Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №160/29152/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа №160/29152/25

адміністративне провадження № К/990/23211/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Тацій Л.В., Коваленко Н.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 (суддя Турова О.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.04.2026 (головуючий суддя Головко О.В., судді Ясенова Т.І., Суховарова А.В.) в частинах у справі №160/29152/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

Історія справи

1. У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо проведення індексації її пенсії та зобов`язати його вчинити відповідні дії.

2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 13.10.2025 відкрив провадження в цій справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

3. 28.11.2025 до суду першої інстанції надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Балюри Андрія Станіслововича про стягнення з відповідача на її користь судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 355,00 грн.

4. До заяви представник позивачки долучив: договір про надання правничої допомоги від 23.06.2025 №5; додаткову угоди від 26.03.2025 №1 до договору про надання правової допомоги від 23.06.2025 №5; акт приймання-передачі правничої допомоги від 27.11.2025.

5. Згідно з актом приймання-передачі правничої допомоги від 27.11.2025 адвокат Балюра А.С. виконав, а клієнтка ОСОБА_1 прийняла такі послуги: надання усної консультації з вивченням наявних документів, що стосується індексації пенсії - 30 хв на суму 757,00 грн; складання та направлення на адресу ГУ ПФУ адвокатського запиту - 45 хв на суму 1135,50 грн; складання заяви до ГУ ПФУ про збільшення пенсії - 90 хв на суму 2271,00 грн; складання та направлення до суду позовної заяви - 180 хв на суму 4542,00 грн; аналіз відзиву ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, складання та направлення до суду клопотання про неврахування відзиву - 60 хв на суму 1514,00 грн; складання та направлення до суду заяви про стягнення витрат - 45 хв на суму 1135,50 грн. Загальна кількість хвилин/годин - 450 хв. Загальна сума 11355,00 грн.

6. Рішенням від 09.01.2026 Дніпропетровський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю.

Визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017- 2019 роки у розмірі 7 763,17 грн, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796 та 1,115.

Зобов`язав ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити з 07.04.2025 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017- 2019 роки у розмірі 7 763,17 грн, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,11 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» №127 від 22.02.2021; у розмірі 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2022 році» №118 від 16.02.2022; у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2023 році» №168 від 24.02.2023; у розмірі 1,0796 відповідно постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2024 році» №185 від 24.02.2024; у розмірі 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» №209 від 25.02.2025, та у зв`язку із цим провести відповідний перерахунок та виплату її пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнув з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 968,96 грн, а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовив.

7. Суд першої інстанції обґрунтував своє рішення у частині розподілу витрат на правничу допомогу тим, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, який визначили сторона та її адвокат, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, час, який витратив адвокат, значення спору для сторони. Суд першої інстанції констатував, що ця справа не викликає складності у правовому розумінні як справа незначної складності відповідно до вимог пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), а також з огляду на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів. Суд першої інстанції також зазначив, що спірні правовідносини в цій справі є поширеними, судова практика та законодавство є послідовними. А отже, формування правової позиції у справі не потребувало значних зусиль та витрат часу в обсязі, який заявила позивачка. Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у судових засіданнях адвокат участі не брав.

8. Враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, поряд з критеріями співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, зважаючи на те, що ця справа не є складною (за обсягом доказів), а витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсними, необхідними та обґрунтованими, приймаючи до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, суд першої інстанції визнав за необхідне присудити позивачці витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 2000,00 грн.

9. Не погодившись з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2026, сторони оскаржили його до Третього апеляційного адміністративного суду.

10. Так, позивачка в апеляційній скарзі просила збільшити розмір стягнутих з відповідача на її користь витрат на правничу допомогу, які вона понесла у зв`язку з розглядом цієї справи в суді першої інстанції, з 2000,00 грн до 11355,00 грн.

11. Також у відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивачка просила стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу, які вона понесла в суді апеляційної інстанції.

12. Крім того, позивачка подала до суду апеляційної інстанції заяву, в якій просила вирішити питання про стягнення з відповідача на її користь витрат на професійну правничу допомогу, які вона понесла у суді апеляційної інстанції, у сумі 7072,00 грн. До заяви позивачка додала докази понесення цих витрат.

13. Постановою від 23.04.2026 Третій апеляційний адміністративний суд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 залишив без змін.

Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 грн.

14. Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, виходив із того, що сторони не обмежені волею та розсудом щодо визначення в умовах договору суми гонорару адвоката, натомість така домовленість не є безумовною для суду під час вирішення питання про їх розподіл. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру присуджених витрат на правничу допомогу з огляду на те, що ця справа належить до категорії незначної складності, а також на те, що в подібних справах сформована стала судова практика, що відповідно не вимагало від адвоката значних витрат часу та глибокого аналізу чинного законодавства з метою надання правничої допомоги клієнтці в цій справі.

15. Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7072,00 грн, які позивачка понесла в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначила, що сума відшкодування послуг адвоката в суді апеляційної інстанції не може бути вищою за ту суму, яку відшкодував суд першої інстанції, оскільки під час апеляційного провадження сторони проводять менший за обсягом правовий аналіз спірних правовідносин, а основні зусилля адвокат спрямовує на підготовку матеріалів для звернення до суду першої інстанції.

16. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з урахуванням принципів обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та обсягом послуг, які надав адвокат, стягненню підлягають витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1000,00 грн.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог. Позиція відповідача

17. Представник позивачки звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частинах відмови у стягненні витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, в повному обсязі, а саме 11355,00, та витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в повному обсязі, а саме 7072,00 грн.

18. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень представник позивачки посилається на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України,

19. Так, обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник доводить, що суди попередніх інстанцій застосували частину шосту статті 134, частини сьому та восьму статті 139, а також статтю 242 КАС України без урахування висновків Верховного Суду щодо відшкодування та розподілу витрат на правничу допомогу, покладення судових витрат на сторону, внаслідок дій чи процесуальної поведінки якої виник спір, а також вимог до мотивування судового рішення під час вирішення питання про розмір таких витрат, викладених у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 05.03.2021 у справі №200/10801/19-а, від 28.10.2021 у справі №160/15983/20, від 15.06.2022 у справі №910/12876/19, від 27.04.2023 у справі №280/4115/20, від 13.12.2023 у справі №587/108/23, від 18.01.2024 у справі №9901/459/21, від 05.11.2024 у справі №758/9035/23, від 14.11.2024 у справі №727/1140/21, від 19.02.2025 у справі №2-2293/11, від 04.03.2025 у справі №922/1290/24, від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, від 07.08.2025 у справі №520/25012/24 та від 04.12.2025 у справі №440/6585/25.

20. У цьому контексті скаржник наголошує, що відповідач заперечень щодо розміру витрат позивачки у судах першої та апеляційної інстанцій не заявляв, клопотань про їх зменшення або доказів їх неспівмірності не надавав, а отже, суди попередніх інстанцій не мали законних підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу з власної ініціативи.

21. Обґрунтовуючи посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник доводить, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги пункту 3 частини третьої статті 353 та статті 242 КАС України, оскільки не навів в оскаржуваному рішенні мотивів та розрахунків, якими керувався, зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу.

22. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, стверджуючи, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваних рішень, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

23. Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 21.05.2026.

24. Верховний Суд ухвалою від 08.06.2026 залишив касаційну скаргу без руху та надав позивачці строк для усунення виявлених недоліків.

25. 16.06.2026 до Верховного Суду надійшла заява представника позивачки про усунення недоліків касаційної скарги.

26. Верховний Суд ухвалою від 22.06.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував із Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу №160/29152/25.

27. Справа №160/29152/25 надійшла до Верховного Суду 30.06.2026.

28. Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи.

29. Під час касаційного розгляду цієї справи учасники справи клопотань не заявили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції

30. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з визначених у статті 341 КАС України меж касаційного перегляду, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах та дотримання процесуальних норм, виходить із такого.

31. Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

32. Відповідно до частин першої та другої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

33. Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

34. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

35. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

36. Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

37. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

38. Частиною дев`ятою статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

39. Аналіз наведених вище норм процесуального права дозволяє дійти висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

40. У питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу процесуальним законом передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат: дійсність, обґрунтованість і співмірність.

41. Водночас відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України суд застосовує визначені в частині п`ятій цієї статті критерії співмірності виключно за наявності клопотання іншої сторони.

42. Отже, зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на стягнення з іншої сторони своїх витрат на правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

43. Cторона, яка заперечує заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомоги, зобов`язана навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження своїх доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципами співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат із застосуванням критеріїв, закріплених у статті 139 КАС України.

44. Оскільки зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

45. На виключення ініціативи суду щодо зменшити розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, без відповідного клопотання іншої сторони неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та у додаткових постановах від 15.06.2022 у справі №910/12876/19, від 18.01.2024 у справі №9901/459/21, на які покликається представник позивачки у касаційній скарзі.

46. Наведеного підходу до вирішення питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, Верховний Суд дотримувався, зокрема у постановах від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 05.03.2021 у справі №200/10801/19-а, від 28.10.2021 у справі №160/15983/20, від 27.04.2023 у справі №280/4115/20, на які покликається представник позивачки у касаційній скарзі.

47. Підстав для відступу від такої усталеної правової позиції під час розгляду цієї справи Верховний Суд не знаходить.

48. За змістом оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, виходили з того, що позивачка підтвердила належними та допустимими доказами розмір цих витрат. Позиція судів попередніх інстанцій щодо зменшення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ґрунтувалася виключно на неспівмірності заявлених сум зі складністю цієї справи.

49. Водночас, згідно з матеріалами справи, письмових клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу з обґрунтуванням неспівмірності такого розміру відповідач ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не подавав. На це він не посилається і у відзиві на касаційну скаргу.

50. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що за відсутності належно обґрунтованого клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання розподілу судових витрат, не могли оцінювати відповідність їх розміру критеріям співмірності, що визначені у частині п`ятій статті 134 КАС України, та відповідно самостійно зменшувати розмір заявлених до відшкодування сум.

51. За таких обставин документально підтверджені витрати позивачки на правничу допомогу в суді першої інстанції у заявленому розмірі 11355,00 грн, та в суді апеляційної інстанції у заявленому розмірі 7072,00 грн, підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

52. Отже, доводи касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження, знайшли часткове підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

53. Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання представника позивачки в касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 13.12.2023 у справі №587/108/23, від 05.11.2024 у справі №758/9035/23, від 14.11.2024 у справі №727/1140/21, від 19.02.2025 у справі №2-2293/11, від 04.03.2025 у справі №922/1290/24, від 07.08.2025 у справі №520/25012/24. Висновки Верховного Суду щодо здійснення розподілу витрат на правничу допомогу у зазначених справах перебували у нерозривному зв`язку з фактичними обставинами у кожній конкретній справі, доказами, які сторони надали на підтвердження своїх доводів та/або заперечень, та їх сукупною правовою оцінкою. Різниця у встановлених обставинах, у сукупності з доказами, які надали сторони, об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.

54. Помилковим є і посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 та від 04.12.2025 у справі №440/6585/25, оскільки у них не вирішувалося питання розподілу витрат на правничу допомогу.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

55. Згідно з частинами першою та другою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

56. Оскільки суди попередніх інстанцій допустили такі порушення норм процесуального права, які привезли до неправильного вирішення питання розподілу судових витрат на правничу допомогу в цілому, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваних частинах в повному обсязі та ухвалення нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.04.2026 у справі №160/29152/25 в частинах вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу скасувати.

3. Ухвалити у цих частинах нову постанову.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 11355,00 грн (одинадцять тисяч триста п`ятдесят п`ять гривень 00 копійок).

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 7072,00 грн (сім тисяч сімдесят дві гривні 00 копійок).

6. В інших частинах рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.04.2026 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Н.В. Шевцова

Л.В. Тацій

Н.В. Коваленко ,

Судді Верховного Суду