Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №161/10547/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10547/26

Провадження № 2/161/5644/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Пахолюка А.М.,

при секретарі – Корнійчук А.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Департаменту соціальної політики Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих бюджетних коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Департамент соціальної політики Луцької міської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих бюджетних коштів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку при виконавчому комітеті Луцької міської ради на підставі рішень виконавчого комітету від 01.02.2007 року № 56-1 та від 23.03.2016 року № 173-1 разом із членами своєї сім`ї: дружиною ОСОБА_2 , сином ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та дочкою ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), як особа, що потребує поліпшення житлових умов.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 23.05.2019 року відповідач набув право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 - загальною площею 83,7 кв.м., житловою площею - 46,8 кв. м., на підставі рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 10.04.2019 року.

Вказує, що 30.03.2019 року дружина відповідача ОСОБА_2 набула право власності на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 - загальна площа квартири 22,47 кв. м., житлова площа частки - 12,9 кв. м.

Станом на 01.01.2020 (та на момент звернення Відповідача 07.10.2020) забезпеченість житловою площею сім`ї з чотирьох осіб складала: 46,8 кв. м (житлова площа будинку) + 12,9 кв. м (житлова площа частки квартири) = 59,7 кв. м; 59,7 кв. м + 4 особи = 14,925 кв. м на одну особу. Зазначений показник перевищує встановлену статтею 47 Житлового кодексу Української РСР норму жилої площі - 13,65 кв. м на одну особу.

При цьому відповідно до вимог житлового законодавства при визначенні забезпеченості житловою площею враховується житлова площа всіх приміщень, що перебувають у власності членів сім`ї, незалежно від їх місцезнаходження, а також частки у праві власності.

Відповідно до ст. 40 ЖК УРСР та п. 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, громадяни підлягають зняттю з квартирного обліку у разі поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення. Зняття з обліку відбувається внаслідок самого факту поліпшення житлових умов і не залежить від додаткових дій органу обліку.

Таким чином, зазначає, що з 23.05.2019 року відповідач втратив право перебувати на квартирному обліку, а його подальша участь у Програмі не відповідала встановленим вимогам.

15.01.2020 року, тобто через 8 місяців після набуття у власність, відповідач відчужив вищевказаний житловий будинок за договором купівлі-продажу № 13, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

07.10.2020 Відповідач звернувся через ЦНАП Луцької міської ради із заявою про надання фінансової підтримки в рамках Програми для укладення договору купівлі-продажу квартири з ПАТ «Луцький домобудівельний комбінат».

За результатами розгляду протоколом засідання комісії від 18.11.2020 № 5 та рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 24.11.2020 № 659-1 відповідачу було визначено розмір співфінансування, і 09.12.2020 позивач перерахував відповідачу кошти у сумі 499 961,70 грн.

На підставі основного договору купівлі-продажу майнових прав № 5/5 відповідач придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (загальна площа 69,7 кв. м, житлова - 30,3 кв. м.) вартістю 1 186 600,00 грн. Право власності зареєстровано 04.03.2024.

Зазначає, що відчуження будинку через відносно короткий період після його набуття, з подальшим зверненням за бюджетною виплатою вже у жовтні 2020 року, свідчить про послідовність дій відповідача, які об`єктивно призвели до створення формальних підстав для отримання коштів з місцевого бюджету. За таких обставин відчуження житла підпадає під ознаки штучного погіршення житлових умов у розумінні статті 35 ЖК УРСР та пункту 17 Правил обліку № 470.

Водночас, відповідач не повідомив про ці обставини ні орган обліку, ні Комісію. Відповідно до пункту 2.4 Положення про Комісію (затвердженого рішенням виконавчого комітету від 18.09.2019 № 558-1), Комісія наділена повноваженнями виключно щодо визначення нормативної площі житла та розміру співфінансування і не здійснювала самостійної перевірки майнового стану заявників через Державний реєстр речових прав, оскільки така перевірка не була передбачена встановленою процедурою розгляду заяв.

Рішення про виплату коштів було прийнято на підставі неповних відомостей.

Таким чином, відповідач достовірно знав про обставини, що виключають його право на участь у Програмі, був зобов`язаний повідомити про них уповноважені органи, однак не зробив цього, у результаті чого безпідставно отримав бюджетні кошти.

За результатами ревізії Західного офісу Держаудитслужби встановлено, що відповідач не відповідав критеріям учасника Програми. Виплата коштів кваліфікована як «зайва», що призвела до матеріальних збитків місцевого бюджету на суму 499 961,70 грн.

На виконання акта ревізії Держаудитслужба видала обов`язкову вимогу від 06.04.2026 року № 131307-14/2529-2026 щодо вжиття претензійно-позовних заходів до відповідача. На виконання вимоги Держаудитслужби позивач надіслав відповідачу претензію від 15.04.2026 року № 33.9-7/1530/2026 (відправлено 21.04.2026) з вимогою добровільно повернути кошти у сумі 499 961,70 гри у строк до 30 квітня 2026 року.

Станом на дату подання цієї позовної заяви кошти не повернуто. Спір в досудовому порядку не врегульовано. У відповіді на претензію, отриманій від адвоката відповідача, останній фактично не заперечує факту отримання коштів, проте вважає вимогу безпідставною, посилаючись на формальне включення його до Програми рішенням виконавчого комітету.

Таким чином, сам факт існування рішення виконавчого комітету не легалізує набуття коштів особою, яка об`єктивно не відповідала критеріям Програми. Формальна наявність адміністративного акта не може створювати право на збереження бюджетних коштів за відсутності передбачених Порядком матеріально-правових підстав для їх отримання.

Бюджетні кошти мають цільовий характер, а тому їх отримання особою, яка об`єктивно не відповідала умовам Програми, порушує принципи законності, справедливості та ефективного використання кошгів місцевого бюджету.

Відтак, відповідач, будучи безпосереднім учасником правочинів щодо набуття (23.05.2019) та відчуження (15.01.2020) житлового будинку, достовірно знав про обставини, які виключали його право на участь у Програмі, однак умисно не повідомив про них уповноважені органи.

Таким чином, сам факт існування рішення виконавчого комітету не легалізує набуття коштів особою, яка об`єктивно не відповідала критеріям Програми. Формальна наявність адміністративного акта не може створювати право на збереження бюджетних коштів за відсутності передбачених Порядком матеріально-правових підстав для їх отримання.

На підставі наведеного, просить суд, стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту соціальної політики Луцької міської ради безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 499 961,70 грн. та 3328,00 грн. судового збору.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі та розпочато підготовче провадження у справі.

Ухвалою суду від 07 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що заперечує проти даного позову та вважає його безпідставним. Вказує, що 10.08.2018 року ОСОБА_1 через ЦНАП Луцької міської ради дійсно звертався з заявою про його участь у Програмі забезпечення житлом на умовах співфінансування учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, бійців-добровольців, а також членів сімей загиблих (померлих), зниклих безвісти на 2017-2019 роки, затверджена рішенням Луцької міської ради від 25.07.2018 №44/29. Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 05.09.2018 року № 557-1 ОСОБА_1 було включено до Програми з урахуванням його перебування на квартирному обліку з 09.03.2016 року. Відтак, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 05.09.2018р №557-1 ОСОБА_1 було включено на законних підставах, зокрема у відповідності до рішення, яке не було скасоване та яке в подальшому (на момент надання співфінансування) було чинним. При цьому, відповідно до умов Програми, в ОСОБА_1 не виникало обов`язку повідомляти про зміни в його фінансово-матеріальному забезпеченні, а відомості щодо отримання у спадщину будинку, який також був непридатним для проживання – були у відкритому доступі. Жодних дій, направлених на приховання фактів, зазначених в позовній заяві – ОСОБА_1 не вчиняв. Більше того, перед проведенням співфінансування, він усно повідомляв працівника Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про успадкування ним будинку, що належав його прабабусі, як і повідомляв про його відчуження 15.01.2020 р. При цьому, позивач у своїй позовній заяві не надає докази того, що “поліпшення житлови умов” мало місце, оскільки не доводить, що прийняте у спадок майно було придатним для проживання в момент його прийняття у спадщину ОСОБА_1 . Вказує, що після смерті прабабусі в 2004 році у відповідному будинку ніхто не проживав, будинок був фактично в аварійному стані, проживати ОСОБА_1 разом зі своєю сім`єю не міг через відсутність умов для проживання в цьому будинку та відсутності коштів на приведення будівельних та санітарних умов до стану придатності для проживання в ньому. Просить відмовити у задоволенні позову Департаменту, та у разі задоволення просить застосувати строк позовної давності відносно звернення позивача до суду.

19.06.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій наведено доводи на спростування аргументів відзиву.

30.06.2026 року представник відповідача подав до суду заперечення, в якому заперечив щодо доводів, викладених у відповіді на відзив.

Представник позивача до судового засідання подала суду заяву про слухання справи у її відсутності, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача до початку судового засідання також подав заяву про розгляд справи без його участі, просить відмовити у задоволенні позову.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін по наявним матеріалам справи.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що рішенням Луцької міської ради від 25.07.2018 № 44/29 (зі змінами) затверджено Програму забезпечення житлом на умовах співфінансування учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, бійців-добровольців, а також членів сімей загиблих (померлих), зниклих безвісти на 2017-2019 роки (термін дії продовжено на 2020-2022 роки).

Порядок фінансування Програми затверджено рішенням Луцької міської ради від 25.07.2018 № 44/31 (зі змінами) (далі - Порядок). Обов`язковою умовою участі у Програмі є перебування заявника на квартирному обліку в м. Луцьку як такого, що потребує поліпшення житлових умов, відповідно до норм Житлового кодексу Української РСР (а.с.35-56).

Згідно з довідкою, виданою відділом з обліку та розподілу житла департаменту житлово-комунального господарства від 02.11.2020 № П 83010 203, відповідач перебував на квартирному обліку при виконавчому комітеті Луцької міської ради на підставі рішень виконавчого комітету від 01.02.2007 № 56-1 та від 23.03.2016 № 173-1 разом із членами своєї сім`ї: дружиною ОСОБА_2 , сином ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та дочкою ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) як особа, що потребує поліпшення житлових умов (а.с.68).

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.12.2025 року, 23.05.2019 року відповідач набув право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 - загальною площею 83,7 кв.м., житловою площею - 46,8 кв. м., на підставі рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 10.04.2019 року в порядку спадкування за заповітом, після чого, 15.01.2020 року, відповідач відчужив вищевказаний житловий будинок (а.с.77).

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.05.2026 року, 30.03.2019 року дружина відповідача ОСОБА_2 набула право власності на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 - загальна площа квартири 22,47 кв. м., житлова площа частки - 12,9 кв. м. (а.с.80-82).

07.10.2020 року відповідач звернувся до Луцької міської ради із заявою про надання фінансової підтримки в рамках Програми для укладення договору купівлі-продажу квартири з ПАТ «Луцький домобудівельний комбінат» (а.с.67).

За результатами розгляду протоколом засідання комісії від 18.11.2020 № 5 та рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 24.11.2020 № 659-1 відповідачу було визначено розмір співфінансування 499 961,70 грн., і 09.12.2020 позивач перерахував відповідачу кошти у визначеній сумі (а.с.69-73).

На підставі основного договору купівлі-продажу майнових прав № 5/5 відповідач придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (загальна площа 69,7 кв. м, житлова - 30,3 кв. м.) вартістю 1 186 600,00 грн. Право власності зареєстровано 04.03.2024. (а.с.74-75,93-101).

Позивач у позові вказує, що станом на 01.01.2020 року забезпеченість житловою площею сім`ї з чотирьох осіб складала: 46,8 кв. м (житлова площа будинку) + 12,9 кв. м (житлова площа частки квартири) = 59,7 кв. м; 59,7 кв. м + 4 особи = 14,925 кв. м на одну особу. Зазначає, що цей показник перевищує встановлену статтею 47 Житлового кодексу Української РСР норму жилої площі - 13,65 кв. м на одну особу. Таким чином, вважає, що з 23.05.2019 року відповідач втратив право перебувати на квартирному обліку, а його подальша участь у Програмі не відповідала встановленим вимогам.

Із витягу з Акта ревізії Держаудитслужби від 27.02.2026 року № 131307-21/7 (далі – Акт ревізії) вбачається, що результатами ревізії Західного офісу Держаудитслужби встановлено, що відповідач не відповідав критеріям учасника Програми, а виплата коштів кваліфікована як «зайва», що призвела до матеріальних збитків місцевого бюджету на суму 499 961,70 грн. (а.с. 16-32).

На виконання Акта ревізії Держаудитслужба видала обов`язкову вимогу від 06.04.2026 року № 131307-14/2529-2026 щодо вжиття претензійно-позовних заходів до відповідача. На виконання вимоги Держаудитслужби позивач надіслав відповідачу претензію від 15.04.2026 року № 33.9-7/1530/2026 (відправлено 21.04.2026) з вимогою добровільно повернути кошти у сумі 499 961,70 гри у строк до 30 квітня 2026 року (а.с.84-89).

У відповіді на претензію від 11.05.2026 року, представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 на момент включення його до Програми було виконано усі умови, на квартирному обліку він перебував (на момент його включення), а тому вважає вимогу Департаменту соціальної політики безпідставною (а.с.90-92).

Оцінюючи доводи сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. При цьому для виникнення обов`язку з повернення безпідставно набутого майна необхідним є встановлення факту його набуття або збереження без достатньої правової підстави.

Як встановлено судом, обов`язковою умовою участі відповідача у Програмі було перебування його на квартирному обліку як особи, яка потребує поліпшення житлових умов.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про надання фінансової підтримки, тобто 07.10.2020 року, він перебував на квартирному обліку, що підтверджується довідкою відділу з обліку та розподілу житла департаменту житлово-комунального господарства від 02.11.2020 № П 83010 203 (а.с.68).

Однак, позивач, обґрунтовуючи безпідставність отримання відповідачем бюджетних коштів, посилається, зокрема, на набуття відповідачем 23 травня 2019 року у власність у порядку спадкування житлового будинку в АДРЕСА_1 , та вважає, що з моменту такого набуття відповідач втратив право перебувати на квартирному обліку у зв`язку з поліпшенням житлових умов.

Проте, суд не погоджується з вищезазначеними доводами позивача, виходячи з наступного.

Так, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23 травня 2019 року відповідач набув право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 83,7 кв.м., житловою площею 46,8 кв.м., на підставі рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 10 квітня 2019 року. Водночас, 15 січня 2020 року зазначений будинок був відчужений відповідачем (а.с.77).

Із відповіді Виконавчого комітету Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області № 206 від 01.07.2026 року вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 згідно погосподарських книг побудований у 1946 році. Станом на 01.01.2004 року в даному будинку була зареєстрована та проживала ОСОБА_5 , по ІНФОРМАЦІЯ_3 (день смерті). Після її смерті до 15.01.2020 року і по даний час в даному будинку ніхто не проживав і не був зареєстрований. Будинок АДРЕСА_1 до газопостачання та водовідведення станом на 15.01.2020 року по даний час не підключений (а.с.159).

Таким чином, саме по собі набуття відповідачем права власності на будинок у порядку спадкування, без встановлення факту його фактичного використання відповідачем та членами його сім`ї для проживання, не дає достатніх підстав для висновку про реальне поліпшення житлових умов відповідача.

У постанові Верховного Суду від 21 січня 2022 року у справі № 127/16861/20 зроблено висновок про те, що прийняття спадщини є складовою здійснення права на спадкування, а отримання житла у спадщину саме по собі не може вважатися свідомим поліпшенням житлових умов. Верховний Суд зазначив, що прийняття спадщини особою, яка перебуває на квартирному обліку для поліпшення житлових умов, з наступним відчуженням успадкованого житла само по собі не обов`язково призводить до виникнення підстав для зняття з квартирного обліку як такої, що поліпшила житлові умови. При цьому суд касаційної інстанції виходив, зокрема, з того, що жодних дій з боку держави, спрямованих на поліпшення житлових умов особи, здійснено не було.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що у даному випадку позивачем не доведено, що внаслідок прийняття відповідачем спадщини, його житлові умови фактично поліпшилися. Наявність у відповідача протягом нетривалого періоду права власності на будинок, у якому він не проживав, не був зареєстрований та який не мав належних умов для проживання, саме по собі не свідчить про відсутність підстав для перебування відповідача на квартирному обліку.

Крім того, на момент звернення відповідача 07 жовтня 2020 року із заявою про надання фінансової підтримки по Програмі, зазначений будинок вже був відчужений майже дев`ять місяців.

Отже, на момент звернення за фінансовою підтримкою відповідач не мав у власності цього будинку, не проживав у ньому та фактично не був ним забезпечений як житлом.

За таких обставин, посилання позивача виключно на факт набуття відповідачем права власності на спадковий будинок не є достатнім для висновку про те, що відповідач на момент отримання фінансової підтримки не відповідав критеріям особи, яка потребує поліпшення житлових умов.

При цьому, висновки зазначеного вище Акту ревізії, на які посилається позивач (а.с.16-32), у даному випадку являються власним тлумаченням норм права та обставин, які в силу вимог ст. 82 ЦПК України не являються преюдиційними для суду.

Окрім того, відповідно до пункту 25 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, підприємства, установи, організації щороку в період з 1 жовтня по 31 грудня проводять перереєстрацію громадян, які перебувають на квартирному обліку, в ході якої перевіряються їх облікові дані. Виявлені зміни вносяться в облікові справи громадян і книгу обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень. Зміни з питань, що належать до компетенції виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів, адміністрації підприємства, установи, організації (органу громадської організації) і профспілкового комітету, провадяться після прийняття рішень цими органами.

Про внесені зміни заінтересованим особам направляється письмове повідомлення, а згідно з пунктом 25-1 інформація про громадян, взятих на квартирний облік, та зміни до неї в установленому законодавством порядку вносяться до Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Отже, саме під час проведення перереєстрації органом квартирного обліку перевіряються облікові дані громадян, що свідчить про безпідставність доводів позивача щодо ненадання відповідачем відомостей про набуття та відчуження ним успадкованого житла.

Таким чином, позивачем не доведено, що умовами Програми, Порядками її фінансування або іншим нормативно-правовим актом, на відповідача було покладено обов`язок самостійно повідомляти орган квартирного обліку чи Комісію про набуття ним у порядку спадкування зазначеного будинку та його подальше відчуження.

Відтак, за відсутності встановленого обов`язку відповідача щодо такого повідомлення та з огляду на покладений на орган квартирного обліку обов`язок перевіряти облікові дані під час перереєстрації громадян, саме по собі неповідомлення відповідачем про зазначені обставини не може свідчити про недобросовісність його поведінки та не є достатньою підставою для висновку про безпідставність отриманої ним фінансової підтримки.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, проаналізувавши зібрані та дослідженні по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 256-268, 1212-1215 Цивільного кодексу України, Постановою Ради Міністрів УРСР № 470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», суд –

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову Департаменту соціальної політики Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих бюджетних коштів.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Департамент соціальної політики Луцької міської ради місцезнаходження: м. Луцьк, пр. Волі, буд.4а, ЄДРПОУ 03191963;

Відповідач – ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 29 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Пахолюк А.М.