Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №283/1636/25 — Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/1636/25

Провадження №1-кп/283/93/2026

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Малині кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Борівці Чернівецької області, громадянина України, українця, із середньою освітою, не працюючого, неодруженого, утриманців не має, не інваліда, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , постійного місця проживання не має, раніше судимого, останній раз вироком Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді 7 років 3 місяців позбавлення волі, строк відбування якого обраховується з 22 квітня 2025 року, на даний час відбуває покарання за цим вироком,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 18 квітня 2025 року близько 18 години 00 хвилин, перебуваючи поблизу магазину, розташованого за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с. Пристанційне, вул. Залізнична, 7, в умовах воєнного стану, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи їх наслідки, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав велосипед марки «Formula» оранжевого кольору, який належав потерпілому ОСОБА_4 та знаходився біля стіни вказаного магазину.

Після цього ОСОБА_6 з місця події зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 6555 грн 26 коп.

Кримінальне правопорушення вчинено в умовах воєнного стану, введеного в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, дію якого на час вчинення кримінального правопорушення було продовжено у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, та показав, що дійсно 18 квітня 2025 року викрав велосипед потерпілого, після чого розпорядився ним на власний розсуд.

Потерпілий ОСОБА_4 підтвердив факт викрадення належного йому велосипеда та заподіяння йому матеріальної шкоди. Щодо призначення покарання поклався на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_5 просив при призначенні покарання застосувати до ОСОБА_6 положення ст. 69 КК України та призначити йому більш м`яке покарання, ніж передбачене законом. Обґрунтовуючи своє клопотання, захисник посилався, зокрема, на те, що ОСОБА_6 не знав про те, що потерпілий є особою з інвалідністю, а тому, на думку сторони захисту, вказана обставина не повинна враховуватися при призначенні покарання як обставина, що його обтяжує.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину повністю, не оспорював фактичних обставин кримінального правопорушення, а інші учасники судового провадження не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Суд роз`яснив учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, а його дії правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, є тяжким злочином. Санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.

Суд не визнає обставиною, яка обтяжує покарання, передбачену п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України, а саме вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю, з наступних підстав.

Вчинення злочину щодо особи з інвалідністю належить до обставин, які характеризують підвищену небезпеку самого діяння та особи винного. Щоб ця обставина була врахована як обтяжуюча, психічне ставлення винного (умисел) обов`язково має охоплювати обізнаність про такий стан потерпілого. Якщо обвинувачений не усвідомлював (і за обставинами справи не міг усвідомлювати), що перед ним особа з інвалідністю, у його діях відсутній умисел на вчинення злочину щодо вразливої верстви населення.

Судом встановлено, що потерпілий не має очевидних зовнішніх ознак інвалідності, тому, очевидно, що обвинувачений у момент вчинення кримінального правопорушення не знав про інвалідність потерпілого, враховуючи, що до вчинення злочину потерпілий та обвинувачений не були знайомі.

При призначенні покарання суд також враховує дані про особу обвинуваченого.

ОСОБА_6 є молодою особою, має середню освіту, не працює, неодружений, утриманців не має, постійного місця проживання не має, раніше судимий.

Вироком Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді 7 років 3 місяців позбавлення волі.

Вказаним вироком визначено: «Строк відбування покарання ОСОБА_6 обраховувати з 22 квітня 2025 року».

Вказаний вирок набрав законної сили 04 листопада 2025 року. На даний час ОСОБА_6 відбуває покарання за цим вироком.

При визначенні виду та розміру покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, корисливий мотив, розмір заподіяної потерпілому матеріальної шкоди, яка не відшкодована, дані про особу обвинуваченого, його попередню судимість.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що покарання у виді позбавлення волі є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_6 раніше засуджений за умисне кримінальне правопорушення до реального покарання у виді позбавлення волі та на час розгляду даного кримінального провадження відбуває покарання за попереднім вироком.

За таких обставин суд не знаходить правових підстав для застосування ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_6 покарання нижче від найнижчої межі санкції ч. 4 ст. 185 КК України.

Враховуючи наведене, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі, тобто в межах санкції закону.

Підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України суд не вбачає.

Оскільки кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_6 підлягає засудженню цим вироком, вчинене ним 18 квітня 2025 року, тобто до постановлення вироку Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року, остаточне покарання підлягає визначенню за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими частинами першою – третьою цієї статті, покарання призначається і в тому випадку, коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У такому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд призначає ОСОБА_6 за даним вироком покарання у виді 5 років позбавлення волі та, застосовуючи ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням, призначеним вироком Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року, приєднує частину покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Отже, остаточне покарання ОСОБА_6 за сукупністю кримінальних правопорушень слід визначити у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі.

При цьому у строк остаточного покарання необхідно зарахувати покарання, відбуте ОСОБА_6 за вироком Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року, строк відбування якого відповідно до цього вироку обраховується з 22 квітня 2025 року, за правилами ч. 4 ст. 70 та ст. 72 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Два оптичні диски із відеозаписами слідчих експериментів за участю потерпілого та обвинуваченого, які долучені до матеріалів кримінального провадження, слід залишити при матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 не обирався, оскільки він на даний час відбуває покарання за вироком Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати покарання, призначене вироком Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року, та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

У строк остаточного покарання зарахувати покарання, відбуте ОСОБА_6 за вироком Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року, строк відбування якого обраховується з 22 квітня 2025 року, відповідно до ч. 4 ст. 70 та ст. 72 КК України.

Два оптичні диски із відеозаписами слідчих експериментів за участю потерпілого та обвинуваченого, які долучені до матеріалів кримінального провадження, залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1