Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №280/978/23 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 280/978/23

адміністративне провадження № К/990/11832/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів - Жука А.В., Кашпур О.В.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - Міністерства юстиції України, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року (суддя - Стрельнікова Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року (головуючий суддя - Білак С.В., судді: Юрко І.В. Чабаненко С.В.),

У С Т А Н О В И В:

I. Суть спору

1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України (далі - ДУ «Центр пробації»), в якому, уточнивши позовні вимоги, просила: визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення з нею повного розрахунку при звільненні; стягнути з ДУ «Центр пробації» на її користь недоплаплачену суму заробітної плати при звільненні, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 168) за період часу з 24 лютого до 31 серпня 2022 року; стягнути з ДУ «Центр пробації» на її користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з 09 січня 2023 року по день прийняття судом рішення у цій справі.

2. Позов обґрунтовано тим, що з вересня 2003 року вона проходила службу на посаді інспектора Запорізького районного відділу № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області та з 24 лютого 2022 року мала право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, оскільки працювала в установі, розташованій в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надавалася допомога, згідно з Програмою «єПідтримка», однак такі виплати відповідач протиправно не здійснював і питання щодо виплати їй такого виду грошового забезпечення тривалий час не вирішувалося.

1.2. Позивачка указала, що 16 січня 2023 року звільнилася зі служби, однак повного розрахунку при звільненні з нею проведено не було. Посилаючись на те, що у зв`язку з бездіяльністю відповідача, вона, зокрема, була позбавлена виплат, передбачених постановою КМУ № 168 за лютий - серпень 2022 року, просила суд задовольнити позов.

ІІ. Установлені судами обставини справи

3. З 25 вересня 2003 року ОСОБА_1 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, з яких звільнилася 16 січня 2023 року з посади інспектора Запорізького районного відділу № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області у званні майора внутрішньої служби, що підтверджується записами трудової книжки та наказом директора ДУ «Центр пробації» від 09 січня 2023 року № 20/к.

4. Під час проходження служби їй не нараховувалася та не виплачувалася додаткова винагорода у розмірі 30 000,00 грн, установлена пунктом 1 постанови КМУ №168, так як відповідач вважав, що позивачка виконувала свої службові обов`язки, відповідно до своєї посадової інструкції та згідно з колективним договором, що не є «несенням служби» у розумінні Закону України «Про Національну поліцію». ДУ «Центр пробації» вважало, що єдиною підставою для нарахування та виплати указаної винагороди було саме залучення працівника до виконання завдань, передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану», заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

5. Також, 30 березня 2022 року ДУ «Центр пробації» звернулося до Міністерства юстиції України з листом № 744/8/Ян-22, в якому просило надати роз`яснення щодо поширення дії постанови КМУ від 22 березня 2022 року № 350 (якою внесено зміни до постанови КМУ № 168 ) на осіб рядового та начальницького складу ДУ «Центр пробації».

6. Листом від 26 квітня 2022 року № 31985/32924-11-22/7.4.1 Міністерство юстиції України надало відповідачу відповідь про те, що згідно з інформацією, наданою бухгалтерською службою Міністерства юстиції України, відповідно до Методики проведення фінансово-економічних розрахунків, при підготовці проєкту акта Кабінету Міністрів України та законопроекту (що вноситься у порядку законодавчої ініціативи Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 21 березня 2008 року № 423) фінансово-економічні розрахунки до проєкту зазначеної вище постанови здійснені за бюджетною програмою 3601020 «Виконання покарань установами і органами Державної кримінально-виконавчої служби України», водночас утримання персоналу ДУ «Центр пробації» у 2022 році здійснюється за бюджетною програмою 3601030 «Забезпечення діяльності органів пробації».

7. Отже, у період з лютого по серпень 2022 року, додаткова винагорода відповідно до постанови КМУ № 168 позивачці не нараховувалася та не виплачувалася, що підтверджується інформацією з розрахункового листка про щомісячні види грошового забезпечення ОСОБА_1 , виплачені їй при звільненні, довідкою форми ОК-5, відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків станом на 02 лютого 2023 року та виписками з банківського рахунку.

8. Предметом спору у цій справі є правомірність відмови ДУ «Центр пробації» нарахувати та виплатити працівнику кримінально-виконавчої служби України додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн, передбаченої постановою КМУ № 168 за період з 24 лютого до 31 серпня 2022 року.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

9. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року, в позові відмовлено.

9.1. Вирішуючи спір та відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постановою КМУ № 168 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), було передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн щомісячно особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Суди указали, що ДУ «Центр пробації» є державною установою, що належить до сфери управління Мін`юсту і була створена для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації уповноважених органів з питань пробації. Ураховуючи те, що позивачка, як старший інспектор, входить до складу персоналу Запорізького районного відділу № 2 філії ДУ «Центр пробації» у Запорізькій області, який є уповноваженим органом саме з питань пробації, суди дійшли висновку про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою КМУ №168.

9.2. Додатково суд апеляційної інстанції указав, що 08 жовтня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1146, якою внесено зміни до пункту 1 постанови КМУ № 168, а саме: в абзаці першому слова «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» та «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)» виключені. Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 вересня 2022 року. За такого нормативно правового регулювання суд апеляційної інстанції презюмував, що позовна вимога ОСОБА_1 стосовно виплати додаткової винагороди щомісячно не має законного обґрунтування, оскільки підстави можливого призначення такої виплати були скасовані ще 01 вересня 2022 року.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін

10. Не погоджуючись із судовими рішеннями, 19 березня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електроний суд» подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та задовольнити позов.

11. Заявниця зазначила, що, вирішуючи спір у цій справі, судами попередніх інстанцій не було враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 25 квітня 2024 року у справі №160/10532/22, від 18 січня 2024 року у справі №200/297/23, від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 02 листопада 2023 року у справі №160/11851/22, від 25 січня 2024 року у справі №520/8343/22, від 21 березня 2024 року у справі № 160/12980/22, від 28 березня 2024 року у справі № 480/1364/23, від 08 серпня 2024 року у справі №160/12981/22, обставини яких є подібним до спірних правовідносин.

11.1. Також ОСОБА_1 указала, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зважаючи на кількість та типовість указаної категорії справ і протилежне застосування судами різних інстанцій одних й ти самих норм матеріального права, зокрема, пункту 1 постанови КМУ №168 за подібних обставин.

11.2. Заявниця наголошує, що Запорізька область входить до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204-р, а наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 (зі змінами) затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого у спірний період включено, зокрема, Запорізький (до реорганізації Вільнянський) район Запорізької області, Вільнянська міська територіальна громада та Запорізька міська територіальна громада.

11.3. Позивачка зазначає, що правова природа поняття як несення та проходження служби вже було предметом дослідження Верховним Судом, який у своїй постанові від 02 листопада 2023 року (справа №160/11851/22) зазначив, поняття «несення служби», яке зазначено у пункті 1 постанови КМУ №168, є тотожним поняттю «проходження служби», оскільки законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, а тому немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть. У справі №160/11851/22 Суд також указав, що положення пункту 1 постанови КМУ №168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо. Тому постанова КМУ №168 (в редакції від 22 березня 2022 року) не ставить у залежність виплату додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби до виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану.

12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2025 року визначено склад колегії суддів для розгляду касаційної скарги: головуючий суддя - Мартинюк Н.М., судді: Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М.

13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з тих підстав, що зазначена справа стосується питання права, яке має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, ухвалених у справах за подібних обставин.

14. У відзиві на касаційну скаргу ДУ «Центр пробації» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, посилаючись на те, що під час розгляду цієї справи в судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку обставинам справи та правильно застосовано нормативно правове регулювання до спірних правовідносин.

14.1. Відповідач звертає увагу Суду на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2024 року у зразковій справі № 640/13029/22, згідно з яким, Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що як текстуальне тлумачення змісту первинної редакції пункту 1 постанови КМУ № 168, так і системне тлумачення цієї постанови з урахуванням умов її прийняття, визначеними у преамбулі, дають підстави для висновку, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 гривень повинна здійснюватися як стимулювання винятково тим військовослужбовцям ЗСУ, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України».

14.2. ДУ «Центр пробації» указує, що Уряд, включаючи до постанови КМУ № 168 право на отримання додаткової винагороди особами рядового і начальницького складу Державної кримінально виконавчої служби, одночасно мав на меті покращення матеріального стану осіб рядового та начальницького складу Державної кримінально виконавчої служби, які беруть участь у відсічі збройної агресії проти України та охороні органів виконання покарань. Водночас позивачка не брала безпосередньої участі у бойових діях, не забезпечувала здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії та не несла службу (чергування, наряди тощо). А сам факт проходження нею служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби в установах, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в межах Програми «єПідтримка» не є достатнім для виплати вказаної додаткової винагороди, оскільки зазначені суми є додатковою виплатою, що потребує виконання додаткових умов.

14.3. Підсумовуючи викладене, відповідач констатував, що позивачкою не доведено права на отримання додаткової винанагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, оскільки нею не було надано необхідних документів, а статус особи начальницького складу уповноваженого органу з питань пробації ДУ «Центр пробації» сам по собі автоматично не забезпечує особі права на отримання додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови КМУ № 168.

15. У відзиві на касаційну скаргу Міністерство юстиції України просить залишити її без задоволення, посилаючись на помилковість відкриття судом апеляційної інстанції апеляційного провадження 24 вересня 2024 року у цій справі. Водночас аргументи третьої особи зводяться до обґрунтованості раніше прийнятої Третім апеляційним адміністративним судом ухвали від 10 листопада 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

15.1. Інші доводи Міністерства юстиції України, викладені у відзиві, подібні мотивам, викладеним у відзиві ДУ «Центр пробації».

16. У зв`язку з перебуванням судді Мартинюк Н.М. у відпустці по вагітності та пологах, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2025 року визначено інший склад колегії суддів для розгляду касаційної скарги: головуючий суддя - Уханенко С.А., судді: Жук А.В., Кашпур О.В.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

17. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги , зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

19. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на всій території України введено воєнний стан.

20. Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03 березня 2022 року №2105-IX, оголошено про проведення загальної мобілізації.

21. Воєнний стан та загальна мобілізація на території України діяли на час виникнення спірних правовідносин і тривають й на сьогодні.

22. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» 28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

23. Згідно з пунктом 5 цієї постанови вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

24. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року №350 до пункту 1 постанови КМУ №168 унесено зміни шляхом доповнення абзацу першого після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка»».

25. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 в абзаці першому пункту 1 постанови КМУ №168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

26. Як зазначено у постановах КМУ № 350 і № 793, вони набирають чинності з дня їхнього опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

27. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 року № 754 до абзацу першого пункту 1 постанови КМУ № 168 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнити словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».

27.1. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 року № 754 установлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01 червня 2022 року.

28. Частиною першою статті 6 Закону України від 23 червня 2005 року №2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон України №2713-IV) встановлено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

29. За приписами частини першої статті 14 Закону України №2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

29.1. Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону (частина друга статті 14 Закону України №2713-IV).

30. Соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України регламентований правилами статті 23 Закону України №2713-IV, відповідно до частини першої якої, держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

30.1. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (частина друга статті 23 Закону України №2713-IV).

30.2. Частиною п`ятою статті 23 Закону України №2713-IV обумовлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

31. Фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом (частина перша статті 24 Закону України №2713-IV).

32. Наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року № 925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Порядок №925/5).

32.1. Пунктом 3 розділу І Порядку № 925/5 передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

32.2. Абзацом першим пункту 4 розділу І Порядку № 925/5 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров`я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

33. Мета, завдання, підстави, види пробації, правовий статус персоналу органу пробації та суб`єктів пробації, визначені Закону України від 05 лютого 2015 року №160-VIII «Про пробацію» (далі - Закон України «Про пробацію» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

34. За визначеннями, наведеними, в частині першій статті 2 Закон України «Про пробацію» пробація - це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого; орган пробації - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації; персонал органу пробації - працівники, які відповідно до повноважень, визначених цим Законом та іншими законами України, виконують завдання пробації.

35. Частиною першою статті 3 Закону України «Про пробацію» установлено, що правову основу пробації та діяльності органу пробації становлять Конституція України, Кримінальний, Кримінальний процесуальний, Кримінально-виконавчий кодекси України, цей Закон та інші закони України, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

36. Частиною першою статті 19 Закону України «Про пробацію» передбачено, що права, обов`язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органу пробації визначаються Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та цим Законом.

37. Центр пробації утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року №655-р та наказом Міністерства юстиції України від 28 грудня 2017 року №4322/5.

38. Наказом Міністерства юстиції України від 08 грудня 2020 року №4242/5 затверджено Положення про Державну установу «Центр пробації» (далі - Положення), відповідно до пункту 1 якого, Центр пробації є неприбутковою державною установою, створеною для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належить до сфери управління Мін`юсту.

39. Пунктом 6 Положення передбачено, що у структурі Центру пробації функціонують відокремлені структурні підрозділи (далі - Філії), до складу яких входять уповноважені органи з питань пробації. Філії не є юридичними особами та здійснюють частину делегованих функцій Центру пробації відповідно до мети (цілей), завдань та функцій.

40. Згідно з пунктом 7 Положення до складу Центру пробації входять працівники, які працюють за трудовим договором, та особи начальницького складу, що були переведені з Державної кримінально-виконавчої служби України.

41. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 204-р затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка». Згідно з додатком до указаного розпорядження КМУ № 204-р Запорізька область указана в цьому переліку.

VI. Позиція Верховного Суду

42. Питанням, яке суд касаційної інстанції має вирішити в межах розгляду цієї справи, є перевірка аргументів ОСОБА_1 щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 1 постанови КМУ № 168, що суперечить висновкам Верховного Суду, сформованим у справах №160/10532/22, № 200/297/23, №260/3564/22, №160/11851/22, № 520/8343/22, № 160/12980/22, № 160/12981/22, № 480/1364/23, № 260/3564/22, обставини яких є подібними до спірних правовідносин.

43. Ключовими аргументами касаційної скарги ОСОБА_1 є:

- положення пункту 1 постанови КМУ №168 (на час виникнення спірних правовідносин) не містили застережень щодо призначення додаткової винагороди виключно тим особам, які брали безпосередню участь в оперативних заходах, а виплата цієї винагороди не залежала від обов`язкового залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби до виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану.

- перебування позивачки на посаді в філії ДУ «Центр пробації» та проходження нею служби в установі, що розташована в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» дає їй право на отримання щомісячної додаткової винагороди, установленої пунктом 1 постанови КМУ № 168.

44. Заперечуючи проти аргументів ОСОБА_1 , ДУ «Центр пробації» та Міністерство юстиції України наполягають на відмінності термінів «несення служби» від «проходження служби» та зокрема, указують, що ОСОБА_1 виконувала свої службові обов`язки, пов`язані з реалізацією завдань та функцій пробації відповідно до посадової інструкції, Положення про Комунарський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» у Запорізькій області і колективного договору, а отже відсутні правові підстави для виплати їй додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ №168, оскільки жодних підтверджуючих документів, які свідчать про залучення позивачки до несення служби, у тому числі, в районі ведення воєнних дій, тимчасової окупації та оточення, які на той час були розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надавалась допомога в рамках програми «єПідтримка» надано не було.

45. Відповідаючи на порушене перед судом касаційної інстанції питання Верховний Суд зауважує, що проблематика застосування приписів пункту 1 постанови КМУ № 168 у правовідносинах щодо виплати додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері пробації, вже неодноразово досліджувалося Верховним Судом і в такій категорії справ сформована практика, яка наразі є усталеною та послідовною.

46. Так, у справі № 520/8343/22 Верховний Суд виходив з того, що відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону України №2713-IV держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

46.1. Також у справі №520/8343/22 Верховний Суд перевірив та відхилив аргументи Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про те, що позивач не набув право на отримання додаткової допомоги, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ №168, позаяк ним не надано підтверджуючих документів, які свідчать про залучення його до несення служби та забезпечення діяльності щодо спрямування та координації установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, які перебували в умовах постійної небезпеки та ризику, у тому числі, в районі ведення воєнних дій, тимчасової окупації та оточення, які на той час були розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надавалась допомога в рамках програми «єПідтримка».

46.2. У аспекті вказаного колегія суддів у справі №520/8343/22 зауважила, що у постанові від 02 листопада 2023 року у справі № 160/11851/22 Верховний Суд, відповідаючи на доводи ДУ «Центр пробації» щодо права на отримання додаткової винагороди лише особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які саме несуть службу в органах та установах зазначеної Служби виснував, що у цьому випадку поняття «несення служби», яке зазначено у пункті 1 постанови КМУ №168, тотожні поняттю «проходження служби». Оскільки, законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть. При цьому, Суд зауважив, що положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо. Отже, постанова КМУ №168 (у редакції від 22 березня 2022 року ) не ставить у залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану, як про це вказує відповідач.

47. Указані висновки були підтримані Верховним Судом і надалі, зокрема у справах №160/10532/22, № 200/297/23, № 160/12980/22, № 160/12981/22, № 480/1364/23, № 260/3564/22, обставини яких є подібним до спірних правовідносин.

48. Також у постанові від 18 січня 2024 року у справі №200/297/23 Верховний Суд констатував про безпідставність доводів ДУ «Центр пробації» стосовно того, що за відсутності відповідних наказів командирів (начальників), на підставі яких здійснюється виплата додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ №168, відсутні і підстави для нарахування та виплати такої винагороди, позаяк, вказане свідчить лише про допущення протиправної бездіяльності, а не про відсутність права у позивача на таку винагороду.

49. Отже, підсумовуючи викладене, Верховний Суд презюмує, що постанова КМУ №168 (у редакції до змін, унесених постановою Кабінету Міністрів України №754) у період з 24 лютого по 31 травня 2022 року передбачала виплату на період дії воєнного стану додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 гривень на місяць особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які проходили службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

50. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, Верховний Суд зазначає, що згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 № 204-р Запорізька область (без визначення окремих територіальних громад та населених пунктів) віднесена до адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».

51. Як установлено судами попередніх інстанцій, у спірний період ОСОБА_1 проходила службу на посаді старшого інспектора Запорізького районного відділу № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області у спеціальному званні «майора внутрішньої служби», а отже мала право на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, починаючи з 24 лютого 2022 року до 31 травня 2022 року (ураховуючи внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01 липня 2022 року).

52. За таких обставин, суди попередніх інстанцій необґрунтовано відмовили позивачці в позові в частині вимог щодо визнання неправомірною бездіяльності відповідача та стягнення з ДУ «Центр пробації» сум щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ №168, починаючи з 24 лютого до 31 травня 2022 року.

53. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні відомості щодо нарахувань спірних сум, на які має право позивачка, з огляду на те, що на розмір таких виплат безпосередньо впливають, зокрема, періоди можливого перебування ОСОБА_1 у щорічних та інших відпустках (оплачуваних та неоплачуваних), а також періоди її тимчасової непрацездатності, протягом яких виплата заробітної плати здійснюється в особливому порядку. Невстановлення зазначених обставин унеможливлює визначення реального розміру додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, що підлягає виплаті позивачці за указаний період.

54. Верховний Суд також указує на безпідставне застосування судом апеляційної інстанції постанови Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року № 1146 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» до спірних правовідносин, з огляду на те, що ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 01 вересня 2022 року, а спірні відносини у цій справі стосуються періоду з 24 лютого по 31 серпня 2022 року.

55. Суд відхиляє аргументи ДУ «Центр пробації» з посиланням на правовий висновок, Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29 серпня 2024 року у зразковій справі № 640/13029/22, оскільки його сформовано за інших умов та за обставин, які не є подібними до спірних правовідносин у цій справі.

56. Що стосується доводів Міністерства юстиції України щодо помилковості відкриття судом апеляційної інстанції апеляційного провадження 24 вересня 2024 року у цій справі, з посиланням на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року, то Верховний Суд зауважує, що указану ухвалу суду апеляційної інстанції було скасовано 01 травня 2024 року постановою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Отже, аргументи третьої особи щодо помилковості відкриття апеляційного провадження у цій справі не заслуговують на увагу Суду.

57. Ураховуючи те, що касаційне провадження було відкрито за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з підстав незастосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду щодо застосування приписів пункту 1 постанови КМУ № 168 суд касаційної інстанції не перевіряє висновки судів попередніх інстанцій в іншій частині.

58. Частиною першою статті 351 КАС України установлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

59. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

60. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

61. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню в частині, із ухваленням нового рішення в цій частині, в межах перегляду справи судом касаційної інстанції, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині вимог щодо стягнення сум винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168. В іншій частині судові рішення залишено без змін.

62. Під час нового розгляду судам попередніх інстанцій необхідно установити суму щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн, передбаченої постановою КМУ №168, що належить виплаті ОСОБА_1 за період часу з 24 лютого по 31 травня 2022 року, з урахуванням періодів її роботи, протягом яких виплата заробітної плати здійснюється в особливому порядку (відпустки, період непрацездатності тощо).

VІ. Висновки щодо розподілу судових витрат

63. Частиною шостою статті 139 КАС України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

64. За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

65. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого Верховним Судом ухвалено судове рішення і відсутність клопотання ОСОБА_1 щодо їхнього відшкодування, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року скасувати в частині відмови в позові щодо визнання протиправними дій Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України щодо непроведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні та стягнення з Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 30 000,00 щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період часу з 24 лютого по 31 травня 2022 року.

3. Позовні вимоги в цій частині задовольнити частково. Визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України щодо непроведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні в частині виплати їй щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період часу з 24 лютого по 31 травня 2022 року.

4. В частині стягнення з Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період часу з 24 лютого по 31 травня 2022 року направити на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

5. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року - залишити без змін.

6. Судові витрати не розподіляються.

7. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуючий суддя: С.А. Уханенко

Судді: А.В. Жук

О.В. Кашпур