Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №520/31660/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

м. Київ

справа №520/31660/25

адміністративне провадження № К/990/26698/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до Міністерства оборони України,

третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Міністерства оборони України

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року (ухвалене суддею-доповідачем Садовою М. І.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року (ухвалену колегією суддів у складі: головуючої судді Мінаєвої К. В., суддів Катунова В. В., Ральченка І. М.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернулися до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, скаржник), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просили:

- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09 жовтня 2025 року №101/д, затвердженого 14 жовтня 2025 року заступником Міністра оборони України, в частині, що стосується ОСОБА_2 ;

- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09 жовтня 2025 року №101/д, затвердженого 14 жовтня 2025 року заступником Міністра оборони України, в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_2 як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - постанова КМУ №168) та прийняти рішення про призначення такої допомоги із застосуванням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09 грудня 2023 року №3515-IX (далі - Закон №3515-IX);

- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови КМУ №168 та прийняти рішення про призначення такої допомоги із застосуванням Закону №2011-XII у редакції Закону №3515-IX.

2. В обґрунтування позовної заяви позивачі зазначили, що вони звернулись із заявами до відповідача про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька, пов`язаної із захистом Батьківщини, на момент подання заяв та розгляду таких заяв діяли норми, які передбачають право на призначення одноразової грошової допомоги, зокрема дітям. Однак відповідачем прийнято рішення про відмову у виплаті такої допомоги у зв`язку із відсутністю документів, які б підтверджували, що позивачі перебували на утриманні батька. Вважають, що відповідач протиправно застосував норми права, які були чинні на момент загибелі батька, а не на момент їх звернення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року, позов задоволено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що на момент звернення позивачів із заявами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги та на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення вже діяла редакція статті 16-1 Закону № 2011-XII, якою до кола осіб, які мають право на отримання такої допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, віднесено дітей загиблого незалежно від досягнення ними повноліття, а тому у Міністерства оборони України не було правових підстав для повернення документів позивачів на доопрацювання з метою підтвердження їх перебування на утриманні загиблого.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Міністерство оборони України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували статтю 16-1 Закону №2011-XII, пункт 2 постанови КМУ №168 та пункт 1.4 Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №45 (далі - Порядок №45).

7. Скаржник указує, що військовослужбовець ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, повинно визначатися відповідно до законодавства, чинного на дату його загибелі.

8. На цю дату стаття 16-1 Закону №2011-XII передбачала право на одноразову грошову допомогу для батьків, одного з подружжя, який не одружився вдруге, дітей, які не досягли повноліття, та утриманців загиблого військовослужбовця. Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на дату загибелі батька були повнолітніми та не надали документів на підтвердження перебування на його утриманні, скаржник вважає, що вони не належали до кола осіб, які мали право на отримання одноразової грошової допомоги.

9. Міністерство оборони України стверджує, що суди безпідставно застосували до спірних правовідносин редакцію статті 16-1 Закону №2011-XII, запроваджену Законом №3515-IX, який набрав чинності 29 березня 2024 року, тобто після виникнення юридичного факту, з яким закон пов`язує право на виплату.

10. Як підставу касаційного оскарження скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 травня 2026 року у справі №280/1098/25, від 19 травня 2026 року у справі №600/1860/25-а та від 02 червня 2026 року у справі №560/9476/25.

11. За твердженням скаржника, у зазначених постановах Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого саме станом на дату смерті військовослужбовця як момент виникнення права на відповідну виплату підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII, а подальші зміни законодавства, зокрема розширення переліку членів сім`ї загиблого військовослужбовця, не мають зворотної дії в часі.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

12. Касаційна скарга надійшла до Суду 10 червня 2026 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 520/31660/25, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

14. Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 29 вересня 2026 року.

Позиція інших учасників справи

15. У поданому 18 серпня 2026 року відзиві позивачі заперечують проти задоволення касаційної скарги, вважаючи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з правильним установленням фактичних обставин справи та належним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

16. Позивачі наголошують, що предметом спору є правомірність рішення Комісії Міністерства оборони України про повернення поданих ними документів на доопрацювання, а не безпосереднє вирішення судом питання про наявність у них права на отримання одноразової грошової допомоги. У зв`язку з цим вони вказують, що доводи касаційної скарги фактично спрямовані на переоцінку встановлених судами обставин та на формування висновку про відсутність у позивачів права на одноразову грошову допомогу без належного розгляду поданих ними документів самим уповноваженим органом.

17. Також у відзиві зазначено, що Комісія повинна була здійснити повний, всебічний та об`єктивний розгляд заяв і документів, установити всі юридично значимі обставини та прийняти належно вмотивоване рішення. Натомість, на думку позивачів, Комісія обмежилася вимогою надати додаткові документи щодо права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, не надавши повної оцінки поданим матеріалам.

18. Заперечуючи проти доводу Міністерства оборони України про необхідність застосування виключно редакції статті 16-1 Закону № 2011-XII, чинної на дату загибелі військовослужбовця, позивачі посилаються на те, що правовідносини щодо реалізації соціальної гарантії не вичерпуються датою смерті військовослужбовця, а охоплюють подання заяви, перевірку документів та прийняття компетентним органом відповідного рішення. Оскільки заяви подані 09 травня 2025 року, а спірне рішення прийнято 09 жовтня 2025 року, тобто після набрання чинності Законом № 3515-IX, позивачі вважають, що Комісія мала застосовувати законодавство, чинне на момент прийняття свого рішення.

19. Щодо посилань скаржника на постанови Верховного Суду від 12 травня 2026 року у справі № 280/1098/25, від 19 травня 2026 року у справі № 600/1860/25-а та від 02 червня 2026 року у справі № 560/9476/25 позивачі зазначають, що наведені правові висновки мають застосовуватися з урахуванням фактичних обставин конкретної справи. На їхню думку, ця справа відрізняється тим, що оскаржується саме рішення про повернення документів на доопрацювання, а не остаточна відмова у призначенні одноразової грошової допомоги.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

20. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що батьком позивачів є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в ході ведення бойових дій поблизу населеного пункту Очеретине Покровського району Донецької області, що підтверджено копією наказу військової частини НОМЕР_1 від 10 лютого 2025 року №39 та копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

21. ОСОБА_2 сповіщенням №1013 повідомлено про загибель батька ОСОБА_3 поблизу н.п. Очеретине Покровського району Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_3 , смерть пов`язана із захистом Батьківщини.

22. 09 травня 2025 року позивачі звернулись із заявами до відповідача про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька. До кожної із заяв додано пакет документів.

23. Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 9 жовтня 2025 року № 101/д Комісією прийнято рішення про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , сина та дочки загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 01 лютого 2025 року та листом кадрового центру Збройних Сил України від 14 липня 2025 року № 321/КЦ/9770.

24. Комісія зазначила: «Відповідно до пункту 2 постанови КМУ № 168, одноразова грошова допомога виплачується сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII). У редакції статті 16-1 згаданого Закону, чинній на дату смерті військовослужбовця, зазначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2011-XII.

Відповідно до наданих документів, заявники не відносяться до неповнолітніх дітей загиблого.

Також за поданими документами неможливо встановити, чи є повнолітні діти загиблого військовослужбовця непрацездатними (особами з інвалідністю) і перебували на його утриманні.

Згідно зі статтею 30 Закону № 2011-XII непрацездатними членами сім`ї, які мають право на пенсію по втраті годувальника до закінчення навчальних закладів, зокрема вважаються: вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років.

Згідно з наданою заявницею довідки Національної академії статистики, обліку та аудиту № 85 від 14 травня 2025 року, ОСОБА_1 , навчається в зазначеному навчальному закладі на заочній формі навчання по червень 2026 року. У довідці Харківського національного автомобільно - дорожного університету від 14 травня 2025 року № 178/63 вказано, що ОСОБА_2 навчається в зазначеному навчальному закладі на заочній формі навчання по червень 2026 року.»

25. З огляду на викладене, Комісія вирішила документи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повернути на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ ) підтверджують право або факт призначення пенсії в разі втрати годувальника, на дату загибелі військовослужбовця, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.

26. Не погодившись із вказаним рішенням, позивачі звернулись до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

27. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

28. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

29. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

30. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

31. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року не відповідають, а доводи касаційної скарги Міністерства оборони України є обґрунтованими з огляду на таке.

32. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

33. Згідно із пунктами 1, 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

34. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

35. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу та загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини. Обставина пов`язаності його загибелі із захистом Батьківщини учасниками справи не заперечувалася.

36. У зв`язку із цим його діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - 09 травня 2025 року звернулися до уповноваженого органу із заявами про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька.

37. За результатами розгляду поданих позивачами документів Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняла рішення, оформлене протоколом від 09 жовтня 2025 року № 101/д, яким документи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання з метою надання документів, що відповідно до Закону № 2262-XII підтверджують право або факт призначення пенсії у разі втрати годувальника на дату загибелі військовослужбовця. Комісія виходила з того, що позивачі є повнолітніми дітьми загиблого, а тому за редакцією статті 16-1 Закону № 2011-XII, чинною на дату його загибелі, могли належати до кола отримувачів одноразової грошової допомоги лише за умови наявності у них статусу утриманців. За поданими документами таких обставин установлено не було.

38. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент звернення позивачів із заявами про призначення одноразової грошової допомоги та на момент прийняття Комісією спірного рішення вже діяла редакція статті 16-1 Закону № 2011-XII у редакції Закону № 3515-IX, яка відносила до членів сім`ї загиблого, що мають право на отримання такої допомоги, дітей незалежно від досягнення ними повноліття. З огляду на це суди дійшли висновку про відсутність у Міністерства оборони України правових підстав вимагати від позивачів підтвердження їх перебування на утриманні загиблого військовослужбовця.

39. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та додатково зазначив, що правовідносини щодо реалізації права на одноразову грошову допомогу не вичерпуються датою загибелі військовослужбовця. На переконання цього суду, оскільки адміністративна процедура за заявами позивачів була розпочата та завершена вже після набрання чинності Законом № 3515-IX, Міністерство оборони України при прийнятті рішення мало застосувати правове регулювання, чинне на момент такого розгляду.

40. Водночас, звертаючись із касаційною скаргою, Міністерство оборони України зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та наполягає на тому, що коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, повинно визначатися законодавством, чинним на момент виникнення такого права, тобто на дату смерті військовослужбовця. Скаржник наголошує, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 положення статті 16-1 Закону № 2011-XII відносили до осіб, які мають право на отримання такої допомоги, батьків, одного з подружжя, який не одружився вдруге, дітей, які не досягли повноліття, та утриманців загиблого. Оскільки ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на дату загибелі батька були повнолітніми та не надали доказів свого перебування на його утриманні, Міністерство оборони України вважає рішення про повернення їхніх документів на доопрацювання правомірним.

41. За таких обставин, з урахуванням доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій, у цій справі підлягає вирішенню ключове питання не про факт родинного зв`язку позивачів із загиблим військовослужбовцем, який сторонами не заперечується, а про те, чи належали повнолітні діти загиблого військовослужбовця станом на дату його смерті до кола осіб, які відповідно до чинної на той час редакції статті 16-1 Закону № 2011-XII мали право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

42. Статтею 16-1 Закону № 2011-XII встановлено перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

43. Водночас зміст цього переліку не є сталим і зазнавав змін у різні періоди часу, у зв`язку з чим коло осіб, які мають право на таку виплату, змінювалося.

44. Так, пункт 1 статті 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб» від 29 липня 2022 року №2489-IX, чинній на момент смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3) передбачав, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

45. Надалі, Законом № 3515-IX статтю 16-1 Закону № 2011-XII викладено в новій редакції такого змісту:

« 1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"»

46. Наведене свідчить про те, що законодавче регулювання спірних правовідносин зазнало змін, у тому числі в частині визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. У зв`язку з цим для правильного вирішення спору необхідним є визначення, яка саме редакція зазначеної норми підлягає застосуванню у цьому випадку, що, у свою чергу, зумовлює необхідність з`ясування моменту виникнення права на відповідну виплату.

47. Згідно із пунктом 10 статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

48. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову КМУ № 168.

49. Пунктом 2 постанови КМУ № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

50. Абзацами 2 - 4 пункту 2 постанови КМУ № 168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

51. На виконання вимог Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

52. Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

53. Суд також враховує підходи, викладені у пункті 1.4. розділу I Порядку № 45 відповідно до якого особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови КМУ № 168, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

54. Крім того, пунктом 9 статті 16-3 Закону №2011-XII встановлено, що особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення такого права. Отже, сам Закон розмежовує момент виникнення права та його подальшу реалізацію.

55. З урахуванням наведеного нормативного регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події, що передбачено як положеннями Закону №2011-XII, так і підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою КМУ №168, Порядком № 975 та Порядком № 45, що випливає із системного зв`язку статей 16, 16-1, 16-3 Закону №2011-XII та конкретизовано пунктом 2 постанови КМУ №168 і пунктом 3 Порядку №975.

56. При цьому визначення моменту виникнення такого права має вирішальне значення, оскільки саме з ним законодавець пов`язує встановлення кола осіб, уповноважених на його реалізацію. Такий підхід обумовлений природою спірної соціальної виплати як одноразової, цільової та такої, що підлягає розподілу між визначеним колом осіб у рівних частках, а відтак потребує чіткого та визначеного у часі встановлення суб`єктного складу її отримувачів.

57. Отже, саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII. Зазначене забезпечує принцип правової визначеності, стабільності бюджетних зобов`язань держави та унеможливлює зміну (збільшення або зменшення) суб`єктного складу отримувачів після настання юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення відповідного права.

58. Подальші зміни законодавства не можуть змінювати коло отримувачів одноразової грошової допомоги, право на яку виникло до набрання чинності такими змінами, якщо закон прямо не передбачає іншого. Звернення особи із відповідною заявою є способом реалізації вже набутого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов`язує момент його виникнення.

59. Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду щодо застосування положень Закону №2011-XII, постанови КМУ №168 та Порядку №975 у правовідносинах, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року у справі №280/9248/23 зазначено, що за пунктом 2 постанови КМУ №168 одноразова грошова допомога у розмірі 15000000 грн розподіляється рівними частками між усіма отримувачами, передбаченими статтею 16-1 Закону №2011-XII, а днем виникнення права на її отримання є дата загибелі особи, зазначена у свідоцтві про смерть. Крім того, сформульований вище підхід щодо визначення дати смерті військовослужбовця як моменту виникнення права на одноразову грошову допомогу узгоджується із сталою практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22 серпня 2024 року у справі № 380/9868/23 та від 10 жовтня 2024 року у справі №420/11608/23, у яких при вирішенні спорів цієї категорії застосовуються положення пункту 3 Порядку №975, якими визначено, що днем виникнення права на отримання такої допомоги є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

60. Крім того, аналогічний підхід викладений у висновку Верховного Суду, сформульованому у постановах від 12 травня 2026 року у справі № 280/1098/25, від 19 травня 2026 року у справі №600/1860/25-а, від 02 червня 2026 року у справі №560/9476/25, від 28 липня 2026 року у справі №240/4561/25 та від 29 липня 2026 року у справі № 580/6733/25, згідно з яким коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначається за законодавством, чинним на дату загибелі військовослужбовця, а подальше звернення із заявою є лише способом реалізації вже набутого права.

61. При цьому на момент ухвалення постанови судом апеляційної інстанції 18 травня 2026 року вже існував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12 травня 2026 року у справі №280/1098/25. Постанови від 19 травня 2026 року у справі №600/1860/25-а та від 2 червня 2026 року у справі №560/9476/25, ухвалені пізніше, враховуються Судом як такі, що підтверджують сформований правовий підхід.

62. Зазначене також узгоджується зі статтею 58 Конституції України та усталеною практикою Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012), відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи; до події, факту або правовідносин застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

63. Таким чином, вирішення питання щодо належності особи до кола отримувачів повинно здійснюватися виключно виходячи з правового регулювання, чинного на момент виникнення права, тобто на дату смерті військовослужбовця.

64. Інше тлумачення порушувало б принцип правової визначеності, оскільки дозволяло б змінювати після виникнення права визначене законом коло отримувачів одноразової грошової допомоги.

65. Принцип верховенства права та вимога справедливості не наділяють суд повноваженнями поширювати передбачене законом право на осіб, яких законодавство, чинне на момент виникнення відповідних правовідносин, не відносило до кола отримувачів одноразової грошової допомоги. Справедливість у таких правовідносинах передбачає не лише врахування індивідуальних життєвих обставин заявника, а й однакове та передбачуване застосування закону до всіх осіб, права яких пов`язуються з однією і тією самою юридично значущою подією - загибеллю (смертю) військовослужбовця.

66. При цьому колегія суддів не ставить під сумнів добросовісність позивачів, факт їхнього родинного зв`язку із загиблим військовослужбовцем та суспільну значущість належного соціального захисту дітей загиблих захисників України. Водночас добросовісна поведінка осіб та наявність сімейних відносин самі собою не утворюють суб`єктивного права на отримання коштів державного бюджету за відсутності передбаченої законом юридичної підстави.

67. Зазначений висновок узгоджується з доводами касаційної скарги, тоді як висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція статті 16-1 Закону № 2011-XII, чинна на момент звернення позивачів із заявами та прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, ґрунтуються на помилковому ототожненні моменту реалізації права на одноразову грошову допомогу з моментом виникнення такого права та не враховують, що коло осіб, які мають право на її призначення та отримання, визначається законодавством, чинним на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

68. Верховний Суд також враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно повинно мати більш конкретний характер, ніж проста надія, і ґрунтуватися на законодавчому положенні або правовому акті, такому як судове рішення, що стосується відповідного майнового інтересу (рішення у справах «Kopeckэ v. Slovakia» [GC] (заява № 44912/98, пп. 49-52), «Bйlбnй Nagy v. Hungary» [GC] (заява № 53080/13, п. 75). Оскільки станом на дату смерті ОСОБА_3 стаття 16-1 Закону № 2011-XII відносила до кола отримувачів одноразової грошової допомоги лише дітей, які не досягли повноліття, а повнолітніх дітей - за умови їх належності до утриманців загиблого у визначеному законом розумінні, сам факт родинного зв`язку позивачів із загиблим військовослужбовцем не створював для них достатньої правової основи для виникнення легітимного очікування на отримання цієї виплати.

69. Колегія суддів додатково наголошує, що положення статті 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення права, мають імперативний характер та визначають вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим розширення такого переліку судом є недопустимим.

70. Натомість суди попередніх інстанцій фактично розширили визначений статтею 16-1 Закону №2011-XII на момент смерті військовослужбовця перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, що суперечить принципу правової визначеності та виходить за межі допустимого судового тлумачення.

71. Повертаючись до змісту оскаржуваного рішення відповідача, Суд вказує, що за результатами розгляду документів позивачів їх було повернуто на доопрацювання з метою надання документів на підтвердження їх перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, що у разі доведення може свідчити про їх належність до однієї з категорій осіб, визначених статтею 16-1 Закону №2011-XII.

72. Відповідно до абзаців 2-3 пункту 23 Порядку № 975 розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку (заяви особи, яка має право на отримання допомоги), приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

73. Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.

74. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним, оскільки подані позивачами документи не підтверджували їх належності до переліку осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, прямо визначених статтею 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця. За відсутності таких доказів відповідач обґрунтовано повернув документи на доопрацювання з метою надання документів, які могли б підтвердити, зокрема, їх статус утриманця у розумінні спеціального законодавства.

75. Отже, підстави для визнання оскаржуваного рішення протиправним відсутні, а тому рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

76. Відповідно до пункту 1 статті 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на дату загибелі військовослужбовця, утриманцями вважалися члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-XII.

77. При цьому наявність у матеріалах справи довідок про навчання позивачів за заочною формою станом на дату видачі таких довідок не є достатньою підставою для віднесення їх до утриманців загиблого військовослужбовця.

78. За змістом частини шостої статті 30 Закону № 2262-XII вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, закладах вищої освіти (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

79. Отже, закон пов`язує виникнення права повнолітньої дитини на пенсію у разі втрати годувальника за цією підставою не лише з фактом навчання, а саме з навчанням за денною формою.

80. Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про освіту» заочна форма здобуття освіти передбачає поєднання очної форми освіти під час короткочасних сесій і самостійного оволодіння освітньою програмою у проміжку між ними.

81. Як установлено судами, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 навчалися саме за заочною формою.

82. За таких обставин подані позивачами довідки про навчання за заочною формою станом на травень 2025 року не підтверджували наявності в них права на пенсію в разі втрати годувальника на підставі частини шостої статті 30 Закону № 2262-XII станом на дату загибелі батька, а відтак не підтверджували статусу утриманців у розумінні статті 16-1 Закону № 2011-XII, що й зумовило повернення документів на доопрацювання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

83. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

84. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

85. За таких обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, а касаційна скарга - задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді О.П. Стародуб

С.М. Чиркін