Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №285/3097/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/3097/26

провадження у справі № 2/0285/2191/26

30 вересня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Бізнес Позика» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 21 985,6 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 04.11.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», укладено Договір про надання кредиту №565173-КС-001, за яким Відповідач отримала кредит у розмірі 8 000 грн, але свої зобов`язання за договором не виконала.

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, виникла заборгованість у розмірі 21 985,6 грн, що складається з наступного:

- 7 080 грн - заборгованість за тілом кредиту;

- 10 312 грн - заборгованість за процентами;

- 3 433,60 грн - заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ;

- 1 160 грн - заборгованість за комісією.

Посилаючись на норми ЦК України та умови укладених договорів, Позивач просив стягнути з Відповідача на свою користь зазначену заборгованість.

Представником Відповідача подано відзив, у якому позовні вимоги визнано частково - у межах заборгованості за тілом кредиту. Проти стягнення процентів заперечувала, посилаючись на те, що Відповідач є військовослужбовцем і має право на звільнення від сплати процентів за кредитом згідно положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, зазначає про відсутність законних підстав для нарахування комісії.

Представником Позивача подано відповідь на відзив Відповідача, у якій він посилався на умови укладеного договору, як підставу виникнення цивільних зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів і комісії. Крім того, висловив зауваження щодо доказового значення доданих до відзиву документів про проходження військової служби Відповідачем.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спір розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав Відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Наданими Позивачем доказами підтверджується укладання між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 . Договору про надання кредиту №565173-КС-001 від 04.11.2025.

Умовами зазначеного Договору визначено суму кредиту 8 000 грн, строк кредитування - 24 тижні, процентна ставка 1% на день.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З наданого Позивачем тексту Договору про надання кредиту №565173-КС-001 від 04.11.2025 вбачається, що він підписаний ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора (UA-7924).

Згідно умов договору позичальником фактично отримано кошти в сумі 8 000 грн, зарахування яких на картковий рахунок Відповідача підтверджується інформацією ТОВ «ПрофітГід» від 04.11.2025 та випискою за банківським рахунком АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 14.06.2026.

Факт укладання договору та отримання коштів визнано представником Відповідача у відзиві на позовну заяву.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що наданими доказами підтверджується виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

З наданого Позивачем розрахунку вбачається, що за кредитом нараховано заборгованість у розмірі 21 985,6 грн, з яких:

- 7 080 грн - заборгованість за тілом кредиту;

- 10 312 грн - заборгованість за процентами;

- 3 433,60 грн - заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ;

- 1 160 грн - заборгованість за комісією.

Перевіривши наданий розрахунок заборгованості Відповідача, Суд дійшов висновку, що її розмір є завищеним.

Так, сума заборгованості за тілом кредиту 7 080 грн та за процентами в сумі 10 312 грн відповідає умовам договору та розміру отриманих Відповідачем коштів.

У зв`язку з вищевикладеним, Суд визнає обґрунтованими вимоги Позивача у частині стягнення заборгованості у сумі 17 392 грн, що складається з тіла кредиту 7 080 грн та процентів 10 312 грн.

Посилання представника Відповідача на звільнення ОСОБА_1 від сплати процентів на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Суд визнає необґрунтованими.

Чинна на час виникнення спірних правовідносин редакція ч. 15 ст. 14 вищезазначеного Закону передбачала наступні пільги та умови їх надання:

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

З доданої до відзиву на позовну заяву довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 26.05.2026 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом.

Разом з тим, надана суду копія аркушу №4 військового квитка містить запис про те, що ОСОБА_1 14.08.2015 прийнята за контрактом до військової частини НОМЕР_2 .

Оскільки Відповідач проходить військову службу за контрактом, передбачені ч. 15 ст. 14 вищезазначеного Закону пільги можуть бути поширені на неї лише у випадку дотримання спеціальних умов, прямо наведених у тексті зазначеної норми.

Надані стороною Відповідача документи не містять інформації про безпосередню участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.

Посилання представника Відповідача на те, що в момент укладання кредитного договору Позивачу було повідомлено про проходження ОСОБА_1 військової служби та наявність у неї права на звільнення від сплати процентів за кредитом, також не підтверджено будь-якими доказами.

Відповідач добровільно звернулась до ТОВ «Бізнес Позика» з заявою про надання кредиту на умовах, що передбачали сплату процентів.

З наданих Позивачем доказів вбачається, що ОСОБА_1 ініціювала виникнення саме кредитних правовідносин, а не надання їй благодійної допомоги.

Після укладання кредитного договору Відповідач не зверталась до позикодавця з вимогами щодо перегляду умов такого договору.

Статтею 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства зокрема є: свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згода Відповідача з умовами кредитного договору, що не передбачали реалізацію пільг, установлених ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на думку Суду, є волевиявленням особи щодо прийняття певних зобов`язань.

Враховуючи законодавчо закріплену свободу договору, та обов`язковість виконання взятих на себе цивільно-правових зобов`язань, Суд дійшов висновку, що заявлена Відповідачем позиція щодо відмови від виконання взятих на себе зобов`язань під приводом реалізації пільг є порушенням засад добросовісності виконання взятих на себе зобов`язань. Якщо право на такі пільги існувало на момент виникнення договірних правовідносин, але не було заявлено контрагенту, Відповідач фактично відмовилась від реалізації цього права і вимога застосування відповідної пільги після виникнення заборгованості очевидно порушує засади розумності та справедливості.

На підставі вищевикладеного, Суд стягує з Відповідача на користь Позивача заборгованість за Договором про надання кредиту №565173-КС-001 від 04.11.2025 у сумі 17392 грн, що складається з тіла кредиту 7 080 грн та процентів 10 312 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості Суд відмовляє, з наступних підстав.

Нарахування процентів річних в сумі 3 433,60 грн на підставі ст. 625 ЦК України Суд визнає необґрунтованим, з огляду на зміст п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан, дію якого продовжено і він триває до теперішнього часу.

Позивачем у даній справі не надано розрахунку комісії, що має включати вартість додаткових послуг, перелік та докази їх надання Відповідачу.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи. Виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника (крім процентів). Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

За таких обставин, умови кредитного договору щодо встановлення плати за послуги з надання кредиту і відповідно сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту та «обслуговування заборгованості» є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави визнати Відповідача боржником за цими платежами, що свідчить про безпідставність їх включення до розрахунку заборгованості.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Згідно платіжної інструкції №14775 від 15.05.2026 Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України Суд стягує з Відповідача на користь Позивача відшкодування витрат зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених вимог - у сумі 2106,13 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12,13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за Договором про надання кредиту №565173-КС-001 від 04.11.2025 в сумі 17 392 гривень.

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239) відшкодування судових витрат у сумі 2 106 гривень 13 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії рішення.

Суддя А.В. Помогаєв