Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №359/8874/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/699/2026

Справа №359/8874/25

РІШЕННЯ

Іменем України

22 вересня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення грошових коштів та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

В липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, який обґрунтувала тим, що 13 травня 2025 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом КМНО Ляшенко В.В., зареєстроване в реєстрі за №547. Згідно з яким позивач успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошові кошти, які знаходяться на рахунку Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» у розмірі 3,72 грн. та 354054,52 грн. 15 липня 2025 року ОСОБА_3 , діючи на підставі нотаріально посвідченої довіреності, виданої 10 липня 2025 року приватним нотаріусом КМНО Ляшенко В.В., звернувся до ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» та Бориспільського відділення АТ «Ощадбанк» з вимогою перерахувати грошові кошти, які перебувають на рахунку померлого ОСОБА_2 , та є предметом спадкування, на користь позивача. Проте, в задоволенні вказаних звернень представнику позивача ОСОБА_3 було відмовлено. Відмова у наданні вказаної банківської послуги була обґрунтована необхідністю проходження особистої ідентифікації через внутрішню систему банку. У такий спосіб АТ «Ощадбанк» порушує права та законні інтереси позивача як спадкоємця ОСОБА_2 , оскільки позивач позбавлена можливості розпоряджатися грошовими коштами, отриманими нею у спадщину, зокрема для проходження реабілітації після хвороби. Вказані протиправні дії АТ «Ощадбанк» призвели до заподіяння позивачу моральної шкоди. Тому ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною відмову АТ «Ощадбанк» у виплаті спадкових коштів; зобов`язати АТ «Ощадбанк» здійснити виплату спадкових коштів особисто її представнику ОСОБА_3 , який діє на підставі довіреності, видати кошти наручно або перерахувати на картковий рахунок позивача, відкритий в АТ КБ «Приватбанк»; стягнути з АТ «Ощадбанк» завдану моральну шкоду у розмірі 200000 гривень.

29 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, якою просила: визнати протиправною відмову АТ «Ощадбанк» у виплаті спадкових грошових коштів; стягнути з АТ «Ощадбанк» на її користь суму спадкових грошових коштів у розмірі 354058 гривень 24 копійки, а також стягнути за період з 15 травня 2025 року по 29 жовтня 2025 року інфляційні втрати у розмірі 7081 гривень 16 копійок та три відсотки річних у розмірі 4888 гривень 91 копійки та зобов`язати продовжити їх нарахування до дня фактичного виконання рішення суду; стягнути завдану моральну шкоду у розмірі 5000000 гривень (т.2 а.с.150-155).

21 січня 2026 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, якою просила: визнати протиправною відмову АТ «Ощадбанк» у виплаті спадкових грошових коштів; стягнути з АТ «Ощадбанк» на її користь суму спадкових грошових коштів у розмірі 354058 гривень 24 копійки, а також стягнути за період з 15 травня 2025 року по 22 січня 2026 року інфляційні втрати у розмірі 35622 гривень 83 копійки та три відсотки річних у розмірі 7362 гривень 47 копійок та зобов`язати продовжити їх нарахування до дня фактичного виконання рішення суду; стягнути завдану моральну шкоду у розмірі 5000000 гривень. Крім цього, ОСОБА_1 також просила зобов`язати АТ «Ощадбанк» закрити карткові рахунки, відкриті на її ім`я та на ім`я її представника без укладення договору і анулювати пов`язані банківські картки (т.2 а.с.159-162).

01 квітня 2026 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, якою просила: визнати протиправною відмову АТ «Ощадбанк» у виплаті спадкових грошових коштів; стягнути з АТ «Ощадбанк» на її користь суму спадкових грошових коштів у розмірі 354058 гривень 24 копійки, а також стягнути за період з 15 травня 2025 року по 02 квітня 2026 року інфляційні втрати у розмірі 57757 гривень 18 копійок та три відсотки річних у розмірі 9399 гривень 52 копійки та зобов`язати продовжити їх нарахування до дня фактичного виконання рішення суду; стягнути завдану моральну шкоду у розмірі 5000000 гривень; зобов`язати АТ «Ощадбанк» закрити карткові рахунки, відкриті на ім`я позивача та на ім`я її представника без укладення договору і анулювати пов`язані банківські картки (т.2 а.с.166-169).

24 липня 2026 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, якою просила: визнати протиправною відмову АТ «Ощадбанк» у виплаті спадкових грошових коштів; стягнути з АТ «Ощадбанк» на її користь суму спадкових грошових коштів у розмірі 354458 гривень 24 копійки, а також стягнути за період з 15 травня 2025 року по 23 липня 2026 року інфляційні втрати у розмірі 33563 гривень 52 копійки та три відсотки річних у розмірі 12673 гривень 10 копійок; зазначити в рішенні про подальше нарахування трьох відсотків річних на фактичний непогашений залишок основного боргу, починаючи з 24 липня 2026 року та до моменту фактичного виконання рішення; стягнути завдану моральну шкоду у розмірі 5000000 гривень; зобов`язати АТ «Ощадбанк» закрити карткові рахунки, відкриті на ім`я позивача та на ім`я її представника без укладення договору і анулювати пов`язані банківські картки (т.3 а.с.174-180).

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання. Крім цього, ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору за пред`явлення даного позову (т.1 а.с.66-67).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2025 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (т.1 а.с.74-75).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2026 року було задоволено клопотання ОСОБА_1 та її представника Тупікова В.І. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (т.1 а.с.91-92).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2026 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про витребування у АТ «Ощадбанк» висновку щодо підозрілої діяльності/операції (операцій) клієнта від 26 травня 2025 року відносно ОСОБА_2 (т.2 а.с.142-143).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, було відмовлено в допуску ОСОБА_5 до участі в розгляді справи в якості представника позивача (т.2 а.с.144-147).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2026 року було визнано необґрунтованим відвід, заявлений представником позивача ОСОБА_5 , головуючому судді та цивільну справу передано до канцелярії суду для визначення іншого судді, уповноваженого на розгляд заяви про відвід (т.2 а.с.226-228).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2026 року було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Журавського В.В. від розгляду цивільної справи (т.3 а.с.45-47).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Пенсійний фонд України (т.3 а.с.171-172).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2026 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (т.4 а.с.228).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі додаткового представника ОСОБА_6 , а також відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування додаткових відомостей (т.5 а.с.106-110).

3. Ставлення сторін до пред`явленого позову.

ОСОБА_1 підтримала пред`явлений позов та наполягала на його задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивачем не надано жодного доказу звернення від ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від її імені до банку щодо виплати спадкових коштів. Разом з цим, від імені позивача до банку надходило звернення ОСОБА_6 про виплату спадкових коштів разом з копією довіреності польською мовою з перекладом на українську мову. Проте, при розгляді поданих документів банком була встановлена невідповідність серії паспортів довірителя та довіреної особи. Внаслідок чого операція за заявою від 15 травня 2025 року про виплату грошових котів була визнана підозрілою та відмовлено у проведенні підозрілої фінансової операції. Тому проведення вказаної фінансової операції зупинено до моменту проходження спадкоємцем ОСОБА_2 верифікації/відеоверифікації та ідентифікації, згідно вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Тому позовні вимоги про визнання протиправної відмови банку у виплаті спадкових грошових коштів та зобов`язання здійснити виплату коштів є безпідставними та не підлягають задоволенню. Представник відповідача ОСОБА_4 також вказав на безпідставність та необґрунтованість позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 200000 гривень.

ОСОБА_1 надала до суду відповідь на відзив, в якій вказала на необґрунтованість доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначивши про те, що спадщина у вигляді грошових коштів, які перебувають на рахунку АТ «Ощадбанк», є її власністю, підтвердженням цієї обставини є отримане нею свідоцтво про право на спадщину за законом. Представництво позивача підтверджене нотаріально посвідченою довіреністю, яка має юридичну силу. Тоді як у банка відсутні повноваження ставити під сумнів дії нотаріуса чи перевіряти їх законність. Крім цього, внутрішні інструкції банку не можуть обмежувати права спадкоємця на розпорядження спадковим майном.

Представник відповідача ОСОБА_4 надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав про те, що фінансова операція за заявою від 15 липня 2025 року про виплату коштів з рахунку, відкритому в банку на суму 354054,52 грн. не підлягала здійсненню банком, оскільки раніше було визнано підозрілою, та відмовлено в її проведенні на підставі абз.7 ч.1 ст.15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», встановлено клієнту високий рівень ризику та обмежень по рахунку до моменту проходження спадкоємцем верифікації/відеоверифікації та ідентифікації відповідно до вимог внутрішніх нормативних документів. Вказана верифікація/відеоверифікація та ідентифікація не були пройдені позивачем на день звернення особи в якості її іншого представника. Тому представник відповідача ОСОБА_4 наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 10 квітня 2025 року Оболонським ВДРАЦС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) (т.1 а.с.43).

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 та спадкоємцем першої черги за законом після його смерті, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого на її ім`я серії НОМЕР_2 (т.1 а.с.45) та копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 (т.1 а.с.44).

13 травня 2025 року приватний нотаріус КМНО Ляшенко В.В. видав свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №547 (т.1 а.с.41-42). Згідно з яким, ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщина складається з грошових коштів, які знаходяться на рахунках у Донецькому обласному управлінні АТ «Ощадбанк» у ТВБВ 10004/0490: 3,72 грн. на рахунку № НОМЕР_4 та 354054,52 грн. на рахунку № НОМЕР_5 .

Неодноразово ОСОБА_1 через своїх представників ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зверталась до АТ «Ощадбанк» з заявою, якою просила виплатити належні їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом грошові кошти у розмірі 354054 гривень 52 копійки шляхом безготівкового перерахування на рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк» (т.1 а.с.24, т.2 а.с.38).

Листом №34-2-12/4724/2025/с від 26 серпня 2025 року АТ «Ощадбанк» повідомив, що для вирішення питання по суті ОСОБА_1 необхідно звернутись в установу банку для проходження ідентифікації (т.1 а.с.217-218,219-220,234-235).

Спірні правовідносини регулюються гл.72 «Банківський рахунок» розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» книги п`ятої «Зобов`язальне право», а також книгою шостою «Спадкове право» ЦК України.

5. Норми права та стала судова практика, якими суд керується при вирішенні спору.

5.1. норми матеріального права щодо стягнення грошових коштів, отриманих у спадщину, та відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно з ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єктами первинного фінансового моніторингу є, зокрема, банки.

Відповідно до ч.7 ст.11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.

В силу ч.1 ст.12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати посилені заходи належної перевірки щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є високим.

Відповідно до пунктів 3,4 розділу І «Критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2022 року №465 (далі - Критерії) суб`єкти первинного фінансового моніторингу самостійно визначають у внутрішніх документах з питань фінансового моніторингу іманентні межі для тих критеріїв, які містять кількісні та/або оціночні характеристики («істотне збільшення», «великі обсяги», «високі ставки», «регулярність», «багато років», «дороговартісні», «незвично великі активи», «надзвичайно великі операції»). Суб`єкти первинного фінансового моніторингу розробляють власні критерії ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення з урахуванням критеріїв ризиків, визначених розділами II-IV цих Критеріїв, типологічних досліджень у сфері запобігання та протидії, підготовлених Держфінмоніторингом та оприлюднених ним на своєму вебсайті, результатів національної оцінки ризиків, рекомендацій суб`єктів державного фінансового моніторингу, що здійснюють державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також зважаючи на особливості діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

У пункті 15 Критеріїв передбачено суб`єкти первинного фінансового моніторингу у випадках, визначених Законом, здійснюють оцінку ризику клієнта до встановлення ділових відносин та/або до здійснення фінансової операції (без встановлення ділових відносин).

Згідно з ч.1, ч.2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язанням, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язанням до його усунення і обмежується трьома роками, які передували позову.

Згідно сталої судової практики, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц, від 29 січня 2019 року у справі №916/4644/15, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

5.2. норми матеріального права щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст.611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору

5.3. норми процесуального права.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.10, ч.11 ст.265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження №12-4гс24) передбачені ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами частин 10, 11 ст.265 ЦПК України за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання зобов`язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги. Мета правового інституту, передбаченого ч.10, ч.11 ст.265 ЦПК України, передовсім полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання. Водночас такі повноваження суду є доволі обмеженими, оскільки суд не стягує конкретну суму відсотків або пені, а лише визначає їх порядок обрахунку; у цьому суд має керуватися не власним розсудом при виборі відсотків або пені, а визначати їх з огляду на матеріально-правові відносини між сторонами, з`ясовані ним за результатами судового розгляду; продовження нарахування таких відсотків або пені пов`язується винятково з фактом невиконання цього судового рішення та в разі його належного виконання право на таке нарахування припиняється. До того ж згадані норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість. Таке правило поведінки для суду, як «суд, приймаючи рішення …, може зазначити…», прямо передбачено у частинах десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України. Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

6.1. щодо стягнення грошових коштів, отриманих у спадщину, та відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

В силу положення ст.15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» банк вправі право відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, зокрема шляхом відмови від проведення фінансової операції.

Зі змісту обґрунтованого висновку щодо підозрілої діяльності/операції (операцій) клієнта фізичної особи ОСОБА_2 (т.2 а.с.194) вбачається, що АТ «Ощадбанк» відмовлено у проведенні підозрілої фінансової операції та встановлено клієнту високий рівень ризику, встановлено обмеження по рахункам клієнта до моменту проходження спадкоємицею ОСОБА_1 верифікації/відеоідентифікації та ідентифікації.

При цьому, вищевказана операція по перерахунку грошових коштів на користь ОСОБА_1 визнана банком підозрілою, виходячи з невідповідності серії паспортів довірителя та довіреної особи, що зазначені в довіреності, викладеній польською мовою.

У такий спосіб операція по перерахунку грошових коштів на користь ОСОБА_1 визнана банком підозрілою виключно з тієї підстави, що в довіреності, викладеної польською мовою від 28 березня 2025 року, серія та номер паспорта ОСОБА_1 зазначено НОМЕР_6 , а в заяві спадкоємця від 15 травня 2025 року – НОМЕР_7 , в довіреності стосовно ОСОБА_6 , викладеної польською мовою вказано паспорт НОМЕР_8 , а в заяві спадкоємця від 15 травня 2025 року – НОМЕР_9 .

Водночас, як роз`яснив Верховний Суд у постановах від 21 листопада 2022 року у справі №757/35987/20-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі №761/28762/18 за відсутності обставин, які б свідчили про те, що банком під час встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику було дотримано процедури, встановлені законодавством та/або внутрішніми документами банку, що підтверджується відповідними доказами, розірвання договорів є неправомірним.

За змістом постанови Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі №757/34905/22-ц, від 30 жовтня 2023 року у справі №522/14008/21, від 28 грудня 2022 року в справі №757/57487/20 право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договорів з вказаних підстав не може бути необмеженим, у зв`язку із чим необхідним є дослідження підстав та обґрунтованості встановлення клієнту відповідної категорії ризику, виходячи з обставин кожної конкретної справи.

Як вказав Верховний Суду у постанові від 20 січня 2022 року у справі №910/18504/20 право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки. Право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

З урахуванням вищевказаних обставин, на переконання суду, встановлення операції по перерахунку грошових коштів на користь ОСОБА_1 високого рівня ризику та обмеження по рахунку до моменту проходження верифікації/відеоідентифікації та ідентифікації, свідчить про надмірний формалізм та є необґрунтованим.

Крім цього, суд звертає увагу на спроби ОСОБА_1 у встановленому порядку пройти процедуру верифікації/відеоідентифікації та ідентифікації (т.2 а.с.32-33), відкриття нею рахунку в АТ «Ощадбанк» з метою перерахування грошових коштів, отриманих у спадщину, проходження відеоідентифікації в АТ КБ «Приватбанк» (т.1 а.с.212).

Зважаючи на факт отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові кошти, які знаходяться на рахунках у Донецькому обласному управлінні АТ «Ощадбанк» у ТВБВ 10004/0490: 3,72 грн. на рахунку № НОМЕР_4 та 354054,52 грн. на рахунку № НОМЕР_5 , а також відсутність доказів виконання відповідачем зобов`язання шляхом видачі у готівковій формі або перерахунку у безготівковій формі на користь ОСОБА_1 вказаних грошових сум, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з АТ «Ощадбанк» грошових коштів у розмірі 354458 гривень 24 копійки (3,72 + 354054,52+400), тобто з урахуванням 400 гривень, які були списані з рахунку ОСОБА_2 19 січня 2025 року, 20 лютого 2025 року, 21 березня 2025 року та 22 квітня 2025 року, тобто після його смерті (т.3 а.с.22).

Встановлено, що 24 грудня 2025 року на виконання ст.40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України №745 від 25 червня 2025 року грошові кошти у розмірі 354054 гривень 52 копійки були списані з рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_2 в АТ «Ощадбанк», та повернуті ПФУ. Вказана обставина підтверджується платіжними інструкціями від 24 грудня 2025 року (т.3 а.с.119,120). Таким чином, на даний час грошові кошти у розмірі 354054 гривень 52 копійки обліковуються у відповідному розділі електронної пенсійної справи одержувача пенсії, тому ПФУ є отримувачем вказаних коштів.

Разом цим, суд звертає увагу на ту обставину, що спірні правовідносини виникли між АТ «Ощадбанк», в особі Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк», та ОСОБА_2 з приводу договору банківського рахунку. Відтак саме АТ «Ощадбанк» повинен гарантувати ОСОБА_1 як спадкоємцю ОСОБА_2 право безперешкодного розпорядження грошовими коштами.

У зв`язку з нездійсненням своєчасної виплати грошових коштів, належних позивачу, на підставі ст.625 ЦК України ОСОБА_1 здійснила нарахування суми інфляції за час прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 33563 гривень 52 копійки та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 12673 гривень 10 копійок за період з 15 травня 2025 року по 23 липня 2026 року. Вказана обставина підтверджується розрахунком заборгованості (т.3 а.с.174-180).

Внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов`язання АТ «Ощадбанк», суд погоджується з доводами позивача, що в неї виникло право вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних, що становить відповідно 33563 гривень 52 копійки та 12673 гривень 10 копійок.

Водночас, враховуючи право суду на власний розсуд вирішувати питання щодо доцільності застосування положення ч.10, ч.11 ст.265 ЦПК України, суд приходить до переконання, що подальше нарахування трьох процентів річних на суму боргу, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до моменту його виконання, суперечитиме принципам справедливості, розумності та пропорційності. Тому в задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.

Крім цього, судом також не встановлено підстав для покладення на АТ «Ощадбанк» обов`язку закрити карткові рахунки, відкриті на ім`я позивача та на ім`я її представника без укладення договору і анулювати пов`язані банківські картки. Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що вказаний картковий рахунок порушує права позивача, між нею та АТ «Ощадбанк» існує спір з приводу закриття вказаних карткових рахунків. Відтак, ОСОБА_1 та її представники не позбавлені права звернутись до АТ «Ощадбанк» з заявою про закриття відповідних карткових рахунків.

6.2. щодо відшкодування моральної шкоди.

Встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою (т.1 а.с.15).

19 жовтня 2024 року ОСОБА_1 отримала побутову травму внаслідок чого їй був встановлений діагноз: неускладнений компресійний перелом хребта з больовим, м`язово-тонічним синдромом (т.1 а.с.8-9).

01 червня 2024 року та 11 листопада 2024 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_7 договори позики №2024/06-01 та №2024/11-11 (т.1 а.с.108-109,111-112), згідно з якими взяла в борг у ОСОБА_7 грошові кошти відповідно у розмірі 202500 гривень, що є еквівалентом 5000 доларів США, та 123895 гривень, що є еквівалентом 3000 доларів США.

ОСОБА_1 витратила грошові кошти на організацію та проведення захоронення ОСОБА_2 (т.1 а.с.114,115).

Вказані вище обставини, щодо наявності статусу внутрішньо-переміщеної особи у позивача, проблем зі здоров`ям, наявності боргових зобов`язань, понесених витрат на поховання батька, не свідчать про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями АТ «Ощадбанк», які полягають у невиплаті грошових коштів, належних позивачу, та моральними стражданнями, про які зазначила позивач та які полягають у приниженні її людської гідності та відсутністю довіри до державної фінансової установи.

Тому суд вважає, що відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу, яку остання оцінила у розмірі 5000000 гривень.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2025 року ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору за пред`явлення вимог немайнового та майнового характеру у розмірі 5422 гривень 40 копійок. Пред`явлений нею позов задоволений частково в частині вимоги майнового характеру. Тому із АТ «Ощадбанк» в дохід держави належить також стягнути судовий збір у розмірі 4006 гривень.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.2 ст.6, ч.7 ст.11, ч.1 ст.12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», ст.23, ст.526, ст.611, ч.1, ч.2 ст.625, ч.1 ст.1066, ч.1 ст.1074, ст.1216, ст.1218, ч.5 ст.1268 ЦК України, ч.1 ст.81, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 400694 грн. 86 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь держави судовий збір у розмірі 4006 грн.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 .

Відповідач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», юридична адреса: м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду – 30 вересня 2026 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський