Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №285/4075/25 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер № 285/4075/25

Провадження № 1-кп/0285/289/26

29 вересня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді…………........ ОСОБА_1 ,

секретаря…………..............…... ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора……………………... ОСОБА_3 ,

обвинуваченої... ........................ ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.07.2025 за №12025065530000199,

в межах якого висунуте обвинувачення громадянці України:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки, зареєстрованої та яка проживає в АДРЕСА_1 ,

не працює,

раніше судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.389 ККУ, –

ВСТАНОВИВ:

Вироком Новоград-Волинського (теперішня назва Звягельського) міськрайонного суду Житомирської області №285/5072/24 від 02.10.2024 (далі по тексту – Вирок) ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, та призначено покарання у виді 2 років пробаційного нагляду.

Згідно п.п.1, 2, 3 ч.2, п.3 ч.3 ст.59-1 КК України на засуджену ОСОБА_4 покладено обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти його про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без його погодження та працевлаштуватися.

08.11.2024 засуджену ОСОБА_4 на підставі Вироку, який набрав законної сили 04.11.2024, поставлено на облік у Звягельському районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» у Житомирській області (далі по тексту – орган пробації) та у той самий день нею розпочато відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

03.12.2024 ОСОБА_4 прибула до органу пробації, де була ознайомлена з порядком і умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду та з покладеними на неї обов`язками згідно вироку суду та законодавства України, а також про кримінальну відповідальність за ухилення від його відбування.

Також ОСОБА_4 роз`яснено, що відповідно до ст.49-3 КВК України ухиленням від відбування покарання у виді пробаційного нагляду є систематичне невиконання засудженим покладених на нього обов`язків, або вчинення адміністративних правопорушень, зникнення з місця проживання, створення умисних перешкод для функціонування електронного засобу контролю та нагляду.

Окрім того, ОСОБА_4 роз`яснено, що систематичним вважається невиконання без поважних причин три і більше разів обов`язків, передбачених ст.49-1 КВК України, покладених на особу рішенням суду, або вчинення трьох і більше адміністративних правопорушень.

Цього ж дня, у відповідності до Вироку провідним інспектором органу пробації засудженій ОСОБА_4 призначено днем явки на реєстрацію третю середу кожного місяця.

Однак, ОСОБА_4 , будучи ознайомленою під особистий підпис про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, свідомо ігноруючи покладені на неї обов`язки, без поважних причин, умисно, з метою ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, в період з 03.12.2024 по 05.07.2025 систематично не виконує покладений на неї Вироком обов`язок, визначений п.3 ч.3 ст.59-1 КК України: працевлаштуватися.

Так, 03.12.2024, перебуваючи в органі пробації, ОСОБА_4 отримала направлення до Звягельської філії Житомирської обласного центру зайнятості (далі по тексту – центр зайнятості) для сприяння у працевлаштуванні з метою виконання обов`язку працевлаштуватися у строк до 12.12.2024.

Однак, ОСОБА_4 , будучи ознайомленою з порядком та умовами відбування покарання, порушуючи порядок відбування покарання у виді пробаційного нагляду, маючи кримінально протиправний умисел на ухилення від відбування встановленого судом покарання, достовірно знаючи про необхідність його відбування і будучи ознайомленою про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, не маючи поважних причин, умисно не працевлаштувалася згідно визначеного у розписці про отримання направлення до центру зайнятості строку, тобто до 12.12.2024.

Далі, 18.12.2024 ОСОБА_4 , перебуваючи в органі пробації, повторно отримала направлення до центру зайнятості для сприяння у працевлаштуванні з метою виконання обов`язку працевлаштуватися у строк до 27.12.2024. Втім, ОСОБА_4 , будучи ознайомленою з порядком та умовами відбування покарання, порушуючи порядок відбування покарання у виді пробаційного нагляду, маючи кримінально протиправний умисел на ухилення від відбування встановленого судом покарання, достовірно знаючи про необхідність його відбування і будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, не маючи поважних причин, умисно, повторно не працевлаштувалася згідно визначеного у розписці про отримання направлення до центру зайнятості строку, тобто до 27.12.2024.

В подальшому, 27.03.2025 ОСОБА_4 перебуваючи в органі пробації, втретє отримала направлення до центру зайнятості для сприяння у працевлаштуванні з метою виконання обов`язку працевлаштуватися у строк до 07.04.2025. Однак, ОСОБА_4 , будучи ознайомленою з порядком та умовами відбування покарання, порушуючи порядок відбування покарання у виді пробаційного нагляду, маючи кримінально протиправний умисел на ухилення від відбування встановленого судом покарання, достовірно знаючи про необхідність його відбування і будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, не маючи поважних причин, умисно втретє не працевлаштувалася згідно визначеного у розписці про отримання направлення до центру зайнятості строку, тобто до 07.04.2025.

Окрім цього, ОСОБА_4 , будучи ознайомленою під особистий підпис про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, свідомо ігноруючи покладені на неї зобов`язання, без поважних причин, умисно, з метою ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, в період з 15.01.2025 по 18.06.2025 систематично не виконує покладений на неї Вироком обов`язки визначені п.1 ч.2 ст.59-1 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Так, 15.01.2025, 19.02.2025, 19.03.2025, 16.04.2025, 21.05.2025 та 18.06.2025 ОСОБА_4 , будучи ознайомленою з порядком та умовами відбування покарання, порушуючи порядок відбування покарання у виді пробаційного нагляду, маючи кримінально протиправний умисел на ухилення від відбування встановленого судом покарання, достовірно знаючи про необхідність його відбування і будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, діючи умисно, не з`явилася у призначені дні до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації без поважної на те причини.

Обвинувачена, будучи допитаною у судовому засіданні, повністю визнала себе винуватою, дала конкретні та логічні показання щодо висунутого обвинувачення, зміст яких свідчить про усвідомлення нею характеру та правових наслідків інкримінованих їй дій. За такої позиції обвинуваченої щодо визнання винуватості та суті наданих нею показань у суду не виникає сумніву щодо правильного розуміння обвинуваченою змісту обставин обвинувачення, а також щодо добровільності позиції й усвідомлення наслідків розгляду справи за процедурою, передбаченою ч.3 ст.349 КПК.

Показання обвинуваченої відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

Приймаючи до уваги той факт, що обвинувачена в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин та беручи до уваги, що ніким також не оспорено фактичні обставини провадження, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою усіх учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів.

При цьому учасникам судового провадження роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 у справі Девеер проти Бельгії, держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Позиція обвинуваченої ОСОБА_4 щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками, сумнівів у добровільності такої позиції в суду немає.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, суд знаходить доведеною винність ОСОБА_4 та її умисні дії, які виразились в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, суд кваліфікує за ч.3 ст.389 КК України.

Прокурор в судовому засіданні просив призначити обвинуваченій покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. Відповідно до ст.ст.71, 72 КК України до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 02.10.2024 та остаточно призначити покарання 3 роки 1 місяць обмеження волі.

Обставин, які б пом`якшували або обтяжували покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

При обранні виду і міри покарання ОСОБА_4 суд враховує:

ступінь тяжкості вчиненого нею правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, його характер;

вік та дані про особу обвинуваченої, яка має семеро дітей, шестеро з яких неповнолітні і щодо яких вона позбавлена батьківських прав у 2021 році; раніше судима, зокрема 02.10.2024 засуджена Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України до 2 років пробаційного нагляду; вину у скоєному визнала; на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; за місцем проживання характеризується негативно; не працевлаштована;

положення ст.ст.50, 65 КК України, згідно яким особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій мають використовуватися не надмірні, а лише необхідні й зумовлені метою заходи. Виправлення як мета покарання – це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу, це ті певні зміни в особистості винної особи, які утримують її в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору, виправлення обвинуваченого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Резюмуючи викладене, суд погоджується з думкою прокурора щодо виду та строку покарання та призначає обвинуваченій покарання за цим кримінальним проступком у виді обмеження волі на строк 3 роки.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

З урахуванням положень ст.72 КК України до покарання за даним вироком необхідно приєднати невідбуту частину покарання за вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 02.10.2024.

Враховуючи суть кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , а саме: ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, що зокрема полягає у невиконанні нею обов`язків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.2, п.3 ч.3 ст.59-1 КК та відсутність підстав, які б пом`якшували покарання обвинуваченої, підстав для звільнення її від кримінальної відповідальності з випробуванням судом не встановлено.

Саме таке покарання відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сприятиме виправленню винної та попередженню вчинення нею нових злочинів, а також не буде становити «особистого надмірного тягаря для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.

Запобіжний захід не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання.

Процесуальні витрати під час досудового розслідування та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись статтями 368, 371, 374 КПК України, –

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.389 КК України, та призначити їй покарання за цим законом у виді обмеження волі строком 3 (три) роки.

Відповідно до ст.ст.71, 72 КК України до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 02.10.2024 та остаточно призначити покарання 3 (три) роки 1 (місяць) обмеження волі.

Після набрання вироком законної сили ОСОБА_4 затримати та направити для відбування покарання у порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту затримання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, вирок набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги на нього через Звягельський міськрайонний суд до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Головуюча суддя ОСОБА_1