Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №288/1384/26 — Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1384/26

Провадження № 2-а/288/18/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Поліщук Р. М.,

за участю секретаря судового засідання – Поліщук А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції в Житомирській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі- відповідач -1), Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі- відповідач-2) про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, в якому зазначає, що постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7708584 від 12.08.2026 року, винесеною сержантом поліції Мацапурою Дмитром Андрійовичем –поліцейським Відділення поліції № 2 (смт. Ружин) Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області, його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень.

Згідно з оскаржуваною постановою, 12 серпня 2026 року о 15.25 годині в селищі Ружин, вулиця Київська, позивач керував транспортним засобом «Case IH Magnum 315», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «Сігнет-Центр», який перевищує ширину більш ніж 3 метри та не маючи відповідного дозволу, чим порушив пункт 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільним дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30.

Оскаржувану постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасування, оскільки габаритно-ваговий контроль автомобіля не проводився, фактичні габарити транспортного засобу належним суб`єктом не встановлені, а поліцейський не уповноважений визначати належність транспортного засобу до великогабаритних.

У матеріалах справи відсутні акт про перевищення нормативних параметрів, довідка про результати габаритно- вагового контролю та будь-які виміри. Оскаржувана постанова не містить жодного зафіксованого габаритного параметру, лише оцінне формування «більш 3 метри» без вимірювання повіреним обладнанням. Відеозапис нагрудного відеореєстратора (№ 857282) не містить показників технічних засобів вимірювання і не замінює метрологічно достовірного визначення габаритів.

Також, вказана постанова є бланкетною і неконкретною, у ній не зазначено яку саме норму правил проїзду порушено та в чому полягає перевищення, також порушено порядок провадження, без з`ясування обставин справи.

Крім того, транспортний засіб є сільськогосподарською технікою, рух якої за Законом № 2296-ІХ дозволено без обмеження за габаритами.

Згідно до свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 від 14.05.2019 року «Case IH Magnum 315», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є трактором колісним, зареєстрований ГУ Держпродспоживслужби в Житомирській області у порядку відомчої реєстрації сільськогосподарської техніки, він є сільськогосподарською технікою у розумінні п. 1.10 ПДР.

Позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7708584 від 12.08.2026 року, винесену сержантом поліції Мацапурою Д.А. Відділення поліції № 2 (смт. Ружин) Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 132-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ухвали суду від 19 серпня 2026 року по справі відкрито провадження у справі за правилами глави 10 КАС України, у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення (виклику) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Також надав відповідь на відзив, в якій просить позов задовольнити. /а.с. 46-50/

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача ГУНП в Житомирській області в судове засідання не з`явилась, надала до суду відзив на адміністративний позов з додатками, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та справу розглядати без участі представника ГУНП в Житомирській області. /а.с. 36-44/

Частина 1 статті 205 КАС України визначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно норм частини 3 статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Клопотань від учасників процесу про розгляд справи у поряду загального позовного провадження не надходило.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надійшло, відповідно до положень ч. 5 ст. 262 КАС України, тому суд з власної ініціативи розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, оглянувши відеозапис, дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України.

Згідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7708584 від 12 серпня 2026 року, ОСОБА_1 12 серпня 2026 року о 15.25 годині в селищі Ружин, вулиця Київська, керував транспортним засобом марки кейс «Магнус 315», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перевищує ширину більш 3 метри та не маючи відповідного дозволу, чим порушив постанову КМУ № 30 ч. 4 – порушення ПДР проїзду великогабаритних автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. Позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 132-1 КУпАП, та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень 00 копійок. /а.с. 28/

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 , власником трактора колісного марки «Case IH Magnum 315» реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазначене ТОВ «Сігнет-Центр». /а.с. 26/

Відповідно до Наказу (розпорядження) № СЦ115-Кп про прийняття на роботу від 11.02.2013 року, виданого ТОВ «Сігнет Центр», ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 11.02.2013 року до тракторного парку СЦ на посаду тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва. /а.с. 6/

Як вбачається з частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.

До компетенції органів Національної поліції відповідно до ст. 222 КУпАП віднесено розгляд справи, передбаченої ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Згідно до пункту 4 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі – Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого частиною 1 статті 132-1 КУпАП.

Пунктом 2 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачена частиною 1 статті 132-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Вказане підтверджується також нормами статті 276 КУпАП.

Згідно до статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Зазначена норма права вказує на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 132-1 КУпАП виноситься на місці вчинення правопорушення. А відтак не потребує додаткового роз`яснення про час та місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими Розділом ІV КУпАП.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи наведених останнім доводів.

Частиною 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як вбачається з частини 1 статті 132-1 КУпАП, порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з постанови серії ЕНА № 7708584 від 12 серпня 2026 року відносно ОСОБА_1 , він керував транспортним засобом який перевищує ширину більш 3 метри та не маючи відповідного дозволу на це.

Проте, судом встановлено, що в основу оскаржуваної постанови покладено твердження про те, що ширина трактора «Case ІН Magnum 315», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевищувала 3 метри. Водночас, ані в постанові, ані у відзиві не зазначено: фактичної ширини транспортного засобу, способу її визначення, типу та номера вимірювального засобу відомостей про його повірку та результатів вимірювання, складеного за результатами контролю акта, фото- чи відеоматеріалів, на яких можливо достовірно визначити фактичну ширину транспортного засобу.

Відповідачі також не надали результатів габаритно-вагового контролю, акта, довідки показань вимірювального засобу або інших об`єктивних даних, з яких можна встановити фактичну ширину транспортного засобу та величину її перевищення. Відеозапис нагрудного відеореєстратора без зафіксованих результатів вимірювання цих обставин не підтверджує, в даному відеозаписі зафіксовано лише факт спілкування поліцейського з водієм, однак не є засобом вимірювання ширини транспортного засобу. Тверджень відповідача-2 про те, що позивач «не заперечував» перевищення ширини понад 3 метри, також не доводить складу правопорушення, відсутність заперечення проти репліки поліцейського не є визнанням точної величини габариту та не підтверджує перевищення нормативної межі.

Представник відповідача ГУНП в Житомирській області у відзиві посилається на пункт 22.5 ПДР.

Відповідно до абзацу першого пункту 22.5 ПДР - граничний показник ширини для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ і міст районного значення, становить 3,75 м.

В оскаржуваній постанові зазначено, що позивач керував транспортним засобом, «який перевищує ширину більш 3 метрів», без зазначення точного виміру. Таке формулювання не доводить перевищення показника 3,75 м. Без встановлення фактичної ширини транспортного засобу неможливо визначити, чи було перевищено цей показник та, якщо було, на яку саме величину.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, працівник поліції не зазначив, що позивач порушив вимоги п.22 ПДР України, який містить 7 підпунктів, і який саме з них порушений позивачем, в оскаржуваній постанові також не зазначено.

Для притягнення особи за порушення зазначених вимог ПДР України перш за все потрібно встановити факт переміщення транспортним засобом, зокрема, у даному випадку, великогабаритного транспорту.

Відповідно до п.1.10 ПДР України габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Пунктом 2.4.1 ПДР України передбачено, що у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах "а", "б" і "г" пункту 2.1 цих Правил; б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.

Відповідно до п. 2.4.2 ПДР України, у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

Проте, відповідач-1 жодного акту не складав.

Позивача притягнуто до відповідальності за частиною першою статті 132-1 КУпАП саме у зв`язку з нібито перевищенням габаритних параметрів транспортне засобу. Проте примітка до статті 132-1 КУпАП прямо передбачає, що дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищень габаритних та/або вагових параметрів. Ця норма сформульована імперативно і містить винятків залежно від наявності чи відсутності у водія дозволу.

ГУНП в Житомирській області помилково ототожнює два самостійні положення примітки: про непоширення частини першої статті на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів, і про наявність дозволу як підставу звільнення від відповідальності. Відсутність дозволу не скасовує законодавчої заборони кваліфікувати габаритне перевищення за частиною першою статті 132-1 КУпАП. Частина друга цієї статті передбачає відповідальність залежно від конкретного відсотка перевищення встановлених габаритно-вагових норм, визначення якого неможливе без належного вимірювання. Отже, необхідні для правильної кваліфікації фактичні обставини не встановлені.

Крім того, відповідач-1 не врахував спеціальний порядок руху сільськогосподарської техніки.

Відповідно до реєстраційних документів транспортний засіб «Case ІН Magnum 315» є колісним трактором, тобто належить до сільськогосподарської техніки. За умови дотримання передбачених пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2296-ІХ вимог щодо супроводу автомобілем прикриття та обладнання проблисковими маячками рух такої сільськогосподарської техніки здійснюється без обмеження за габаритами. Тому застосування до такого руху дозвільного режиму Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 18.01.2001 № 30, є безпідставним. Наведене у відзиві посилання на підзаконні нормативні акти не спростовує дії спеціальної норми закону, який має вищу юридичну силу. Зазначена спеціальна норма була чинною на дату вчинення діяння (12.08.2026).

Оскаржувана постанова повинна бути законною та обґрунтованою на момент її прийняття. Подання відзиву не надає відповідачу-2 права доповнювати постанову обставинами, вимірюваннями або мотивами, які під час розгляду справи не були встановлені та в постанові не відображені. Посилання у відзиві на положення пункту 22.5 ПДР не виправляє того, що в самій постанові не зазначено фактичної ширини транспортного засобу, не встановлено перевищення показника 3,75 м, не наведене результатів вимірювання, не встановлено відсотка перевищення, не надано оцінки статусу транспортного засобу як сільськогосподарської техніки та не перевірене застосування Закону № 2296-ІХ.

Крім того, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті пов`язані з перевищенням габаритних параметрів передбачено частиною другою статті 132-1 цього Кодексу, і несе її відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи (ч. 1 ст. 14-3 КУпАП).

Відтак, відповідачами не доведено, всупереч вищевказаним вимогам законодавства, правомірності винесеної поліцейським постанови.

Таким чином, судом встановлено, що фактичні обставини справи, викладені в оскаржуваній постанові, не знайшли свого відображення та не доведенні матеріалами справи.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано.

Також у оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме наявні докази вини у скоєнні позивачем адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 132-1 КУпАП.

Так єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм Правил дорожнього руху України.

Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Таким чином, оскаржувана постанова від 12 серпня 2026 року про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 132-1 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана: по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а по-друге, відповідно до ст. 252 КУпАП дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відтак, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 357/10134/17 - К/9901/32368/18).

Як свідчать матеріали справи, при винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення поліцейським не були з`ясовані ці обставини.

Крім того, відповідно до статті 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку щодо недоведеності відповідачами, всупереч приписам КАС України, правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відсутності доказів, щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Постанова про адміністративне правопорушення, складена інспектором поліції, не може оцінюватися судом в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази які б їх обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів показаннями свідків.

Згідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини 5 статті 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Виносячи оскаржувану постанову відповідач - працівник поліції Мацапура Д.А. в такий спосіб визначений законом не діяв, доказів на підтвердження того, що позивачем дійсно було порушено Правила дорожнього руху України та в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена нормами частини 1 статті 132-1 КУпАП до суду не надав.

Позивач в позовній заяві також просить визнати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7708584 від 12.08.2026 року протиправною.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, зважаючи на положення ч. 3 ст. 286 КАС України, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача в частині визнання постанови протиправною і тому суд приходить до висновку, що в даній частині позовних вимог необхідно відмовити.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, викладені вище обставини у їх системному зв`язку свідчать, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а позовна заява частковому задоволенню.

Згідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 19, 55 Конституції України; Законом України «Про Національну поліцію»; частиною 1 статті 132-1, статтями 251, 268, 278, 283, 284 КУпАП; статтями 2, 5, 7, 9, 72, 77, 80, 90, 139, 205, 229, 241-246, 250, 251, 255, 257, 268, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції в Житомирській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режим - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7708584 від 12.08.2026 року, винесену сержантом поліції Відділення поліції № 2 (смт. Ружин) Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області Мацапурою Д.А., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 132-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень,

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 132-1 КУпАП - закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області (10008, місто Житомир, вулиця Старий Бульвар, 5/37, Код ЄДРПОУ: 40108625) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Попільнянського

районного суду Р. М. Поліщук