Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №158/2170/24 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 158/2170/24

Провадження № 2-др/161/115/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Кихтюка Р.М.,

секретаря – Вегери Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до неї про виділ частки у натурі, припинення права спільної часткової власності та визнання права власності,

в с т а н о в и в :

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 14.07.2026 року частково задоволено вимоги у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки у натурі, припинення права спільної часткової власності та визнання права власності.

27.07.2026 року від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат на правову допомогу та по сплаті судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг, оскільки вказана вимога була заявлена під час судових дебатів, проте не вирішена судом.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Так, рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково:

- виділено ОСОБА_2 в натурі (окремий об`єкт) 38/100 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як окрему квартиру із господарськими будівлями і спорудами, яка складається із наступних приміщень, будівель та споруд: сіни 2-1 площа 8,2 кв. м, кухня 2-2 площа 9,7 кв. м, кімната 2-3 площа 16,0 кв. м, кімната 2-4 площа 11,2 кв. м, загальною площею 45,1 кв. м., житловою площею 27,2 кв. м, як окремий та цілий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна, та частину сараю Б-1, гараж-літня кухня Г-1, огорожа 1, які підлягають державній реєстрації;

- припинено право спільної часткової власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 7000 грн;

- в іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено;

- вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Волинського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 грудня 2024 року залишено без змін.

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 17.09.2025 року рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 05.12.2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 25.02.20255 року скасовано, а справу передано новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.07.2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково:

- виділено ОСОБА_2 в натурі 38/100 частки житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається із наступних приміщень, будівель та споруд: сіни 2-1 площею 8,2 кв.м., кухня 2-2 площею 9,7 кв.м., кімната 2-3 площею 16,0 кв.м., кімната 2-4 площею 11,2 кв.м., загальною площею 45,1 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м. та частину сараю Б-1, гараж-літню кухню Г-1, огорожу 1, які підлягають державній реєстрації;

- виділено ОСОБА_1 62/100 частки житлового будинку, із господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається із наступних приміщень, будівель та споруд : сіни 1-1 площею 6,7 км.м., коридор 1-2 площею 6,6 кв.м., кімната 1-3 площею 20,7 кв.м., кімната 1-4 площею 11,5 кв.м., кімната 1-5 площею 15,7 кв.м., кухня 1-6 площею 9,6 кв.м., загальною площею 70,8 кв.м., житловою площею 47,9 к.в.м., частина сараю Б-1, огорожа 1;

- припинено право спільної часткової власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- в задоволені решті позовних вимог відмовлено.

Однак, вказаним рішенням не вирішено питання про стягнення судових витрат на користь відповідача, які були понесені нею при подачі апеляційної та касаційної скарг, а також витрат на правничу допомогу.

Згідно з п.13 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

У відповідності до ст. 133 ч. 1, 3 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Так, постановою Верховного Суду від 17.09.2025 року скасовані рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 05.12.2024 року та постанова Волинського апеляційного суду від 25.02.2025 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, у вказаній постанові зазначено, що з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Таким чином, при вирішенні Луцьким міськрайонним судом Волинської області вказаної справи слід вирішити питання про стягнення судового збору, сплаченого відповідачем при подачі апеляційної та касаційної скарг.

Як вбачається із матеріалів справи, при подачі апеляційної скарги, ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 1816,80 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.4101324378.1 від 30.12.2024 року (т. 1 а.с. 132).

Крім того, за подачу касаційної скарги відповідачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір в загальному розмірі 15242,48 грн. відповідно до платіжних інструкцій №0.0.4288146651.1 від 04.04.2025 р. (т. 2 а.с. 82) та №0.0.4344037978.1 від 02.05.2025 року (т. 2 а.с. 99).

Отже, зважаючи, що відповідачем понесені судові витрати по сплаті судового збору при подачі апеляційної та касаційної скарг, за результатами яких скасовані оскаржувані рішення, то суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17059,28 грн. сплаченого судового збору.

Щодо понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Як вбачається із договору №48/24 про надання правової допомоги від 23.09.2024 року, розрахунками суми гонорару від 05.12.2024 року, 30.12.2024 року, 04.04.2025 р.. 10.07.2026 року, ОСОБА_1 надавалася професійна правнича допомога у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої визначено в сумі 26000,00 грн. (а.с. ).

Враховуючи, що позивачу було частково відмовлено у задоволенні позовних вимог, то відповідач має право на відшкодування йому позивачем витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ст. 141 ч. 8 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

А тому, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, задоволення позовних вимог, суд прийшов до висновку про задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 15000 грн., які слід стягнути з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 133, 141, 246, 270 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Заяву ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 17059 (сімнадцять тисяч п`ятдесят дев`ять) грн. 28 коп. та з наданням правничої допомоги в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

В задоволенні решти заявлених вимог – відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасниками справи є:

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст додаткового рішення складений 30 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк