Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №160/36902/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа №160/36902/25

адміністративне провадження № К/990/36524/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів Стеценка С. Г., Тацій Л. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20.07.2026 (судді Шальєва В. А., Іванов С. М., Чередниченко В. Є.) у справі №160/36902/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Південно-Східного регіонального управління Держаної служби з питань праці Державної служби України (далі також відповідач), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 30.09.2025 № 9533/08/01/07/08/2028901834/ДПС/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 240 000,00 грн.

2. 06.04.2026 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов задоволено.

3. На зазначене рішення суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу.

4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2026 апеляційну скаргу повернуто скаржнику з підстав невиконання вимог ухвали суду від 06.05.2026 про залишення апеляційної скарги без руху, а саме через ненадання доказів направлення апеляційної скарги позивачу.

5. До Третього апеляційного адміністративного суду 30.06.2026 через систему Електронний суд надійшла повторна апеляційна скарга Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 в адміністративній справі №160/36902/25.

6. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.07.2026 визнані неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 в адміністративній справі №160/36902/25, наведені Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці; апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано апелянту протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання: клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин такого пропуску та наданням відповідних підтверджуючих доказів, за наявності.

7. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.07.2026 у задоволенні клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у справі №160/36902/25 відмовлено. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у справі №160/36902/25.

8. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, Третій апеляційний адміністративний суд виходив з того, що оскільки строк апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 по справі №160/36902/25 закінчився 07.05.2026, з моменту отримання повного тексту оскаржуваного рішення (07.04.2026) до дати повторного звернення до суду апеляційної інстанції (29.06.2026) минуло більше двох місяців, а з дати отримання ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2026 про повернення первинної апеляційної скарги (22.05.2026) до дати повторного звернення до суду апеляційної інстанції минуло більше місяця, для обґрунтування поважності пропуску строку апеляційного оскарження скаржнику слід було надати докази регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою подання апеляційної скарги в межах строку встановленого КАС України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. До Верховного Суду 04.08.2026 надійшла касаційна скарга Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, у якій відповідач просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20.07.2026, а справу №160/36902/25 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

10. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції прийняв оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що заява про поновлення строку на апеляційне оскарження є обґрунтованою, підстави, вказані в клопотанні для поновлення строку на апеляційне оскарження є поважними, тому відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у справі є неправомірною.

11. Відповідач стверджує, що у зв`язку із збройною агресією російської федерації, зумовленою посиленням ракетних обстрілів, дронових атак, постійними тривалими повітряними тривогами, що змушували персонал відповідача евакуюватися в укриття, також відбувалися постійні перебої в роботі інтернету, відсутністю електропостачання, робота відповідача через ці обставини зупинялася, тому об`єктивні непереборні обставини не залежали від волевиявлення особи скаржника, отож істотні перешкоди та труднощі стали причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 в адміністративній справі №160/36902/25

12. Відзив на касаційну скаргу відповідача від інших учасників справи не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

13. Верховний Суд ухвалою від 18.08.2026 відкрив касаційне провадження Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20.07.2026 у справі №160/36902/25.

14. Верховний Суд призначив розгляд справи №160/36902/25 у порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

16. За встановленими обставинами справи, 29.06.2026 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 через підсистему Електронний суд відповідач повторно подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

17. На обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначив, що первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження, проте апеляційна скарга була повернута ухвалою від 21.05.2026. Відповідач, не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2026 у справі № 160/36902/25, подав 26.05.2026 касаційну скаргу на зазначену ухвалу, та ухвалою Верховного Суду від 08.06.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження. Скаржник просив поновити строк звернення на апеляційне оскарження у зв`язку з його пропуском з поважних причин, а саме у зв`язку з захистом правової позиції відповідача шляхом оскарження в касаційному порядку ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2026 у справі №160/36902/25. Вважає, що відповідач повторно звертається з апеляційною скаргою без суттєвих затримок та в межах розумного строку, з виправленням недоліку апеляційної скарги, що слугував підставою для її повернення.

18. Надаючи оцінку зазначеним в клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження доводам, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки первинно подана апеляційна скарга була повернута скаржнику ухвалою апеляційного суду від 21.05.2026, яка набрала статусу остаточної та скасована не була, як наслідок до поданої вдруге апеляційної скарги пред`являються вимоги статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), як до нової апеляційної скарги.

19. Суд апеляційної інстанції наголосив, що факт попереднього звернення до суду з апеляційною скаргою не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання апеляційної скарги.

20. Подання первинної апеляційної скарги відповідачем в установлений законом строк, так само як і оскарження в касаційному порядку ухвали про повернення апеляційної скарги, не передбачає зупинення строку на апеляційне оскарження для нього та можливості у зв`язку з цим у подальшому свавільно розпоряджатися часом на апеляційне оскарження.

21. Суд апеляційної інстанції врахував, що з повторною апеляційною скаргою до суду відповідач звернувся лише 29.06.2026, тобто більше ніж через два з половиною місяці після отримання оскаржуваного рішення (07.04.2026), більше ніж через місяць після повернення апеляційним судом первинної апеляційної скарги, а також через двадцять днів після отримання ухвали Верховного Суду від 08.06.2026, що є невиправдано тривалим строком для звернення до суду з вже оформленою апеляційною скаргою.

22. У підсумку суд апеляційної інстанції ухвалою від 06.07.2026 визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 в адміністративній справі №160/36902/25, наведені Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці. Апеляційну скаргу відповідача на рішення суду першої інстанції від 06.04.2026 залишив без руху та запропонував відповідачу протягом 10 днів з моменту отримання цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме подати клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших поважних причин такого пропуску та наданням відповідних підтверджуючих доказів, за наявності.

23. На виконання вимог ухвали суду від 06.07.2026 відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що у зв`язку із збройною агресією російської федерації, зумовленою посиленням ракетних обстрілів, дронових атак, постійними тривалими повітряними тривогами, що змушували персонал відповідача евакуюватися в укриття, також відбувалися постійні перебої в роботі інтернету, відсутністю електропостачання, робота відповідача через ці обставини зупинялася, тому об`єктивні непереборні обставини не залежали від волевиявлення особи скаржника, тому істотні перешкоди та труднощі стали причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 в адміністративній справі №160/36902/25. Ураховуючи викладені вище обставини, відповідач мав об`єктивні перешкоди у поданні апеляційної скарги до суду. Скаржник вважав поважними та достатніми підстави пропуску строку на апеляційне оскарження.

24. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.07.2026 у задоволенні клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у справі №160/36902/25 відмовлено. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у справі №160/36902/25.

25. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

26. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

27. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

28. Згідно із частиною першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

29. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

30. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

31. У частині третій статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

32. Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

33. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

34. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

35. Верховний Суд наголошує, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

36. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, надаючи оцінку доводам відповідача про поновлення строку звернення до суду зазначив, що при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

37. Суд апеляційної інстанції зауважив, що усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення вчасно поданої вперше апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усі можливі та залежні від неї дії у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

38. Ураховуючи те, що строк апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 по справі №160/36902/25 закінчився 07.05.2026, з моменту отримання повного тексту оскаржуваного рішення (07.04.2026) до дати повторного звернення до суду апеляційної інстанції (29.06.2026) минуло більше двох місяців, а з дати отримання ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2026 про повернення первинної апеляційної скарги (22.05.2026) до дати повторного звернення до суду апеляційної інстанції минуло більше місяця, для обґрунтування поважності пропуску строку апеляційного оскарження скаржнику слід було надати докази регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою подання апеляційної скарги в межах строку встановленого КАС України.

39. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

40. Отож скаржник, насамперед пов`язував пропуск строку із введенням воєнного стану в Україні, численними обстрілами, частими повітряними тривогами та аварійними відключеннями електроенергії, що ускладнювало роботу, та вплинуло на несвоєчасність звернення з апеляційною скаргою до суду.

41. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що введення воєнного стану в Україні, як поважної підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, вказаної у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, вирішується в кожному конкретному випадку, з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам факт введення воєнного стану в Україні не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на можливість дотримання процесуального строку позивачкою.

42. Аналогічний висновок щодо неповажності підстав пропуску строку, пов`язаних із введенням воєнного стану в Україні, висловлений Верховним Судом у постанові від 28 вересня 2023 року у справі №280/6530/21.

43. Уведений в Україні воєнний стан, звичайно, ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й без підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

44. Відповідач на підтвердження існування обставин, пов`язаних з введенням воєнного стану, не надав доказів того, що такі обставини як повітряні тривоги і відключення електроенергії, існували безперервно та об`єктивно перешкодили вчасному поданню ним апеляційної скарги, а тому вказані обставини не можуть визнаватись поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.

45. Окрім того, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

46. Отже, неналежна організація процесу оскарження та завантаженість працівників Департаменту не є об`єктивними та непереборними обставинами, які можуть слугувати поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження. При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, як саме зазначені вище обставини об`єктивно перешкодили вчасному поданню апеляційної скарги.

47. Варто наголосити, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

48. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26.10.2022 у справі №640/3770/21, від 10.12.2024 у справі №560/2929/24.

49. Водночас Верховний Суд приймає до уваги те, що згідно з практикою Європейського Суду з прав людини право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

50. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №35548/06). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

51. Своєю чергою заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення ЄСПЛ у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989, заява №11681/85).

52. Верховний Суд зазначає, що принцип ефективного судового захисту, гарантований статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, охоплює не лише реальну можливість звернення до суду, але й передбачає обов`язок сторін діяти добросовісно і не використовувати процесуальні механізми для затягування чи уникнення виконання судового рішення.

53. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції проте, що відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження рішення, не надавши належних та допустимих доказів на підтвердження об`єктивної та непереборної неможливості подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк, та наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, визначених пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

54. Інші доводи та міркування, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Ураховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових

56. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

57. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

58. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, при ухваленні оскаржуваного судового рішення, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

59. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

60. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20.07.2026 у справі № 160/36902/25 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій