Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №500/2813/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 500/2813/26

адміністративне провадження № К/990/37848/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів Стеценка С. Г., Тацій Л. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 (суддя Юзьків М.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026 (головуючий суддя Шевчук С. М., судді Боршовський Т. І., Нос С. П.) у справі № 500/2813/26 за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Холд Тернопіль» про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Холд Тернопіль» (далі - ТОВ «Енерго Холд Тернопіль», Товариство, відповідач), у якому просила стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 1 700 000 грн та пеню у розмірі 122 958,90 грн.

2. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.05.2026, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026, позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

3. Повертаючи позовну заяву, Тернопільський окружний адміністративний суд, з висновком якого погодився Восьмий апеляційний адміністративний суд, з посиланням на постанови Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 520/12807/19 та від 12.05.2022 у справі №420/9673/20, зазначив, що позов з вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, суб`єктом владних повноважень може бути подано до суду у тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому право на пред`явлення визначених законом вимог, але не раніше закінчення шестимісячного строку для звернення до суду особи, якої стосується таке рішення, про яке йдеться в частині другій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. За висновками судів попередніх інстанцій, станом на день звернення до суду із цим позовом 04.05.2026 у позивача ще діяло обмеження на подання позовної заяви, встановлене пунктом 8 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки спірний борг виник на підставі рішення відповідача, за якими не збіг визначений законом шестимісячний строк на їх оскарження, то позовну заяву належить повернути позивачеві на підставі положень пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. До Верховного Суду 11.08.2026 надійшла касаційна скарга Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, у якій позивач просить скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026, а справу №500/2813/26 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

6. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, зокрема внаслідок порушення частини другої статті 122 та статті 169 КАС України, що є підставою для їх скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

7. Позивач доводить, що аналіз частини п`ятої статті 13 та частини п`ятої статті 22 Закону України від 22.09.2016 № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон № 1540-VIII) свідчить про те, що перебіг тримісячного строку звернення Регулятора до суду із позовом про стягнення суми штрафу, визначеного відповідною постановою НКРЕКП та пені за невиконання та/або несвоєчасне виконання постанови про накладення штрафу, починається після спливу 30-денного строку з дня одержання суб`єктом господарювання копії відповідного рішення Регулятора.

8. Позивач вказує, що стаття 122 КАС України встановлює суб`єктам владних повноважень тримісячний строк для звернення до суду, який обчислюється з дня виникнення підстав для такого звернення, тому у зв`язку з несплатою Ліцензіатом штрафу у встановлений законодавством строк, з 03.02.2026 у НКРЕКП виникли підстави для звернення до суду з позовом про стягнення штрафу в судовому порядку.

9. На переконання позивача, обставини справи та спірні правовідносини у справах №520/12807/19 та № 420/9673/20 не є подібними до обставин цієї справи, а тому правова позиція, викладена Верховним Судом у постановах від 19.06.2020 у справі № 520/12807/19 та від 12.05.2022 у справі № 420/9673/20, не є релевантною до спірних правовідносин.

10. Відзив на касаційну скаргу від відповідач до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

11. Верховний Суд ухвалою від 19.08.2026 відкрив касаційне провадження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026 у справі № 500/2813/26.

12. Верховний Суд призначив розгляд справи № 500/2813/26 у порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

14. Суди попередніх інстанцій установили, що 04.05.2026 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафу у розмірі 1 700 000 грн та пені у розмірі 122 958,90 грн, які накладені на Товариство постановою НКРЕКП від 09.12.2026 № 2071 «Про накладення штрафу на ТОВ «Енерго Холд Тернопіль» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу», винесеної на підставі акта про відмову ліцензіата у проведенні перевірки, складеного за результатами проведення планової перевірки щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства та ліцензійних умов з постачання природного газу від 19.11.2025 № 287 (далі - постанова НКРЕКП від 09.12.2026 № 2071).

15. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, може бути ним поданий до суду не раніше закінчення строку, встановленого для судового оскарження такого рішення. Оскільки строк оскарження постанови НКРЕКП від 09.12.2026 № 2071, якою накладено спірний штраф і пеню, які є предметом цього позову, на момент звернення НКРЕКП до суду з цим позовом не сплив, то у суб`єкта владних повноважень право на пред`явлення визначених законом позовних вимог в цій частині ще не виникло, а тому зазначений позов підлягає поверненню.

16. Суди попередніх інстанцій, повертаючи позовну заяву, застосували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 520/12807/19 та від 12.05.2022 у справі № 420/9673/20, згідно з якими позов з вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, суб`єктом владних повноважень може бути подано до суду у тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому право на пред`явлення визначених законом вимог, але не раніше закінчення шестимісячного строку для звернення до суду особи, якої стосується таке рішення, про яке йдеться в частині другій статті 122 КАС України.

17. Отже, за висновками судів попередніх інстанцій, станом на день звернення до суду із цим позовом 04.05.2026 у позивача ще діяло обмеження на подання позовної заяви, встановлене пунктом 8 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки спірний борг виник на підставі рішення відповідача, за якими не збіг визначений законом шестимісячний строк на їх оскарження, то позовну заяву належить повернути позивачеві на підставі положень пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України.

18. Спірним питання у цій справі є правозастосування пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, яке встановлює, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.

19. Так, положеннями частини першої та другої статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

20. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

21. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

22. За нормами частини третьої згаданої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

23. Водночас, відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо зокрема, позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.

24. Тобто фактично зазначена норма встановлює процесуальне обмеження для суб`єкта владних повноважень: він не може подати до суду позов про стягнення боргу, який виник на підставі відповідного рішення суб`єкта владних повноважень раніше, ніж сплине строк на судове оскарження такого рішення, що визначений частиною другою статті 122 КАС України.

25. Питання щодо застосування судами пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України вже неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом.

26. Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19.06.2020 у справі №520/12807/19, від 12.05.2022 у справі № 420/9673/20, позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, може бути ним поданий до суду не раніше закінчення строку, встановленого для судового оскарження такого рішення.

27. Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що станом на день звернення до суду із цим позовом у позивача ще діяло обмеження на подання позовної заяви, встановлене пунктом 8 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки борг зі сплати штрафу та пені виник на підставі постанови позивача від 09.12.2026 № 2071, визначений законом шестимісячний строк на оскарження не закінчився.

28. Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки у цій справі позов поданий до суду до закінчення шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС України, у суб`єкта владних повноважень право на пред`явлення визначеного законом позову ще не виникло, а тому зазначений позов був правомірно повернуто позивачу.

29. Слід також зазначити, що Верховний Суд не відступав від своїх правових висновків щодо застосування пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, викладених у постановах від 19.06.2020 у справі № 520/12807/19 та від 12.05.2022 у справі № 420/9673/20.

30. Посилання позивача на неподібність зазначених справ є необґрунтованим, оскільки наведені постанови Верховного Суду застосовані не щодо оцінки конкретних фактичних обставин, а щодо тлумачення норм матеріального права, які визначають момент виникнення права на звернення суб`єкта владних повноважень до суду.

31. Отже, правові висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду 19.06.2020 у справі № 520/12807/19 та від 12.05.2022 у справі № 420/9673/20, є релевантними до спірних правовідносин і мають бути враховані відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

32. Твердження позивача про те, що у нього виникло право на звернення до суду з цим позовом, адже накладений штраф і пеню відповідачу необхідно було сплатити у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу є безпідставним, оскільки це не змінює того факту, що шестимісячний строк на оскарження постанови НКРЕКП від 09.12.2026 № 2071 станом на момент подання цього позову (04.05.2026) не закінчився.

33. Інші твердження і міркування скаржника, які наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Ураховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових

35. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

37. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, при ухваленні оскаржуваних судових рішень, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026 у справі № 500/2813/26 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій