Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №990/427/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа №990/427/25

адміністративне провадження № П/990/427/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Бевзенка В.М., Тацій Л.В., Коваленко Н.В., Шевцової Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №990/427/25

за позовом ОСОБА_1

до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ВСТУП

За результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) набрав загалом 716,1 бала. Питання про підтвердження або непідтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді було винесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККСУ, Комісія відповідно) у пленарному складі.

Дослідивши висновок Громадської ради доброчесності (далі - ГРД), письмові пояснення та пояснення, надані ОСОБА_1 під час співбесіди, Комісія у пленарному складі своїм рішенням від 06 серпня 2025 року №260/ас-25 визнала ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критеріями професійної етики та доброчесності за показниками «чесність» та «сумлінність».

Позивач звернувся до Верховного Суду з вимогою визнати протиправним та скасувати відповідне рішення ВККСУ й зобов`язати Комісію повторно розглянути питання щодо підтвердження його здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.

Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи її учасників, Верховний Суд, вирішуючи цей публічно-правовий спір, надавав відповіді на такі питання:

1) чи були дотримані ВККСУ формально-юридичні вимоги при розгляді питання про підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)?

2) чи була належним чином аргументована та мотивована позиція ВККСУ, яка оцінювала позивача на відповідність показникам критеріїв професійної етики та доброчесності й, як наслідок, визнала його таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді?

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції (далі - Суд) з позовом до Комісії, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККСУ від 06 серпня 2025 року №260/ас-25;

- зобов`язати ВККСУ у пленарному складі повторно розглянути питання щодо підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні Верховного Суду.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що оскаржуване рішення ВККСУ є незаконним та необґрунтованим, у ньому відсутні належні доводи та аргументи з посиланням на конкретні обставини, за яких кандидат на посаду судді апеляційного адміністративного суду не підтвердив здатність здійснювати правосуддя за критеріями професійної етики та доброчесності.

Як вважає позивач, комісією порушено процедуру проведення засідання пленарним складом та складання рішення ВККСУ за його наслідками, адже: під час проведення співбесіди члени Комісії неодноразово залишали залу засідання, відволікались на технічні засоби зв`язку, що продемонструвало неуважне ставлення до позивача як кандидата, порушення порядку проведення засідання та, у зв`язку із відсутністю зосередження на поясненнях кандидата, могло зумовити неповне з`ясування обставин справи; у порушення вимог пункту 105 параграфу 8 розділу І Регламенту ВККСУ, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року №81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року №119/зп-23, зі змінами (далі - Регламент), повний текст оскаржуваного рішення був опублікований лише 03 вересня 2025 року та надісланий позивачу лише 04 вересня 2025 року.

Щодо мотивів, які були покладені відповідачем в основу свого рішення в контексті оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності за показниками «чесність» та «сумлінність» і які позивач вважає необґрунтованими і безпідставними, стверджується наступне:

Висновки Комісії, що розгляд ОСОБА_1 справ про позбавлення матерів батьківських прав в умовах війни, здійснений протягом одного місяця та за відсутності учасників справи, створює враження формального та механічного підходу, який є неприйнятним при вирішенні питання щодо фундаментальних прав людини та свідчить про істотну невідповідність кандидата показнику «сумлінність», не узгоджуються з жодним із показників, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) для встановлення відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності та професійної етики судді, по суті є суб`єктивними. Крім того, висновок ГРД не містив мотивів щодо невідповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності за показником «сумлінність» щодо питання формального та механічного розгляду позивачем справ про позбавлення батьківських прав, а Комісія у складі Першої палати врахувала надані кандидатом пояснення та дійшла до висновку, що його дії під час розгляду зазначених спорів не свідчать про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики, лише зменшила 15 балів кандидату за цими критеріями за показником «сумлінність». В свою чергу, пленарний склад ВККСУ, не спростовуючи доводів позивача та Першої палати Комісії, прийняв абсолютно протилежне рішення.

У цьому аспекті ОСОБА_1 стверджує, що під час розгляду вищезазначених судових справ дотримався принципу забезпечення «найкращих інтересів дитини», розумних строків розгляду, у своїх рішеннях навів належні обґрунтування та мотиви із посиланням на наявні в матеріалах справ докази та практику судів щодо розгляду даних питань, послуговувався принципом верховенства права та застосовував релевантне законодавство під час винесення рішень, не допустив свавілля під час ухвалення судових рішень, що повністю відповідає показнику «сумлінність». Однак, Комісія фактично надала оцінку діям позивача як судді, в частині оцінки доказів, що виходить за межі її повноважень та суперечить принципам обов`язковості судового рішення й незалежності судді при здійсненні правосуддя.

Вказує й на те, що сумнів ВККСУ в достовірності зазначених кандидатом у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, даних щодо типу речового права його доньки - ОСОБА_2 на житло й, як наслідок, висновок Комісії у зв`язку із цим про невідповідність ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності за показником «сумлінність» не підкріплений конкретним аналізом наданих позивачем під час співбесіди доказів та пояснень, відповідно до яких він був зобов`язаний вказати у таких деклараціях факт проживання та користування його малолітньою донькою житлом, тому ним було зазначено орендовані колишньою дружиною будинки таким чином, що ними користується його донька також на праві оренди. Відобразити цей факт іншим шляхом, на переконання позивача, було неможливо. Також позивачем окремо було зазначено вартість оренди будинків, якими користувалась його колишня дружина та донька. Водночас відповідач в оскаржуваному рішенні не відобразив власного бачення або нормативної регламентації правильного способу декларування відповідного права в означеній ситуації.

Також, як зауважує позивач, оскаржуване рішення ВККСУ у частині участі ОСОБА_1 як судді у резонансній справі, пов`язаній із так званим «поромом «Кислицький», не відображає належного мотивування та обґрунтування, чому надані ОСОБА_1 пояснення та докази, у тому числі додатково подані стосовно клопотання про забезпечення позову у межах цієї справи, не спростували сумнівів Комісії та ГРД щодо прояву позивачем нещирості, які стали підставою для зменшення у зв`язку із цим балів за критеріями професійної етики та доброчесності за показником «чесність».

З огляду на такі обставини, позивач вважає, що оскаржуване рішення в контексті критеріїв, викладених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та положень пункту 4 частини третьої статті 88 Закону №1402-VІІІ вочевидь не відповідає вимогам вмотивованості та обґрунтованості.

3. ВККСУ позовні вимоги не визнала, подала до Суду відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Таку свою позицію по суті обґрунтовує тим, що, оцінивши в сукупності встановлені під час кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами), та викладені в оскаржуваному рішенні обставини, Комісія дійшла висновку про невідповідність позивача критеріями професійної етики та доброчесності за показниками «чесність» та «сумлінність» й, як наслідок, непідтвердження ним здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.

Стверджує, що повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою. При цьому оцінювання відбувається з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

Жоден інший суб`єкт чи орган не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема компетенції Комісії щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.

Таким чином, ВККСУ в цілому зазначила, що конкурсна процедура та процедура кваліфікаційного оцінювання стосовно позивача були проведені в порядку та відповідно до вимог чинного законодавства, будь-які порушення прав, свобод чи законних інтересів ОСОБА_1 як учасника процедури конкурсу та кваліфікаційного оцінювання відсутні, оскаржуване рішення Комісії містить правові підстави та мотиви його ухвалення. Таким чином, ВККСУ вважає, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки Комісія, здійснюючи кваліфікаційне оцінювання позивача як кандидата на посаду судді апеляційного загального суду та ухвалюючи оскаржуване рішення, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. 09 вересня 2025 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану позовну заяву.

5. Верховний Суд ухвалою від 17 вересня 2025 року відкрив провадження у цій справі та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами колегією суддів у складі п`яти суддів.

6. 07 жовтня 2025 року від ВККСУ до Суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи його мотивами, що вказані вище.

7. 14 жовтня 2025 року від ОСОБА_1 до Суду надійшла відповідь на відзив, у якій, заперечуючи прийнятність доводів Комісії, позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

8. З урахуванням предмету і підстав позову в цій справі, обраного позивачем способу захисту своїх прав, характеру спірних правовідносин і їх правового регулювання, обсягу доказів, які необхідно дослідити у справі, ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2026 року справу №990/427/25 призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; у судовому засіданні, призначеному на 01 вересня 2026 року, керуючись частиною третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Суд ухвалив здійснювати подальший судовий розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у Суду матеріалів.

IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

9. Указом Президента України від 17 січня 2014 року №13/2014 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області строком на п`ять років; Указом Президента України від 12 грудня 2019 року №899/2019 - призначено на посаду судді цього суду.

10. ВККСУ рішенням від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголосила конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних адміністративних судах (далі - Конкурс).

11. До Комісії у встановлений строк звернувся ОСОБА_1 із заявою про допуск до участі в Конкурсі як особа, яка відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 28 Закону №1402-VIII, а також просив провести стосовно нього кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

12. ОСОБА_1 отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах Конкурсу: 1) когнітивні здібності - 59,6 бала; 2) знання історії української державності - 40 балів; 3) знання у сфері права та зі спеціалізації суду - 150 балів; 4) практичне застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації - 132,5 бала. Загальний результат за критерієм професійної компетентності - 382,1 бала.

13. ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання - «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

14. ВККСУ 11 квітня 2025 року надіслано запит ОСОБА_1 щодо надання Комісії пояснень та доказів (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують відповідність його критеріям кваліфікаційного оцінювання. Позивачем 22 квітня 2025 року надіслано до Комісії відповідні пояснення.

15. До Комісії 16 липня 2025 року надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 15 липня 2025 року, відповідно до якого позивач не відповідає означеним критеріям за показниками «чесність» та «неупередженість».

16. В основу висновку ГРД були покладені, окрім іншого, такі аргументи.

Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «чесність», адже відповідно до декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023- 2024 роки донька кандидата орендувала житлові будинки в місті Одесі. Водночас, ОСОБА_1 не задекларовано площу та вартість будинку, який орендувала його донька з 01 січня 2023 року, а також вартість будинку площею 332,6 м2, який вона орендувала з 01 червня 2024 року. Жодних доходів донька кандидата, відповідно до поданих ним декларацій, не мала. У зв`язку з цим вартість оренди та джерела походження коштів для її оплати потребують пояснень ОСОБА_1 .

Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «неупередженість», оскільки ОСОБА_1 фігурує в низці публікацій, а також у судових справах, пов`язаних із так званим «поромом «Кислицький». ГРД у зв`язку з цим зауважила, що суть цієї справи, роль кандидата в ній та причини згадок про нього у вказаних публікаціях потребують пояснень ОСОБА_1 .

17. ВККСУ у складі Першої палати 16 та 25 липня 2025 року проведено співбесіду з кандидатом, у ході якої обговорено: а) результати дослідження досьє; б) відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критерію доброчесності та професійної етики.

18. Рішенням Комісії у складі Першої палати від 25 липня 2025 року №214/ас-25 визначено, що кандидат на посаду судді апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1. за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання набрав 716,1 бала.

19. За результатами дослідження досьє та встановлення відповідності ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності, Комісія у складі Першої палати за критерієм професійної етики та доброчесності двічі знизила позивачу по 15 балів за показником «сумлінність» та один раз 15 балів за показником «чесність».

20. Причинами зняття цих балів слугували висновок ГРД, який надійшов до Комісії 16 липня 2025 року, письмові пояснення кандидата, надіслані на адресу ВККСУ, усні пояснення, надані під час співбесіди, інші дані, подані ним як кандидатом на посаду судді, а також інформація, надана державними органами на запити Комісії стосовно кандидата.

21. Зокрема, Комісія у складі Першої палати у рішенні від 25 липня 2025 року №214/ас-25 «Про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» зазначила, що ОСОБА_1 , ознайомившись із висновком ГРД, надав такі пояснення щодо вартості оренди будинків в місті Одесі, право користування якими має його донька.

Після припинення шлюбних відносин та розлучення з дружиною в 2023 році вони проживають окремо. Донька залишилась проживати зі своєю матір`ю, колишньою дружиною кандидата. У якості помешкання для себе та доньки колишня дружина ОСОБА_1 орендувала будинки, вказані у висновку ГРД. Донька кандидата не виступала самостійним орендарем будинків.

Відповідно до вимог частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» до членів сім`ї суб`єкта декларування відносяться діти до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом декларування.

Отже, оскільки ОСОБА_1 був зобов`язаний вказати у майновій декларації факт проживання та користування його малолітньою донькою житлом, він зазначив орендовані колишньою дружиною будинки. Враховуючи, що колишня дружина орендувала житло на платній основі, кандидат задекларував, що донька користується цими об`єктами нерухомості на праві оренди. Відобразити цей факт іншим шляхом було, на його думку, неможливо.

У майновій декларації ОСОБА_1 зазначив в повному обсязі ті дані щодо будинків, які були йому відомі, оскільки копії правовстановлюючих документів на них у кандидата відсутні.

ОСОБА_1 пояснив, що як малолітня дитина його донька не має самостійних доходів, вказаних будинків особисто не орендувала та не оплачувала. Орендарем помешкань є її матір, колишня дружина кандидата.

Комісія у складі Першої палати дійшла висновку, що ОСОБА_1 при декларуванні прав на вказані у висновку ГРД житлові будинки в місті Одесі допущено некоректність при відображенні типу права на таке житло у зв?язку з наступним.

Під час співбесіди кандидату було поставлено питання, чи укладався договір оренди від імені малолітньої доньки її батьками, тобто ним самим та колишньою дружиною. За таких обставин, у разі коректного декларування речового права на чуже майно у вигляді оренди будинку донькою, мав би існувати договір, укладений між нею на власником майна. Під час співбесіди ОСОБА_1 підтвердив, що договори оренди укладалися не донькою, а його колишньою дружиною, при цьому він компенсує частину орендної плати.

Таким чином, як зазначила Комісія у складі Першої палати, хоча виявлену невідповідність задекларованих правовідносин фактичним не можна кваліфікувати як серйозне порушення правил декларування, однак в очах стороннього спостерігача виникає сумнів у достовірності вказаних кандидатом у майнових деклараціях даних, що в цілому негативно впливає на ставлення суспільства до представників судової влади.

Попри те, що зазначені недоліки не свідчать про умисне приховування інформації або намагання ввести в оману, однак вони демонструють певну неуважність, недбалість та недостатню відповідальність у виконанні юридично значущих обов`язків. У зв`язку з викладеним, Комісія у складі Першої палати одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «сумлінність».

Далі в означеному рішенні зазначається, що стосовно суті справи щодо так званого порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ролі в ній кандидата та причин появи згадок про нього в низці публікацій в медіа, які він не спростовував, ОСОБА_1 пояснив, що про існування цих публікацій не знав до ознайомлення з висновком ГРД, а отже не мав можливості вжити заходів для їх спростування.

На думку кандидата, не можна сказати, що ресурс Seafarersjournal.com, на якому розміщено згадані у висновку ГРД публікації, є поширеним серед громадськості та користується популярністю серед читачів. На користь цього свідчить, зокрема, те, що з моменту оприлюднення інформації у 2023- 2024 роках відсутні жодні коментарі до цих статей, автори публікацій також не відомі.

ОСОБА_1 зазначив, що в трьох з п`яти наведених публікацій відсутня будь-яка згадка його прізвища. Ще одна публікація недоступна або видалена, що позбавляє кандидата можливості надати оцінку її змісту та взагалі встановити, чи стосується вона його. Лише стаття від 30 травня 2024 року, у якій йдеться про рейдерський захват порому, містить твердження, що суддя ОСОБА_1., серед інших, бере участь у конкурсі на посаду судді апеляційного суду. Будь-якого опису протиправних дій з боку кандидата чи доказів цього у статті не наведено. Таким чином, у публікаціях відсутня інформація, яка потребує спростування або іншої активної реакції кандидата.

На переконання ОСОБА_1 , той обсяг інформації, що був зазначений стосовно нього у наведених у висновку ГРД публікаціях, не вимагає від нього будь-якої активної реакції чи спростування.

Кандидат вказав, що причини появи згадок про нього у зазначених публікаціях йому невідомі та незрозумілі.

ОСОБА_1 як слідчий суддя розглядав чисельні скарги, клопотання, відводи, подані особами в порядку Кримінального процесуального кодексу України (наприклад, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, бездіяльності щодо розгляду клопотань, оскарження постанов слідчих, встановлення строку для вчинення окремих дій, відводів слідчому та прокурору тощо), які так чи інакше пов`язані з подіями навколо порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Серед вказаних звернень є значний відсоток задоволених скарг. Кандидат повідомив, що всі постановлені ним ухвали у цих справах набрали законної сили, оскільки або не оскаржувались, або були залишені в силі судом вищої інстанції.

На запитання, чи розглядав ОСОБА_1 виключно заяви, подані в порядку Кримінального процесуального кодексу України, стосовно порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 », кандидат надав ствердну відповідь. Разом з тим, представником ГРД зауважено, що кандидат також розглядав клопотання про забезпечення позову у межах цієї справи.

У поясненнях, надісланих до Комісії після співбесіди, 29 липня 2025 року, ОСОБА_1 зазначив, що дійсно ним розглядалося клопотання про забезпечення позову в справі №500/2395/18, предметом якої був, зокрема, пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Ухвалою від 04 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову з огляду на те, що раніше ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 січня 2022 року вже було вжито заходів забезпечення позову щодо предмету спору - порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Рештки порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 », гідротехнічна споруда (міст) не є предметом спору в справі, що розглядається, а тому підстави для задоволення заяви про забезпечення позову щодо вказаного майна були відсутні. Кандидат також повідомив, що по суті вказана справа ним не розглядалась, жодного іншого стосунку до неї чи до самого так званого порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 » він не мав та не має.

Комісія у складі Першої палати, оцінивши надані ОСОБА_1 пояснення, у рішенні від 25 липня 2025 року №214/ас-25 звернула увагу, що під час співбесіди ним надано неповну інформацію щодо власної участі у резонансній справі, зазначеній у висновку ГРД. Така поведінка, навіть за умови її добросовісного характеру, може розцінюватися як прояв нещирості, у зв?язку з чим Комісія у складі Першої палати одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «чесність».

Окрім того, Комісією самостійно встановлено, що кандидат як суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області розглядав, зокрема, справи про позбавлення матерів батьківських прав. Зокрема, на розгляді ОСОБА_1 перебувала справа №946/4409/23 про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав. Позовна заява надійшла до суду 19 червня 2023 року, ухвалою від 20 червня 2023 року відкрито провадження у справі та на 12 липня 2023 року призначено підготовче судове засідання. Рішенням від 12 липня 2023 року позов задоволено, шлюб розірвано та позбавлено матір дитини батьківських прав.

Зі змісту прийнятого ОСОБА_1 рішення встановлено, що у судове засідання 12 липня 2023 року не з`явились ані сторони, ані представник органу опіки та піклування, надіславши заяви про розгляд справи без їх участі.

Також у провадженні кандидата перебувала справа №946/4315/23 про позбавлення батьківських прав матері дитини. Позовна заява надійшла до суду 16 червня 2023 року, ухвалою від 27 червня 2023 року відкрито провадження у справі та на 19 липня 2023 року призначено підготовче судове засідання. Рішенням від 19 липня 2023 року позов задоволено, позбавлено матір дитини батьківських прав. У рішенні зазначено, що ані сторони, ані представник органу опіки та піклування у засідання не з`явились, надіславши заяви про розгляд справи без їх участі.

Комісія наголосила, що спори про позбавлення батьківських прав є справами підвищеної чутливості, які стосуються фундаментальних прав дитини та її батьків. У таких справах суд повинен проявити особливу ретельність у дотриманні процесуальних гарантій, зокрема, забезпечити участь органів опіки та піклування та належне з`ясування обставин, що мають значення для вирішенні справи по суті. Відповідно до Сімейного кодексу України участь представника органу опіки та піклування у справах про позбавлення батьківських прав є обов`язковою. На переконання Комісії, навіть якщо такий орган не заперечує проти розгляду справи за його відсутності, суд має впевнитися у повноті та достовірності наданого висновку і може зобов`язати орган опіки забезпечити свою участь, якщо цього вимагають інтереси дитини.

ОСОБА_1 пояснив, що рішення були ухвалені ним в найкращий інтересах дітей, з урахуванням усіх наявних у справах матеріалів. На запитання Комісії, чи не склалося в нього враження, що вказані вище спори можуть мати штучний характер, тобто бути результатом домовленості між сторонами з метою створення підстав для уникнення чоловіками мобілізації, кандидат надав негативну відповідь.

Комісія, урахувавши надані кандидатом пояснення, вважала, що його дії під час розгляду зазначених спорів не свідчать про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики. Водночас, Комісія також констатувала, що розгляд справ про позбавлення батьківських прав матерів в умовах війни, який здійснено протягом одного місяця за відсутності в засіданні сторін та представників органу опіки та піклування, в очах стороннього спостерігача не сприяють укріпленню суспільної довіри до суду. У зв`язку з викладеним, Комісія у складі Першої палати вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «сумлінність».

22. Водночас, у зв`язку із наявністю висновку ГРД питання про підтвердження або непідтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді винесено Першою палатою на розгляд ВККСУ у пленарному складі.

23. Дослідивши висновок ГРД, письмові пояснення та пояснення, надані ОСОБА_1 під час співбесіди, Комісія у пленарному складі своїм рішенням від 06 серпня 2025 року №260/ас-25 визнала ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критеріями професійної етики та доброчесності за показниками «чесність» та «сумлінність».

При цьому Комісія у пленарному складі підтримала висновки Першої палати ВККСУ щодо викладених вище обставин стосовно некоректності при відображенні в деклараціях типу права доньки на житлові будинки в місті Одесі, а також надання ОСОБА_1 неповної інформації щодо власної участі у резонансній справі щодо так званого порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 », погодившись із зменшенням кандидату по 15 балів за критеріями професійної етики та доброчесності за показниками «чесність» та «сумлінність».

У той же час Комісія у пленарному складі відзначила прагнення кандидата розв`язати справи про позбавлення батьківських справ без зайвих зволікань. Втім зауважила, що за відсутністю у судових засіданнях сторін та представників органів опіки та піклування, справи було розглянуто на підставі письмових доказів, що майже виключило можливість поглибленого дослідження всієї сімейної ситуації, яка склалася в кожній родині, а відтак констатувала, що кандидатом не в повній мірі дотримано вимоги щодо виняткової ретельності дослідження всіх обставин.

На підставі викладеного, Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що розгляд ОСОБА_1 указаних справ в умовах війни, здійснений протягом одного місяця та за відсутності учасників справи, щонайменше, створює враження формального та механічного підходу, який є неприйнятним при вирішенні питання щодо фундаментальних прав людини, та свідчить про істотну невідповідність кандидата показнику «сумлінність».

На переконання Комісії у пленарному складі, означені вище обставини свідчать про невідповідність ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності.

23. Не погоджуючись із прийнятим ВККСУ рішенням від 06 серпня 2025 року №260/ас-25 «Про підтвердження здатності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)», вважаючи його протиправним, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Для вирішення вказаного публічно-правового спору колегія суддів вважає, що потрібно надати відповіді на питання, які сформульовані у вступі до цього рішення.

25. Перше питання - чи були дотримані ВККСУ формально-юридичні вимоги при розгляді питання про підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)?

26. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. За змістом частини першої статті 28 Закону №1402-VIII (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог: 1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років; 2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років; 3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років; 4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1 - 3 цієї частини, щонайменше сім років.

28. Частиною першою статті 92 Закону №1402-VIII визначено, що ВККСУ є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

29. Статтею 79-2 Закону №1402-VIII установлено, що ВККСУ проводить конкурс на зайняття вакантних посад, зокрема, суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону.

30. Відповідно до частини другої статті 79-3 Закону №1402-VIII у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.

31. Згідно із частиною четвертою статті 79-3 Закону №1402-VIII ВККСУ:

1) на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді;

2) проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду;

3) проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 цього Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання;

4) за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає рейтинг для участі у конкурсі кандидатів, які підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає переможця конкурсу на зайняття вакантної посади судді у відповідному суді та ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.

32. Законом України від 09 грудня 2023 року №3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №3511-IX) та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри», який набрав чинності 30 грудня 2023 року, внесено зміни до Закону №1402-VIII, зокрема викладено в новій редакції розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57 - 61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення».

33. За змістом пункту 57, який згідно із Законом України від 20 листопада 2024 року №4072-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» (далі - Закон №4072-IX) змінений на пункт 57-1, ВККСУ завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом №3511-IX.

ВККСУ проводить кваліфікаційний іспит в межах конкурсу, передбаченого цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом №4072-IX.

34. Статтею 83 Закону №1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККСУ з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.

Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.

35. Відповідно до статті 85 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

36. Таким чином, критеріями кваліфікаційного оцінювання згідно із Законом №1402-VIII є компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.

37. Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року №20/зп-25 затверджено Положення №20/зп-25.

38. За пунктами 1.1 ? 1.6 Положення №20/зп-25 завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання ? це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об`єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.

39. Пунктами 6.21 - 6.24 Положення №20/зп-25 визначено, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію. Послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників з метою ухвалення остаточного рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Співбесіда проходить в засіданні Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов`язково обговорюються із суддею (кандидатом на посаду судді) дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

40. У розділі 2 Положення №20/зп-25 закріплені показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.

41. Пунктами 5.1, 5.2, 5.5 Положення №20/зп-25 передбачено, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення.

Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію. Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає критеріям соціальної та особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен із цих критеріїв за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

42. Згідно з пунктами 5.8 - 5.10, 5.12 Положення №20/зп-25 критерії доброчесності та професійної етики оцінюються в 300 балів. Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з`ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді). Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді) припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

43. Отже, за Законом №1402-VІІІ призначення на посаду судді, зокрема вакантної посади судді апеляційного суду, здійснюється за конкурсом, який уповноважена проводити ВККСУ. Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду Комісія проводить на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання. Одним з етапів кваліфікаційного оцінювання є дослідження досьє та проведення співбесіди. Саме на етапі співбесіди Комісія перевіряє відповідність судді (кандидата на посаду судді) вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. При цьому у Положенні №20/зп-25 Комісія роз`яснила як зміст критеріїв, так і їх складові, передбачивши низку показників. Останні також розтлумачені з точки зору конкретних якостей, які оцінюються в межах кожного з них.

44. Така правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2026 року у справі №990/329/25.

45. Тобто Законом №1402-VIII чітко і недвозначно встановлено, що критеріями кваліфікаційного оцінювання є, зокрема, професійна етика та доброчесність, а показники відповідності таким критеріям та засоби їх встановлення затверджуються Комісією. При цьому про необізнаність та незгоду із змістом та складовими таких критеріїв, визначених у Положенні №20/зп-25, їх показниками позивач не зазначав. Тобто позивач не заперечував й по суті висловив згоду щодо перевірки Комісією його відповідності як кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду за критеріями згідно з визначеними у Положенні №20/зп-25 показниками (якостями).

46. Статтею 88 Закону №1402-VIII встановлено, що ВККСУ ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, ВККСУ може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев`ятьма голосами.

Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККСУ щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

Рішення ВККСУ, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

47. Предметом спору в цій справі є рішення ВККСУ від 06 серпня 2025 року №260/ас-25, яким визнано ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критеріями професійної етики та доброчесності за показниками «чесність» та «сумлінність».

48. Це рішення Комісія ухвалила у пленарному складі, враховуючи наявність висновку ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики [в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного адміністративного суду].

49. Як вже вказувалося вище та встановлено у ході розгляду цієї справи, Комісія у пленарному складі підтримала висновки Першої палати ВККСУ стосовно некоректності при відображенні позивачем в деклараціях типу права доньки на житлові будинки в місті Одесі, а також надання ОСОБА_1 неповної інформації щодо власної участі у резонансній справі щодо так званого порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 », погодившись із зменшенням кандидату по 15 балів за критеріями професійної етики та доброчесності за показниками «чесність» та «сумлінність». Крім того, Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що розгляд ОСОБА_1 справ про позбавлення матерів батьківських справ в умовах війни, здійснений протягом одного місяця та за відсутності учасників справи, щонайменше, створює враження формального та механічного підходу, який є неприйнятним при вирішенні питання щодо фундаментальних прав людини, та свідчить про істотну невідповідність кандидата показнику «сумлінність». На переконання Комісії у пленарному складі, означені вище обставини свідчать про невідповідність ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності.

50. Частинами третьою та четвертою статті 92 Закону №1402-VIII встановлено, що ВККСУ складається з шістнадцяти членів, вісім з яких призначаються з числа суддів або суддів у відставці. Комісія вважається повноважною за умови призначення до її складу не менше одинадцяти членів, щонайменше шість із яких призначені з числа суддів або суддів у відставці.

51. Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії оскаржуваного рішення ВККСУ від 06 серпня 2025 року №260/ас-25, на засіданні Комісії, проведеному 06 серпня 2025 року, були присутні 13 її членів, тобто більшість від складу. 6 членів ВККСУ проголосували за визнання кандидата таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді, а 7 членів - проти, тобто більшість від присутніх. Це рішення підписав повноважний склад Комісії, всі її 13 членів, які брали участь у його ухваленні.

52. У межах цієї справи неспростованим є й те, що Комісія повною мірою забезпечила позивачу можливість підтвердити свою відповідність усім критеріям кваліфікаційного оцінювання, якою він скористався на власний розсуд. Саме позивач вказав ті обставини, які були предметом обговорення на співбесіді з їх подальшою оцінкою членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. При цьому позивачу була надана можливість висловити свою позицію на поставлені членами Комісії запитання та долучити відповідні докази, а також надати пояснення щодо обставин, викладених у висновку ГРД. Підстави стверджувати, що ВККСУ при проведенні засідання пленарним складом було допущено порушення принципів рівності та недискримінації чи ознак свавільності або протиправності відсутні. Відповідні ж твердження позивача про прояв членами Комісії неуважного ставлення до нього як кандидата та порушення порядку проведення засідання не підтверджені належними і допустимими доказами, а обставини складення повного тексту оскаржуваного рішення 03 вересня 2025 року та надіслання його позивачу 04 вересня 2025 року не визначені статтею 88 Закону №1402-VIII як підстави для оскарження та скасування рішення ВККСУ.

53. Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, Суд не установив порушень ВККСУ процедури прийняття рішення від 06 серпня 2025 року №260/ас-25, а також порушень прав позивача чи інших ознак протиправності вказаного рішення Комісії з огляду на вимоги частини третьої статті 88 Закону №1402-VIII. Позивачем у ході розгляду справи не доведено зворотного.

54. Підсумовуючи, Суд доходить висновку, що ВККСУ були дотримані формально-юридичні вимоги при розгляді питання про підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами). Порушень ВККСУ норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, під час ухвалення оскаржуваного рішення Судом не встановлено.

55. Надаючи відповідь на друге питання: чи була належним чином аргументована та мотивована позиція ВККСУ, яка оцінювала позивача на відповідність показникам критеріїв професійної етики та доброчесності й, як наслідок, визнала його таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді?

56. Як видно із мотивації оскаржуваного рішення ВККСУ, висновок Комісії про невідповідність ОСОБА_1 показникам критеріїв, які враховуються для установлення рівня відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності, у ході проведення співбесіди ґрунтувався, якщо узагальнити, переважною мірою на таких обставинах: а) некоректність при відображенні позивачем в деклараціях типу права доньки на житлові будинки в місті Одесі; б) надання ОСОБА_1 неповної інформації щодо власної участі у резонансній справі щодо так званого порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; в) розгляд ОСОБА_1 справ про позбавлення матерів батьківських справ в умовах війни, здійснений протягом одного місяця та за відсутності учасників справи.

57. З огляду на це Верховний Суд, не вдаючись до переоцінки фактів, які в рішенні ВККСУ вказані як підстави для визнання позивача таким, що не відповідає показникам критеріїв професійної етики та доброчесності, вважає за необхідне перевірити обґрунтованість висновків Комісії в оскаржуваному рішенні саме щодо означених вище фактів і в цьому контексті виходить з наступного.

58. Насамперед слід зазначити, що у межах процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов`язком (повноваженням) ВККСУ є з`ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності такого кандидата як професійного характеру, так і морально-етичного.

59. За своєю правовою природою діяльність Комісії полягає в обов`язку держави перед суспільством сформувати такий суддівський корпус, представники якого за їхніми якостями не викликали б недовіри у громадян України. Зважаючи, що надані суддям повноваження тісно пов`язані з такими цінностями правосуддя, як незалежність, неупередженість, чесність, честь, гідність, професіоналізм й зазначені цінності є передумовами довіри суспільства до здійснення правосуддя, ВККСУ зобов`язана перевірити компетентність, професійну етику та доброчесність судді.

60. Комісія, з огляду на свій правовий статус, повинна визначити, чи відповідає поведінка кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23), а також у Кодексі суддівської етики.

61. Повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою. При цьому оцінювання відбувається з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, до яких належать, зокрема, професійна етика та доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

62. Жоден інший суб`єкт чи орган, зокрема й Суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема компетенції Комісії щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів. Такий підхід неодноразово висловлювався Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 07 квітня 2021 року у справі №9901/87/19, від 14 листопада 2024 року у справах №990/139/24, №990/71/24, від 19 березня 2026 року у справі №990/329/25) і є застосовним до спірних правовідносин.

63. Водночас варто також врахувати і висновки Великої Палати Верховного Суду щодо меж дискреції ВККСУ у конкурсних процедурах (постанови від 20 березня 2025 року у справі №990/85/24, від 28 листопада 2024 року у справі №990/92/24). Такі висновки хоча і сформульовані у правовідносинах, пов`язаних із конкурсною процедурою добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, однак безпосередній підхід є застосовним і до конкурсних процедур на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів.

64. Межі дискреції ВККСУ у конкурсній процедурі на зайняття вакантних посад суддів, у тому числі в апеляційних судах, зокрема і прийняття рішення за результатами проведення співбесіди з кандидатами, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду Комісією питання про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, як і прийняте за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілим як суддям (кандидатам на посаду судді), щодо яких їх ухвалено, так і незалежному сторонньому спостерігачу.

65. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи / пояснення судді (кандидата на посаду судді) взято до уваги і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася ВККСУ, коли оцінювала відповідність цього судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності чи професійної етики.

66. Отже, одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка реалізації суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень, зокрема, за критеріями обґрунтованості, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Визначальним критерієм правомірності рішення ВККСУ про непідтвердження здатності кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному апеляційному суді в аспекті їх відповідності критеріям, зокрема, доброчесності та професійної етики є встановлення Комісією обставин, які мають істотний вплив на прийняття рішення, та мотивів, з яких ВККСУ дійшла відповідних висновків.

67. ВККСУ відповідно до свого статусу, повноважень, встановлених законом, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, вправі визнати кандидата таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді.

68. Проте нормативне визначення підстав оскарження рішення ВККСУ щодо кандидата на посаду судді у зв`язку з тим, що рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, означає, що підстави для визнання кандидата таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями, зокрема професійної етики та доброчесності, мають існувати та не повинні бути формальними, номінальними чи декларативними.

69. Суд повинен забезпечити, щоб реалізація Комісією дискреційних повноважень під час проведення кваліфікаційного оцінювання не була свавільною.

70. В контексті здійсненої ВККСУ оцінки наведених у оскаржуваному рішенні обставин, враховуючи необхідність забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин у справі, колегія суддів зазначає таке.

71. Визначені законом етапи конкурсу та призначення на посаду судді апеляційного покликані встановити відповідність кандидата передбаченим Конституцією України та Законом №1402-VIII вимогам, зокрема критеріям доброчесності та професійної етики, Комісія має перевірити наявність інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням кандидата на посаду судді. Ці заходи об`єднані метою забезпечити авторитет та довіру до судової влади, які формуються залежно від персонального складу осіб, що призначаються на посади суддів.

72. Частиною дев`ятою статті 69 Закону №1402-VIII встановлено, що кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

73. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.

74. Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об`єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов`язків та здійсненні правосуддя.

75. За визначенням терміна, який подано у Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості [Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики : Словник. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. С. 387, 388].

76. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням.

77. Легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

78. Повноваження Комісії стосовно оцінки встановлених щодо кандидата на посаду судді обставин є дискреційними. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

79. При цьому Комісія, враховуючи її правовий статус, повинна визначити, чи відповідає поведінка судді / кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23, а також у Кодексі суддівської етики, затвердженому XI черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року.

80. Члени Комісії, оцінюючи встановлені стосовно кандидата на посаду судді обставини, визначаються щодо їхньої відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність переважною мірою є морально-етичною категорією, обставини, що свідчать про недоброчесність кандидата на посаду судді, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду.

81. Таким чином, оскільки кандидат на посаду судді претендує на одержання повноважень посадової особи, уповноваженої на виконання функцій держави, - здійснення правосуддя, то під час вирішення питання про підтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя ВККСУ зобов`язана врахувати всі обставини, які перешкоджають кандидату на посаду судді обійняти таку посаду, зокрема ті, що можуть негативно вплинути на довіру суспільства до судової влади у зв`язку з призначенням такого кандидата.

82. Відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики відповідно до пункту 2.13 розділу 2 Положення №20/зп-25 оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу.

83. Критерії доброчесності та професійної етики оцінюються у 300 балів (пункт 5.8 розділу 5 Положення №20/зп-25).

84. Пунктами 5.9, 5.11-5.13 розділу 5 Положення №20/зп-25 визначено, що Комісія керується презумпцією, відповідно до якої кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з`ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді. Під час оцінювання відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб`єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо. Кількість балів за результатами оцінювання відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225. Істотність порушень встановлюється Комісією при закритому обговоренні і визначається шляхом голосування. Кожне зниження балів повинно бути мотивовано в рішенні Комісії.

85. Відповідно до пункту 6.54 розділу 6 Положення №20/зп-25 розгляд ВККСУ інформації щодо кандидата на посаду судді, висновку про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності, що надані ГРД, здійснюється в порядку, визначеному Регламентом, пунктом 120 параграфу 9 розділу II якого передбачено, що висновок або інформація ГРД розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

86. Для оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією, згідно із пунктом 2.14 розділу 2 Положення №20/зп-25, враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням ВРП від 17 грудня 2024 року №3659/0/15-24 (далі - Єдині показники), у пунктах 5 та 6 розділу ІІ яких указано, що оцінювання відповідності кандидата на посаду судді Показникам здійснюється згідно з Конституцією України, вимогами законодавства України, з урахуванням актів міжнародного права та практики їх застосування. Оцінювання відповідності кандидата на посаду судді Показникам повинно здійснюватися з дотриманням права на повагу до людської гідності та до приватного і сімейного життя.

87. Єдині показники визначають, що оцінка доброчесності та професійної етики кандидата на посаду судді полягає в оцінюванні відповідності кандидата на посаду судді таким показникам: незалежність; неупередженість; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; чесність; сумлінність; непідкупність; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу (пункт 14 розділу ІІІ). Кожному із цих показників надано визначення у пунктах 15-23 розділу ІІІ Єдиних показників.

88. Під час оцінювання має враховуватися, що кандидат на посаду судді повинен не лише відповідати визначеним показникам, а й не допускати поведінки, яка з погляду звичайної розсудливої людини може викликати сумніви у такій відповідності.

89. Кандидат, який бере участь у конкурсі на посаду судді, повинен усвідомлювати, що усі обставини його життя можуть бути предметом уваги та обговорення. І лише у разі його відповідності найвищим стандартам поведінки він може бути визнаний таким, що відповідає відповідним критеріям.

90. Так, як вже зазначалося вище, в частині негативної оцінки позивача за критеріями професійної етики та доброчесності в межах кваліфікаційного оцінювання слугували, серед іншого, обставини некоректності відображення ОСОБА_1 в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023- 2024 роки, типу права доньки на житлові будинки в місті Одесі.

91. В оскаржуваному рішенні ВККСУ зазначено, що відповідно до майнових декларацій за 2023- 2024 роки, поданих позивачем, донька кандидата орендувала житлові будинки в місті Одесі.

93. Під час співбесіди ОСОБА_1 пояснив, що після припинення шлюбних відносин та розлучення з дружиною в 2023 році вони проживають окремо. Донька залишилась проживати зі своєю матір`ю, колишньою дружиною кандидата. У якості помешкання для себе та доньки колишня дружина ОСОБА_1 орендувала будинки в місті Одесі. Як малолітня дитина, його донька не має самостійних доходів, вказаних будинків особисто не орендувала та не оплачувала. Орендарем помешкань є її матір, колишня дружина кандидата. Оскільки ОСОБА_1 був зобов`язаний вказати у майновій декларації факт проживання та користування його малолітньою донькою житлом, він зазначив орендовані колишньою дружиною будинки. Враховуючи, що колишня дружина орендувала житло на платній основі, кандидат задекларував, що донька користується цими об`єктами нерухомості на праві оренди. Відобразити цей факт іншим шляхом було, на його думку, було неможливо.

94. Повертаючись до суті спору, колегія суддів зазначає, що за змістом оскаржуваного рішення Комісія у пленарному складі погодилася із висновками Першої палати ВККСУ про зменшення позивачу за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «сумлінність», оцінивши обставини некоректного декларування позивачем у майнових деклараціях за 2023- 2024 роки типу речового права на чуже майно у вигляді оренди будинків донькою як прояв неуважності, недбалості та недостатньої відповідальності у виконанні юридично значущих обов`язків, що в цілому негативно впливає на ставлення суспільства до представників судової влади.

95. Що ж до оцінки Комісією поведінки ОСОБА_1 , пов`язаної із декларуванням типу права доньки на житлові будинки в місті Одесі, то така оцінка зроблена не у вимірі умисного приховування інформації або намагання ввести в оману, а у площині саме виконання ним обов`язку зазначення у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, достовірних, точних та правдивих відомостей щодо об`єктів нерухомості, що знаходяться в оренді чи на іншому праві користування в суб`єкта декларування та членів його сім`ї, як це передбачено законодавством про запобігання корупції та є одним із складових такого показника критеріїв доброчесності та професійної етики як «чесність» згідно пункту 18 Єдиних показників, яким визначено, що суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно, він надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний. Саме цей факт викликав сумніви у доброчесності позивача, враховуючи при цьому й те, що останній під час співбесіди самостійно визнав та не заперечував, що його донька фактично не є орендарем об`єктів нерухомого майна, таким є її матір, колишня дружина кандидата, яка власне і була стороною (орендарем) у відповідних угодах.

96. Так, за правилами пункту 2 частини першої статті 46 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон №1700-VII), у декларації, зокрема, зазначаються відомості про об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.

97. Згідно із пунктом 69 розділу IV «Загальні положення щодо відображення відомостей про об`єкти декларування» роз`яснень щодо декларування та заповнення декларації, опублікованих на офіційному сайті Національного агенства з питань запобігання корупції, під іншими правами користування можуть бути: позичка (безоплатна передача майна), оренда, сервітут, емфітевзис (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб), суперфіцій (право забудови земельної ділянки), утримання, застава, користування на підставі довіреності, інші права, передбачені законом. Визначення цих категорій наведено у ЦК України.

98. У контексті наведеного слід зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №9901/764/18 наведена правова позиція про те, що, з`ясовуючи в межах конкурсних процедур наявність у кандидата всіх потрібних якостей для зайняття посади судді, ВККСУ перевіряє не лише його відповідність формальним критеріям, а й оцінює всі обставини, що характеризують особу кандидата, зокрема й те, наскільки відповідально він ставиться до своїх обов`язків, своєю поведінкою не викликає обґрунтованих сумнівів щодо компетентності та доброчесності.

Тут же Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з огляду на вимогу доброчесності від особи, яка реалізує право на зайняття посади судді, очікується уважність стосовно розкриття даних під час участі у відповідному конкурсі, а також чітка, логічна та послідовна позиція.

Акцентувала увагу Велика Палата Верховного Суду і на тому, що суттєвим стосовно обставин щодо незазначення у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, усіх даних, які вимагаються Законом №1700-VIІ і є обов`язковими для відображення у такій декларації, є не стільки тлумачення наявності чи відсутності у позивача обов`язку зазначити відповідні відомості у декларації, скільки невжиття кандидатом належних заходів для відображення достовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за відповідний рік.

У цій же постанові Великої Палати Верховного Суду вказано, що правові норми, якими врегульовано вимоги до заповнення декларації, є зрозумілими та не допускають неоднозначного їх розуміння.

99. Зважаючи на викладене, Суд констатує, що позивач повинен був розуміти зміст належно оприлюднених і доступних для ознайомлення правових норм, які регламентують відносини у сфері запобігання корупції, а також не міг не усвідомлювати наслідки, пов`язані з їх порушенням (недотриманням), у тому числі й ті, які можуть настати у межах проведення конкурсної процедури, у якій він виявив свідоме та добровільне бажання взяти участь.

100. Встановлені ВККСУ та не спростовані під час розгляду справи обставини свідчать, що позивач навів недостовірні (некоректні) відомості у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023- 2024 роки щодо типу права користування його донькою - ОСОБА_2 нерухомим майном. Суд також враховує, що ні Комісії, ні Суду у ході розгляду цієї справи позивачем не наведено обґрунтованих мотивів, які б тією чи іншою мірою пояснювали такі обставини.

101. Також не є й слушними доводи позивача про те, що відповідач в оскаржуваному рішенні не відобразив власного бачення або нормативної регламентації правильного способу декларування відповідного права в означеній ситуації, адже положення законодавства не встановлюють будь-яких винятків з обов`язку особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка є кандидатом на посаду судді, внесення до декларації повних, правдивих та достовірних відомостей щодо об`єктів декларування, й на ВККСУ не покладено обов`язку надання консультацій та роз`яснень особі, яка претендує на зайняття посади судді, щодо правил декларування. Іншими словами, Комісія не повинна доводити обґрунтованість сумнівів у доброчесності. Спростування обґрунтованого сумніву покладається на кандидата.

102. Слід також зазначити, що недбалість є морально-етичною характеристикою особи, яка виділяється її байдужим (несумлінним) ставленням до своїх обов`язків, що може мати негативні наслідки і за певних обставин може бути поставлено у провину такій особі. На противагу недбалості добросовісність указує на те, що особа діє сумлінно - з належним ставленням до своїх обов`язків.

103. У цьому аспекті Комісія надала свою оцінку на підставі повно з`ясованих обставин, які у цій частині визнав і позивач, зроблені нею висновки є логічними, послідовними і передбачуваними. Варто також звернути увагу і на те, що Комісія не залишила наведені кандидатом аргументи без відповіді та врахувала їх, зазначивши у своєму рішенні, що немає підстав вважати таку поведінку ОСОБА_1 умисною та намаганням ввести в оману, однак в аспекті оцінки показника «сумлінність» по суті зважила, що виявлення кандидатом недбалості під час заповнення декларацій дисонує з вимогами, які ставляться до судді апеляційного адміністративного суду.

104. Сумнів у доброчесності ОСОБА_1 обґрунтований Комісією і тим, що під час співбесіди ним надано неповну інформацію щодо власної участі у резонансній справі, зазначеній у висновку ГРД, а саме справі щодо так званого порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». На переконання ВККСУ, така поведінка, навіть за умови її добросовісного характеру, може розцінюватися як прояв нещирості, у зв`язку з чим Комісія у пленарному складі погодилася із висновком ВККСУ у складі Першої палати про необхідність зменшення кандидату балів за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «чесність».

105. З цього приводу Суд констатує, що під час співбесіди ВККСУ із ОСОБА_1 обговорювалися питання стосовно суті справи щодо так званого порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ролі в ній кандидата та причин появи згадок про нього в низці публікацій в медіа й отримано відповіді позивача, яким надана оцінка, з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена Комісії. В оскаржуваному рішенні Комісія навела мотиви, з яких дійшла висновку, чому надана кандидатом ОСОБА_1 інформація під час співбесіди і письмово не продемонструвала належний рівень його чесності.

106. Зокрема, обґрунтовуючи оцінку відповідності кандидата ОСОБА_1 показнику критеріїв доброчесності та професійної етики: «чесність», Комісія в оскаржуваному рішенні взяла до уваги та оцінила наведену кандидатом інформацію (пояснення) щодо відповідності цьому показнику (а саме щодо непоширення ресурсу Seafarersjournal.com, на якому розміщено згадані у висновку ГРД публікації, серед громадськості та його непопулярність серед читачів; відсутність у публікаціях інформації, яка потребує спростування або іншої активної реакції кандидата; невідомих та незрозумілих кандидату причин появи згадок про нього у зазначених публікаціях; розгляду ОСОБА_1 як слідчим суддею чисельних скарг, клопотань, відводів, поданих особами в порядку Кримінального процесуального кодексу України, які так чи інакше пов`язані з подіями навколо порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 » тощо), проте наголосила, що під час співбесіди кандидат засвідчив, що розглядав виключно заяви, подані в порядку Кримінального процесуального кодексу України, однак не повідомив про розгляд ним клопотання про забезпечення позову у справі №500/2395/18, предметом якої був, зокрема, пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». З огляду на це, варто погодитися із висновком Комісії про те, що така поведінка не може розцінюватися як прояв щирості, що є одним із складових такого показника критеріїв доброчесності та професійної етики як «чесність».

104. На переконання Суду, власне окреслені вище обставини в сукупності та в цілому є тими факторами, що очевидно повинні оцінюватися в контексті відповідності кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду критеріям доброчесності та професійної етики за показниками, встановленими пунктом 18 Єдиних показників, у відповідності до якого чесність - це правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті. Такого роду обставини (інформація), констатована ВККСУ в оскаржуваному рішенні, не можуть свідчити на користь кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду.

105. У цьому випадку ОСОБА_1 під час співбесіди була надана можливість доповнити та уточнити свої пояснення щодо власної участі у справі щодо так званого порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 », зазначеній у висновку ГРД. Зокрема, 16 липня 2025 року кандидату було запропоновано відкласти проведення засідання з метою надання ОСОБА_1 достатнього часу для підготовки, але він відхилив таку пропозицію. Тож посилання позивача на надіслання ним до Комісії після співбесіди з ВККСУ у складі Першої палати додаткових письмових пояснень, у яких повідомлено про розгляд клопотання про забезпечення позову в справі №500/2395/18, предметом якої був, зокрема, пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яким, у свою чергу, була надана оцінка членами Комісії у пленарному складі, не спростовують зафіксованих ВККСУ під час співбесіди означених вище проявів, які в цілому (у даному конкретному випадку) суперечили позитивним ознакам поведінкової характеристики ОСОБА_1 й не дали відповідачу підстав вважати позивача як кандидата на посаду судді апеляційного суду абсолютно доброчесним за показником «чесність».

106. Загалом доводи позивача у цьому контексті фактично зводяться до незгоди з оцінкою відповідності його показникам критеріїв доброчесності та професійної етики та виставленими йому членами Комісії балами. Натомість Суд зауважує, що оцінка відповідності кандидата на посаду судді показникам таких критеріїв здійснюється членами ВККСУ за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення, що ґрунтується на всебічному, окремо один від одного та сукупному дослідженні відповідних показників.

107. Окрім того, сумнів у доброчесності ОСОБА_1 обґрунтований Комісією, зокрема, й тим, що кандидат як суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області розглядав, серед іншого, справи про позбавлення матерів батьківських прав. Так, на розгляді ОСОБА_1 перебувала справа №946/4409/23 про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав. Позовна заява надійшла до суду 19 червня 2023 року, ухвалою від 20 червня 2023 року відкрито провадження у справі та на 12 липня 2023 року призначено підготовче судове засідання. Рішенням від 12 липня 2023 року позов задоволено, шлюб розірвано та позбавлено матір дитини батьківських прав. При цьому у судове засідання 12 липня 2023 року не з`явились ані сторони, ані представник органу опіки та піклування, надіславши заяви про розгляд справи без їхньої участі.

108. Також у провадженні кандидата перебувала справа №946/4315/23 про позбавлення батьківських прав матері дитини. Позовна заява надійшла до суду 16 червня 2023 року, ухвалою від 27 червня 2023 року відкрито провадження у справі та на 19 липня 2023 року призначено підготовче судове засідання. Рішенням від 19 липня 2023 року позов задоволено, позбавлено матір дитини батьківських прав. Аналогічно попередній справі ані сторони, ані представник органу опіки та піклування у засідання не з`явились, надіславши заяви про розгляд справи без їхньої участі.

109. На переконання ВККСУ у пленарному складі, розгляд ОСОБА_1 справ про позбавлення матерів батьківських прав в умовах війни, здійснений протягом одного місяця та за відсутності учасників справи, щонайменше, створює враження формального та механічного підходу, який є неприйнятним при вирішенні питання щодо фундаментальних прав людини, та свідчить про істотну невідповідність кандидата показнику «сумлінність».

110. З цього приводу Комісія відзначила, що частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. За змістом положень частин сьомої, восьмої статті 7 Сімейного кодексу України дитині має бути забезпечена можливість здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

111. Обґрунтовуючи оцінку відповідності кандидата ОСОБА_1 показнику «сумлінність» означених критеріїв, ВККСУ в оскаржуваному рішенні взяла до уваги та оцінила надані кандидатом пояснення (зокрема щодо ухвалення ним рішень в означених справах в найкращих інтересах дітей, з урахуванням усіх наявних у справах матеріалів; невбачання ним зловживань з боку сторін; належним чином повідомлення відповідачів (матерів) про дату та час судового засідання, а також надіслання ними заяв про розгляд справ за їх відсутності; залучення до участі у справі органів опіки та піклування, висновки яких були враховані ним при прийнятті рішень), відзначила його прагнення розв`язати вказані вище справи про позбавлення батьківських справ без зайвих зволікань, втім зауважила, що за відсутністю у судових засіданнях сторін та представників органів опіки та піклування, справи було розглянуто на підставі письмових доказів, що майже виключило можливість поглибленого дослідження всієї сімейної ситуації, яка склалася в кожній родині. Відтак, Комісія дійшла висновку, що кандидатом не в повній мірі дотримано вимоги щодо виняткової ретельності дослідження всіх обставин.

112. Суд вважає за доцільне у контексті означеної ситуації навести неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07 лютого 2024 року у справі №455/307/22, від 20 березня 2024 року у справі №204/2097/22, від 23 жовтня 2024 року в справі №464/2040/23, від 24 жовтня 2024 року у справі №199/3287/23, від 04 грудня 2024 року у справі №133/747/23 та багатьох інших, правовий підхід, у відповідності до якого:

позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків; допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків ;

зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин ;

особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків ;

необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини .

висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку .

113. Крім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

114. ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява №10383/09; рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява №2091/13).

115. У рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Іlya Lyapin vs russia» (заява №70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

116. Зважаючи на викладене та значущість таких категорій справ як позбавлення батьківських прав, наведені кандидатом під час співбесіди твердження (про неналежність на момент ухвалення рішень (у 2023 році) справ про позбавлення батьківських прав до резонансної категорії, яка привертала б підвищену увагу суспільства; розгляду ОСОБА_1 великої кількості справ в такі саме короткі строки; визнання відповідачами позову у справах, пов`язаних з позбавленням одного з батьків батьківських прав, та визначення місця проживання дитини тощо), як розуміє це Суд, не переконали членів Комісії в тому, що рішення у справах №946/4409/23 та №946/4315/23 в умовах війни, за відсутності учасників справи та органу опіки і піклування не були ухваленні ОСОБА_1 як суддею Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з врахуванням найкращих інтересів дітей щодо збереження їх зв`язків із сім`ями, забезпечення їх розвитку в безпечному, стійкому та спокійному середовищі, що не є неблагополучним.

117. У Суду немає підстав вважати такі висновки Комісії необґрунтованими чи свавільними. Зазначаючи у позові, що під час розгляду вищезазначених судових справ позивач дотримався принципу забезпечення «найкращих інтересів дитини», розумних строків розгляду, навів належні обґрунтування та мотиви із посиланням на наявні в матеріалах справ докази та судову практику щодо розгляду даних питань, послугувався принципом верховенства права та застосовував релевантне законодавство, не допустив свавілля, ОСОБА_1 залишає поза увагою, що практика ЄСПЛ та Верховного Суду вимагає від судів більш ретельної оцінки низки факторів під час розгляду справ про позбавлення батьківських прав. Змістовних пояснень стосовно того, чому суддею ОСОБА_1 не було вжито усіх належних заходів задля забезпечення фізичної участі у судових засіданнях учасників справи та органу опіки та піклування, а також безпосереднього дослідження доказів (відібрання пояснень) щодо свідомого ухилення матерів від виконання батьківських обов`язків позивачем не наведено.

118. У той же час, згідно пункту 19 Єдиних показників сумлінність - це старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов`язків. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, під час здійснення професійної діяльності не допускав свавілля під час ухвалення рішень. Отже, саме означені вище дії позивача при розгляді справ №946/4409/23 та №946/4315/23 викликали сумніви у відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики за показником «сумлінність», що, у свою чергу, спростовує викладені у позовній заяві доводи позивача про неузгодження висновків Комісії із затвердженими показниками для оцінки доброчесності та професійної етики кандидата на посаду судді.

119. Не прийнятними є і посилання позивача на те, що Комісія фактично надала оцінку діям позивача як судді, в частині оцінки доказів, що виходить за межі її повноважень та суперечить принципам обов`язковості судового рішення й незалежності судді при здійсненні правосуддя.

120. Дійсно ВККСУ не наділена повноваженнями оцінювати судове рішення та надавати оцінку його змісту. Виключне право на перевірку законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур.

121. Частиною четвертою статті 126 Конституції України серед гарантій незалежності суддів визначається, що суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

122. Аналогічне правило закріплене й в абзаці другому частини першої статті 49 Закону №1402-VIII.

123. У цьому аспекті колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, здійснюючи правосуддя, суддя безумовно має право на власне тлумачення закону, у тому числі й таке, що відрізняється від загальноприйнятого розуміння. Однак таке тлумачення повинне бути добросовісним. Не може вважатись умисним порушенням норм права чи неналежним ставленням судді до службових обов`язків тлумачення закону та позиція судді щодо обґрунтування ухваленого ним судового рішення, навіть якщо така позиція є помилковою.

У будь-якому випадку прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність вказує на те, що суддя діяв сумлінно - з належним ставленням до своїх обов`язків встановив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною й однозначною.

124. У спірному випадку ВККСУ хоча й надала в певній мірі оцінку судовим рішенням, ухваленим суддею ОСОБА_1. у справах №946/4409/23 та №946/4315/23, проте відповідні міркування колегіального органу суддівського врядування, який проводив конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного адміністративного суду та здійснював кваліфікаційне оцінювання відповідних кандидатів, в цій частині не стали визначальними для висновку про невідповідність позивача критеріям доброчесності та професійної етики. Насамперед Комісія виходила із встановлених нею обставин відсутності у судових засіданнях сторін та представників органів опіки та піклування, розгляду справ на підставі лише письмових доказів, вирішенні спорів про позбавлення матері батьківських прав на підставі наявності тільки заяв про визнання позову відповідачами. Наявність означених недоліків не можна кваліфікувати як добросовісну суддівську помилку.

125. Таким чином, наведене в цілому та у підсумку не дає підстав стверджувати, що викладені ВККСУ в оскаржуваному рішенні мотиви щодо невідповідності позивача критеріям доброчесності та професійної етики є необґрунтованими, суб`єктивними і такими, що зроблені фактично на підставі припущень (сумнівів), за відсутності належних доказів, які давали членам Комісії у пленарному складі підстави для зменшення балів кандидату за показником «чесність» та визнання невідповідності кандидата показнику «сумлінність», що є підставою для припинення участі у кваліфікаційному оцінюванні кандидат на посаду судді як такого, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

126. Суд наголошує, що, здійснюючи визначені законом повноваження, ВККСУ проводила оцінку позивача як кандидата на посаду судді апеляційного суду за критеріями доброчесності та професійної етики в контексті оцінки всіх аспектів його життя, у тому числі чесності та сумлінності. ВККСУ мала на меті оцінити прагнення кандидата сприяти встановленню істини, важливої для підтримання впевненості громадськості (об`єктивного стороннього спостерігача) у чесності та справедливості при формуванні судового корпусу.

127. До того ж, висловлюючи бажання взяти участь у конкурсі, позивач тим самим погодився із його умовами, в тому числі й щодо проведення стосовно нього перевірки, з`ясування обставин його особистого життя та надання цим обставинам публічності. Позивач також повинен був усвідомлювати, що результат його участі в конкурсі може бути для нього іншим, ніж бажаний, а його оцінка тими, хто був уповноважений проводити конкурс, для цілей конкурсу може бути іншою, ніж позитивною.

128. У межах цієї справи неспростованим є те, що Комісія повною мірою забезпечила позивачу можливість підтвердити свою відповідність усім критеріям кваліфікаційного оцінювання, якою він скористався на власний розсуд. Саме позивач вказав ті обставини, які були предметом обговорення на співбесіді з їх подальшою оцінкою членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. У наданих позивачем як письмових, так і усних поясненнях відсутні будь-які інші обставини, які не були предметом обговорення чи не враховані Комісією.

129. Крім того, фіксація/відображення у будь-якій формі міркувань/висновків членів Комісії, які встановлюють відповідність кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за внутрішнім переконанням, щодо окремих показників/критеріїв, яким не відповідає позивач, не передбачено положеннями чинного законодавства, якими встановлено як порядок кваліфікаційного оцінювання, так і його методологію. Відповідно, ступінь мотивації рішення ВККСУ у пленарному складі у цій справі не може перевірятися з точки зору наявності в ньому мотивів, якими керувався той чи інший член Комісії.

130. До того ж, за приписами підпункту 10.3 пункту 10 параграфу 4 розділу І Регламенту ВККСУ член Комісії має право витребувати та одержувати необхідну інформацію від учасників засідання Комісії, відповідної палати чи колегії, членом якої він є, від суддів, судів, Державної судової адміністрації України, органів суддівського самоврядування, інших органів та установ у системі правосуддя, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, об`єднань громадян та окремих фізичних осіб.

131. Дійсно, як вбачається із матеріалів справи, висновок ГРД не містив мотивів щодо невідповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності за показником «сумлінність» у питанні розгляду позивачем справ про позбавлення батьківських прав. Проте, така обставина не спростовує забезпечення Комісією як такої можливості реалізації ОСОБА_1 його прав, у тому числі на надання усних пояснень у ході засідання ВККСУ (у широкому сенсі Ї бути почутим); невикористання позивачем відповідного права у належний та прийнятний для нього спосіб не може свідчити про його порушення відповідачем при ухваленні оспорюваного рішення, що є предметом розгляду у цій справі. До того ж, висновок Комісії у складі палати з питань кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді не має для Комісії у пленарному складі наперед встановленої обов`язковості, а є лише підставою для розгляду відповідного питання в засіданні Комісії у пленарному складі. Тому твердження позивача, що Комісія у складі Першої палати врахувала надані кандидатом пояснення та дійшла до висновку, що його дії під час розгляду спорів, пов`язаних з позбавленням батьківських прав, не свідчать про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики, а лише є підставою для зменшення балів за цими критеріями, не є прийнятними.

132. На переконання Суду, різність внутрішнього сприйняття кожним членом Комісії у пленарному складі тієї чи іншої обставини та / або ситуації не може свідчити про відсутність в рішенні мотивів, з яких ВККСУ дійшла відповідних висновків.

133. Як вже зазначалося та встановлено Судом, оскаржуване рішення містить мотиви, з яких ВККСУ дійшла висновку про невідповідність ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності.

134. Верховний Суд вважає, що підстави для визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному апеляційному адміністративному суді, не були формальними, номінальними чи декларативними. Викладені у рішенні Комісії мотиви не є довільними чи нераціональними. Відсутні й підстави вважати, що реалізація Комісією дискреційних повноважень під час проведення кваліфікаційного оцінювання щодо ОСОБА_1 була свавільною.

135. Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

136. Частиною другою статті 2 КАС України визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.

137. Таким чином, у відповідності з вимогами законодавства Суд з`ясував, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстави для визнання протиправним і скасування цього рішення відсутні.

138. Наведені ж у позовній заяві та надані у ході розгляду справи доводи ОСОБА_1 такого висновку не спростовують і не вказують на обґрунтованість його тверджень про порушення Комісією вимог закону та його прав.

139. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

140. Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

141. На підставі викладеного, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд приходить до висновку про правомірність рішень ВККСУ від 06 серпня 2025 року №260/ас-25, відсутність підстав для його скасування, як і для зобов`язання ВККСУ у пленарному складі повторно розглянути питання щодо підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді, адже така вимога є похідною.

142. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

143. За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді сплаченого судового збору за звернення з цим позовом до суду відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 244-250, 255, 266, 295, 297 КАС України, Суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

С.Г. Стеценко,

В.М. Бевзенко,

Л.В. Тацій,

Н.В. Коваленко,

Н.В. Шевцова,

Судді Верховного Суду