Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №288/1303/26 — Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1303/26

Провадження № 2/288/1129/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Поліщук Р. М.,

за участю секретаря судового засідання – Поліщук А.І.,

позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про зменшення розміру аліментів та стягнення аліментів на утримання дитини, в якій вказує, що судовим наказом Попільнянського районного суду Житомирської області по справі № 288/1562/25 від 16 вересня 2025 року стягнуто з нього аліменти на користь відповідача на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 15 вересня 2025 року.

12 червня 2010 року між сторонами було укладено шлюб, який рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 24 листопада 2025 року розірвано.

Сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені з вересня 2025 року, з даного часу їх син ОСОБА_5 постійно проживає з відповідачем, а дочка ОСОБА_4 з листопада 2025 року припинила проживати з відповідачем та почала постійно проживати з позивачем та перебуває на його повному утриманні.

Відповідач з моменту постійного проживання доньки з позивачем жодного разу належним чином участі у вихованні дитини не приймала, не цікавилась її навчанням, не відвідує навчальний заклад та батьківські збори, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, про підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти.

Крім того, від часу постійного проживання доньки з позивачем, відповідач жодної матеріальної допомоги на утримання дитини не надавала.

Позивач в повному обсязі сплачує відповідачу аліменти на утримання обох дітей, хоча донька проживає з позивачем та перебуває на повному його утриманні.

Оскільки, одна дитини перебуває на утриманні позивача, стягнення аліментів у колишньому розмірі є несправедливим та порушує баланс інтересів сторін. На утриманні відповідача залишився лише син тому розмір аліментів має бути зменшений до 1/4 частини заробітку позивача.

Також, позивач вважає, що з відповідача має бути стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином, при сплаті аліментів відповідачем у зазначеному розмірі, забезпечується рівність сторін при несенні обов`язку утримання дітей.

Позивач просить змінити розмір аліментів, встановлених судовим наказом Попільнянського районного суду Житомирської області по справі № 288/1562/25 від 16 вересня 2025 року, зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього з 1/3 до 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення ОСОБА_5 повноліття, стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково. Також 01.09.2026 року через канцелярію суду надала відзив на позовну заяву, в якому просить позовні вимоги задовольнити частково, стягувати з неї аліменти в розмірі 1/6 частини доходу починаючи з 18.08.2026 року по 12.11.2026 року, а в подальшому у розмірі 1/8 частини всіх видів її доходу до досягнення дитиною повноліття.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з статтями 274-279 ЦПК України.

Суд, вислухавши позивача, відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до наступного висновку.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 12 червня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Попільнянського районного управління юстиції Житомирської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 12 червня 2010 року перебували в зареєстрованому шлюбі, актовий запис за № 27. /а.с. 4/

Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 21 грудня 2010 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Попільнянського районного управління юстиції Житомирської області, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис за № 84. /а.с. 5/

Згідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 14 вересня 2021 року Попільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис № 81. /а.с. 6/

Відповідно до судового наказу Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2025 року по справі № 288/1562/25, вирішено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 (однієї третини) частки заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 15 вересня 2025 року. /а.с. 7/

Як вбачається з Акту обстеження умов проживання від 30 січня 2026 року, складеного Відділом Служби у справах дітей Попільнянської селищної ради, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів батька ОСОБА_1 дівчинка ОСОБА_4 проживає з ним з листопада, шлюб між подружжям розірвано в листопаді 2025 року, в будинку створені належні умови для проживання та повноцінного розвитку дитини. /а.с. 8/

Згідно до Акту обстеження умов проживання від 16 липня 2026 року, складеного Відділом Служби у справах дітей Попільнянської селищної ради, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що у дівчинки є окреме спальне місце, дитина забезпечена одягом та взуттям по сезону, шкільним приладдям, засобами особистої гігієни. Зі слів батька дівчинка ОСОБА_4 проживає з ним за даною адресою, з листопада 2025 року він у шлюбі не проживає, шлюб розірвано. В будинку створені належні умови для проживання та повноцінного розвитку дитини. /а.с. 9/

Відповідно до довідки, виданої ТОВ «Фастів Агро» № ФАСА0000084 від 15 липня 2026 року, ОСОБА_1 працює в ТОВ «Фастів Агро» з 01.04.2022 року, на даний час займає посаду головного інженера. Отримав дохід за період з січня 2026 року по червень 2026 року включно в розмірі 80021,93 гривень. /а.с. 10/

Як вбачається з довідки № 16319 від 23 лютого 2026 року Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області, Хмельницьке міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, у ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 79415510 з виконання судового наказу № 288/1562/25, відсутня. /а.с. 11/

Згідно до рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 24 листопада 2025 року по справі № 288/1736/25, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. /а.с. 12-14/

Відповідно до Витягів з реєстру територіальної громади, виданих 17 серпня 2026 року Попільнянською селищною радою Житомирської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с. 33-34/

Як вбачається з Акту обстеження умов проживання від 16 липня 2026 року, складеного Відділом Служби у справах дітей Попільнянської селищної ради, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що у дівчинки є окреме спальне місце, дитина забезпечена одягом та взуттям по сезону, шкільним приладдям, засобами особистої гігієни. Зі слів батька дівчинка ОСОБА_4 проживає з ним за даною адресою. Зі слів ОСОБА_1 з листопада 2025 року у шлюбі не проживає, шлюб розірвано. В будинку створені належні умови для проживання та повноцінного розвитку дитини. /а.с. 35/

Згідно до Відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 3424 від 12 серпня 2026 рок, виданої Відділом «Центр надання адміністративних послуг» Попільнянської селищної ради, власник житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зазначений ОСОБА_1 . За даною адресою зареєстровані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . /а.с. 36/

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Стаття 7 Сімейного Кодексу України визначає, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Тобто, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Згідно до частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями ст. 182 Сімейного Кодексу України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Також у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 ст. 192 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд констатує, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Відповідно до правової позиції, відображеної у постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року в справі № 509/5304/20, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22.

У постанові Верховного Суду від 22 серпня 2022 року в справі № 712/6313/21 зазначено, що при розгляді позовів щодо зміни розміру аліментів застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах : від 19.06.2024 року №686/22677/23; від 30 червня 2020 року в справі №343/945/19; від 12 січня 2022 року в справі №545/3115/19; від 23 травня 2022 року в справі №752/26176/18.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

З правового аналізу вищезазначених норм вбачається, що Сімейний Кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження, ст. 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей, а саме, ст.ст. 182 - 184 СК України.

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду. Аналогічна правова позиція визначена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

Частиною 4 статті 273 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч. 2 ст. 182 СК України).

Позовні вимоги ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів ґрунтуються на тому, що дочка ОСОБА_4 з листопада 2025 року постійно проживає з ним та знаходиться на його утриманні. Дана інформація підтверджується наданими позивачем доказами, а саме: актами обстеження умов проживання та витягом з реєстру територіальної громади, та не спростовано відповідачем.

В зв`язку з вищевказаним та відповідно до положень ст. 192 СК України, суд вбачає підстави для зменшення розміру аліментів.

Отже, зменшення розміру аліментів з 1/3 частини всіх видів доходу на 1/4 частину всіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, на думку суду, є розумним, не суперечить нормам матеріального права.

17 травня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», яким внесені зміни до ч. 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у зв`язку з чим при зменшеному за даним рішенням суду розміру аліментів, що присуджені до стягнення, мінімальний їх розмір складатиме 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Визначаючи такий розмір стягнення аліментів, суд враховує обов`язок обох батьків утримувати дитину до її повноліття, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Тому, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дітей, взаємний обов`язок батьків по утриманню дитини, та те що дочка на даний час проживає з позивачем та знаходиться на його утриманні, інші встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, суд вважає за можливе зменшити розмір аліментів, що стягуються з позивача за судовим наказом до 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно на дитину відповідного віку.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів суд зазначає наступне.

Копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується, той факт, що її матір`ю є відповідач ОСОБА_2 і тому відповідач має сплачувати аліменти на утримання своєї дочки.

Дочка з листопада 2025 року проживає з позивачем та знаходиться на його утриманні. Домовленості про утримання дитини сторони не досягли.

Згідно до статті 180, частини першої статті 183 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частина 5 статті 183 СК України визначає, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Частинами 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована поставною Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27 лютого 1991 року) держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, вони зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст.ст. 141, 180 СК України).

Пунктами 15, 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № 3 передбачено, що відповідно до статті 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

З огляду на викладене суд, визначаючись щодо розміру та способу стягнення аліментів, враховує те, що відповідач є здоровою, працездатного віку особою, працює, вона може надавати матеріальну допомогу (доказів неможливості надання такої допомоги до суду надано не було), обов`язок обох батьків утримувати дітей, також враховується прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, і тому вважає розумним та справедливим стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів на дитину, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття, тобто позов підлягає задоволенню.

Таким чином, зазначені обставини у їх системному зв`язку свідчать, що є всі підстави для задоволення позовних вимог в даній частині та стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь позивача на утримання дочки щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Щодо наданого відповідачем відзиву, в якому позовні вимоги вона визнала частково, а саме: позовну вимогу щодо стягнення з неї аліментів на утриманні дочки визнає в розмірі 1/6 частини починаючи з 18.08.2026 року по 12.11.2026 року, та в подальшому у розмірі 1/8 частини всіх видів її доходу до досягнення повноліття дочкою, то суд зазначає, що так як одна дитина проживає з позивачем, а інша з відповідачем, аліменти необхідно стягувати в розмірі 1/4 частина доходу на дитину, що і передбачено законодавством. Посилання відповідача на те що її батько являється інвалідом та мати в майбутньому досягне пенсійного віку, не є підставою для зменшення розміру аліментів. У разі настання правових підстав відповідач має право звернутись до суду з окремим позовом про зменшення розміру аліментів.

Згідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з огляду на наведені вище обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень, оскільки при зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення аліментів позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3; статтями 7, 80, 141, 180, 181, 182, 183, 192 Сімейного Кодексу України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274 - 279, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Змінити розмір аліментів, встановлений судовим наказом Попільнянського районного суду Житомирської області по справі № 288/1562/25 від 16 вересня 2025 року.

Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 з 1/3 до 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення ОСОБА_5 повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи 10 серпня 2026 року.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір в розмірі 1331 гривню 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір в розмірі 1331 гривню 20 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Р. М. Поліщук