживання і негативні емоції, вони надовго псують її настрій та завдають нервових страждань. З`явились роздратованість та почуття пригніченості, зменшилось позитивних емоцій. Вона постійно стурбована понесеними збитками, що викликає значні нервові переживання та психологічне навантаження та є для неї значною душевною травмою. Періодично звертається за допомогою до лікарів, проходить коштовні курси лікування. Її чоловік ОСОБА_2 також пенсіонер, ветеран праці і дуже хвора людина, на протязі останнього року не може спокійно лікуватися, так як в органі місцевого самоврядування ми не можемо захистити свої законні права. Вважає, що має правові підстави для відшкодування моральної шкоди. Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди, враховує глибину та тяжкість заподіяння їй психологічних травм, тривалість негативних наслідків, які викликані штучними проблемами створеними відповідачем, який створює такі умови і не бажає законним шляхом вирішити питання. Моральну шкоду оцінює в 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень. Оскільки добровільно відшкодувати зазначені суми відповідач відмовляється, тому змушена за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів звернутися до суду. Просить суд стягнути з відповідача Ірпінської міської ради на її користь суми заподіяних збитків 280 098,00 (двісті вісімдесят тисяч дев`яносто вісім) гривень 00 копійок, суму інфляційних втрат 87 418,58 (вісімдесят сім тисяч чотириста вісімнадцять) гривень 58 копійок, стягнути з відповідача Ірпінської міської ради на свою користь у відшкодування моральної шкоди суму 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень також стягнути з відповідача Ірпінської міської ради судові витрати по сплаті судового збору 1378,00 грн. та 3675,16 грн., а всього 5 053,16 грн.

В ході розгляду справи позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог. Заяву мотивує тим, що відповідно до висновку про вартість майна, а саме: земельної ділянка площею 0,0700 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером 3210900000:01:068:00332, розташована в АДРЕСА_1 , її ринкова вартість станом на 30 вересня 2016 року становить 1 142 715,00 (один мільйон сто сорок дві тисячі сімсот п`ятнадцять) гривень 00 копійок, що підтверджується звітом № 624300916 про експертну грошову оцінку земельної ділянки. Просить суд стягнути з відповідача Ірпінської міської ради на її користь у відшкодування суми заподіяних збитків 1142715,00 (один мільйон сто сорок дві тисячі сімсот п`ятнадцять) гривень 00 копійок, моральної шкоди у сумі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень та судові витрати по сплаті судового збору 1378,00 грн. та 6 890,16 грн., а всього - 8 268,16 грн.

Представником відповідача Ірпінської міської ради Київської області через канцелярію суду подано заперечення на позовну заяву, в яких зазначено, що позов не визнають, вважають його безпідставним та необґрунтованим. 03 жовтня 2013 року Рішенням Ірпінського міського суду задоволено позов прокурора м. Ірпеня по справі № 1013/3653/2012р. до Ірпінської міської ради та ОСОБА_1 про скасування рішення та визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку. Визнано незаконним та скасовано рішення Ірпінської міської ради №135-37 від 27.12.2007р. «Про надання дозволу ОСОБА_1 на викуп земельної ділянки в АДРЕСА_1 , рішення № 2367-60 від 05.12.2008р. «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , а також визнано договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0700 га, 30.12.2008р. між Ірпінською міською радою та ОСОБА_1 . Визнано недійсним державний акт на право власності на вище вказану земельну ділянку. Рішенням суду зобов`язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м. Ірпеня в особі Ірпінської міської ради земельну ділянку площею 0,0700га з кадастровим номером 3210900000:068:00332 розташовану в АДРЕСА_1 . Ухвалою Апеляційного суду Київської області вищевказане рішення залишено без змін. Позивачем дане рішення в касаційному порядку не оскаржувалось. А також стороною не було заявлено вимоги реституції. Позивачка в своїй заяві про збільшення позовних вимог зазначає, що станом на 30 вересня 2016 року вартість майна, а саме оспорюваної земельної ділянки в АДРЕСА_1 становить 1 142 715,00грн. , посилаючись при цьому на експертний звіт № 624300916 про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 30.09.2016р. затверджений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 . Ірпінська міська рада не може погодитись з даною позицією позивача, оскільки відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки експерта ОСОБА_5 № 1162260_30062016_566 від 30 червня 2016 року ринкова вартість земельної ділянки (без урахування ПДВ) - 367416,00грн. Висновок про вартість майна від 30.09.2016 доданий позивачем до заяви про збільшення позовних вимог не можна вважати достатнім оскільки у ньому відсутня методологія розрахунку оцінної вартості земельної ділянки, що є не допустимим для повного і всебічного оцінювання. Збільшення оціночної вартості земельної ділянки через три місяці шляхом звернення до різних суб`єктів оцінювання ставить під сумнів сам звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки. Позивач в своїй позовній заяві вказує, що в період користування земельною ділянкою вона постійно несла витрати на її утримання, але до матеріалів позовної заяви не додано доказів того, що саме в цей період з 2008 по 2013р.р. нею було здійснено витрати на електрифікацію вулиці Суворова, придбання трансформаторної підстанції, електричних підпор та підведення електрики до вказаної ділянки, придбання та монтажу магістральної труби водозабезпечення і підводу води до ділянки, монтаж каналізаційної мережі, газифікації вулиці Суворова та укладки асфальту по вулиці Суворова. Також не додано доказів, що сума витрат становила суму 90 000,00 гривень. У 2013 року після винесення рішення у позивача не було права власності на дану земельну ділянку у зв`язку з скасуванням рішень, договору купівлі-продажу, державного акту на право власності на земельну ділянку, а тому нею не могли здійснюватися будь-які роботи на даній земельній ділянці, які б потягли за собою витрати. Відносно стягнення інфляційних витрат з Ірпінської міської ради, слід зазначити наступне. Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки відсоток інфляції нараховується на суму боргового зобов`язання (встановленого договором), а між позивачем та Ірпінською міською радою такий договір не укладався, Ірпінська міська рада не є боржником, тому відсутня підстава для задоволення вимоги відносно стягнення інфляційних витрат з Ірпінської міської ради. Що ж до вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 50 000(п`ятдесят тисяч) гривень, проте такі вимоги є безпідставними та надуманими, оскільки доказів того, що діями Ірпінської міської ради позивачу було завдано моральну шкоду не надано. Також в матеріалах позовної заяви відсутній обґрунтований розрахунок розміру моральної шкоди, зазначеної позивачем. Враховуючи наведене та те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження порушення її безпосередніх прав, свобод чи інтересів, а також завдання їй моральної шкоди, що позивачу взагалі було завдано моральної шкоди, не надано відповідних розрахунків, з яких вона виходила, визначаючи розмір моральної шкоди вважають, що позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягають. Просять суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в повному обсязі.

Представником позивача – адвокатом Овчаренко К.Є. через канцелярію суду подала відповідь на відзив, в якій зазначено, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину всупереч ст. 216 ЦК України не розглядалася. Рішення набрало законної сили 11 грудня 2013 року, але не виконувалося з незалежних від позивача причин. Вона неодноразово як усно, так і письмово зверталася до Ірпінського міського голови Карплюка В.А. щодо вирішення питання передачі земельної ділянки у комунальну власність та компенсації понесених витрат при купівлі спірної земельної ділянки та поточних витрат на її утримання та підведення всіх необхідних комунікацій. На початку 2016 року стало зрозуміло, що вирішити зазначене питання міському голові не цікаво, то ОСОБА_1 змушена була звернутися то Ірпінського міського суду Київської області з позовом про застосування наслідків недійсності правочину, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Відповідач терміново 20 вересня 2016 року отримав виконавчий лист по справі № 367/6340/13-ц після спливу терміну пред`явлення до виконання виконавчого листа, чим порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження». 14 квітня 2017 року Ірпінською міською радою була подана заява про примусове виконання рішення. Не зважаючи на те, що рішенням суду від 03.10.2013 року зобов`язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді міста Ірпіня в особі Ірпінської міської ради земельну ділянку площею 0,0700 га з кадастровим номером 3210900000:01:068:00332, розташовану в АДРЕСА_1 виконавче провадження було відкрито та накладено арешт на земельну ділянку. 14 вересня 2017 року також з порушенням закону державним реєстратором виконавчого комітету Ірпінської міської ради Кашніковим Русланом Едуардовичем земельна ділянка площею 0,0700 га з кадастровим номером 3210900000:01:068:00332, розташована в АДРЕСА_1 зареєстрована як комунальна власність Ірпінської міської ради Київської області. В наданому відзиві Ірпінська міська рада не погоджується з зазначеною грошовою оцінкою та посилається на звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки № 1162260_30062016_566 експерта ОСОБА_5 від 30.06.2016 року, якою визначено ринкову вартість земельної ділянки в сумі 367416,00 грн. Відповідач посилається на те, що вищезазначену грошову оцінку було замовлено ОСОБА_1 . Але ОСОБА_1 жодних договорів з експертом ОСОБА_5 особисто не підписувала, з нею не знайома та навіть не знала про існування звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки № 1162260_30062016_566, звичайно, його не бачила. При цьому дивним чином сума, в яку оцінила ОСОБА_5 земельну ділянку співпала з сумою позовних вимог до їх збільшення. Після проведення експертної грошової оцінки 30 вересня 2016 року її ринкова вартість збільшилася до 1142715,00 (один мільйон сто сорок дві тисячі сімсот п`ятнадцять) гривень 00 копійок, що підтверджується звітом № 624300916 про експертну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 . Звертаю увагу суду, що в вищезазначеному звіті, зазначеному відповідачем встановлено термін чинності звіту - один рік з дати оцінки, а в графі «Використання оцінки» зазначено, що її функція «сплата державного мита при укладанні цивільно-правових угод». Вважає, що оцінку зробила експерт яка співпрацює з міською радою, на той час необхідно було вирішувати питання про застосування наслідків недійсності правочину, тобто сплатити ОСОБА_1 вартість спірної земельної ділянки, то така оцінка значно занижена з метою не повертати належну суму коштів. Наявні в матеріалах цивільної справи звіти про експертну грошову оцінку земельної ділянки виконані більше ніж рік тому, на даний час являються не актуальними. Крім цього, вони виконані з використанням різних методик оцінки та значно різняться між собою щодо вартості земельної ділянки. Отже, для правильного вирішення спору та прийняття законного і обґрунтованого рішення необхідно встановити ринкову вартість земельної ділянки площею 0,0700 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером 3210900000:01:068:00332, розташовану в АДРЕСА_1 на час розгляду справи. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000,00 гривень звертаю увагу на наступне. Постійна невизначеність та неповернення дуже значної суми коштів викликають у Позивачки нервові переживання і негативні емоції, які завдають їй нервових страждань. Понесені збитки викликають психологічне навантаження, що викликає звернення за допомогою до лікарів та коштовні курси лікування. Чоловік позивачки ОСОБА_2 також пенсіонер, ветеран праці і дуже хвора людина, якому необхідний щоденний прийом вартісних ліків. Просить суд наведені у відзиві заперечення відхилити.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце розгляду повідомлена належним чином, її представник – адвокат Овчаренко К.Є. через канцелярію суду подала заяву щодо розгляду справи без її участі і участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити, щодо винесення заочного рішення не заперечує. Також подані письмові пояснення по справі, що містять аналогічні обґрунтування позовних вимог, що і в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Та просить суд стягнути з відповідача у відшкодування суми заподіяних збитків 1117400,00грн., моральної шкоди у сумі 50000,00грн., а також судові витрати.

Відповідач – Ірпінська міська рада не забезпечила явку свого представника в судове засідання. Заяву про слухання справи за відсутності свого представника не надала, причини неявки суду не повідомила. Про час і місце слухання справи повідомлена належним чином.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 129 Конституції України, закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно рішення Ірпінського міського суду Київської області від 03 жовтня 2013 року в цивільній справі № 367/6340/13-ц за позовом прокурора м. Ірпеня до Ірпінської міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення та визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Ірпінської міської ради №135-37 від 27.12.2007р «Про надання дозволу ОСОБА_1 на викуп земельної ділянки в АДРЕСА_1 ». Визнано незаконним та скасовано рішення Ірпінської міської ради № 2367-60 від 05.12.2008р «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 ». Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0700 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, укладений 30.12.2008р між Ірпінською міською радою та ОСОБА_1 . Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0700га з кадастровим номером 3210900000:01:068:00332 розташовану в АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м. Ірпеня в особі Ірпінської міської ради земельну ділянку площею 0,0700га з кадастровим номером 3210900000:01:068:00332 розташовану в АДРЕСА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 03 жовтня 2013 року залишено без змін. Зі змісту тексту ухвали вбачається, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що рішення Ірпінської міської ради № 135-37 від 27.12.2007 року та №2367-60 від 05.12.2008 року прийняті із порушенням зазначених вище норм земельного законодавства, тому повинні бути визнані недійсними та скасованими. Оскільки суд визнав незаконним та скасував рішення №2367-60 від 05.12.2008р «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 », яке було підставою для укладання 30.12.2008 року із ОСОБА_6 договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0700га., то підлягає визнанню недійсним і вказаний договір купівлі-продажу. Згідно з вимогами ст.ст.155,211 ЗК України, державний акт, який виданий, виготовлений та зареєстрований з порушенням вимог чинного земельного законодавства України визнається в судовому порядку недійсним.

Зі змісту ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 29 грудня 2014 року про виправлення описки № 367/6340/13-ц вбачається, що виправлено описку, допущену в тексті рішення від 03 жовтня 2014р. по справі № 367/6340/13-ц за позовом прокурора м. Ірпеня до Ірпінської міської ради, ОСОБА_1 про скасування рішення та визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, замінивши у тексті рішення запис «3210900000:01:068:00332» на запис «3210900000:01:068:0032».

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 грудня 2008 року, укладеного між Ірпінською міською радою (продавець) та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 за довіреністю № 288 посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіним М.С. , зареєстрованим в реєстрі за № 4606 вбачається, що за цим договором Ірпінська міська Рада продала, згідно з рішенням 60 сесії 5 скликання Ірпінської міської Ради Київської області від 05 грудня 2008 року № 2367-60-V, а ОСОБА_1 купила земельну ділянку площею 0,0700 гектарів (землі під будівлями, спорудами та іншими угіддями-0,0700 га), яка перебуває у власності Ірпінської міської ради за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер -3210900000:01:068:0032. Цільове призначення земельної ділянки – обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Згідно п. 2 договору продаж майна за домовленістю сторін вчиняється за ціну 280 098,00 (двісті вісімдесят тисяч дев`яносто вісім) гривень, 00 копійок без урахування ПДВ, з оплатою на протязі десяти днів після нотаріального посвідчення договору. Вказану суму грошей Покупець перераховує на розрахунковий рахунок 33112327700007 в ГУ ДКУ у Київській області, код ЄДРПОУ 23569441, МФО 821018 одержувач : Міський бюджет м. Ірпінь, код доходу 33010101.Експертна грошова оцінка земельної ділянки, згідно з висновком про ринкову вартість земельної ділянки підготовлена Комунальним підприємством „ Ірпінське земельно кадастрове-бюро ” 01 серпня 2008 року складає: 280 098,00 (двісті вісімдесят тисяч дев`яносто вісім) гривень, 00 копійок у розрахунку на один квадратний метр земельної ділянки - 400,14 (чотириста) гривень, чотирнадцять копійок.

Частиною 1 статті 215 ЦК передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, за встановлених обставин, зокрема того, що рішення Ірпінської міської ради № 135-37 від 27.12.2007р та № 2367-60 від 05.12.2008 року прийняті із порушенням норм земельного законодавства, зокрема ст. 127 ч. 2 ЗК України (у редакції, яка діяла на час прийняття Ірпінською міською радою рішення) «Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок», визнали їх незаконними та скасували. Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Поскільки судом визнано незаконними та скасовані рішення № 2367-60 від 05.12.2008р «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 », яке було підставою для укладання 30.12.2008р із ОСОБА_1 договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0700 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також враховуючи ті порушення норм земельного законодавства, які були зазначені раніше, а саме порушення вимог ст. 127 ЗК України, то підлягає визнанню недійсним і договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0700 га який був укладений 30.12.2008р між Ірпінською міською радою та ОСОБА_1 .Також судом було встановлено, що на момент прийняття Ірпінською міською радою рішень № 1325-37-V від 27.12.07р., № 2367-60-V від 05.12.2008р. та продажу земельної ділянки ОСОБА_1 , на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна належних останній були відсутні.

Разом із тим суди, застосувавши до спірних правовідносин положення частини 1 статті 216 ЦК, дійшли висновку, що правовим наслідком недійсності зазначеного договору купівлі-продажу є зобов`язання ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м. Ірпеня в особі Ірпінської міської ради земельну ділянку площею 0,0700га з кадастровим номером: 3210900000:01:068:0032, розташовану в АДРЕСА_1 , тобто правила реституції за частиною 1 статті 216 ЦК застосували тільки щодо однієї зі сторін правочину.

Загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів сформульовані в статті 216 ЦК, у частині першій якої вказано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (частина 2 статті 216 ЦК).

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина 3 статті 216 ЦК).

Отже, ЦК визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: 1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини 1 статті 216 ЦК); 2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (частина 2 статті 216 ЦК). Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою статті 216 ЦК, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина 3 статті 216 ЦК).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21, на яку здійснено посилання в касаційних скаргах на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 зазначила, що для узгодження викладених раніше висновків з механізмом двосторонньої реституції в цілому необхідно виходити з буквального тлумачення змісту статті 216 ЦК, яке дає підстави для висновку про те, що, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, атакож достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як свідчать матеріали справи, що розглядається,14 вересня 2017 року державним реєстратором виконавчого комітету Ірпінської міської ради Кашніковим Русланом Едуардовичем земельна ділянка площею 0,0700 га з кадастровим номером 3210900000:01:068:00332, розташована в АДРЕСА_1 зареєстрована як комунальна власність Ірпінської міської ради Київської області, що вбачається, із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.12.2017 № 108227111.

Відповідачем не спростовано жодним належним доказом твердження позивача щодо не проведення розрахунку за повернуту спірну земельну ділянку в добровільному порядку, на подані до Ірпінської міської ради заяви 22.01.2014 р. (вх. Л-117.3; вх. Л-116.3), 12.02 2014 р. (вх. Л-318.3), 04.03.2014 р. (вх. Л-492.2; вх. Л-491.3), в яких звертався до відповідача з питанням повернення земельної ділянки та розрахунку за нею.

Твердження позивача, щодо понесених витрат в розмірі 90000,00грн. за період користування спірною земельною ділянкою на її утримання, а саме: здійснення електрифікації вулиці Суворова, придбання трансформаторної підстанції, електричних підпор та підведення електрики до вказаної ділянки, придбання та монтажу магістральної труби водозабезпечення і підводу води до ділянки, монтаж каналізаційної мережі, газифікації вулиці Суворова не підтвердженні належними доказами.

Проте, згідно даних висновку експерта за результатами проведення судової оціночної-земельної експертизи (на проведенні якої наполягали представники сторін) від 24.09.2021 року № 25150/20-41 вбачається, що ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0700га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером 3210900000:01:068:0032, розташованої в АДРЕСА_1 , станом на 25.10.2018 рік визначена в розмірі 1117400,00грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині відшкодування суми заподіяних збитків в розмірі 117400,00грн.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року, Справа № 752/17832/14-ц (Провадження № 14-538цс19) було сформульовано наступний правовий висновок: "Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення."

Відповідно до п.п.3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В контексті практики Європейського суду з прав людини варто зазначити, що справедливість компенсації як категорія, що застосовується й національним законодавцем, проте є не розкритою в судових прецедентах, визначається ЄСПЛ з урахуванням усіх обставин, а також особливостей справи. Суд суворо дотримується позиції, що відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер.

Позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача їй нанесена і моральна шкода, яку вона оцінює в розмірі 50000,00грн. Постійна невизначеність та неповернення дуже значної суми коштів викликали у неї нервові переживання і негативні емоції, вони надовго псують настрій та завдають нервових страждань, у неї з`явились роздратованість та почуття пригніченості, зменшилось позитивних емоцій, вона постійно стурбована понесеними збитками, що викликає значні нервові переживання та психологічне навантаження та є значною душевною травмою. Вона вимушена періодично звертається за допомогою до лікарів, проходить коштовні курси лікування. При цьому до суду подано довідку № 59 про те, що ОСОБА_1 дійсно знаходилася на лікуванні в ДП санаторій «Синяк» по путівці № 024733 з 12.09.по 30.09.2010р.; виписний епікриз № 32322 клініки нефрології з палатами для ендокринологічних хворих Головного військового медичного клінічного центру «ГВКГ» про те, що ОСОБА_1 знаходилася на обстеженні та лікуванні в клініці з 16.12.13р. по 26.12.13р. ( особливості перебігу захворювання: періодичний біль в попереку турбує більше 5 років, при обстеженні діагностований хронічний пієлонефрит, остеохондроз хребта. 09.2013р. обстежена в Центрі остеопорозу, діагностовано системну остеопенію. Хворіє на гіпертонічну хворобу, постійно приймає конкор. Поступила до ГВМКЦ для обстеження та лікування); виписний епікриз № 464 клініки нефрології з палатами для ендокринологічних хворих Головного військового медичного клінічного центру «ГВКГ» про те, що ОСОБА_1 знаходилася на обстеженні та лікуванні в клініці з 11.01.16р. по 20.01.16р. (особливості перебігу захворювання: хворіє на ІХС, гіпертонічну хворобу більше 10 років, постійно приймає лізіноприл. Періодичний біль в попереку турбує впродовж 10 років. При обстеженні діагностовано остеохондроз хребта, лікується амбулаторно. В анамнезі - ХХН, пієлонефрит. Головний біль, головокружіння відмічає більше 5 років, перебуває під спостереженням невропатолога з приводу атеросклерозу судин головного мозку, проходить курси судинної терапії з тимчасовим позитивним ефектом. 09.2013р. обстежена в Центрі остеопорозу, діагностовано системну остеопенію. Мета даної госпіталізації - проведення планового обстеження та лікування.

Однак, жоден з поданих позивачем доказів (медичних документів) не містить інформації щодо погіршення стану здоров`я позивачки, або виникнення хвороби пов`язані саме з неправоміними діями відповідача. Навпаки, подані виписні епікризи містять інформацію, що позивач має проблеми зі здоров`ям, що виникли ще до 2006 року.

При цьому, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач не надала суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між бездіяльністю відповідача та завданням моральної шкоди у розмірі 50000,00грн (у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо) так і не обґрунтовано сам розмір моральної шкоди. При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.

Враховуючи викладене, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди у сумі 50000,00грн., є необґрунтованою та не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи те, що позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково (ціна позову зі збільшеними позовними вимогами - 1192715,00 грн. задоволено позовних вимог на загальну суму 1117400 грн. тобто на 94%.

Згідно квитанції № 17 від 02.09.2016 року позивачем сплачений судовий збір в розмірі 3675,16грн.

Згідно квитанції № 18 від 02.09.2016 року позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1378,00грн.

Згідно квитанції № 838 від 21.11.2016 року позивачем сплачений судовий збір в розмірі 3215,00грн.

Суд, відповідно до положень статті 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог – 6903,11грн.

Також позивачем надано документальне підтвердження, щодо оплати проведеної судової експертизи, а саме: копію квитанції № 26 від 04 листопада 2020р щодо оплати проведення судової оціночно-земельної експертизи № 25150/20-41 у цивільній справі на суму 15690,30, тому суд приходить до висновку про стягнення понесених витрат в розмірі 15690,30грн. з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 280-281, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Ірпінської міської ради, ЄДРПОУ: 33800777 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 відшкодування суми заподіяних збитків у розмірі 1117400,00грн. (один мільйон сто сімнадцять тисяч чотириста гривень 00 копійок)

Стягнути зІрпінської міської ради, ЄДРПОУ: 33800777 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 сплачений судовий збір за позовну заяву в розмірі 6903,11грн.

Стягнути з Ірпінської міської ради, ЄДРПОУ: 33800777 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати на проведення судової експертизи в розмірі 15690,30грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Ірпінським міським судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити рішення до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Н.Ф. Карабаза