Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №420/23319/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 420/23319/24

адміністративне провадження № К/990/47762/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року (головуючий суддя Єфіменко К.С.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року (головуючий суддя Шеметенко Л.П., судді Градовський Ю.М., Турецька І.О.)

у справі №420/23319/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:

1. До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи з 01 серпня 1983 року по 06 серпня 1984 року на посаді лікаря-інтерна анестезіологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради, з 01 серпня 1984 року по 22 серпня 1985 року - на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога Комунального некомерційного підприємства «Татарбунарська центральна районна лікарня» Татарбунарської міської ради, з 24 серпня 1985 року по 01 жовтня 1986 року - на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога Комунального некомерційного підприємства «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради, з 02 жовтня 1986 року по 31 серпня 1990 року та з 01 серпня 1992 року по 29 лютого 2024 року - на посадах лікаря анестезіолога-реаніматолога та лікаря-анестезіолога Комунального некомерційного підприємства «Вилківська міська лікарня» Вилківської міської ради;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі:

з дати призначення пенсії з 10 грудня 2019 року - періоди роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради на посаді лікаря-інтерна анестезіологічного відділення з 01 серпня 1983 року по 06 серпня 1984 року, у Комунальному некомерційному підприємстві «Татарбунарська центральна районна лікарня» Татарбунарської міської ради на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога з 01 серпня 1984 року по 22 серпня 1985 року, у Комунальному некомерційному підприємстві «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога з 24 серпня 1985 року по 01 жовтня 1986 року, у Комунальному некомерційному підприємстві «Вилківська міська лікарня» Вилківської міської ради на посадах лікаря анестезіолога-реаніматолога та лікаря-анестезіолога з 02 жовтня 1986 року по 31 серпня 1990 року та з 01 серпня 1992 року по 31 січня 2020 року;

з дати перерахунку пенсії з 01 квітня 2022 року - період роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Вилківська міська лікарня» Вилківської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога з 01 лютого 2020 року по 28 лютого 2022 року;

з дати перерахунку пенсії з 01 квітня 2024 року - період роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Вилківська міська лікарня» Вилківської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога з 01 березня 2022 року по 28 лютого 2024 року;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру пенсії та одноразової грошової допомоги у вигляді 10 пенсій та здійснити їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань відшкодувати ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1937 грн 92 коп.

1.1. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу в подвійному розмірі спірні періоди роботи, чим порушено права позивача.

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи з 01 серпня 1983 року по 06 серпня 1984 року на посаді лікаря-інтерна анестезіологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради, з 01 серпня 1984 року по 22 серпня 1985 року - на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога Комунального некомерційного підприємства «Татарбунарська центральна районна лікарня» Татарбунарської міської ради, з 24 серпня 1985 року по 01 жовтня 1986 року - на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога Комунального некомерційного підприємства «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради, з 02 жовтня 1986 року по 31 серпня 1990 року та з 01 серпня 1992 року по 29 лютого 2024 року - на посадах лікаря анестезіолога-реаніматолога та лікаря-анестезіолога Комунального некомерційного підприємства «Вилківська міська лікарня» Вилківської міської ради.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі:

- з дати призначення пенсії з 10 грудня 2019 року - періоди роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради на посаді лікаря-інтерна анестезіологічного відділення з 01 серпня 1983 року по 06 серпня 1984 року, у Комунальному некомерційному підприємстві «Татарбунарська центральна районна лікарня» Татарбунарської міської ради на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога з 01 серпня 1984 року по 22 серпня 1985 року, у Комунальному некомерційному підприємстві «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога з 24 серпня 1985 року по 01 жовтня 1986 року, у Комунальному некомерційному підприємстві «Вилківська міська лікарня» Вилківської міської ради на посадах лікаря анестезіолога-реаніматолога та лікаря-анестезіолога з 02 жовтня 1986 року по 31 серпня 1990 року та з 01 серпня 1992 року по 31 січня 2020 року;

- з дати перерахунку пенсії з 01 квітня 2022 року - період роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Вилківська міська лікарня» Вилківської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога з 01 лютого 2020 року по 28 лютого 2022 року;

- з дати перерахунку пенсії з 01 квітня 2024 року - період роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Вилківська міська лікарня» Вилківської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога з 01 березня 2022 року по 28 лютого 2024 року;

- перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1937 грн 92 коп.

3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Абзац 7 резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року викладено у наступній редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок розміру пенсії та одноразової грошової допомоги у вигляді 10 пенсій та здійснити їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум».

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року залишено без змін.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 2906,88 грн.

4. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:

4.1. 10 грудня 2019 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV); позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області. Пенсію позивачу було обчислено, виходячи із страхового стажу 42 роки 4 місяці, її розмір склав 5567 грн 72 коп.

4.2. З 01 квітня 2022 року пенсію позивача автоматично перераховано та при страховому стажі 44 роки 5 місяців (враховано по 28 лютого 2022 року), середньомісячній заробітній платі 13018,91 грн, визначеній за періоди з 01 січня 1995 року по 31 грудня 1999 року згідно довідки про заробітну плату та з 01 липня 2000 року по 28 лютого 2022 року за даними персоніфікованого обліку, її розмір становив 6155,03 грн.

4.3. З 01 квітня 2024 року пенсію позивача перераховано при страховому стажі 46 років 5 місяців (враховано по 29 лютого 2024 року), середньомісячній заробітній платі 13566,54 грн, визначеній за періоди з 01 січня 1995 року по 31 грудня 1999 року згідно довідки про заробітну плату та з 01 липня 2000 року по 28 лютого 2024 року за даними персоніфікованого обліку, її розмір становить 6740,07 грн, де: розмір пенсії за віком - 6297,18 грн; доплата за 11 років понад нормативного стажу - 180,18 грн; надбавка на індексації 01 березня 2022 року - 62,71 грн; надбавка на індексації 01 березня 2023 року - 100,00 грн; надбавка на індексації 01 березня 2024 року - 100,00 грн.

4.4. Згідно листа відповідача від 09 липня 2024 року № 20037-18598/Р-02/8-1500/24 до страхового стажу позивача в подвійному розмірі не враховані періоди роботи:

- з 01 серпня 1983 року по 06 серпня 1984 року на посаді лікаря-інтерна анестезіологічного відділення, оскільки відсутня інформація про перебування у відпустках без збереження заробітної плати;

- з 01 серпня 1984 року по 22 серпня 1985 року, з 24 серпня 1985 року по 01 жовтня 1986 року та з 01 серпня 1992 року по 31 грудня 2003 року на посадах лікаря-анестезіолога в Татарбунарській, Кілійській та у Вилківській центральних районних лікарнях, оскільки він працював в лікарнях без зазначеного конкретного відділення.

Також у листі зазначено, що проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01 січня 2004 року немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону.

4.5. Позивач, вважаючи, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу в подвійному розмірі відповідні періоди роботи, звернувся до суду з позовом.

5. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що стаж роботи позивача у вказані періоди на посадах лікаря-анестезіолога підтверджується записами у трудовій книжці позивача, що дає право позивачу на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок розміру одноразової грошової допомоги у вигляді 10 пенсій та здійснити їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

6. Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що з урахуванням подвійного обчислення визначених судом періодів роботи, розмір пенсії позивача зміниться, відповідно підлягає перерахунку і одноразова грошова допомога. Суд зазначив, що у спірній ситуації єдиний спосіб відновлення порушеного права позивача на отримання належної суми одноразової грошової допомоги - це її перерахунок з конкретної дати та виплата на підставі рішення суду.

Оцінюючи питання пропуску позивачем строку звернення до суду, апеляційний суд виходив з того, що у зарахуванні позивачу до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи було відмовлено листом від 09 липня 2024 року, при цьому порушення прав позивача відповідачем відбулось з моменту відмови у зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи. Таким чином, оскільки з адміністративним позовом позивач звернувся 24 липня 2024 року, ним не було пропущено строк звернення до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:

7. ГУ ПФУ в Одеській області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

7.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі слугувало неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Скаржник наводить правові позиції Верховного Суду щодо умов призначення грошової допомоги у розмірі 10 пенсій, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі №234/13835/17, від 15 червня 2022 року у справі №200/854/19-а.

Також відповідач вказує на порушення позивачем строку звернення до суду з цим позовом, у зв`язку з чим посилається на висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.

8. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позивач вважає, що скаржником не наведено аргументи, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій, а доводи, наведені у скарзі є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

10. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

12. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон №1058-IV. Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

14. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

15. Частинами першою-третьою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

16. Як зазначено у частині четвертій статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

17. Статтею 60 Закону 1788-XII передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

18. Редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовує статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.

19. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

20. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я СРСР від 19 серпня 1965 року №605 «Про покращення анестезіологічного-реанімаційної служби в країні» в багатопрофільних республіканських, крайових та обласних лікарнях можуть організовуватись палати для реанімації та інтенсивної терапії.

21. Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я СРСР «Про подальше вдосконалення анестезіолого-реанімаційної допомоги населенню» №841 від 11 червня 1986 року затверджено Положення про відділення (групу) анестезіології-реанімації лікувально-профілактичного закладу, за приписами якого у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували: відділення (групи) анестезіології - реанімації, відділення реанімації та інтенсивної терапії, палати для реанімації та інтенсивної терапії.

22. Наказом Міністерства охорони здоров`я України №303 від 08 жовтня 1997 року (далі - Наказ МОЗ №303) проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.

23. Пунктом 1 Рекомендацій щодо структури служби анестезіології та інтенсивної терапії в лікувально-профілактичних закладах України, затверджених вищезазначеним Наказом, передбачено організацію анестезіологічних груп в лікувально-профілактичних закладах, де за штатними нормативами повинно бути не більше 3-х лікарів-анестезіологів, разом з відповідною кількістю сестер-анестезисток.

Пунктами 1, 4 Положення про відділення анестезіології з ліжками та без ліжок для інтенсивної терапії, анестезіологічну групу, відділення інтенсивної терапії лікувально-профілактичних закладів, яке також затверджено Наказом МОЗ №303, передбачено створення в лікувально-профілактичних закладах різних підрозділів служби анестезіології, в тому числі анестезіологічні групи.

24. Таким чином, згідно з Наказом МОЗ відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих Всесвітньою організацією охорони здоров`я із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.

25. Відповідно до роз`яснень, наданих Міністерством охорони здоров`я і Міністерством праці та соціальної політики України у листах від 10 вересня 2002 року №10.03.67/100, від 28 травня 2002 року №10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховується до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

26. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №462/1713/17.

27. Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

28. Ця норма Закону №1788-XII кореспондується із положеннями Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) (далі - Порядок №637), відповідно до яких основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

29. Пунктом 20 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

30. Значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

31. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 березня 2018 року в справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17, від 12 лютого 2026 року у справі №120/2002/23.

32. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що відповідачем не зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи з 01 серпня 1983 року по 06 серпня 1984 року на посаді лікаря-інтерна анестезіологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради, з 01 серпня 1984 року по 22 серпня 1985 року - на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога Комунального некомерційного підприємства «Татарбунарська центральна районна лікарня» Татарбунарської міської ради, з 24 серпня 1985 року по 01 жовтня 1986 року - на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога Комунального некомерційного підприємства «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради, з 02 жовтня 1986 року по 31 серпня 1990 року та з 01 серпня 1992 року по 29 лютого 2024 року - на посадах лікаря анестезіолога-реаніматолога та лікаря-анестезіолога Комунального некомерційного підприємства «Вилківська міська лікарня» Вилківської міської ради.

33. Суди констатували, що записи у трудовій книжці позивача виконані чітко, зрозуміло, та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені.

34. Крім записів у трудовій книжці робота позивача на лікарських посадах анестезіологічної служби в зазначені вище спірні періоди судами досліджено належним чином засвідчені копії документів, а саме: копії свідоцтва про проходження інтернатури № 582-84 від 12 червня 1989 року, лист-відповідь на адвокатський запит № 01/01-07/2432 від 09 липня 2024 року, довідки № 134 від 29 січня 2020 року, витяги з наказів № 165-Р від 01 серпня 1984 року, № 127-Р від 12 серпня 1985 року, № 685 від 08 липня 2024 року, витяги із штатних розписів Татарбунарської ЦРЛ на 1984 та 1985 роки, довідки № 685 від 08 липня 2024 року, особисту картку Татарбунарської ЦРЛ на ім`я ОСОБА_1 , лист-відповідь на адвокатський запит № 756 від 10 липня 2024 року, довідки № 752 від 09 липня 2024 року, витяги з наказів № 107-к від 23 серпня 1985 року, № 2-к від 04 січня 1986 року № 77-к від 01 жовтня 1986 року, № 84-к від 27 серпня 1990 року, № 63-к від 31 липня 1992 року, №7-к від 29 січня 1993 року, № 17-к від 01 березня 1993 року, № 118-к від 28 грудня 1993 року, № 39-к від 26 травня 1997 року, № 757 від 10 липня 2024 року, витяги із штатних розписів Кілійської ЦРЛ на 1985 та 1986 роки, особиста картка форми П-2 Кілійської ЦРЛ на ім`я ОСОБА_1 , витяги з наказів 79-к від 04 жовтня 2004 року, № 111-к від 03 листопада 2011 року, 32-к від 02 квітня 2012 року, № 43-К-тр 07 липня 2021 року, № 15-К-тр від 16 лютого 2022 року, № 75-К-тр від 22 вересня 2023 року, довідки № 111 від 05 липня 2024 року, витяги із штатних розписів на 2010, 2012 та 2023 роки, особистих карток форми П-2 Вилківської міської лікарні та КНП «Вилківська» МЛ ВМР на ім`я ОСОБА_1 .

35. На підставі довідок КНП «ООКЛ» ООР від 06 грудня 2023 року №01/01-07/4973 та № 01/01-07/4974 суди встановили, що Одеська обласна клінічна лікарня перейменована на «Комунальна установа «Одеська обласна клінічна лікарня»» на підставі розпорядження Одеської обласної ради від 02 лютого 2009 року № 28/200-ОР. Комунальна установа «Одеська обласна клінічна лікарня перейменована на «Комунальне некомерційне підприємство «Одеська обласна клінічна лікарня»» Одеської обласної ради від 19 червня 2019 року №975-IV та від 25 жовтня 2019 року № 1113-VІІ.

Згідно з довідкою № 687 від 08 липня 2024 року Татарбунарська центральна районна лікарня змінила назву на:

1. Комунальний заклад «Татарбунарська центральна районна лікарня» (рішення Татарбунарської районної ради від 05 березня 2008 року № 172-V);

2. Комунальне некомерційне підприємство «Татарбунарська центральна районна лікарня» Татарбунарської районної ради Одеської області (рішення Татарбунарської районної ради від 22 лютого 2019 року № 534-VІІ);

3. Комунальне некомерційне підприємство «Татарбунарська центральна районна лікарня» Татарбунарської міської ради (рішення Татарбунарської міської ради від 04 січня 2021 року № 76-VІІІ).

Згідно з довідкою № 752 від 09 липня 2024 року на підставі рішення Кілійської районної ради від 04 березня 2008 року № 144 Кілійська центральна районна лікарня перейменована в Комунальну бюджетну установу «Кілійська центральна районна лікарня».

На підставі рішення Кілійської районної ради від 15 лютого 2019 року № 369-VІІ-ХVІІ КБУ «Кілійська центральна районна лікарня» перейменована в Комунальне некомерційне підприємство «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської районної ради.

На підставі рішення Кілійської міської ради від 23 грудня 2019 року № 1011-VІІ/О-31 КНП «Кілійська багатопрофільна лікарня» КМР перейменована в Комунальне некомерційне підприємство «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради.

Відповідно до історичної довідки б/н щодо створення КНП «Вилківська міська лікарня» Вилківської міської ради 08 лютого 2001 року Вилківська міська лікарня отримала статус юридичної особи «Комунальний заклад Вилківська міська лікарня».

Всі працюючі були автоматично переведені до закладу.

«Комунальний заклад Вилківська міська лікарня» з 06 травня 2011 року перейменовано в Комунальний заклад охорони здоров`я Кілійської районної ради «Вилківська міська лікарня» (рішення Кілійської районної ради № 64-VІ-V).

Комунальний заклад охорони здоров`я Кілійської районної ради «Вилківська міська лікарня» з 08 серпня 2018 року перейменовано в Комунальний заклад охорони здоров`я Вилківської міської ради «Вилківська міська лікарня» (рішення ХІІІ сесії V скликання Вилківської міської ради № 368 від 02 серпня 2018 року).

Комунальний заклад охорони здоров`я Вилківської міської ради «Вилківська міська лікарня» з 31 січня 2019 року перетворено в Комунальне некомерційне підприємство «Вилківська міська лікарня» Вилківської міської ради (рішення ХVІІІ сесії VІІ скликання Вилківської міської ради № 626 від 22 січня 2019 року).

36. Верховний Суд погоджується із судами першої та апеляційної інстанцій, що позивач має право на зарахування спірного стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки такий стаж підтверджено позивачем та встановлено судами.

37. Оцінюючи доводи пенсійного органу щодо порушення строку звернення до суду з цим позовом, Суд зазначає таке.

38. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

39. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

40. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

41. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

42. Отже, на думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

43. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

44. Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

45. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків зумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

46. У рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

47. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

48. Колегія суддів зазначає, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв, визначено, зокрема, положеннями статей 44, 45 Закону №1058-IV та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).

49. Так, згідно зі статтями 42, 44, 45 Закону №1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду України за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.

50. Зокрема, згідно з пунктом 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

51. У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 Порядку №22-1).

52. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

53. Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

54. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, які виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

55. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).

56. Колегія суддів наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

57. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому разі особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

58. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що положення статті 87 Закону №1788-ХІІ та статті 46 Закону №1058-ІV (щодо неможливості обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

59. Врахувавши зазначене, колегія суддів зазначає, що реалізація права на звернення до суду в межах установленого законом строку передбачає добросовісну поведінку обох учасників пенсійних правовідносин. Пенсіонер, якому відомий розмір одержуваної пенсії, повинен без невиправданого зволікання виявляти належну зацікавленість у з`ясуванні порядку її обчислення та складових, урахованих під час такого обчислення, а пенсійний орган - забезпечувати можливість отримання відповідної інформації у встановленому законом порядку. Якщо особа мала реальну можливість звернутися за такою інформацією, однак упродовж тривалого часу без поважних причин не вчиняла відповідних дій, її подальше звернення до пенсійного органу не змінює моменту, з якого вона повинна була дізнатися про можливе порушення свого права, а наслідки пропуску строку звернення до суду, передбачені КАС України, застосовуються на загальних підставах.

60. З урахуванням наведеного, у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18), від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду України, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18) та дійшла такого правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

61. Колегія суддів не вбачає правових підстав для відступу від сформованого Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підходу до розуміння положень статті 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.

62. Предметом спору є зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі спірних періодів роботи з дати призначення пенсії - з 10 грудня 2019 року, однак із цим позовом до суду позивач звернувся лише 24 липня 2024 року.

63. З огляду на щомісячний характер пенсійної виплати позивач міг та повинен був дізнатися про розмір пенсії не пізніше отримання перших пенсійних виплат після призначення пенсії за віком з 10 грудня 2019 року.

64. Суд критично ставиться до позиції судів, що порушення відповідачем прав позивача відбулось з моменту відмови у зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи, оскільки ОСОБА_1 просить зарахувати спірний стаж з моменту призначення пенсії, а не з моменту відмови пенсійного органу у зарахуванні стажу (лист відповідача від 09 липня 2024 року).

65. При цьому, лист пенсійного органу від 09 липня 2024 року свідчить лише про час, коли позивач розпочав вчиняти активні дії на захист свого порушеного права, але не змінює моменту, з якого він, діючи розумно та добросовісно, повинен був дізнатися про можливе порушення.

66. Таким чином, позивач не навів поважних причин, які об`єктивно перешкоджали йому звернутися до суду у встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк.

67. Враховуючи, що позов подано 23 липня 2024 року, порушене право позивача може бути захищене в межах шестимісячного строку, тобто починаючи з 23 січня 2024 року, а не з 10 грудня 2019 року. На цій підставі позовні вимоги в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області зарахування ОСОБА_1 спірного періоду роботи до страхового стажу в подвійному розмірі за період з 10 грудня 2019 року до 22 січня 2024 року підлягають залишенню без розгляду відповідно до частини третьої статті 123 КАС України.

68. Те саме стосується і вимог про зобов`язання зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі з дати перерахунку пенсії з 01 квітня 2022 року - період роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Вилківська міська лікарня» Вилківської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога з 01 лютого 2020 року по 28 лютого 2022 року.

69. Після проведеного перерахунку пенсії 01 квітня 2022 року особа повинна була знати про розмір отримуваної пенсії. Тому, вимога зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Вилківська міська лікарня» Вилківської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога з 01 лютого 2020 року по 28 лютого 2022 року може бути задоволена лише в межах шестимісячного строку звернення до суду. З 01 квітня 2022 року до 22 січня 2024 року ця вимога підлягає залишенню без розгляду.

70. Щодо вимоги перерахувати розмір одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій колегія суддів зазначає таке.

71. Відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

72. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

73. Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 1191).

74. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15 ), станом на день її призначення (пункт 6 Порядку № 1191).

75. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (пункт 7 Порядку № 1191).

76. З аналізу вказаних норм права вбачається, що спірна грошова допомога за своєю природою є разовою виплатою, яка обчислюється станом на день призначення пенсії та виплачується разом із першою виплатою пенсії, не є періодичним платежем. Фактично одноразова грошова допомога залежить від визначення розміру місячної пенсії.

77. Особа, якій виплачена одноразова грошова допомога, повинна знати про її розмір у день виплати.

78. Позивач у відзиві на касаційну скаргу визнав, що при призначенні пенсії за віком йому було нараховано та виплачено допомогу з урахуванням розміру пенсії станом на день її призначення.

79. Відтак, оскарження розміру одноразової грошової допомоги за пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підпадає під загальний шестимісячний строк звернення до суду, який визначений статтею 122 КАС України.

80. Отже, суд апеляційної інстанції помилково вирішив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги у вигляді 10 пенсій, оскільки така вимога підлягає залишенню без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України.

81. За змістом частин першої - третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

82. Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення - скасуванню у відповідній частині, а позовні вимоги - залишенню без розгляду у цій частині.

Керуючись статтями 123, 341, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про:

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі з дати призначення пенсії з 10 грудня 2019 року до 22 січня 2024 року періоди роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради на посаді лікаря-інтерна анестезіологічного відділення з 01 серпня 1983 року по 06 серпня 1984 року, у Комунальному некомерційному підприємстві «Татарбунарська центральна районна лікарня» Татарбунарської міської ради на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога з 01 серпня 1984 року по 22 серпня 1985 року, у Комунальному некомерційному підприємстві «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога з 24 серпня 1985 року по 01 жовтня 1986 року, у Комунальному некомерційному підприємстві «Вилківська міська лікарня» Вилківської міської ради на посадах лікаря анестезіолога-реаніматолога та лікаря-анестезіолога з 02 жовтня 1986 року по 31 серпня 1990 року та з 01 серпня 1992 року по 31 січня 2020 року;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі з дати перерахунку пенсії з 01 квітня 2022 року до 22 січня 2024 року період роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Вилківська міська лікарня» Вилківської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога з 01 лютого 2020 року по 28 лютого 2022 року;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру одноразової грошової допомоги у вигляді 10 пенсій та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Головуючий суддя В.М. Шарапа

Судді: Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін