Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №285/3915/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/3915/26

провадження у справі № 2/0285/2588/26

29 вересня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді………………..........Літвин О. О.,

секретаря…………………………......Клечковської М. М.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі за текстом – ТОВ «Ейс») звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №169925524 у розмірі 19685 грн, яка складається з 6200 грн тіла кредиту та 13485 грн несплачених відсотків за користування кредитом.

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем 12.07.2024 було укладено зазначений вище договір в електронній формі з товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі за текстом – ТОВ «Манівео»), відповідно до умов якого відповідачу було перераховано грошові кошти в загальній сумі 6200 грн, які він зобов`язався повернути разом із процентами, однак своїх зобов`язань не виконав.

В подальшому первісний кредитор відступив право вимоги за цим договором на підставі договорів факторингу та позивач набув статусу нового кредитора, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, а також витрати на правову допомогу в сумі 7000 грн та сплачений при поданні позову судовий збір.

Ухвалою суду від 03.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.

Відзиву на позов або будь-яких заперечень щодо змісту і вимог позовної заяви, а також жодних заяв чи клопотань щодо розгляду справи, відповідачем не подано.

Повідомлення про розгляд справи здійснювалися як рекомендованим листом за місцем реєстрації відповідача так і через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Крім того, вказана інформація була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.

Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Правова позиція Європейського суду з прав людини виходить із принципу належної процесуальної обачності (due diligence): сторона, яка знає або повинна знати про існування судового провадження відносно неї, зобов`язана виявляти розумну уважність до його перебігу та вживати заходів для участі в ньому.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить такого висновку.

Відповідно до ст.ст.3, 626-628 ЦК України договір є домовленістю сторін, які є вільними в його укладенні та визначенні умов.

За змістом ст.ст.1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором фінансова установа надає позичальнику кредит на визначених договором умовах, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у встановлені строки.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи встановлено, що 12.07.2024 між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №169925524, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 6200 грн строком на 5 років.

На момент укладення договору та отримання першого траншу базова процентна ставка становила 1,5% на день від суми залишку кредиту.

Договір підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором CJQY-9475, чим він підтвердив ознайомлення з його умовами та згоду з ними.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту в електронній формі і, за умови підписання у порядку, визначеному законом, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст.3,12).

Використання одноразового ідентифікатора прирівнює електронний договір до письмового. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Згідно зі ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Після укладення договору 12.07.2024 на платіжну картку відповідача №4149-49XX-XXXX-4971 було перераховано кредитні кошти в сумі 6200 грн, що підтверджується платіжним документом про їх перерахування за договором №169925524 від 12.07.2024 та випискою за картковим рахунком відповідача, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанова Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).

Отже, виписка є належним доказом щодо заборгованості відповідача за кредитом.

Підстав вважати, що кошти отримано сторонньою особою внаслідок шахрайський дій, а персональні дані відповідача ОСОБА_1 у ІТС кредитора були введені не ним особисто, матеріали справи не містять.

Із вищенаведеного вбачається, що позивачем надано суду належні та допустимі докази укладення між ТОВ «Манівео» та відповідачем ОСОБА_1 договору кредиту та отриманням останнім грошових коштів.

За змістом ст.ст.634, 638 ЦК України кредитний договір може бути укладений як договір приєднання шляхом приєднання позичальника до визначених кредитодавцем умов, а договір є укладеним у разі досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов.

Укладення кредитних договорів в електронній формі відповідає вимогам законодавства України, а зобов`язання за таким договором є обов`язковими для виконання сторонами.

Отже, між сторонами спірного договору правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами ОСОБА_1 ознайомився, погодився та не сприймав їх, як невигідні для себе.

Договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Під час його укладення сторони погодили істотні умови договору, у зв`язку з чим між ними виникли відповідні цивільні права та обов`язки. Укладення такого договору передбачало проходження відповідачем процедури електронної ідентифікації, зокрема отримання повідомлення на адресу електронної пошти та/або засобами мобільного зв`язку, а також використання даних для входу до особистого кабінету. Без вчинення таких дій укладення договору було б неможливим.

Матеріалами справи підтверджується, що до укладення договору відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, порядком погашення кредиту, розміром і порядком нарахування процентів та орієнтовною загальною вартістю кредиту. Відповідач самостійно обрав запропонований ТОВ «Манівео» кредитний продукт, акцептував його умови та отримав кредитні кошти, що свідчить про укладення договору внаслідок його вільного волевиявлення.

Матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «Манівео» діяло недобросовісно, ввело відповідача в оману або спонукало його до укладення договору на явно невигідних умовах.

Відповідач не надав належних і допустимих доказів на спростування правомірності укладеного договору, не заперечив правильності розрахунку заборгованості, не подав власного розрахунку та не навів обставин, які б ставили під сумнів розрахунок позивача.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Отже, погоджені сторонами умови укладеного договору підлягають виконанню.

Однак у встановлені договором строки відповідач кредитні кошти не повернув.

Згідно зі ст.ст.12, 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, належними та допустимими доказами, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).

28.11.2018 між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого передбачено відступлення прав вимоги, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому та будуть визначені у відповідних реєстрах прав вимоги, які є невід`ємною частиною договору.

10.09.2024 сторони підписали реєстр прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №169925524 від 12.07.2024 на загальну суму 14880 грн, з яких 6200 грн заборгованість за кредитом, 5580 грн за процентами та 3100 грн інші нарахування.

Таким чином, відступлення права вимоги за кредитним договором відповідача відбулося не на момент укладення договору факторингу, а після включення відповідної вимоги до реєстру прав вимоги від 10.09.2024.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань 05.12.2024 ТОВ «Таліон Плюс» достроково припинило дію договору кредитної лінії №169925524, направивши відповідачу відповідне повідомлення.

Оскільки на момент переходу права вимоги строк кредитування не закінчився, за період із 10.09.2024 по 04.12.2024 ТОВ «Таліон Плюс» нарахувало проценти за користування кредитом за ставкою 1,5 % на день. Станом на 28.05.2025 заборгованість за договором становила 22785 грн, з яких 6200 грн заборгованість за кредитом, 13485 грн за процентами та 3100 грн неустойка.

28.05.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №28/0525-01, за умовами якого право вимоги за відповідними кредитними договорами передавалося фактору згідно з реєстрами прав вимоги.

У подальшому, 16.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Ейс» укладено договір факторингу №16/07/25-Е, за яким ТОВ «Онлайн Фінанс» зобов`язалося відступити позивачу права вимоги до боржників, визначених у відповідному реєстрі.

Згідно з реєстрами прав вимоги (боржників), до ТОВ «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №169925524 на загальну суму 22785 грн, з яких 6200 грн заборгованість за кредитом, 13485 грн за процентами та 3100 грн неустойка.

Отже, матеріалами справи підтверджується послідовний перехід права вимоги за кредитним договором №169925524 від первісного кредитора до позивача.

У зазначених договорах факторингу сторони погодили, що перехід прав вимоги відбувається з моменту підписання відповідних реєстрів прав вимоги (реєстрів боржників).

На час підписання таких реєстрів право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №169925524 було дійсним та включеним до переліку вимог, що підлягали відступленню.

Отже, внаслідок послідовного відступлення права вимоги від ТОВ «Манівео» до ТОВ «Таліон Плюс», надалі до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а від нього до ТОВ «Ейс», позивач набув статусу нового кредитора за кредитним договором №169925524 та право вимоги до відповідача за цим договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). За правилами ст.ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 22785 грн, з яких 6200 грн заборгованість за кредитом, 13485 грн за процентами та 3100 грн неустойка.

Проценти позивачем нараховано за передбаченою договором ставкою 1,5% на день від суми залишку кредиту. Водночас такий розрахунок у частині процентів не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

24.12.2023 набрав чинності Закон України від 22.11.2023 №3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч.5, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово було встановлено вищі граничні розміри денної процентної ставки: протягом перших 120 днів із дня набрання чинності Законом №3498-IX – 2,5 %, протягом наступних 120 днів – 1,5 %.

Однак спірний кредитний договір укладено 12.07.2024, тобто після набрання чинності зазначеними змінами. Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», яка обмежує максимальний розмір денної процентної ставки одним відсотком.

Отже, нараховані позивачем проценти підлягають перерахунку виходячи зі ставки 1% на день.

За період із 12.07.2024 по 04.12.2024, що становить 145 днів, розмір процентів складає 8990 грн: 6200 грн ? 1 % ? 145 днів = 8990 грн.

Вимоги про стягнення неустойки в розмірі 3100 грн позивач у цій справі не заявляє.

Таким чином, суд вважає доведеною заборгованість відповідача перед позивачем у загальному розмірі 15190 грн, з яких 6200 грн заборгованість за кредитом та 8990 грн проценти за користування кредитом.

Отже, наданими позивачем доказами підтверджено наявність у нього права вимоги до відповідача та існування заборгованості за кредитним договором, однак у меншому розмірі, ніж заявлено у позові.

Оскільки відповідач належним чином не виконав зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, унаслідок чого заборгованість за договором залишилася непогашеною, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У силу приписів ст.141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,4 грн. Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, тому пропорційно задоволених вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 2055 грн.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн, на підтвердження чого надано договір про надання правничої допомоги, документи, що підтверджують повноваження адвоката, а також документи щодо обсягу наданих послуг та їх вартості.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, витраченим часом та значенням справи для сторони і ціною позову. Суд враховує, що предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, а дана категорія справ є типовою та не потребує значного обсягу юридичної і технічної роботи. З огляду на принципи співмірності, розумності та необхідності судових витрат, заявлений розмір витрат є завищеним.

Відтак суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн, що буде відповідати принципу співмірності, виваженості та розумності.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ),

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ: 42986956 Рахунок: НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк», ЄДРПОУ банку 21133352, МФО: 322001)

заборгованість за кредитним договором №169925524 від 12.07.2024 у розмірі 15190 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2055 грн і 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.?

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуюча суддя О. О. Літвин