Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №931/674/26 — Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/674/26

Провадження № 2/931/538/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 вересня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Масляної С.В.,

за участю: секретаря - Проскуненкової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Локачі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

24 серпня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги мотивує тим, що між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № 261125/1 від 26 листопада 2025 року, згідно з яким ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №2190268 від 27.03.2025 року.

Так, між ТОВ «Селфі кредит», правонаступником якого є ТОВ «Новий Колектор», та ОСОБА_1 27.03.2025 року укладено кредитний договір № 2190268, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 20000 грн, строк, на який надається кредит - 360 календарних днів з дати отримання, проценти - 1% в день, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

ТОВ «Селфі кредит» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 26.11.2025 року в нього утворилась заборгованість у розмірі 72799,99 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту становить 19999,99 грн, за відсотками 42800 грн, штраф - 10000 грн, чим порушуються права та інтереси позивача.

Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача на користь ТОВ "Новий Колектор" заборгованість за кредитним договором № 2190268 від 27.03.2025 року у розмірі 72799,99 грн та судові витрати у розмірі 2662,40 грн судового збору та 234,18 грн витрат, понесених внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 02 вересня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. Одночасно, у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки (а.с. 16). Про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, заяв, відзиву на позов від нього не надійшло.

На підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд постановив ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 27 березня 2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2190268 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort».

Пунктом 1.1. договору передбачено, що на умовах встановлених цим договором, товариство надає споживачу кошти у кредит у національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 20000 грн (п. 1.2. договору).

Строк кредиту - 360 днів (п. 1.3. договору).

Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 1.5. кредитного договору тип процентної ставки - фіксована, п. 1.5.1 стандартна процентна ставка складає 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2333,95% річних (п. 1.9.1 договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 92000 грн (п. 1.10.1 договору).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 (п. 2.1. договору)

Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році, тобто метод «факт/факт». (п. 3.1. договору).

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку визначеного в пп. 5.3 договору (розділ 5 договору).

Договір № 2190268 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 27 березня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е989.

Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 2190268 від 27 березня 2025 року ТОВ «Селфі кредит» та відповідач погодили графік платежів, за яким здійснюється періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Паспорт споживчого кредиту містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), він містить відомості про істотні умови кредиту, порядок його повернення, наслідки прострочення та/або невиконання зобов`язань. Сума/ліміт кредиту, строк кредиту, стандартну процентну ставку, знижену процентну ставку паспорт підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором К565 27 березня 2025 року.

Позичальник ОСОБА_1 з яким укладено договір № 2190268 від 27 березня 2025 року ідентифікований ТОВ «Селфі кредит»: одноразовий ідентифікатор: Е989, дата укладення кредитного договору: 27 березня 2025 року, номер телефону НОМЕР_2 .

27 березня 2025 року о 02:45 ТОВ «Селфі кредит» на картку № НОМЕР_3 були перераховані кошти в сумі 20000 грн, що підтверджується повідомленням ТОВ «Пейтек» № 20260318-955 від 18 березня 2026 року.

Згідно з розрахунком, наданим ТОВ «Селфі кредит» станом на 26 листопада 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за договором № 2190268 від 27 березня 2025 року становить 72799,99 грн, з яких: 19999,99 грн - тіло кредиту, 42800 грн - відсотки та 10000 грн - штраф. Крім того, з розрахунку вбачається, що відповідачем в рахунок погашення заборгованості 26.04.2025 року сплачено 6000 грн.

26 листопада 2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу № 261125/1, відповідно до умов якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

Відповідно до реєстру боржників в електронному вигляді до договору факторингу від 26 листопада 2025 року № 261125/1 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2190268 від 27 березня 2025 року складає 72799,99 грн, з яких: 19999,99 грн - тіло кредиту, 42800 грн - відсотки та 10000 грн - штраф.

З метою стягнення коштів за кредитним договором №2190268 від 27 березня 2025 року у примусовому порядку позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідача.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Нормами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

У відповідності до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з положеннями статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розглянувши та оцінивши надані матеріали справи, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу № 261125/1 від 26 листопада 2025 року.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що станом на дату звернення заборгованість по кредиту становить 72799,99 грн, з яких: 19999,99 грн - тіло кредиту, 42800 грн - відсотки та 10000 грн - штраф.

Дослідженими судом доказами підтверджено, що відповідач на підставі укладеного кредитного договору отримав кредит, однак, в обумовлений договором строк його повністю не повернув, а тому позов в частині вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19999,99 грн підлягає до задоволення.

Враховуючи розмір процентної ставки за користування кредитом (п. 1.5.1 кредитного договору) та умови договору вимоги про стягнення заборгованості по нарахованих процентах за користування кредитом також підлягають до задоволення.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 10000 грн заборгованості за штрафами, суд виходить з наступного.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і на даний час.

Відповідно до положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, та те, що заборгованість за штрафами за договором від 27 березня 2025 року нарахована під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З урахуванням вище зазначеного, заборгованість за штрафами нарахована позивачем у розмірі 10000 грн стягненню з відповідача не підлягає.

Таким чином, сума заборгованості за кредитним договором становить 62799,99 грн.

Отже, суд з викладених підстав і мотивів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в загальній сумі 62799,99 грн.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено частково (86%), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2290 грн.

Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати, що пов`язані із надсиланням листом з описом вкладення позовної заяви з додатками у сумі 234,18 грн.

Згідно із частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до квитанції № 2216597 ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» від 20.08.2026 року загальна вартість відправлення ОСОБА_1 становить 234,18 грн

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати на поштове відправлення у розмірі 201 грн.

На підставі ст. ст. 207, 509, 526, 530, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" заборгованість за договором № 2190268 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 27.03.2025 року у розмірі 62799 (шістдесят дві тисячі сімсот дев`яносто дев`ять) гривень 99 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" судовий збір у розмірі 2290 (дві тисячі двісті дев`яносто) гривень та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви з додатками листом з описом вкладення, у розмірі 201 (двісті одна) гривня.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.09.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор", адреса: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601, код ЄДРПОУ 43170298.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Суддя Локачинського районного суду С.В. Масляна