Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №159/4750/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/4750/26

Провадження № 3/159/1909/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Ковель

Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Смалюх Р.Я., розглянувши справу, що надійшла від Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України (РНОКПП: НОМЕР_1 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованого, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 ставиться у провину те, що він 19.07.2026 року близько 22 год. 00 хв. в м. Ковель, по вул. Олени Пчілки, 4, в приміщенні травматичного пункту Ковельської ЦРЛ, вчинив дрібне хуліганство, а саме виразався нецензурною лайкою в адресу лікарів, тим самим порушив громадський порядок, вчинивши тим самим адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Суддя роз`яснив особі яка притягується до адміністративної відповідальності положення ст. 63 Конституції України, права передбачені ст. 268 КУпАП.

Захисник Крупінська Н.Л. подала заперечення у якому звертає увагу на відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим просить закрити провадження на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 ЦПК України.

У судовому засіданні суддя відмовив у задоволенні усного клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи доказів, а саме медичних виписок про стан здоров`я ОСОБА_1 датованих 2025 роком, оскільки вважав, що ці документи не мають доказового значення для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, у судовому засіданні суддя відмовив у задоволенні клопотання захисника про витребування з Ковельського РУП інформації щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зокрема зазначених у відгуку-характеристиці відомостей про притягнення його до адміністративної відповідальності за сімома епізодами (ч. 1 ст. 175-1, ст. 173, ст. 185, ч. 1, 3 ст. 178, ст. 183 КУпАП).

При цьому суд виходив із того, що стороні захисту було відомо про перебування цієї справи про адміністративне правопорушення в провадженні в судді з 24.07.2026, однак до моменту заявлення клопотання адвокатом не вживалося заходів для самостійного отримання зазначеної інформації. Перевірка відповідних відомостей не потребувала значних зусиль, оскільки щодо п`яти із семи зазначених епізодів справи про адміністративні правопорушення розглядаються судом, а відповідні судові рішення є доступними в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Крім того, інформація, яку просить витребувати суд не є доказами в розумінні КУпАП, з яких можна встановити наявність події чи складу адміністративноо правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_1 . Відтак вважав таке клопотання сторони захисту спрямованим на затягування розгляду справи.

Також суд відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про виклик і допит у судовому засіданні як свідка працівника поліції ОСОБА_3 , оскільки у матеріалах справи містяться відеозаписи спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , яким суд самостійно може надати оцінку.

У судовому засіданні суд допитав як свідка потерпілу ОСОБА_4 , яка повідомила, що 19.07.2026 року близько 22:00 години під час її нічного чергування, яке розпочалося о 20:00 год, до травматологічного пункту прибув громадянин ОСОБА_1 , який одразу спровокував конфлікт. ОСОБА_1 у категоричній формі заявив, що напередодні йому було видано «неправильну довідку». На конкретизуючі запитання щодо змісту довідки та суті претензій він не відповідав, висловлювався принизливо та постійно повторював звинувачення. Згідно з журналом реєстрації амбулаторних пацієнтів з`ясувалося, що ОСОБА_1 звертався до закладу з18.07.2026, коли огляд здійснював інший черговий лікар. Зазначила, що ОСОБА_1 поводився агресивно,називав потерпілу «злочиницею» у присутності інших працівників закладу, що також могли чути пацієнти, які перебували в коридорі закладу. На зауваження чергового медбрата припинити образи та висловити медичні скарги ОСОБА_1 відреагував агресивно, почав образливо чіплятися до медбрата, лаявся та пропонував йому «вийти та вирішити питання іншим чином». Після повторного зауваження лікаря ОСОБА_1 перейшов на нецензурну лайку на її адресу, у зв`язку з чим медбрат за дорученням ОСОБА_4 викликав наряд поліції. До прибуття працівників поліції ОСОБА_1 продовжував конфліктувати, принижувати гідність медичного персоналу та вживати нецензурну лайку, припинивши протиправні дії лише після зауваження поліцейських.

Потерпіла вважає, що завдана їй шкода полягає у приниженні її людської та професійної гідності, створенні психологічного тиску та поширенні серед пацієнтів неправдивих висловлювань про вчинення нею злочину. Стосовно цитування конкретних слів нецензурної лайки потерпіла зазначила, що з етичних міркувань не вважає за припустиме вживати або письмово відтворювати нецензурні вирази.

ОСОБА_1 пояснив, що 19.07.2026 року повторно звернувся до травматологічного пункту з метою повного фіксування тілесних ушкоджень та побоїв, оскільки під час первинного звернення 18.07.2026 його огляд було проведено поверхнево. Виявивши на наступний день синяки та забійні травми, він вимагав проведення належного обстеження, проте лікар ОСОБА_4 неодноразово відмовляла у наданні медичних послуг.

У відповідь на відмову він зробив їй зауваження та сказав «не вчиняти злочин», оскільки вважав, що вона діє незаконно, адже у 2025 році потерпіла вже оглядала його коли він звернувся за медичною допомогою і на його думку тоді надала неправдивий висновок щодо відсутності у нього побоїв, який згодом (через дві години та після виклику керівництва) потерпіла змінила, зафіксувавши забій грудної клітки та кінцівок.

ОСОБА_1 підтвердив, що дійсно називав ОСОБА_4 «злочинницею», однак категорично заперечив факт використання нецензурної лайки та вчинення дрібного хуліганства. Зазначив, що під час спілкування з працівниками поліції потерпіла ОСОБА_4 вказувала лише на те, що він назвав її «злочинницею», і не наводила жодних фактів вживання нецензурної лайки. Також додав, що працівники поліції не зачитали йому процесуальні права, не склали протокол у його присутності та не витребували відеозапис з внутрішніх камер відеоспостереження закладу.

Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає, що об`єктивна сторона складу дрібного хуліганства складається з самостійних альтернативних діянь: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.

При цьому, ст. 173 КУпАП визначає, що кожна кваліфікуюча ознака повинна бути поєднана з порушенням громадського порядку і спокою громадян, а також вчинена з хуліганських мотивів.

Хуліганський мотив полягає у прагненні особи, нехтуючи встановленими правилами поведінки у суспільстві, продемонструвати явну неповагу до суспільства, протиставити свою поведінку оточуючим, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і фактично поставити власне бажання, емоцію чи інтерес вище за право інших осіб на спокій та нормальне перебування у громадському місці. Саме такий характер умислу відрізняє хуліганську поведінку від випадкового, емоційного або суто особистого конфлікту.

При цьому про мотив не можна робити висновок виключно з характеру вжитих слів та вчинених дій. Він встановлюється за сукупністю обставин події, зокрема за приводом і причиною конфлікту, ініціатором поведінки, місцем і способом її вчинення, характером висловлювань та інших дій, тривалістю і наполегливістю неправомірної поведінки, реакцією особи на зауваження, наявністю чи відсутністю особистих відносин між учасниками конфлікту, а також тим, чи була поведінка спрямована безпосередньо проти конкретної особи у межах особистої сварки, чи мала демонстративний характер і була спрямована на оточуючих та громадський порядок загалом.

На відміну від цього, у випадку звичайного конфлікту особа може діяти з мотивів образи, ревнощів, помсти, невдоволення, страху, захисту власних інтересів або іншої конкретної особистої причини. Сам по собі факт того, що під час такого конфлікту особа використовувала нецензурні висловлювання, ще не означає, що вона мала намір продемонструвати неповагу до суспільства та порушити громадський порядок. У такому випадку необхідно встановити додаткові обставини, які свідчили б про трансформацію особистого конфлікту у хуліганську поведінку.

Зміст поняття дрібного хуліганства не може зводитися лише до формальної констатації наявності нецензурної лайки. Такий підхід фактично означав би, що будь-яка емоційна розмова, сварка або конфлікт у громадському місці автоматично утворює склад правопорушення за статтею 173 КУпАП, що не відповідає змісту цієї правової норми.

Отже, для кваліфікації поведінки за статтею 173 КУпАП недостатньо встановити, що особа у громадському місці висловлювалася нецензурно. Необхідно встановити, що така поведінка мала умисний хуліганський характер, тобто була спрямована на демонстративне порушення громадського порядку та прояв явної неповаги до суспільства, а не була реакцією на конкретний конфлікт.

Тому в кожній конкретній справі необхідно встановити не тільки що саме говорила особа, а й у зв`язку з чим вона це робила, кому були адресовані висловлювання, якою була мета такої поведінки, яким чином вона вплинула на громадський порядок і спокій громадян та чи свідчить сукупність установлених обставин саме про хуліганську, а не лише конфліктну поведінку.

Якщо такі обставини не встановлені, а наявний лише факт нецензурної лайки під час особистої сварки, сам по собі цей факт не дає достатніх підстав для висновку про наявність у діях особи складу дрібного хуліганства, передбаченого статтею 173 КУпАП.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП до матеріалів справи додані протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 208546 від 19.07.2026, який складений уповноваженою на те особою та відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, заява ОСОБА_4 від 19.07.2026, письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 19.07.2026, відеозапис з бодікамер працівників поліції з місця події від 19.07.2026.

Дослідивши відеозаписи з бодікамер, суд встановив, що на них зафіксовано, як працівники поліції диктують потерпілій зміст заяви про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності та зміст пояснень від імені потерпілої.

Також суддя звертає увагу, що на відеозаписах не зафіксовано процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечив, що у його присутності складався протокол про адміністративне правопорушення, матеріали по якому є предметом розгляду у цій справі. У протоколі про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП, міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 відмовився від його підписання.

Суддя звертає увагу, що відповідно до п. 5 Розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Зазначені обставини у сукупності ставлять під сумнів дотримання працівниками поліції вимог ст. 254 КУПАП, щодо дотримання порядку його складання.

На відеозаписах з бодікамер поліцейських ОСОБА_1 поводить себе стримано та пояснює працівникам поліції, що він прийшов на травматичний пункт для його огляду медичними працівниками та “зняття побоїв”. Однак медичні працівники не бажали цього робити, у зв`язку з чим він вважає їх дії злочинними, а їх злочинцями.

З письмових пояснень ОСОБА_4 від 19.07.2026 вбачається, що 19.07.2026 прийшов до травматичного пункту поводив себе неадекватно, агресивно, виражався нецензурною лайкою відносно останньої. Однак вказані пояснення не підтвердженні іншими доказами.

Оцінивши зазначені вище докази та пояснення учасників справи, суддя дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_1 хуліганського мотиву. Його дії не були спрямовані на демонстративне порушення громадського порядку та прояв явної неповаги до суспільства, а були реакцією на конкретне невдоволення поведінкою медичних працівників, яка на його думку була незаконною.

Отже, у діях ОСОБА_5 відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП - хуліганський мотив.

Зазначене підтверджується як поясненнями ОСОБА_1 , наданими в суді, так і відеозаписами, доданими до матеріалів справи так і свідченнями потерпілої.

Отже, в порушення вимог ст. 255 КУпАП, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення посадовими особами, на яких покладено обов`язок щодо збирання доказів, не долучено до матеріалів справи належних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 15.05.2019, у якій суд зробив висновок щодо недостатності визнання вини особою для встановлення факту вчиненого нею правопорушення.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, прийшов до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, не доведена, а тому в його діях відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 221, 247, 253, 280, 283, 284, 287, 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, при цьому строк давності призупиняється на час розгляду скарги у разі оскарження постанови або на період відстрочки її виконання згідно зі статтею 301 КУпАП.

Суддя Р.Я.Смалюх