Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №320/378/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 320/378/24

адміністративне провадження № К/990/40403/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Півторацький Сергій Олександрович, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року (суддя: Василенко Г.Ю.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року (судді: Собків Я.М., Сорочко Є.О., Чаку Є.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, ЦМУ Мін`юсту (м. Київ)), в якому просила:

- визнати протиправним подання Дисциплінарної комісії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17 листопада 2023 року № 134477/13.1-23, внесене на розгляд начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), щодо застосування до начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1 вид дисциплінарного стягнення - звільнення, у зв`язку із вчиненням дисциплінарного проступку - порушення Присяги державного службовця;

- визнати протиправним та скасувати наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27 листопада 2023 року № 107-дп про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 27 листопада 2023 року за порушення Присяги державного службовця;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 27 листопада 2023 року;

- стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 листопада 2023 року по день винесення рішення про поновлення на роботі.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначила, що оскаржувані подання та наказ, на підставі яких її притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено з державної служби, є протиправними, оскільки прийняті з порушенням вимог законодавства.

Так, позивачка указала на те, що дисциплінарне провадження проведено з порушенням вимог Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1039 (далі - Порядок № 1039).

Зокрема, вона послалася на те, що протоколи засідань Дисциплінарної комісії від 26 жовтня 2023 року № 22/2023 та від 08 листопада 2023 року № 23/2023 всупереч абзацу третьому пункту 22 Порядку № 1039 не підписані присутніми членами комісії із накладенням кваліфікованого електронного підпису; копії документів дисциплінарної справи всупереч пунктам 25, 26 цього Порядку не засвідчені в установленому порядку; комісією не надано належної оцінки всім обставинам справи.

Позивачка також наголосила на відсутності доказів її ознайомлення після призначення на посаду з посадовою інструкцією, а в матеріалах дисциплінарної справи - Положення про відділ та доказів ознайомлення з ним як позивачки, так і членів Дисциплінарної комісії.

Крім того, позивачка зазначила, що подання Дисциплінарної комісії не містить усієї обов`язкової інформації, передбаченої пунктом 34 Порядку № 1039, та підписано і внесено на розгляд суб`єкта призначення з порушенням установленого порядку.

Поряд із процедурними порушеннями позивачка посилалася на неправильну кваліфікацію дисциплінарного проступку, неврахування обставин, що пом`якшують відповідальність, та зазначала про відсутність обґрунтування відповідачем необхідності кваліфікації діянь, поставлених їй у провину, як порушення Присяги державного службовця.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09 квітня 2020 року № 1079/03 ОСОБА_1 , яка обіймала посаду начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за її згодою, переведено на посаду начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), з 10 квітня 2020 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону України «Про державну службу».

Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07 червня 2021 року № 2613/03 ОСОБА_1 визначено такою, що працює на посаді начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 08 червня 2021 року.

Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23 грудня 2021 року № 5495/03 ОСОБА_1, начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за її згодою, переведено на посаду державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), з 23 грудня 2021 року.

Цього ж дня наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 5496/03 на ОСОБА_1 , за її згодою, покладено виконання обов`язків начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), з 23 грудня 2021 року.

Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03 червня 2022 року № 1166-к ОСОБА_1 звільнено з посади державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за взаємною домовленістю з 06 червня 2022 року.

Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 06 червня 2022 року № 1174-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), з 07 червня 2022 року тимчасово - до призначення на посаду переможця конкурсу або до спливу дванадцятимісячного строку після припинення чи скасування воєнного стану.

11 жовтня 2023 року до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшло клопотання заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Михайла Сувала від 11 жовтня 2023 року № 119225/3.2-23 про порушення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 .

Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12 жовтня 2023 року № 91-дп «Про здійснення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 » порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), та визначено строк його здійснення з 13 жовтня 2023 року по 12 листопада 2023 року.

Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13 листопада 2023 року № 106-дп «Про продовження строку здійснення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 » строк здійснення дисциплінарного провадження продовжено до 26 листопада 2023 року.

Під час дисциплінарного провадження встановлено, що відповідно до наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 28 вересня 2023 року № 1220/7 «Про проведення планової цільової перевірки Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)» (далі - Відділ) з урахуванням Плану перевірки, затвердженого цим наказом, зі змінами, робочою групою у період з 29 вересня 2023 року по 10 жовтня 2023 року проведено планову цільову перевірку діяльності Відділу, за результатами якої складено відповідну довідку.

Згідно з довідкою за результатами планової цільової перевірки діяльності Відділу від 10 жовтня 2023 року, під час перевірки виявлено непоодинокі випадки порушення працівниками Відділу, у тому числі його начальником ОСОБА_1 норм чинного законодавства.

Зокрема, плановою цільовою перевіркою встановлено, що керівником Відділу ОСОБА_1 безпідставно вносилися до автоматизованої системи виконавчого провадження протягом 2021-2023 років відомості про виконання державними виконавцями Відділу Рішень Європейського суду з прав людини, внаслідок чого порушено встановлений законодавством порядок розподілу виконавчих документів між державними виконавцями. Зміни виявлено у профілях таких державних виконавців: Фещенко Ірина Ігорівна, Арійончик Катерина Володимирівна, Страмко Ірина Михайлівна, Гречаний Роман Олександрович, Федоренко Ольга Володимирівна.

На момент проведення перевірки у профілі керівника Відділу встановлено низький коефіцієнт та категорія справ Рішення Європейського суду. При цьому, у разі внесення керівником органу державної виконавчої служби до автоматизованої системи виконавчого провадження відповідних відомостей про виконання державним виконавцем Рішень Європейського суду з прав людини, інші виконавчі документи на цього державного виконавця розподілятися не будуть.

Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 152023 № 3484-к головного державного виконавця Відділу Кияницю Л.С. звільнено 15 вересня 2023 року з посади за взаємною домовленістю. Відомості до автоматизованої системи виконавчого провадження про звільнення останньої внесено лише 20 вересня 2023 року.

Перевіркою встановлено, що незавершені виконавчі провадження, які перебували на виконанні у вказаного державного виконавця ОСОБА_1 в автоматизованій системі виконавчого провадження передано наступним державним виконавцям: Федоренко О.В., Гречаному Р.О., Мельник К.М., Кидоню Є. В., Очеретяній І.О., Єзерській А.М., Кенюк Л.В.

Згідно з відомостями автоматизованої системи та справ Відділу будь-які доручення начальника Відділу щодо підстав передачі виконавчих проваджень відсутні.

Також перевіркою встановлено, що зареєстрований виконавчий документ у виконавчому провадженні № НОМЕР_10, який автоматизованою системою розподілений на державного виконавця Гречаного Р.О., передано до відкриття виконавчого провадження 02 січня 2023 року начальником Відділу державному виконавцю Федоренко О.В.

Випадки безпідставної передачі начальником Відділу ОСОБА_1 виконавчих проваджень розподілених Системою іншим державним виконавцям, встановлено перевіркою у таких виконавчих провадженнях: №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_11, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16.

Перевіркою також встановлено, що 08 червня 2022 року головним спеціалістом Відділу Корж Н.М. до автоматизованої системи виконавчого провадження внесено недостовірні відомості про боржника за судовим наказом Господарського суду м. Києва № 910/1796/22 від 27 квітня 2022 року, а саме зазначено РНОКПП, що належить боржнику в іншому виконавчому провадженні НОМЕР_17, яке перебуває на виконанні у заступника начальника Відділу Кенюк Л.М. Того ж дня Корж Н.М. здійснено редагування відомостей про виконавче провадження. Внесення неправдивих даних про боржника стали підставою для розподілення автоматизованою системою виконавчого провадження зареєстрованого виконавчого документа ВП № НОМЕР_18 саме на заступника начальника Відділу Кенюк Л.В.

Аналогічні дії щодо внесення неправдивих відомостей про особу боржника до виконавчого провадження встановлено у ВП №№ НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_19, НОМЕР_21, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24, НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27, внаслідок чого порушено розподіл виконавчого документа автоматизованою системою.

Контроль за роботою державних виконавців забезпечується начальником Відділу, зокрема шляхом проведення перевірок законності виконавчого провадження та проведення оперативних нарад.

Оглядом винесених начальником постанов про результати перевірки законності виконавчих проваджень від 02 березня 2023 року № НОМЕР_28, від 03 березня 2023 року № НОМЕР_33, від 16 березня 2023 року № НОМЕР_29, від 16 березня 2023 року № НОМЕР_30, від 16 березня 2023 року НОМЕР_31, від 13 квітня 2023 року № НОМЕР_32, від 21 квітня 2023 року № НОМЕР_34, від 04 травня 2023 року № НОМЕР_35, від 10 травня 2023 року № НОМЕР_36, від 19 травня 2023 року № НОМЕР_37, від 01 червня 2023 року № НОМЕР_38, від 01 червня 2023 року № НОМЕР_39, від 05 липня 2023 року № НОМЕР_40, від 05 липня 2023 року № НОМЕР_41, від 02 серпня 2023 року № НОМЕР_42, від 10 серпня 2023 року № НОМЕР_43, від 10 серпня 2023 року № НОМЕР_43, від 22 серпня 2023 року № НОМЕР_44, від 22 вересня 2023 року № НОМЕР_45 встановлено систематичні порушення, здійсненні ОСОБА_1 при здійсненні контролю за діями державних виконавців, неналежної організації роботи, необхідної для своєчасного і в повному обсязі виконання рішень, недотримання вимог статті 74 Закону, статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень і рішень інших органів», Розділу ХІ Інструкції, Правил, які полягають у формальному підході до виконання своїх посадових обов`язків та нездійснення безпосереднього контролю за роботою підпорядкованих державних виконавців, в тому числі, за повним усуненням виявлених в роботі порушень.

Також перевіркою встановлено, що у Відділі, в порушення вимог статті 24 Закону, державним виконавцем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_45 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 08 серпня 2023 року № 160. В межах ВП № НОМЕР_45 виконавцем Відділу Очеретяною I.О., всупереч вимогам статей 18, 26, 50, 56 Закону проведено виконавчі дії стосовно передачі майна стягувачу у рахунок погашення боргу, що призвело до неправомірного переходу права власності на 14 об`єктів нерухомого майна, попри наявність у Відділі інформації про встановлені обмеження щодо розпорядження боржником власним майном (арешти).

Окрім того, в ході перевірки виявлені випадки прийняття рішень про зняття арешту з майна та вчинення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відсутності на момент вчинення останніх достатніх документів (копій документів), що підтверджували наявність обставин для винесення відповідної постанови, у виконавчих провадженнях №№ НОМЕР_46, НОМЕР_47, НОМЕР_48, НОМЕР_49.

Без достатніх підстав вилучено запис про обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Державним виконавцем 08 вересня 2023 року без використання автоматизованої системи виконавчого провадження винесено постанову про зняття арешту з майна, накладеного постановою від 14 листопада 2002 року. Того ж дня за заявою про державну реєстрацію прав № 56980916 припинено обтяження майна боржника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зокрема, за результатами розгляду вхідного документу від 17 травня 2023 року за № 9478 (роздруківки заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 квітня 2023 року у справі №; 755/19091/20, що не містить дату набрання останнім законної сили) 30 травня 2023 року державним виконавцем без використання автоматизованої системи винесено постанову про зняття арешту з майна (ЗВП НОМЕР_50).

За заявою про державну реєстрацію прав 01 червня 2023 року № 55574810 припинено обтяження майна боржника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому, належним чином оформлена копія судового рішення за заявою учасника справи надійшла до Відділу лише 05 вересня 2023 року за вхідним № 16992.

Так, за результатами розгляду вхідного документу від 10 травня 2023 року за № 8931 (заява заявника та рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01 березня 2022 року у справі №296/2036/21, що не містить дату набрання останнім законної сили) 10 травня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з майна (ВП № НОМЕР_52). Того ж дня за заявою про державну реєстрацію прав № 55273884 припинено обтяження майна боржника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За результатами розгляду вхідного документу від 07 серпня 2023 року за № 15384 (заява про відсутність заборгованості та скасування постанови про накладення арешту у ВП НОМЕР_51) 24 серпня 2023 року за заявою про державну реєстрацію прав № 56775117 припинено обтяження майна боржника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В якості підстави для проведення таких дій зазначено рішення державного виконавця від 24 серпня 2023 року № НОМЕР_51, проте копії такого процесуального документу ні автоматизована система виконавчого провадження, ні Державний реєстр не містить.

Контроль за роботою державних виконавців забезпечується начальником Відділу, зокрема шляхом проведення перевірок законності виконавчого провадження та проведення оперативних нарад.

Такі факти неодноразового грубого порушення законодавства, свідчать про відсутність належного контролю керівника за дотриманням засад законності, правильністю, своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій державними виконавцями, що свідчить про неналежне виконання посадових обов`язків, визначених Положенням про відділ, що призвело зокрема до порушення вимог Положення «Про автоматизовану систему виконавчого провадження» щодо порушення розподілу виконавчих документів між державними виконавцями Відділу та у перереєстрації чотирнадцяти об`єктів нерухомого майна у виконавчому провадженні № НОМЕР_45.

Наведені обставини вчинення проступку свідчать про ігнорування начальником Відділу ОСОБА_2 встановленого законодавством порядку контролю за виконання рішень та встановленого порядку розподілу виконавчих проваджень Автоматизованою системою виконавчого провадження.

Вчинення вказаних порушень містять елементи соціальної дискредитації органу державної виконавчої служби в суспільстві.

Беручи до уваги викладене та з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку, дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у діях начальника Відділу ОСОБА_1 , дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме порушення Присяги державного службовця.

За результатами дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією складено подання на ім`я начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кирила Міненка від 17 листопада 2023 року № 134477/13.1-23, у якому порушено питання про застосування до начальника Відділу ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за порушення Присяги державного службовця.

Крім того, у зв`язку з можливими ознаками кримінального правопорушення по виконавчому провадженню № НОМЕР_45 рекомендовано звернутися до правоохоронних органів на підставі частини четвертої статті 77 Закону України «Про державну службу».

Згідно зі службовою характеристикою, складеною начальником Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 на належному рівні володіє державною мовою; загалом дотримується етики поведінки державного службовця та правил внутрішнього трудового розпорядку; у спілкуванні з колегами, керівництвом та громадянами, ввічлива; має достатню професійну підготовку, здатна організовувати роботу відділу на хорошому рівні, проте не звертає уваги на деталі та надає перевагу формальному підходу до роботи; доручення виконує вчасно, проте виконані документи часто потребують додаткового опрацювання.

Заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження від 27 квітня 2023 року № 20, від 27 квітня 2023 року № 21, від 17 березня 2023 року № 13, якими встановлено порушення державними виконавцями очолюваного ОСОБА_1 Відділу вимог Закону України «Про виконавче провадження» та доручалося позивачці вжити заходів щодо усунення виявлених порушень.

Згідно зі службовою запискою заступника начальника управління персоналу, раніше до ОСОБА_1 застосовувалися дисциплінарні стягнення - догана (наказ Управління від 20 серпня 2020 року № 270/05), яка була знята (наказ Управління від 22 лютого 2021 року № 86/05). Станом на 20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень не мала.

У наданих 23 жовтня 2023 року поясненнях позивачка зазначила, що на виконання рекомендацій за результатами планової перевірки та з метою усунення виявлених порушень нею проведено оперативну нараду; затверджено план заходів щодо усунення порушень; державних виконавців ознайомлено з відповідним планом заходів.

Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27 листопада 2023 року № 107-дп «Про накладення дисциплінарного стягнення» ОСОБА_1 відповідно до частини п`ятої статті 66 та пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» звільнено з посади начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у зв`язку із вчиненням дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», - порушення Присяги державного службовця, з 27 листопада 2023 року.

Уважаючи зазначені подання та наказ про звільнення протиправними, та такими, що порушують її права, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що подання Дисциплінарної комісії є формою реалізації її повноважень та не є актом індивідуальної дії (рішенням суб`єкта владних повноважень) у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому не може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства.

Надаючи оцінку правомірності спірного наказу, суд першої інстанції зазначив, що викладені у поданні обставини підтверджуються довідкою за результатами планової цільової перевірки діяльності Відділу від 10 жовтня 2023 року. При цьому, на думку суду, відповідач належно обґрунтував кваліфікацію дій позивачки як порушення Присяги державного службовця та навів достатньо обґрунтованих доказів, які б підтверджували наявність в діях останньої саме порушення Присяги державного службовця.

Суд першої інстанції указав, що у своїх письмових поясненнях позивачка не заперечувала виявлених під час перевірки порушень у діяльності очолюваного Відділу. Як начальник Відділу, вона не вживала заходів для оскарження результатів перевірки, що, на думку суду, додатково підтверджує визнання її правомірності.

Суд також зазначив, що позивачка не спростувала належними та достовірними доказами встановлених порушень, а заходи щодо їх усунення переважно вживалися за дорученнями керівництва Управління, а не з ініціативи позивачки в межах її повноважень.

Водночас суд урахував, що відповідно до посадової інструкції начальник Відділу зобов`язаний здійснювати контроль за роботою державних виконавців та діяльністю Відділу в цілому. Неналежне виконання цього обов`язку, за висновком суду, призвело до допущення порушень вимог законодавства у сфері здійснення виконавчих проваджень.

Суд апеляційної інстанції погодився з наведеними висновками суду першої інстанції, зазначивши, що інші доводи та посилання сторін не береться до уваги, оскільки не належать до предмета позову та не підтверджуються матеріалами справи.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Півторацький Сергій Олександрович, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційну скаргу подано з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржниця зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини першої, пункту 1 частини другої статті 65, частини п`ятої статті 66, частини першої статті 67 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 826/13803/16, від 26 травня 2022 року у справі № 420/6190/20, від 20 січня 2022 року у справі № 815/3667/17, від 14 квітня 2020 року у справі № 815/6549/16 та від 27 квітня 2020 року у справі № 826/10854/17.

Скаржниця вказує, що державний службовець не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо вчинений ним проступок не може бути кваліфікований як її порушення. На її думку, відповідач не обґрунтував, чому відповідні діяння підлягають кваліфікації саме як порушення Присяги державного службовця, оскільки таке звільнення можливе лише за наявності проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на державного службовця обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, дискредитує державний орган та унеможливлює подальше виконання ним службових обов`язків.

Водночас, як зазначає скаржниця, суди попередніх інстанцій, погодившись із висновками дисциплінарного провадження про наявність підстав для кваліфікації її дій як порушення Присяги, не встановили обставин, необхідних для такої кваліфікації, зокрема наявності складу дисциплінарного проступку, його наслідків та їх тяжкості, причинного зв`язку між діянням і наслідками, конкретних вимог законодавства чи посадових обов`язків, які були порушені, вини та ступеня її тяжкості, а також обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

На переконання скаржниці, суди попередніх інстанцій фактично обмежилися посиланням на підтвердженість порушень, виявлених під час планової цільової перевірки діяльності Відділу та зафіксованих у відповідній довідці й поданні Дисциплінарної комісії, не надавши належної оцінки матеріалам дисциплінарного провадження та її доводам.

Крім того, суди попередніх інстанцій не перевірили правильність кваліфікації встановлених порушень саме як порушення Присяги, наявність підстав для їх кваліфікації за іншим складом дисциплінарного проступку та, відповідно, наявність підстав для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності.

Скаржниця також заперечує висновок судів попередніх інстанцій про те, що невжиття нею заходів щодо оскарження результатів перевірки свідчить про визнання їх правомірності. На її думку, такий висновок є необґрунтованим, оскільки Порядком проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5, не передбачено механізму оскарження керівником відділу результатів планової цільової перевірки або процедури її ініціювання.

Водночас, як зазначає скаржниця, суди попередніх інстанцій не надали оцінки її запереченням і поясненням, поданим під час дисциплінарного провадження, в яких вона посилалася на незаконність проведення перевірки, відсутність правових підстав для її проведення та порушення порядку її ініціювання і проведення.

Також, за доводами скаржниці, суди попередніх інстанцій не надали оцінки її аргументам щодо відсутності в матеріалах дисциплінарного провадження доказів доведення до її відома вимог Положення про Відділ та посадової інструкції начальника Відділу після її повторного вступу на державну службу.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржниця зазначає, що суд першої інстанції не розглянув подану разом із позовною заявою її заяву про витребування доказів, зокрема оригіналу дисциплінарної справи. Необхідність її витребування позивачка обґрунтовувала неможливістю перевірити доводи щодо порушення Дисциплінарною комісією пункту 25 Порядку № 1039 щодо належного засвідчення копій документів, що містяться в дисциплінарній справі. При цьому суд першої інстанції не постановив ухвали ні про задоволення, ні про відмову в задоволенні зазначеного клопотання, чим, на думку скаржниці, порушив частину третю статті 80 КАС України.

У поданій апеляційній скарзі позивачка звертала увагу на це порушення, однак апеляційний суд відповідних доводів не розглянув. Крім того, у пункті 2 прохальної частини апеляційної скарги позивачка повторно заявила клопотання про витребування оригіналу дисциплінарної справи, яке також залишилося без розгляду та належної правової оцінки.

Окремо скаржниця вказує на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив про подання відповідачем відзиву на позовну заяву, тоді як під час ознайомлення з матеріалами справи 27 березня 2024 року її представник встановив, що відзив у матеріалах справи відсутній. Зазначена обставина була зафіксована у заяві про ознайомлення з матеріалами справи. За доводами скаржниці, про це порушення вона також зазначала в апеляційній скарзі, проте апеляційний суд не надав відповідним доводам жодної правової оцінки.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ЦМУ Мінюсту (м. Київ) зазначило, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) визнано поважними причини пропуску строку ОСОБА_1 на подання касаційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі № 320/378/24; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Півторацький Сергій Олександрович, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі № 320/378/24.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2026 року (суддя: Загороднюк А.Г.) призначено справу до розгляду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон України «Про державну службу», у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Основні обов`язки державного службовця закріплені у статті 8 Закону України «Про державну службу», відповідно до якої державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону України «Про державну службу» особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки».

Відповідно до частини першої статті 64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

У силу вимог частини першої статті 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з частиною другою цієї ж статті дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 9-1) порушення вимог Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "А" або "Б"; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Відповідно до частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п`ята статті 66 Закону України «Про державну службу»).

Відповідно до частини сьомої статті 66 Закону України «Про державну службу» за кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Частиною першої статті 67 Закону України «Про державну службу» встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Частиною першою статті 69 Закону України «Про державну службу» визначено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Відповідно до частин десятої та одинадцятої статті 69 Закону України «Про державну службу» результатом розгляду дисциплінарної справи є […] подання дисциплінарної комісії, яке має рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі […] подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Згідно зі статтею 71 Закону України «Про державну службу» порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України.

З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку […] дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (частина перша статті 73 Закону України «Про державну службу»).

Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі (частина друга статті 73 Закону України «Про державну службу»).

Статтею 74 Закону України «Про державну службу» передбачені гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення.

Так, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби (частина перша статті 74 Закону України «Про державну службу»).

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення (частина друга статті 74 Закону України «Про державну службу»).

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення (частина третя статті 74 Закону України «Про державну службу»).

Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні (частина четверта статті 74 Закону України «Про державну службу»).

Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення (частина п`ята статті 74 Закону України «Про державну службу»).

Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку (частина шоста статті 74 Закону України «Про державну службу»).

Державний службовець може користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника (частина сьома статті 74 Закону України «Про державну службу»).

Процедура здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців встановлена Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1039 (далі - Порядок № 1039), пунктом 4 якого визначено, що дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Пунктом 2 Порядку № 1039 визначено, що процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: 1) прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; 2) формування дисциплінарної комісії та її склад; 3) визначення повноважень дисциплінарної комісії; 4) визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; 5) формування дисциплінарної справи; 5) формування дисциплінарної справи; 6) прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.

Згідно з пунктом 25 Порядку № 1039 документи та матеріали, що долучаються до дисциплінарної справи, повинні відповідати вимогам щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами в державному органі.

Пунктом 33 Порядку № 1039 визначено, що […] дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

Відповідно до пункту 34 Порядку № 1039 результатом розгляду дисциплінарної справи є […] подання дисциплінарної комісії. […] подання готується […] дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні.

Відповідно до пункту 35 Порядку № 1039 […] дисциплінарна комісія вносить суб`єкту призначення (керівникові державної служби) […] подання разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання. Одночасно із внесенням суб`єкту призначення (керівникові державної служби) пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб`єкту призначення (керівнику державної служби) такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб`єкту призначення (керівнику державної служби) відповідно до статті 75 Закону. Таке повідомлення державного службовця здійснюється шляхом вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у встановленому порядку. Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними. Державний службовець надає письмове пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу. У разі ненадання державним службовцем письмового пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу не пізніше ніж як за два календарних дні до закінчення строку прийняття суб`єктом призначення (керівником державної служби) рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження державний службовець вважається таким, що відмовився від надання письмового пояснення.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону України «Про державну службу» перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про державну службу» рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Частиною першою статті 87 Закону України «Про державну службу» визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд нагадує, що згідно з положеннями статті 341 КАС України як суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спір у цій справі виник щодо правомірності подання Дисциплінарної комісії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17 листопада 2023 року № 134477/13.1-23 та наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27 листопада 2023 року № 107-дп, за наслідками яких позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено з посади начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у зв`язку із вчиненням дисциплінарного проступку - порушенням Присяги державного службовця.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності наказу від 27 листопада 2023 року № 107-дп, зазначивши, що відповідач належно обґрунтував кваліфікацію дій позивачки як порушення Присяги державного службовця та надав достатні докази на підтвердження вчинення нею відповідного дисциплінарного проступку. Водночас суди зазначили, що подання Дисциплінарної комісії від 17 листопада 2023 року № 134477/13.1-23 не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, а тому не може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства.

У касаційній скарзі позивачка просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Підставами для касаційного перегляду позивачка визначила пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Водночас із доводів касаційної скарги вбачається, що позивачка оскаржує висновки судів попередніх інстанцій передусім у частині, що стосується правомірності наказу від 27 листопада 2023 року № 107-дп. Касаційна скарга не містить обґрунтування помилковості висновків судів щодо відмови у задоволенні позовних вимог у частині подання Дисциплінарної комісії від 17 листопада 2023 року № 134477/13.1-23 із наведенням передбачених статтею 328 КАС України підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій частині.

За таких обставин, з огляду на визначені статтею 341 КАС України межі касаційного перегляду, Верховний Суд перевіряє правильність висновків судів попередніх інстанцій у частині, що стосується правомірності наказу від 27 листопада 2023 року № 107-дп, та не здійснює перегляду їхніх висновків щодо подання Дисциплінарної комісії від 17 листопада 2023 року № 134477/13.

Отже, оцінюючи доводи касаційної скарги та правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності наказу від 27 листопада 2023 року № 107-дп про звільнення позивачки з державної служби у зв`язку з порушенням Присяги державного службовця, Верховний Суд виходить з такого.

За приписами пункту першої частини другої статті 65 та частини п`ятої статті 66 Закону України «Про державну службу» порушення Присяги державного службовця є дисциплінарним проступком, за який до державного службовця може бути застосований такий винятковий вид дисциплінарного стягнення як звільнення.

Із тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їхнє виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.

Аналогічний висновок міститься у Рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі № 2-рп/2011.

Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово вказував, що звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов`язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання нею своїх обов`язків.

Стала судова практика дотримується позиції, що поняття порушення Присяги не повинне бути надміру декларативним, розпливчатим, загальним, нечітким, що дозволяло б тлумачити його розлого й неоднозначно, не керуючись принципами, які встановлюють обмежувальне тлумачення цього поняття.

З огляду на зазначене Верховний Суд у постанові від 20 січня 2022 року у справі № 815/3667/17 визначив ознаки, які відрізняють дисциплінарний проступок у вигляді порушення Присяги, від суміжних юридичних складів дисциплінарних проступків, зокрема у вигляді невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків (за яке не передбачено стягнення у вигляді звільнення), до яких відніс:

- вид обов`язків, невиконання яких становить об`єктивну сторону дисциплінарного проступку - основні (загальні), які визначають базові принципи проходження служби, чи характерні для відповідної посади;

- наявність або реальна можливість настання шкоди у вигляді підриву авторитету державного органу чи публічної служби, приниження гідності певної особи тощо.

Отже, звільнення за порушення Присяги державного службовця має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їхнього вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Особа, яка вчинила дисциплінарний проступок, не може бути звільнена за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 826/13803/16, від 14 квітня 2020 року у справі № 815/6549/16, від 27 квітня 2020 року у справі № 826/10854/17, від 20 січня 2022 року у справі № 815/3667/17 та від 26 травня 2022 року у справі № 420/6190/20.

Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій зазначили, що «відповідач обґрунтував кваліфікацію дій позивачки як порушення Присяги державного службовця та навів достатньо обґрунтованих доказів, які підтверджують наявність в діях останньої саме порушення Присяги державного службовця».

Верховний Суд у своїх постановах у справах про дисциплінарну відповідальність неодноразово вказував на необхідність визначення й розуміння складу дисциплінарного проступку державного службовця та наголошував на тому, що діяння державного службовця можна вважати дисциплінарним проступком тільки тоді, коли наявні всі обов`язкові ознаки складу такого проступку, який утворюють: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона. В іншому ж випадку можливе необґрунтоване та несправедливе притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.

Об`єктом дисциплінарного проступку державного службовця, є відносини, які забезпечують нормальне функціонування державного апарату, а також відносини, що становлять зміст службової діяльності державного службовця (службовий обов`язок).

Об`єктивною стороною дисциплінарного проступку державного службовця, як обов`язковою ознакою його складу, є зовнішнє вираження протиправної поведінки державного службовця. Об`єктивні риси дисциплінарного проступку виявляються у здійсненні діяння, що завдає або може завдати шкоди певним суспільним відносинам. Протиправне діяння дисциплінарного проступку може бути здійснено у формі дії або бездіяльності, яке несе негативні наслідки, що визначають як завдану шкоду об`єкту такого проступку.

Суб`єктом у випадку притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення Присяги державного службовця має виступати державний службовець, який склав Присягу державного службовця.

Суб`єктивною стороною дисциплінарного проступку державного службовця, як обов`язковою ознакою його складу у вигляді порушення Присяги, є несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця, про що може свідчити невиконання останнім службових обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Із змісту оскаржуваних судових рішень слідує, що висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на реальному аналізі складу дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги державного службовця у співвідношенні із порушеннями, кваліфікованими дисциплінарною комісією саме за цим складом. Суди попередніх інстанцій навіть не встановили чи приймала позивачка Присягу державного службовця, якщо так, то коли і якого змісту.

Посилання судів попередніх інстанцій на те, що позивачка у письмових поясненнях не заперечувала виявлених порушень, не усуває необхідності встановлення зазначених обставин. Відсутність заперечень щодо окремих установлених дисциплінарним провадженням фактів не свідчить про визнання особою власної вини у вчиненні дисциплінарного проступку, не визначає його правову кваліфікацію та не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність усіх елементів складу відповідного проступку.

Вказівка судів попередніх інстанцій на те, що позивачка не оскаржувала результати планової цільової перевірки, які стали передумовою ініціювання дисциплінарного провадження щодо неї, також не може бути покладено в основу висновку про правомірність притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Як убачається з доводів касаційної скарги, позивачка ще під час дисциплінарного провадження заперечувала законність проведення перевірки, посилалася на відсутність правових підстав для її проведення та порушення порядку її ініціювання і здійснення. При цьому, як зазначає скаржниця, аналогічні доводи були наведені нею і в позовній заяві. Однак із мотивувальної частини судових рішень не вбачається, що суди надали цим доводам оцінку.

Не отримали оцінки й доводи позивачки щодо відсутності в матеріалах дисциплінарного провадження доказів її ознайомлення з Положенням про Відділ та посадовою інструкцією начальника Відділу після повторного вступу на державну службу.

Також суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам позивачки, що дисциплінарне провадження проведено з порушенням вимог Порядку № 1039, а саме, що протоколи засідань Дисциплінарної комісії від 26 жовтня 2023 року № 22/2023 та від 08 листопада 2023 року №23/2023 всупереч абзацу третьому пункту 22 Порядку № 1039 не підписані присутніми членами комісії із накладенням кваліфікованого електронного підпису; копії документів дисциплінарної справи всупереч пунктам 25, 26 цього Порядку не засвідчені в установленому порядку; комісією не надано належної оцінки всім обставинам справи, подання Дисциплінарної комісії не містить усієї обов`язкової інформації, передбаченої пунктом 34 Порядку № 1039, та підписано і внесено на розгляд суб`єкта призначення з порушенням установленого порядку.

Зі змісту матеріалів справи також убачається, що разом із позовною заявою позивачка подала заяву про витребування доказів, у якій просила витребувати оригінал дисциплінарної справи. Необхідність витребування цього доказу вона обґрунтовувала, зокрема, неможливістю перевірити її доводи щодо дотримання Дисциплінарною комісією вимог пункту 25 Порядку № 1039 стосовно належного засвідчення копій документів, що містяться у дисциплінарній справі.

Водночас суд першої інстанції зазначену заяву не розглянув та відповідної процесуальної ухвали про її задоволення або відмову в її задоволенні не постановив.

Як убачається з матеріалів справи, позивачка повторно порушила питання про витребування оригіналу дисциплінарної справи у пункті 2 прохальної частини апеляційної скарги. Проте суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам щодо нерозгляду цього клопотання судом першої інстанції та не вирішив повторно заявлене позивачкою клопотання по суті.

Частиною першою статті 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті).

Згідно з частиною 3 цієї статті обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Викладене свідчить, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, та належної оцінки доводів позивачки і доказів, на які вона посилалася. Наведене унеможливило здійснення належної перевірки дотримання відповідачем установленого порядку дисциплінарного провадження та обґрунтованості висновку про наявність підстав для звільнення позивачки у зв`язку з порушенням Присяги державного службовця.

За таких обставин висновок судів про правомірність наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27 листопада 2023 року № 107-дп є передчасним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на наведене та враховуючи, що допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили повне встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині - скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Півторацький Сергій Олександрович, задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про:

- визнання протиправним та скасування наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27 листопада 2023 року № 107-дп про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 27 листопада 2023 року за порушення Присяги державного службовця;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 27 листопада 2023 року;

- стягнення з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 листопада 2023 року по день винесення рішення про поновлення на роботі скасувати, а справу №320/378/24 у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов