Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №200/5311/20-а — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа №200/5311/20-а

адміністративне провадження №К/9901/41597/21, №К/990/40130/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення і наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами Донецької обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року (у складі головуючого судді - Ушенка С.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року (у складі колегії суддів: головуючого судді - Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченко І.В.) у справі №200/5311/20-а,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1) та Донецької обласної прокуратури (далі - відповідач-2), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора № 316 від 10.04.2020 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , прокурором другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань прокуратури Донецької області;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Донецької області № 389-к від 04.05.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань прокуратури Донецької області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов`язати Прокуратуру Донецької області поновити його в органах прокуратури на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань прокуратури Донецької області з 05.05.2020 або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України;

- стягнути з Прокуратури Донецької області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05.05.2020 і до моменту фактичного поновлення на посаді;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора та Прокуратури Донецької області на користь позивача компенсацію моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, у розмірі 250 000 гривень.

2.1. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначав про протиправність оскаржуваних рішення та наказу, оскільки відповідачами при його звільнені у відповідності до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» грубо порушені його права, які передбачені Кодексом законів про працю України, у зв`язку з тим, що Генеральним прокурором на день прийняття оскаржуваного наказу рішень стосовно реорганізації Генеральної прокуратури України, прокуратури Донецької області або структурних підрозділів, чи навіть початку такої реорганізації прокуратури, не приймалось.

2.2. Крім того, позивач посилався на грубе порушення його прав, оскільки його було звільнено в період перебування в щорічній відпустці і на лікарняному, що є порушенням приписів Конституції України, законів про працю України та чинних міжнародних договорів.

2.3. На думку позивача, атестація працівників, передбачена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо перших чергових заходів із реформи органів прокуратури», Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019, містить ознаки дискримінації, оскільки передбачені вибіркова процедура атестації прокурорів та суттєве звуження трудових прав прокурорів під час її проходження, що має наслідком масові звільнення працівників.

2.4. Також, спірне рішення кадрової комісії, на думку позивача, було прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією України, без дотримання рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2020, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021, позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано рішення №316 кадрової комісії №1 від 10.04.2020 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 - прокурором другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань прокуратури Донецької області.

Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Донецької області №389-к від 04.05.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань прокуратури Донецької області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань прокуратури Донецької області або на рівнозначній посаді в органах прокуратури Донецької області з 05 травня 2020 року.

Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 143 460,66 грн. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 , компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності оскаржуваних позивачем рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації та наказу про звільнення.

5.1. Щодо оскаржуваного рішення кадрової комісії суд першої інстанції зазначав, що до ухвалення рішення позивач подав до кадрової комісії заяву, в якій посилався, зокрема на виникнення в день складання іспиту технічних проблем (збоїв в роботі комп`ютерної техніки), які не залежали від волі позивача та вплинули на результат іспиту; при цьому і позивачем і відповідачами, а також змістом протоколу засідання першої кадрової комісії від 13.04.2020 №9 підтверджено, що такі заяви мали масовий характер.

5.2. На переконання суду першої інстанції, результат вирішення таких заяв впливав на рішення кадрової комісії, оскільки вказані в них обставини, у випадку їх підтвердження, відповідно до пункту 7 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації були підставою для призначення нового часу (дати) складання відповідного іспиту для прокурора; це вимагало від кадрової комісії вчинення активних дій задля підтвердження чи спростування наявності таких обставин з посиланням на відповідні докази, чого зроблено не було; натомість при прийнятті рішення всі заяви, в тому числі заява позивача, були відхилені без проведення перевірки викладених в них обставин.

5.3. Посилання Офісу Генерального прокурора на те, що цих обставин не існувало, що підтверджується відсутністю складеного про це акту, суд першої інстанції визнав неприйнятними, оскільки складання такого акту законодавством, яке регулює спірні правовідносини, не передбачено.

5.4. Неприйнятними також вважав суд першої інстанції посилання на те, що листами від 02.03.2020 № 20320-1 та від 27.04.2020 № 270420-1 ТОВ «Сайметрікс-Україна», яке надавало послуги з оцінки загальних здібностей під час атестації прокурорів регіональних прокуратур шляхом забезпечення доступу учасникам тестування до тестової платформи, за допомогою якої учасникам пред`являлися тестові завдання та забезпечувалася асистентська підтримка під час тестування; анонімне тестування на загальні здібності та навички здійснювалося за допомогою автоматизованого інструменту вимірювання психологічних та інших характеристик особистості "РSYМЕТRIСS", який використовується зазначеним товариством на підставі ліцензійного договору № LА/02, що укладений 18.12.2018 з громадянином України ОСОБА_2 , якому належать авторські права на вказаний інструмент; адміністрування програмного забезпечення здійснювали члени робочих груп кадрових комісій; виникнення технічної несправності під час проведення тестування на загальні здібності лише 02 березня 2020 року, що призвело до тимчасового зриву тестування під час його проведення, та те, що після усунення технічної несправності у наступні дні - з 03 по 05 березня 2020 року жодної технічної проблеми, які могли б вплинути на результати тестування на загальні здібності, зафіксовано не було.

5.5. Суд першої інстанції зауважив, що атестація позивача була проведена 04 березня 2020 року, оскаржене рішення кадровою комісією прийнято 10 квітня 2020 року, і на час його прийняття листа від 27.04.2020 №270420-1 про обставини з 03 по 05 березня 2020 року не існувало, а комісія в свою чергу, обмежившись певними посиланнями, не вчинила жодних дій для з`ясування та перевірки всіх обставин, що мали значення для прийняття оскаржуваного рішення, не перевірила наявність технічних збоїв в роботі комп`ютерної техніки та системи, в тому числі тих, які не залежали від ТОВ «Сайметрікс-Україна», в той час, як між відповідним етапом атестації та прийнятим рішенням було достатньо часу (понад 1 міс.) для вчинення відповідних дій. Суд першої інстанції вважав, що внаслідок цього кадрова комісія прийняла щодо позивача передчасне рішення про неуспішне проходження атестації.

5.6. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення кадрової комісії не відповідає вимогам законодавства, оскільки обставини, що могли вплинули на його прийняття, на час прийняття оскаржуваного рішення в повній мірі та належним чином досліджені та перевірені не були; наявність/відсутність таких обставин не була підтверджена жодними належними та допустимими доказами в розумінні статей 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

6.1. Погоджуючись із наведеним висновком, суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що, інструментом «PSYMETRICS» не передбачено можливостей ознайомлення з результатами відповідей та запитаннями, що були сформовані під час тестування, їх друку, завантаження чи збереження в електронному форматі; жодних доказів, які б свідчили про перебіг тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, який позивачка проходила, відповідачами суду не надано.

6.2. На думку суду апеляційної інстанції підписання позивачем відомостей про кількість набраних балів після складання тестування, ніяким чином не підтверджує правильність або навпаки не правильність відповідей на згенеровані запитання, а лише може слугувати тим, що фактично виведено на екрані монітора комп`ютера.

7.1. Щодо оскаржуваного наказу про звільнення суд першої інстанції зазначав, що на час його прийняття Прокуратура Донецької області ліквідації, реорганізації або скорочення чисельності або штату працівників не зазнала, а лише пізніше - після винесення оскаржуваного наказу була перейменована в Донецьку обласну прокуратуру; наявність на час прийняття оскаржуваного наказу підстав звільнення, що визначені пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», відповідач не зазначав; доказів скорочення чисельності або штату працівників Прокуратури Донецької області відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування, суду не надав.

7.2. Посилання відповідача на те, що підставою звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» було рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, суд першої інстанції вважав такими, що не ґрунтуються на положеннях цього пункту, оскільки, передбачивши таку підставу для звільнення в іншому законі, відповідних змін до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», які б дозволяли звільнити прокурора на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, законодавцем внесено не було.

7.3. Також, суд першої інстанції зауважив, що оскаржуваний наказ не містить дати, з якої позивача звільнено, що не відповідає загальному принципу правової визначеності.

8. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржений наказ про звільнення підлягає визнанню протиправним та скасуванню з поновленням позивача на попередній роботі - на посаді, з якої його було незаконно звільнено, або на рівнозначній посаді в органах прокуратури Донецької області, оскільки поновлення в обласній прокуратурі не є можливим за відсутності успішного проходження атестації та матиме дискримінаційний характер відносно інших прокурорів.

9. Поряд з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на його користь, становить 143 460, 66 грн. (1 039,57 грн. х 138 робочих днів вимушеного прогулу).

10. Щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції зазначив, що відповідачами при звільненні позивача не дотримані всі надані законодавством гарантії, що призвело до порушення його конституційних прав, а тому останньому заподіяна моральна шкода, яка пов`язана із моральними стражданнями, оскільки позивач відчував певні негативні емоції та дискомфорт, прикладав додаткові зусилля для організації свого життя, змушений був захищати свої порушені права в суді. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність сумарного стягнення з відповідачів в рівних частинах на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн., тобто по 5000,00 грн. з кожного відповідача.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень) на них

11. Не погодившись із прийнятими у цій справі судовими рішеннями, відповідач-2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій (з урахуванням уточненої касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

12. Підставою касаційного оскарження у даній справі відповідач-2 зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме застосування судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №160/6204/20, від 21.09.2021 у справі №200/5038/20-а, від 29.09.2021 у справі №440/2682/20, від 24.09.2021 у справі №280/4314/20, №140/3790/19, щодо того, що:

а) факти, які передбачені у п.п.1 - 4 абзацу 1 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-XI є самостійною та безумовною підставою для звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» навіть у разі відсутності ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури;

б) застосування пункту 6 розділу ІІ Порядку №221, пункту 8 розділу І Порядку №221 щодо застосування кадровою комісією дискреційних повноважень при ухваленні рішення про неуспішне проходження прокурором атестації у разі набрання меншої кількості балів, ніж було визначено під час складання іспиту на загальні здібності та навички;

в) застосування норм права, згідно з яким у разі виявлення збою у роботі комп`ютерної техніки чи будь-якої іншої несправності під час складання іспиту, позивач мав право (можливість) не зафіксувати у письмовому вигляді, зробити примітки чи зауваження уповноваженим особам.-а

13. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить у задоволенні касаційної скарги відповідача-2 відмовити в повному обсязі, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

14. Також, не погоджуючись із судовими рішеннями у цій справі, відповідач-1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

15. Підставою касаційного оскарження у даній справі скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме застосування судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24.09.2021 у справі №160/6596/20, 29.09.2021 у справі №440/2682/20, від 21.09.2021 у справі №200/5038/20-а, від 24.09.2021 у справі №140/3790/19, від 24.09.2021 у справі №280/4314/20, від 21.09.2021 у справі і №160/6204/20 стосовно того, що:

а) підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №113-XI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-XI), зокрема, і неуспішне проходження атестації і вказаний Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення;

б) стосовно застосування пункту 6 розділу III Порядку проходження прокурорами атестації №221, пункту 8 розділу I додатку 1 Порядку №221 щодо застосування кадровою комісією дискреційних повноважень при ухваленні рішення про неуспішне проходження прокурором атестації у разі набрання меншої кількості балів, ніж було визначено під час складання іспиту на загальні здібності та навички;

в) стосовно застосування пункту 11, пункту 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-XI, пункту 7 розділу I Порядку №221, пункту 1 розділу V Порядку №221, пунктів 2. 12 Порядку №223 щодо визначення Генеральним прокурором порядку роботи кадрової комісії, реалізації цими комісіями своїх повноважень щодо організації проведення атестації, у тому числі алгоритму дій фіксації ситуацій, коли складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора;

г) стосовно безпідставності доводів про збій у роботі комп`ютерної техніки чи будь-якої іншої несправності під час складання іспиту, наявності права у позивача можливості фіксувати це у письмовому вигляді, робити примітки чи зауваження уповноваженим особам.

д) факти, передбачені у пунктах 1, 2, 3, 4 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-XI є самостійною та безумовною підставою для звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» навіть у разі відсутності ліквідації чи реорганізації органу прокуратури.

16. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить у задоволенні вимог касаційної скарги відповідача-1 відмовити в повному обсязі, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

17. Касаційна скарга Донецької обласної прокуратури до Верховного Суду надійшла 05.11.2021.

18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2021 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.

19. Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою Донецької обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.11.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 у справі №200/5311/20-а (провадження №К/9901/40130/21). Іншою ухвалою Верховного Суду від 19.01.2022 Донецькій обласній прокуратурі відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

20. Касаційна скарга Офісу Генерального прокурора до Верховного Суду надійшла 15.11.2021.

21. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.11.2021 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.

22. Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.11.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 у справі №200/5311/20 (№К/9901/41597/21). Іншою Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2022 Офісу Генерального прокурора відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень в частині стягнення середнього заробітку.

23. 07 березня 2022 року до Верховного Суду від суду першої інстанції через електронну пошту надійшов лист про те, що справа у паперовому вигляді знаходиться у приміщенні суду в м. Слов`янськ, де ведуться бойові дії.

24. У зв`язку з цим, під час підготовки справи до розгляду суддею-доповідачем витребувано та отримано із ЦБД (центральної бази даних) КП «ДСС» (комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» електронний примірник справи.

25. Ухвалами Верховного Суду від 04.09.2026 касаційні скарги Донецької обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора об`єднано в одне касаційне провадження, а справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами (в електронному вигляді).

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

26. Судами попередніх інстанції встановлено, що позивач проходив службу в органах прокуратури з 19.10.2007, зокрема з 03.02.2020 працював на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань прокуратури Донецької області (наказ прокурора Донецької області №95-к від 03.02.2020).

27. Атестація позивача проводилася 04 березня 2020 року на підставі його заяви про переведення на посаду в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, яку ним подано на ім`я Генерального прокурора 07.10.2019, та яку 15 жовтня 2019 року Прокуратурою Донецької області спрямовано до Генеральної прокуратури України.

28. За результатами 1-го етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора позивачем набрано 88 балів, у зв`язку з чим він успішно пройшов 1-ий етап атестації та його було допущено до 2-го етапу атестації - іспиту на загальні здібності та навички. Результати вказаного тестування відображені у відомості про результати такого тестування, з якими під підпис ознайомлено позивача.

29. За результатами 2-го етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки позивачем набрано 89 балів (вербальний блок 85 балів, абстрактно-логічний блок 93 балів, середній арифметичний бал 89), що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту - 93 (який встановлено наказом Генерального прокурора від 21.02.2020 №105), тому його не було допущено до проходження наступного етапу атестації співбесіди. Останні результати тестування відображені у відомості про результати такого тестування, з якими під підпис ознайомлено позивача.

30. У зв`язку з наведеним першою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (кадрова комісія № 1) прийнято рішення №316 від 10.04.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки», у зв`язку з чим позивача не допущено до етапу проходження співбесіди і, відповідно, прийнято рішення про неуспішне проходження ним атестації.

31. 05 березня 2020 року позивач звернувся до голови першої кадрової комісії із заявою, в якій, посилаючись на неякісність тестування через технічні збої в комп`ютерній системі, просив надати можливість ще раз пройти тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

32. В задоволенні такої заяви позивачу було відмовлено з посиланням на не наведення конкретних прикладів, не звернення під час атестації до представників кадрової комісії та робочої групи для фіксації технічної несправності комп`ютерної техніки та програмно-апаратного комплексу у відповідних актах, не звернення із заявами про погане самопочуття до проходження етапу тестування. Результати розгляду заяви позивача відображено в протоколі засідання першої кадрової комісії від 13.04.2020 №9.

33. Прийняте щодо позивача рішення про неуспішне проходження прокурором атестації відображено в протоколі засідання першої кадрової комісії від 10.04.2020 №8, Додатком №2 до вказаного протоколу є список осіб, які не пройшли іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності і навички, набравши менше 93 балів, до якого під номером 72 внесено позивача з кількістю балів 89.

34. Наказом прокурора Донецької області від 04.05.2020 № 389-к, відповідно до статті 11 Закону України «Про прокуратуру», пп. 2 п. 19 розд. II Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» позивача звільнено з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», із зазначенням в якості підстави рішення №316 кадрової комісії №1 від 10.04.2020.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України)

37. Згідно з частиною третьою статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

38. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

39. Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

40. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-IX; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону України «Про прокуратуру» (далі також - Закон №1697-VII) внесено зміни. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону №1697-VII кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону №113-ІХ. Також, у тексті Закону №1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури» відповідно.

41. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

42. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

43. Згідно з пунктами 11- 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

44. За змістом пункту 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

45. Відповідно до пункту 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

46. Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

47. За пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.

Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».

48. За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок №221), атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

49. Відповідно до пунктів 2, 4 розділу І Порядку №221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

50. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 5 розділу І Порядку №221).

51. Атестація включає в себе три етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання (пункт 6 розділу І Порядку №221).

52. Як обумовлено пунктом 7 розділу І Порядку №221, повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

53. Згідно з пунктом 8 розділу І Порядку №221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

54. Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку №221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.

55. За пунктом 2 розділу ІІІ Порядку №221 кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

56. Відповідно до пунктів 3-6 розділу ІІІ Порядку №221 зразок тестових питань та правила складання іспиту оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.

Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії.

Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту встановлює своїм наказом Генеральний прокурор після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

57. Інші питання, пов`язані із проведенням атестації прокурорів, врегульовані розділом V Порядку №221. Так, уповноваженими суб`єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії (пункт 1 розділу V Порядку №221).

58. У разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії (пункт 2 розділу V Порядку №221).

59. На підставі пункту 2 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 (далі - Порядок №233) комісії забезпечують: проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур; здійснення добору на посади прокурорів; розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

60. Для здійснення повноважень, передбачених абзацом четвертим пункту 2 цього Порядку, утворюється окрема комісія у складі семи осіб з числа працівників органів прокуратури, прокурорів та інших залучених осіб за їх згодою (абзац 2 пункту 3 Порядку №233).

61. На підставі пункту 4 Порядку №233 склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря.

62. Абзацом другим пункту 5 Порядку №233 визначено, що у разі відсутності голови комісії його обов`язки виконує член комісії (крім секретаря комісії та членів комісії, делегованих міжнародними неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями), обраний більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії, про що відзначається у протоколі засідання.

63. Комісія правомочна ухвалювати рішення, здійснювати інші повноваження, якщо на її засіданні присутня більшість членів комісії. У разі неявки члена комісії більше двох разів поспіль без поважних причин, такий член комісії підлягає заміні відповідно до пункту 19 цього Порядку (пункт 8 Порядку №233).

64. За правилами пункту 12 Порядку №233 рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.

Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

65. Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка (пункт 13 Порядку №233).

66. Наказом Генерального прокурора від 21.02.2020 №105 встановлено прохідний бал (мінімально допустиму кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки під час атестації прокурорів регіональних прокуратур - 93 бали.

67. Перевіривши за матеріалами справи, витребуваної в електронному вигляді, і встановленими у справі обставинами, доводи касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційних проваджень та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

68. Спір у цій справі виник у зв`язку із проходженням ОСОБА_1 атестації та винесенням Першою кадровою комісією рішення №316 від 10.04.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки».

69. Згідно встановлених у справі обставин підтверджується, що на виконання вимог пунктів 9, 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ОСОБА_1 було подано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. Тобто, у такій заяві позивач підтвердив своє бажання пройти атестацію, вказав на ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, що визначені Порядком №221, зокрема й щодо того, що в разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком № 221, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», його буде звільнено з посади прокурора.

70. Отже, позивач фактично погодився зі встановленими умовами та правилами щодо переведення на посаду в обласній прокуратурі та проведення атестації.

71. Водночас, як випливає із оскаржуваного рішення кадрової комісії, за наслідками складання іспиту на загальні здібності та навички (другий етап атестації) позивач набрав 89 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (93 бали), у зв`язку з чим його не допущено до співбесіди.

72. Ці результати відображені у відповідній відомості, в якій позивач поставив власний підпис, чим підтвердив їх достовірність, та судами попередніх інстанції не було встановлено, що у примітках до цієї відомості були будь-які зауваження з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

73. Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №221 прокурор, який за результатами складання іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

74. Аналогічні положення щодо обов`язку прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором, який не набрав прохідний бал, містяться у пункті 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ.

75. Отже, у зв`язку із цим, Першою кадровою комісією прийнято оскаржуване рішення про неуспішне проходження позивачем атестації.

76. Верховний Суд у постановах від 25.11.2021 у справі №160/5745/20) та від 19.05.2022 у справі №120/2170/20-а зазначав, що законодавець, увівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, вказав, які саме дії мають учинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю. Відповідно набрання прокурором за результатами іспиту у формі анонімного тестування під час другого етапу атестації менше прохідного балу для успішного складання іспиту, є безумовною підставою згідно з пунктом 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX для його недопуску до наступного етапу атестації та прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації.

77. Колегія суддів додатково звертає увагу, що на цьому етапі (іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки) рішення про успішне чи неуспішне проходження атестації залежить тільки від кількості набраних балів.

78. Інше мотивування та обґрунтування рішення кадрової комісії ніж зазначення кількості набраних прокурором балів Порядком №221 не передбачено. У пункті 6 розділу ІІІ цього Порядку чітко визначено, що відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації у разі набрання ним за результатами складення іспиту меншої кількості балів, ніж прохідний бал.

79. В контексті наведеного слід дійти висновку, що в оскаржуваному рішенні Першої кадрової комісії відповідно до вимог пункту 12 Порядку №233 зазначено мотиви та обставини, що вплинули на його прийняття, а саме - набрання позивачем менше прохідного балу для успішного складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички. Будь-яких інших обґрунтувань чи наведення мотивів, ураховуючи специфіку складення іспиту у формі анонімного тестування, таке рішення не потребує.

80. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17.08.2022 у справі №380/4548/20 та від 27.09.2022 у справі №160/5072/20, яка враховується під час розгляду цієї справи на підставі частини третьої статті 341 КАС України.

81. Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що позивачем зазначалось про те, що при складанні іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності неналежно функціонувала комп`ютерна техніка, та про факт чого позивач подав відповідну заяву, в якій просив надати йому можливість повторно здати тести на загальні здібності.

82. З приводу зазначеного, Верховний Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 7 розділу І Порядку №221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

83. Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку №221 у разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.

84. Згідно з встановленими у цій справі обставинами, тестування позивачем було завершено. Відомості про те, що під час проведення тестування складались акти про дострокове завершення тестування з незалежних від члена комісії та прокурора причин, та про те, що Стьобін Д.В. під час проведення тестування подавав будь які заяви до комісії, відсутні. Позивач фактично використав своє право на проходження відповідного етапу атестації та завершив тестування. А відтак, подання заяви про повторне проходження атестації в контексті встановлених обставин, може свідчити про намагання позивача спростувати отриманий негативний результат.

85. Верховний Суд наголошує, що у разі об`єктивної наявності технічних проблем під час тестування, єдиною логічною, послідовною і такою, що сприймається, є поведінка, коли прокурор звертається до членів комісії або робочої групи і не завершує тестування, передбачаючи, що результат буде негативний, та просить з огляду на ситуацію, що склалася, перенести тестування на інший день, чого в цьому разі, як свідчать обставини справи, не було.

86. Подібний висновок висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.09.2022 у справі №160/5072/20, від 26.05.2022 у справі №160/6479/20 та №300/1157/20, від 25.11.2021 у справі №160/5745/20, від 20.10.2021 у справі №440/2700/20 та інших.

87. У такому контексті Верховний Суд також зазначає, що під час прийняття рішень про успішне (неуспішне) проходження прокурором атестації кадрові комісії зобов`язані належним чином розглянути подані прокурорами заяви, врахувавши всі обставини, що можуть мати значення при прийнятті відповідного рішення. Водночас розгляд таких заяв кадровими комісіями не є тотожним їхньому обов`язку повторно призначати тестування прокурора у разі наявності його заяви, зокрема про технічні збої у роботі комп`ютерної програми, адже зважаючи на приписи пункту 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та пункту 7 розділу І Порядку №221 повторне проходження прокурором одного з етапів атестації допускається лише у тому випадку, якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора. Звідси слідує, що такі обставини не можуть бути виявлені (встановлені) окрім того, як під час самого тестування (указаний висновок висловлений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.12.2022 у справі №240/7715/20).

88. У світлі зазначеного, колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, який міститься у постановах від 23.06.2022 у справі №500/1293/20 та від 28.07.2022 у справі №620/4551/20, про те, що відомість є документом, у якому фіксується результат складання іспиту, вона посвідчується підписами прокурора та члена робочої групи, є достатнім та належним доказом отриманого прокурором результату тестування.

89. Окрім того, у згаданій постанові від 23.06.2022 у справі №500/1293/20 Верховний Суд зі змісту пояснень Офісу Генерального прокурора встановив, що відтворити порядок запитань та відповідей під час складання іспиту того чи іншого респондента неможливо технічно, а сама система тестування не передбачає збереження пройдених прокурорами тестів. В системі зберігаються виключно результати за кожним тестом, які видаляються через три тижні, а відсутність змісту тестів та дослідження відповідей позивача на поставлені йому запитання в межах складання іспиту жодним чином не змінюють отриманий результат.

90. Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку №221 визначено, що тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії.

91. Отже, враховуючи автоматизовану процедуру другого етапу тестування, у кадрових комісій відсутні дискреційні повноваження щодо визначення результатів за наслідками складення прокурором іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки на загальні здібності та навички.

92. Така автоматизована процедура проходження другого етапу атестації встановлена Порядком №221 з метою уникнення будь-якого суб`єктивного впливу з боку кадрових комісій на отримання прокурором необхідного прохідного балу для успішного складання іспиту.

93. Тому, враховуючи, що другий етап тестування проходив в формі анонімного тестування автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки, що виключає будь-яке стороннє втручання в роботу системи тестування, то відсутні сумніви у дійсності отриманих позивачем балів.

94. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.08.2022 у справі №380/4548/20 та від 27.09.2022 у справі №160/5072/20.

95. Враховуючи вищевикладене, оскаржуване рішення кадрової комісії є правомірним, а тому підстави для його скасування були відсутні.

96. Таким чином, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права і дійшли помилкових висновків щодо визнання протиправним та скасування рішення №316 кадрової комісії №1 від 10.04.2020 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 та задоволення позову в цій частині.

97. Щодо правомірності спірного наказу слід зазначити, що як видно із матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, позивача було звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», із зазначенням в якості підстави - рішення №316 кадрової комісії №1 від 10.04.2020, яке згідно мотивів цієї постанови, є правомірним.

98. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Конституційний Суд України ухвалив Рішення від 18.12.2024 №11-р(ІІ)/2024 у справі №3-157/2023(290/23) за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 9 частини першої статті 51, підпункту 1 пункту 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» (щодо конституційних гарантій незалежності прокурора), та визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами.

У резолютивній частині цього Рішення зазначено, що пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами, визнаний неконституційним, утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У вказаному Рішенні Конституційний Суд України, серед іншого, зазначив, що приписи Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» надають Генеральному прокурору як особі, що очолює прокуратуру, дискреційні повноваження, зокрема щодо організації діяльності органів прокуратури України. Водночас згідно з вимогами принципу правовладдя для захисту учасників суспільних відносин від свавільних рішень та дій органів публічної влади приписами права має бути чітко та зрозуміло визначено обсяг будь-якого з дискреційних повноважень, наданого цим органам.

Конституційний Суд України указав, що за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» підставою для звільнення прокурора з посади, яку він обіймає в органі прокуратури, є не індивідуальний акт права - відповідне персоналізоване кадрове рішення Генерального прокурора стосовно прокурора Офісу Генерального прокурора (пункт 1 частини другої статті 51 Закону України «Про прокуратуру») або керівника обласної прокуратури щодо прокурора обласної чи окружної прокуратури (пункт 2 частини другої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»), а організаційне рішення Генерального прокурора щодо ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури. Отже, реалізація Генеральним прокурором повноваження з ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури має не лише такий юридичний наслідок, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури, а також прихований юридичний наслідок - звільнення прокурора з посади, яку він обіймає у відповідному органі прокуратури.

Аналізуючи пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», Конституційний Суд України урахував також і те, що внаслідок його застосування уможливлена ситуація, за якої прокурор «виключається зі штатного розпису» органу прокуратури, однак зберігає статус прокурора без можливості реалізації відповідних функцій, що створює юридичну невизначеність у правовідносинах та їх юридичних наслідках, зокрема в аспекті його функціональних обов`язків та професійного майбутнього. Значущим у цьому аспекті конституційного контролю є й те, що звільнення прокурора з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» уможливлює вплив чи тиск на незалежність прокурора у зв`язку з тим, що прокурора може бути звільнено з посади не лише внаслідок його рішень, дій або бездіяльності, а також і через ухвалення рішення щодо ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури. Отже, пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» надає Генеральному прокурору дискреційні повноваження без чіткого визначення їх обсягу.

З огляду на викладене Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» суперечить частині першій статті 8, пункту 14 частини першої статті 92, частині другій статті 131-1 Конституції України.

99. Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

100. Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14.21.2000 (справа №1-31/2000) визначено, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію.

101. Абзацом 1 частини четвертої статті 7 КАС України визначено, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

102. Належним до врахування під час розгляду цієї справи є те, що у постанові від 10.12.2024 у справі №240/19209/21 Верховий Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) відступив від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №240/7411/21, про неможливість застосування частини четвертої статті 7 КАС України до правових актів, які визнані неконституційними за рішенням Конституційного Суду України.

103. Зокрема, в указаній постанові Судова палата дійшла таких висновків:

1) на будь-якій стадії судового процесу у випадку, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, він не застосовує такий закон чи інший правовий акт, зокрема й до правовідносин, які виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, яким положення закону визнані неконституційними, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії, оскільки принцип прямого (безпосереднього) застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає повноваження судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають таким, що суперечить Конституції України;

2) суди застосовують процесуальний механізм, передбачений частиною четвертою статті 7 КАС України, зокрема й у випадку, коли Конституційним Судом України сформульовано юридичну позицію щодо положення закону, яке підлягало застосуванню на час виникнення відповідних правовідносин.

104. У постановах від 23.07.2026 у справі №380/696/21, від 14.07.2026 у справі №640/18933/20, від 10.07.2026 у справі №420/5756/21, від 26.06.2026 у справі №640/22579/19 від 30.06.2026 у справі №380/6090/21 та інших, Верховним Судом вже було застосовано підхід, викладений у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі №240/19209/21 та ураховано, у тому числі, Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 №11-р(ІІ)/2024 у справі №3-157/2023(290/23) при вирішенні спорів, які стосувалися проходження прокурорами атестації та звільнення їх на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

105. З огляду на викладене, колегія суддів уважає за необхідне врахувати наведений підхід при вирішенні цього спору в суді касаційної інстанції на підставі частини третьої статті 341 КАС України, та, беручи до уваги мотиви цієї постанови про правомірність оскаржуваного рішення кадрової комісії, доходить висновку про необхідність зміни оскаржуваних судових рішень в частині мотивів скасування спірного у справі наказу про звільнення та в решті - залишення їх без змін.

106. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

107. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

108. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

109. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційних скарг, які стали підставами для відкриття даних касаційних проваджень, Верховний Суд дійшов висновків, що касаційні скарги слід задовольнити частково та скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення №316 кадрової комісії №1 від 10.04.2020, і прийняти у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги; в іншій частині оскаржувані судові рішення слід змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції мотивів цієї постанови щодо підстав для визнання протиправним та скасування наказу прокурора Донецької області №389-к від 04.05.2020.

110. Колегія суддів уважає, що Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду.

111. Судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 242, 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359, КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Донецької обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задовольнити частково.

2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі №200/5311/20-а скасувати в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення №316 кадрової комісії №1 від 10.04.2020 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 - прокурором другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань прокуратури Донецької області, та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

3. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі №200/5311/20-а змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції мотивів цієї постанови.

4. В решті рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі №200/5311/20-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Л.О. Єресько

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду