Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №120/7697/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 120/7697/24

адміністративне провадження № К/990/30050/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шевцової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Міністерства оборони України

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року (ухвалене суддею-доповідачем Яремчуком К.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року (ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Кузьмишина В.М., суддів Сушка О.О., Сапальової Т.В.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, скаржник), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене у вигляді протоколу від 19 квітня 2024 року №8/в, в частині відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - постанова КМУ №168) у розмірі 15000000,00 грн та здійснити виплату такої допомоги з урахуванням уже виплачених сум.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув її син - військовослужбовець ОСОБА_2 . Первинно Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України встановлено, що його травма та причина смерті пов`язані з проходженням військової служби, у зв`язку з чим їй було призначено та виплачено одноразову грошову допомогу. Водночас після перегляду причинного зв`язку на виконання судового рішення постановою Центральної військово-лікарської комісії від 10 серпня 2023 року № 2573 встановлено, що травма та причина смерті ОСОБА_2 пов`язані із захистом Батьківщини. У зв`язку з цим позивачка вважає, що набула право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови КМУ № 168, у розмірі 15 000 000 грн з урахуванням раніше виплачених сум, а відмова Міністерства оборони України у здійсненні відповідної доплати є протиправною.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року, позов задоволено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що після перегляду причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 постановою Центральної військово-лікарської комісії від 10 серпня 2023 року № 2573 встановлено, що його травма та причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини, а тому позивачка як мати загиблого військовослужбовця має право на одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 2 постанови КМУ № 168, у розмірі 15 000 000 грн з урахуванням раніше виплачених сум. Суди зазначили, що помилкове первинне визначення причинного зв`язку смерті не може позбавляти членів сім`ї військовослужбовця права на отримання допомоги у належному розмірі, а законодавство не містить заборони на здійснення відповідної доплати у разі подальшої зміни причинного зв`язку смерті.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, Міноборони, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували частину сьому статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) у взаємозв`язку з положеннями постанови КМУ №168 та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).

7. Скаржник зазначає, що після смерті військовослужбовця ОСОБА_2 матері та дочці загиблого було призначено й виплачено одноразову грошову допомогу відповідно до Закону №2011-XII та Порядку №975 на підставі постанови Центральної військово-лікарської комісії від 26 грудня 2022 року №2173, якою причинний зв`язок смерті визначено як такий, що пов`язаний із проходженням військової служби.

8. У подальшому постановою Центральної військово-лікарської комісії від 10 серпня 2023 року №2573 попередній висновок скасовано та встановлено, що травма і причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини, після чого позивачка повторно звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ №168.

9. На думку скаржника, пункт 7 статті 16-3 Закону №2011-XII установлює, що у разі одночасного виникнення права на одноразову грошову допомогу, передбачену цим Законом, та одноразову грошову допомогу або компенсаційну виплату, встановлену іншими нормативно-правовими актами, виплата здійснюється за однією з підстав за вибором особи, а тому виключає множинність одноразових виплат, пов`язаних з одним юридичним фактом - смертю військовослужбовця.

10. Скаржник стверджує, що зміна формулювання причинного зв`язку смерті не створює нового юридичного факту смерті військовослужбовця та не породжує нового самостійного права на повторне отримання одноразової грошової допомоги. Зобов`язавши Міністерство оборони України призначити допомогу відповідно до постанови КМУ №168 із зарахуванням раніше виплачених сум, суди фактично допустили заміну вже реалізованої підстави отримання одноразової допомоги іншою підставою після здійснення виплати, хоча такого механізму Закон №2011-XII, постанова КМУ №168 та Порядок №975 не передбачають.

11. Як підставу касаційного оскарження скаржник визначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 7 статті 16-3 Закону №2011-XII у взаємозв`язку з положеннями постанови КМУ №168 та Порядку №975 у правовідносинах, коли особі вже призначено і виплачено одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку №975, після здійснення виплати змінено причинний зв`язок смерті військовослужбовця, а особа звертається за призначенням одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ №168 щодо того самого випадку смерті.

12. Міністерство оборони України вважає, що правильне застосування пункту 7 статті 16-3 Закону №2011-XII виключає можливість призначення одноразової грошової допомоги за постановою КМУ №168 особі, яка вже реалізувала право на отримання одноразової грошової допомоги за іншим нормативно-правовим актом у зв`язку з тим самим випадком смерті.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

13. Касаційна скарга надійшла до Суду 29 червня 2026 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 120/7697/24, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

15. Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 30 вересня 2026 року.

16. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи інших клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

17. У поданому відзиві позивачка зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а висновки судів попередніх інстанцій - правильними. На її думку, положення пункту 7 статті 16-3 Закону № 2011-XII, на застосування якої посилається скаржник, регулює випадки одночасного існування в особи права на отримання одноразової грошової допомоги за кількома альтернативними підставами та необхідності здійснення вибору між ними. Натомість у спірних правовідносинах такі підстави існували послідовно: первинний висновок Центральної військово-лікарської комісії від 26 грудня 2022 року № 2173 був скасований, а замість нього постановою від 10 серпня 2023 року № 2573 встановлено інший причинний зв`язок смерті військовослужбовця - із захистом Батьківщини.

18. Позивачка наголошує, що вона не здійснювала добровільного вибору між двома одночасно чинними правовими підставами для отримання допомоги, а зміна причинного зв`язку смерті стала наслідком судового оскарження та подальшого перегляду помилкового висновку Центральної військово-лікарської комісії. У зв`язку з цим, на її переконання, отримання раніше призначеної допомоги не перешкоджає приведенню її розміру у відповідність до остаточно встановленого причинного зв`язку смерті.

19. Крім того, позивачка вказує, що йдеться не про призначення другої самостійної одноразової грошової допомоги, а про визначення належного розміру єдиної виплати, право на яку виникло у зв`язку з одним юридичним фактом - смертю військовослужбовця 05 травня 2022 року. При цьому раніше виплачені суми підлягають урахуванню, що виключає подвійність виплати.

20. Також позивачка зазначає, що відсутність у законодавстві спеціально визначеного механізму доплати у разі подальшої зміни причинного зв`язку смерті сама по собі не свідчить про існування законодавчої заборони на приведення розміру допомоги у відповідність до чинного висновку Центральної військово-лікарської комісії.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

21. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Липовецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

22. Як убачається з наявного в матеріалах справи витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, каліцтв від 26 грудня 2022 року № 2173, травми та причина смерті ОСОБА_2 «Так, пов`язані з проходженням військової служби».

23. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі № 120/1992/23 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Цим рішенням зобов`язано Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України переглянути причинний зв`язок травми та причини смерті ОСОБА_2 , відображений у протоколі засідання Центральної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 26 грудня 2022 року № 2173.

24. Витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 10 серпня 2023 року № 2573 постанову військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, каліцтв від 26 грудня 2022 року № 2173 відмінено. Цією постановою встановлено, що травми та причина смерті ОСОБА_2 «Так, пов`язані із захистом Батьківщини».

25. У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася на «Гарячу лінію Міністерства оборони України» з усною заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

26. У відповідь на вказане звернення Головне управління соціальної підтримки Міністерства оборони України листом від 29 квітня 2024 року вих. № 220/13/ВихЗВГ/3885 повідомило заявницю про те, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, протоколом від 20 січня 2023 року № 2/975 прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги матері померлого внаслідок травми, пов`язаної з проходженням військової служби, старшого сержанта ОСОБА_2 у сумі 620 250 гривень. Призначені кошти у 2023 році перераховані в повному обсязі на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого спрямування їх на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_3 .

27. Одночасно заявницю поінформовано, що до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України з ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов комплект документів для призначення доплати одноразової грошової допомоги матері померлого ОСОБА_2 , оскільки згідно з витягом з протоколу військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 10 серпня 2023 року № 2573 відмінено причинний зв`язок смерті внаслідок травми, пов`язаної з проходженням військової служби, та встановлено новий причинний зв`язок смерті внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

28. 19 квітня 2024 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянуто подані документи та протоколом № 8/в відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги матері та дочці загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 з підстав того, що зміна причинного зв`язку смерті не є підставою для здійснення доплати одноразової грошової допомоги, оскільки чинним законодавством не передбачено здійснення такої доплати у разі зміни причинного зв`язку смерті, натомість її передбачено у разі зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності.

29. Ураховуючи викладене, комісія дійшла висновку про відсутність підстав для здійснення перерахунку розміру одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною причинного зв`язку смерті.

30. Не погоджуючись із таким рішенням, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

31. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

32. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

33. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

34. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

35. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

36. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року не відповідають, а доводи касаційної скарги частково заслуговують на увагу з огляду на таке.

37. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

38. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

39. Верховний Суд враховує, що право на соціальний захист має також міжнародно-правовий вимір. Відповідно до статті 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року (International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights) держави-учасниці визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ETS №163 (European Social Charter (revised)), у частині I проголошує, зокрема, право працівників та осіб, які перебувають на їхньому утриманні, на соціальне забезпечення (пункт 12), а також право сім`ї як основного осередку суспільства на належний соціальний, правовий та економічний захист (пункт 16). Україна ратифікувала цю Хартію Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V та взяла на себе зобов`язання, зокрема, за частиною І та пунктами 3, 4 статті 12 і статтею 16 частини II Хартії. Водночас реалізація права на соціальний захист здійснюється у формах, порядку та розмірах, визначених законом, а суд не може поширювати спеціальний підвищений розмір соціальної виплати на випадки, які не охоплюються встановленими правовими умовами.

40. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

41. Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом №2011-ХІІ, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

42. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 3 Закону №2011-ХІІ його дія поширюється зокрема, на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

43. Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

44. Закон № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

45. Згідно із пунктами 1, 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

46. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі:

загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

47. Відповідно до пункту 10 статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

48. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок №975.

49. Практика Верховного Суду стосовно застосування цього Порядку сформована, зокрема, у постановах від 27 травня 2021 року у справі № 520/9807/2020, від 24 червня 2021 року у справі № 120/1985/20-а, від 18 травня 2022 року у справі № 500/423/19, від 25 липня 2022 року у справі № 380/6447/20 та від 18 березня 2024 року у справі № 120/13997/21-а.

50. Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

51. Пунктами 4 та 5 Порядку №975 визначено випадки, у яких члени сім`ї, батьки та утриманці військовослужбовця набувають право на одноразову грошову допомогу, а також встановлено її розмір залежно від підстав смерті військовослужбовця.

52. Таким чином, Закон №2011-XII та Порядок №975 утворюють єдину систему правового регулювання призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, у тому числі у випадках смерті, що настала внаслідок захворювання або поранення, пов`язаних з проходженням військової служби.

53. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачці у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 вже було призначено та виплачено одноразову грошову допомогу відповідно до Закону № 2011-XII та Порядку № 975, виходячи з первісно встановленого причинного зв`язку його травми та смерті з проходженням військової служби. Надалі постанову Центральної військово-лікарської комісії, якою було встановлено такий причинний зв`язок, відмінено, а новою постановою визначено, що травма та причина смерті ОСОБА_2 пов`язані із захистом Батьківщини.

54. Посилаючись на зміну причинного зв`язку смерті військовослужбовця, позивачка вважає, що після прийняття нового висновку військово-лікарської комісії вона набула право на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн, передбачену постановою КМУ № 168, з урахуванням раніше виплаченої суми.

55. Суди попередніх інстанцій погодилися з такими доводами позивачки та виходили з того, що неправильне первинне визначення військово-лікарською комісією причинного зв`язку травми та смерті військовослужбовця не може позбавляти членів його сім`ї права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови КМУ № 168.

56. Водночас скаржник наполягає на тому, що сама по собі зміна формулювання причинного зв`язку смерті з «пов`язаної з проходженням військової служби» на «пов`язану із захистом Батьківщини» не свідчить про виникнення у позивачки права на виплату у розмірі 15 000 000 грн відповідно до постанови КМУ № 168.

57. Пунктом 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

58. Пунктом 2 постанови КМУ № 168 встановлено спеціальні умови та розмір одноразової грошової допомоги членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців у період дії воєнного стану.

59. Отже, вирішення питання щодо можливості здійснення позивачці доплати одноразової грошової допомоги залежить насамперед від установлення наявності у неї права на одноразову грошову допомогу саме у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови КМУ № 168.

60. Іншими словами, питання про врахування раніше виплаченої суми є похідним від вирішення основного матеріально-правового питання - чи охоплюються встановлені у цій справі обставини смерті військовослужбовця умовами застосування пункту 2 постанови КМУ № 168.

61. Отже, у межах касаційного перегляду Суду належить з`ясувати правильність застосування судами попередніх інстанцій положень статей 16, 16-2 Закону № 2011-XII та постанови КМУ № 168 не лише щодо можливості здійснення доплати одноразової грошової допомоги, а передусім у контексті встановлених у цій справі обставин, а саме: чи є зміна причинного зв`язку травми та смерті військовослужбовця з «пов`язаних з проходженням військової служби» на «пов`язані із захистом Батьківщини» достатньою правовою підставою для виникнення у членів його сім`ї права на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн.

62. Питання про застосування правила щодо вибору однієї з альтернативних виплат та врахування раніше виплаченої суми є похідним і може бути вирішене лише після встановлення наявності у позивачки матеріального права на допомогу, передбачену пунктом 2 постанови КМУ № 168.

63. Аналогічний підхід щодо необхідності першочергового встановлення наявності матеріально-правових підстав для отримання одноразової грошової допомоги саме у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови КМУ № 168, викладено Верховним Судом у постанові від 30 липня 2026 року у справі № 240/11064/24, у якій Суд виходив з того, що перед вирішенням питання про виплату різниці між уже отриманою одноразовою грошовою допомогою за Порядком № 975 та допомогою у розмірі 15 000 000 грн необхідно насамперед установити наявність у особи матеріального права на виплату саме за пунктом 2 постанови КМУ № 168.

64. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

65. Пунктом 1 постанови КМУ № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

66. Згідно з пунктом 2 цієї постанови КМУ № 168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

67. Аналіз змісту пункту 2 постанови КМУ №168 дає підстави для висновку, що Кабінет Міністрів України передбачив дві самостійні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн:

загибель особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, у період дії воєнного стану;

смерть такої особи внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після отримання такого поранення (контузії, травми, каліцтва).

68. Такий висновок випливає як зі змісту, так і зі структури пункту 2 постанови КМУ №168. Якщо абзац перший цього пункту встановлює право на виплату у разі загибелі особи у період дії воєнного стану, то абзац шостий окремо передбачає випадки смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за визначених законодавцем обставин.

69. У разі смерті військовослужбовця внаслідок травми юридично значущим для застосування пункту 2 Постанови КМУ № 168 є встановлений належними та допустимими доказами причинний зв`язок між смертю військовослужбовця та саме тією травмою, яка була отримана за обставин, визначених цим пунктом, а саме під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період дії воєнного стану.

70. Наведене тлумачення узгоджується з висновками судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24, де Суд наголосив, що законодавче визначення розміру одноразової грошової допомоги у сумі 15 000 000 грн саме по собі не означає автоматичного виникнення права на таку виплату в кожному випадку смерті військовослужбовця під час проходження військової служби та не усуває необхідності встановлення тих юридичних фактів і обставин, з якими законодавство пов`язує виникнення права на відповідний вид соціального забезпечення. Інше тлумачення фактично призводило б до ототожнення підстав виникнення права на одноразову грошову допомогу з визначенням її розміру, хоча зазначені елементи механізму правового регулювання соціального забезпечення врегульовані різними нормами законодавства та мають самостійне юридичне значення.

71. Одним з доводів касаційної скарги є те, що після смерті військовослужбовця ОСОБА_2 постановою Центральної військово-лікарської комісії від 26 грудня 2022 року № 2173 було визначено причинний зв`язок смерті як «травма та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби». Саме на підставі цього чинного на той час висновку Комісією Міністерства оборони України було прийнято рішення про призначення матері та дочці загиблого одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України № 2011-ХІІ та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975, яке було повністю виконано шляхом виплати належних коштів.

Скаржник наполягає на тому, що сама по собі подальша зміна формулювання причинного зв`язку травми та смерті з «пов`язаних з проходженням військової служби» на «пов`язані із захистом Батьківщини» не є достатньою підставою для виникнення у позивачки права на одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 Постанови КМУ № 168.

Перевірка правильності застосування судами цієї норми потребує оцінки встановлених ними фактичних обставин смерті військовослужбовця у їх сукупності, оскільки юридичне значення для застосування пункту 2 Постанови КМУ № 168 має не саме формулювання причинного зв`язку у постанові військово-лікарської комісії, а наявність тих фактичних обставин і причинного зв`язку, з якими зазначена норма пов`язує виникнення права на відповідну виплату.

72. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Силах України та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

73. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 06 травня 2022 року № 293 причиною його смерті зазначено ушкодження внаслідок воєнних дій, серцево-судинну недостатність, а також ушкодження внаслідок воєнних дій від вибухів та осколків.

Первісною постановою Центральної військово-лікарської комісії від 26 грудня 2022 року № 2173 травми та причина смерті ОСОБА_2 були визнані пов`язаними з проходженням військової служби, а постановою від 10 серпня 2023 року № 2573 попередній висновок відмінено та визначено, що травми і причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини.

74. Водночас зі встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що відповідно до акту службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_2 , складеного військовою частиною НОМЕР_2 , причиною смерті є дорожньо-транспортна пригода. Із зазначеного акту встановлено (дослівно): "Неправомірні дії головного сержанта-командира 1 відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 старшого сержанта ОСОБА_2 полягають у тому, що 04 травня 2022 року він без дозволу командира покинув гарнізон військової частини НОМЕР_2 , отже без поважних причин був відсутній на військовій службі та самоусунувся від виконання своїх службових обов`язків, у зв`язку з чим порушив статтю 216 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, так як виїзд військовослужбовців строкової військової служби за межі гарнізону (за винятком випадків відбуття у відпустку або відрядження) забороняється. У зв`язку із цим в його діях вбачається ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення".

75. Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що у постанові про закриття кримінального провадження від 30 вересня 2022 року зазначено (дослівно): «у сукупності обставин та причин, які встановлені у ході проведення досудового розслідування, а саме те, що смерть ОСОБА_2 та отримання тілесних ушкоджень іншими пасажирами автомобіля настала виключно через вину водія ОСОБА_2 , у діях якого встановлено невідповідність пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, керуючись статтями 40, пунктом 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. Таким чином, в його діях вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-11 та статті 122 КУпАП».

76. Проте, попри наведення зазначених обставин, суди попередніх інстанцій не надали їм належної оцінки у взаємозв`язку з відомостями, що містяться у лікарському свідоцтві про смерть та постанові Центральної військово-лікарської комісії від 10 серпня 2023 року № 2573.

77. Зокрема, судами не з`ясовано, які саме тілесні ушкодження (травми) отримав ОСОБА_2 унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, чи були саме ці ушкодження безпосередньою або основною причиною його смерті, а також яким чином установлені у матеріалах справи обставини дорожньо-транспортної пригоди співвідносяться з висновком Центральної військово-лікарської комісії про те, що травми та причина смерті ОСОБА_2 пов`язані із захистом Батьківщини.

78. Не взято до уваги судами й обставин отримання травм, причинний зв`язок яких із захистом Батьківщини встановлено постановою Центральної військово-лікарської комісії, зокрема не з`ясовано чи були вони отримані під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у розумінні пункту 2 постанови КМУ № 168.

79. Крім того, відхиляючи доводи Міністерства оборони України щодо вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції фактично обмежився оцінкою наявності доказів притягнення його до адміністративної відповідальності. Водночас питання про обставини самої дорожньо-транспортної пригоди, характер отриманих у ній травм та їх причинний зв`язок із настанням смерті, відповідності встановлених обставин умовам пункту 2 постанови КМУ № 168 належної правової оцінки не отримало.

80. Колегія суддів враховує, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 червня 2026 року у справі № 620/10029/24 здійснила комплексний аналіз співвідношення положень Закону №2011-XII, Порядку № 975 та постанови КМУ №168 і сформулювала правовий висновок щодо умов призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн членам сімей померлих військовослужбовців під час дії воєнного стану, відступивши від висновків щодо застосування пункту 2 постанови КМУ №168, викладених у постановах Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі №600/548/23-а та від 22 серпня 2024 року у справі № 380/9868/23.

81. Судова палата виходила з того, що у разі смерті військовослужбовця юридично значущим є встановлений належними та допустимими доказами прямий причинний зв`язок між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 Постанови КМУ № 168 (пункт 53 постанови).

82. При цьому у пунктах 54 та 64 зазначеної постанови Судова палата конкретизувала цей підхід, наголосивши на необхідності встановлення саме причинного зв`язку смерті з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони за обставин, передбачених пунктом 2 Постанови КМУ № 168.

83. За таких обставин колегія суддів вважає, що за наявності в матеріалах справи відомостей, які по-різному характеризують обставини та безпосередню причину смерті військовослужбовця, судам належало встановити, яка саме травма призвела до смерті ОСОБА_2 , за яких обставин вона була отримана та чи відповідають такі обставини умовам, з якими пункт 2 постанови КМУ № 168 пов`язує право членів сім`ї на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн.

84. Наведені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки саме від їх установлення залежить наявність передбачених пунктом 2 постанови КМУ № 168 матеріально-правових підстав для призначення спірної виплати.

85. Проте суди попередніх інстанцій не встановили зазначені обставини у необхідному обсязі та не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та взаємозв`язку.

86. За таких умов висновок про наявність у позивачки права на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн є передчасним, оскільки зроблений без з`ясування всіх юридично значущих обставин, необхідних для застосування пункту 2 постанови КМУ № 168.

87. Оскільки встановлення зазначених обставин потребує дослідження доказів, перевірки їх належності, допустимості та достатності, а також надання їм оцінки у сукупності, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених частиною другою статті 341 КАС України, Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення по суті спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

88. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

89. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на яке посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

90. Частиною четвертою статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені лише цим судом. В інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

91. У цій справі відповідні порушення допущені судами обох інстанцій, оскільки ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не встановили у необхідному обсязі фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, та не надали належної оцінки зібраним у справі доказам у їх сукупності та взаємозв`язку.

92. З огляду на те, що встановлення таких обставин потребує дослідження та оцінки доказів, здійснення чого виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

93. Під час нового розгляду суду належить урахувати наведені у цій постанові висновки Верховного Суду, повно та всебічно встановити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідити та надати належну оцінку всім наявним у справі доказам, зокрема щодо характеру отриманих ОСОБА_2 травм, обставин їх отримання та причинного зв`язку з настанням смерті, та відповідності встановлених обставин умовам пункту 2 постанови КМУ № 168, після чого вирішити спір відповідно до вимог закону.

94. Оскільки за результатами касаційного перегляду Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нового рішення по суті спору, судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року скасувати.

Справу № 120/7697/24 направити на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

Н.В. Шевцова