Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №240/5787/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 240/5787/24

адміністративне провадження № К/990/26285/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шевцової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року (ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Ватаманюка Р.В., суддів Капустинського М.М. та Сапальової Т.В.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка, скаржниця) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01 січня 2021 року; за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн, встановленого на 01 січня 2022 року; за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн, встановленого на 01 січня 2023 року; за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, встановленого на 01 січня 2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01 січня 2021 року; за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн, встановленого на 01 січня 2022 року; за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн, встановленого на 01 січня 2023 року; з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, встановленого на 01 січня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що вона є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Житомирській області їй видано довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 14 лютого 2024 року № 493/24-вих, № 494/24-вих, № 495/24-вих та № 496/24-вих. Надалі позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, до якої долучила зазначені довідки. Однак у проведенні такого перерахунку їй було відмовлено з посиланням на ненадходження до Пенсійного фонду України повідомлення Державної судової адміністрації України про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Позивачка вважала таку відмову протиправною та такою, що порушує її право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у належному розмірі.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01 січня 2021 року; за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн, встановленого на 01 січня 2022 року; за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн, встановленого на 01 січня 2023 року; за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, встановленого на 01 січня 2024 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01 січня 2021 року за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн, встановленого на 01 січня 2022 року; за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн, встановленого на 01 січня 2023 року; з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, встановленого на 01 січня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що розмір суддівської винагороди визначається виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), а тому для обчислення базового розміру посадового окладу судді у 2021-2024 роках підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня відповідного календарного року, а не спеціальна розрахункова величина у розмірі 2102 грн, визначена законами про Державний бюджет України на відповідні роки. Суд також дійшов висновку, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди органи Пенсійного фонду України зобов`язані здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а ненадходження відповідного повідомлення від Державної судової адміністрації України саме по собі не є достатньою підставою для відмови у такому перерахунку.

5. З огляду на це суд визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у проведенні перерахунку та зобов`язав цей орган здійснити позивачці перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання за 2021- 2024 роки з урахуванням раніше виплачених сум.

6. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

7. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що законами України про Державний бюджет України на 2021- 2024 роки було встановлено окремий грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у сумі 2102 грн. Суд апеляційної інстанції урахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, відповідно до якого встановлення такого розміру не є запровадженням іншої розрахункової величини, відмінної від визначеної Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а становить визначення грошового розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб саме для цілей обчислення базового розміру посадового окладу судді. З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачки за 2021- 2024 роки виходячи із загального прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулася касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року і залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року.

9. На обґрунтування касаційної скарги скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини другої статті 19, частини другої статті 130 Конституції України, статей 135, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, статті 7 законів України про Державний бюджет України на 2021, 2022, 2023 та 2024 роки.

10. Скаржниця вважає, що встановлення законами про Державний бюджет України окремої розрахункової величини у розмірі 2102,00 грн для визначення базового розміру посадового окладу судді не змінює положень статті 135 Закону №1402-VIII, згідно з якими базовий розмір посадового окладу судді визначається з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

11. На переконання скаржниці, Закон №1402-VIII є спеціальним законом, яким урегульовано розмір суддівської винагороди, а тому положення законів про Державний бюджет України не можуть змінювати встановлені цим Законом гарантії матеріального забезпечення суддів та суддів у відставці.

12. Скаржниця також посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 02 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі №280/9536/21, від 25 липня 2023 року у справі №120/2068/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі №120/7202/23, від 21 листопада 2023 року у справі №120/709/22-а, від 27 листопада 2023 року у справі №240/7950/22, від 27 листопада 2023 року у справі №240/1012/2023, від 19 грудня 2023 року у справі №240/5777/21 та від 30 травня 2024 року у справі №580/2522/24.

13. У касаційній скарзі наголошується, що у наведених постановах Верховний Суд сформував висновок про те, що заміна гарантованої Конституцією України складової суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена, є неправомірною.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

14. Касаційна скарга надійшла до Суду 08 червня 2026 року.

15. Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 240/5787/24, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

16. Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 30 вересня 2026 року.

17. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи інших клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

18. У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Відповідач зазначає, що необхідною передумовою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII є зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Водночас у 2021- 2024 роках величина прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка застосовувалася для визначення базового розміру посадового окладу судді, залишалася незмінною та становила 2102 грн, а тому збільшення загального прожиткового мінімуму для працездатних осіб не створювало підстав для відповідного перерахунку. На підтвердження цієї позиції Управління посилається, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24.

19. Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вказує на пропуск позивачкою шестимісячного строку звернення до суду в частині вимог про перерахунок довічного грошового утримання за 2021- 2023 роки, оскільки позов подано 19 березня 2024 року, тоді як про розмір щомісячних виплат та порядок їх обчислення позивачка могла дізнаватися під час їх одержання. На думку відповідача, звернення із заявою про перерахунок у лютому 2024 року не поновлює строку звернення до суду щодо порушень, які, за твердженням позивачки, виникли раніше.

20. Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у поданому відзиві також просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. Відповідач зазначає, що положення законів України про Державний бюджет України на 2021- 2024 роки, якими встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у сумі 2102 грн, є чинними та неконституційними не визнавалися. Посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, Управління наголошує, що такими законами не запроваджено іншої розрахункової величини, а визначено грошовий розмір саме того прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

21. З огляду на це Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачки з 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року, оскільки протягом цього періоду відповідна розрахункова величина залишалася незмінною - 2102 грн.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

22. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що ОСОБА_1 є суддею у відставці Коростенського міськрайонного суду Житомирської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яке виплачується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

23. Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Житомирській області позивачці видано довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 14 лютого 2024 року № 493/24-вих, № 494/24-вих, № 495/24-вих та № 496/24-вих.

24. 21 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої долучила зазначені довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області.

25. З урахуванням принципу екстериторіальності заяву ОСОБА_1 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаних довідок розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке 28 лютого 2024 року прийняло рішення про відмову в перерахунку пенсії.

26. У зазначеному рішенні вказано, що відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09 листопада 2023 року № 3460-IX (далі - Закон № 3460-IX) у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн, тобто залишається на рівні 2020 року. Також зазначено, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, тобто після 18 лютого 2020 року, будь-яких змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не відбулося.

27. Не погоджуючись із рішенням про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

28. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

29. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

30. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

31. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

32. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року не відповідає, а доводи касаційної скарги є законними і обґрунтованими.

33. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

34. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

35. Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

36. Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

37. Статтею 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон № 1082-IX) установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2021 року для працездатних осіб складає 2270,00 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

38. Статтею 7 Закону України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон № 1928-IX) установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2022 року для працездатних осіб складає 2481,00 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

39. Статтею 7 Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710-IX) установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2023 року для працездатних осіб складає 2684,00 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

40. Статтею 7 Закону № 3460-IX установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2024 року для працездатних осіб складає 3028,00 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

41. Таким чином, законами України Про Державний бюджет на 2021-2024 роки для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102 грн.

42. Водночас Суд бере до уваги, що однією з конституційних гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, зокрема їх належного матеріального та соціального забезпечення.

43. Визначені Конституцією України та Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя незалежним, безстороннім і справедливим судом.

44. Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 та від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 послідовно виходив із того, що матеріальне забезпечення суддів є складовою гарантій їхньої незалежності. Зокрема, у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання, КСУ зазначив, що право судді у відставці на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів, а щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою соціального забезпечення суддів (пункт 7 мотивувальної частини). Аналогічно, у рішенні від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 КСУ також виходив з того, що суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу.

45. У Рішенні від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 Конституційний Суд України, посилаючись на свою попередню правову позицію, викладену у Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, зазначив, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи щодо його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами.

46. Зазначені правові позиції Конституційного Суду України свідчать, що матеріальне забезпечення судді є не пільгою чи привілеєм, а елементом конституційної гарантії незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу. Така гарантія спрямована не на задоволення приватного інтересу судді, а на забезпечення суспільного інтересу у здійсненні правосуддя незалежним, безстороннім і неупередженим судом.

47. Такий підхід узгоджується із європейськими інституційними стандартами незалежності судової влади. У рішенні Великої Палати Суду справедливості Європейського Союзу від 25 лютого 2025 року в об`єднаних справах XL та інші проти S№d Rejonowy w Biaіymstoku; SR, RB проти Lietuvos Respublika / XL and Others v S№d Rejonowy w Biaіymstoku; SR, RB v Lietuvos Respublika, C-146/23 і C-374/23, ECLI:EU:C:2025:109, Суд справедливості ЄС, застосовуючи другий абзац статті 19(1) Договору про Європейський Союз ( Treaty on European Union ) у взаємозв`язку зі статтею 2 цього Договору, зазначив, що правила визначення винагороди суддів мають бути встановлені законом, об`єктивними, передбачуваними, стабільними і прозорими, а можливий відступ від таких правил не може бути довільним, має переслідувати легітимну мету загального інтересу, бути необхідним, тимчасовим і пропорційним. Зазначені стандарти підтверджують, що належний, стабільний і передбачуваний рівень матеріального забезпечення суддів є однією з інституційних гарантій незалежності судової влади, оскільки покликаний убезпечити суддів від зовнішнього впливу або тиску, здатного поставити під сумнів їхню незалежність і неупередженість (пункти 49, 54- 58, 65- 76 та 90 зазначеного рішення).

48. Вирішуючи цей спір, Суд ураховує, що відповідно до преамбули та статті 2 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Association Agreement between the European Union and its Member States, of the one part, and Ukraine, of the other part), повага до демократичних принципів, прав людини і основоположних свобод, а також принципу верховенства права належить до основ внутрішньої та зовнішньої політики сторін і становить один із ключових елементів цієї Угоди. З огляду на стратегічний курс України на набуття повноправного членства в Європейському Союзі відповідні положення Хартії основоположних прав Європейського Союзу (Charter of Fundamental Rights of the European Union) та практика Суду справедливості Європейського Союзу можуть братися до уваги як авторитетні орієнтири при тлумаченні національних гарантій верховенства права, правової визначеності, ефективного судового захисту та незалежності судової влади, якщо таке врахування не підміняє застосування Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

49. Статтею 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону №1402-VIII.

50. 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни до Конституції України, внесені Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», якими, зокрема, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції та вперше на конституційному рівні закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

51. Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

52. Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

53. Отже, Закон №1402-VIII визначає не фіксований розмір посадового окладу судді в абсолютній грошовій сумі, а розрахунковий механізм його визначення через прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня відповідного календарного року.

54. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад двадцять років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

55. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

56. Отже, законодавець установив безпосередній правовий зв`язок між розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та суддівською винагородою судді, який працює на відповідній посаді. Зміна розміру складових такої винагороди є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення права судді у відставці на відповідний перерахунок.

57. Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

58. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону № 2017-III).

59. Згідно з приписами статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

60. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).

61. Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

62. Зазначеною нормою Закону № 966-XIV визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

63. Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

64. Водночас Закон №966-XIV не визначає такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Судді також не віднесені цим Законом до окремої соціальної чи демографічної групи населення, для якої прожитковий мінімум має встановлюватися окремо.

65. Однак зміни до Закону №1402-VIII у частині порядку визначення суддівської винагороди не вносилися. Частина перша статті 135 Закону №1402-VIII прямо встановлює, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Пункт 1 частини третьої цієї статті пов`язує базовий розмір посадового окладу судді саме з прожитковим мінімумом для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

66. При цьому передбачені статтями 7 Законів №1082-IX, №1928-IX, №2710-IX та №3460-IX відповідні величини не можуть застосовуватися як такі, що змінюють встановлений статтею 135 Закону №1402-VIII порядок визначення базового розміру посадового окладу судді. Зазначена складова суддівської винагороди не може бути замінена іншою розрахунковою величиною без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

67. Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, щодо меж предмета регулювання закону про Державний бюджет України. КСУ у цих рішеннях наголосив, що закон про Державний бюджет України має спеціальний предмет регулювання, не може змінювати обсяг прав, гарантій чи інше правове регулювання, встановлене спеціальними законами України. Тому статті 7 Законів № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX та №3460-IX не можуть тлумачитися як такі, що змінюють порядок визначення суддівської винагороди, встановлений статтею 135 Закону №1402-VIII відповідно до статті 130 Конституції України.

68. Зазначене також відповідає загальновизнаному підходу до допустимості обмеження прав. Частина перша статті 52 Хартії основоположних прав Європейського Союзу (Charter of Fundamental Rights of the European Union) встановлює, що будь-яке обмеження здійснення прав і свобод, визнаних Хартією, має бути передбачене законом, поважати сутність таких прав і свобод та, з дотриманням принципу пропорційності, може застосовуватися лише тоді, коли воно є необхідним і справді відповідає цілям загального інтересу, визнаним Європейським Союзом, або потребі захисту прав і свобод інших осіб.

69. У спірних правовідносинах таким спеціальним законом є Закон №1402-VIII, який відповідно до статті 130 Конституції України визначає порядок обчислення суддівської винагороди. Тому для визначення базового розміру посадового окладу судді у 2021- 2024 роках має застосовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня відповідного календарного року.

70. За таких обставин застосування органом Пенсійного фонду України розрахункової величини 2102 грн для висновку про відсутність зміни складових суддівської винагороди не ґрунтується на положеннях статей 130 Конституції України, 135 Закону №1402-VIII та не може бути підставою для відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

71. Зазначені висновки узгоджуються з правовим підходом, висловленим судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25.

72. У постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн згідно із Законом № 3460-IX та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформулювала такий правовий висновок:

у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

73. Застосовуючи наведений правовий висновок до спірних правовідносин, Суд зазначає, що у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня календарного року, становив 2270 грн, у 2022 році - 2481 грн, у 2023 році - 2684 грн, а у 2024 році - 3028 грн.

74. Саме ці величини підлягають застосуванню для визначення базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, а отже, і для визначення розміру суддівської винагороди, що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

75. Збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб порівняно з попереднім календарним роком зумовлює зміну базового розміру посадового окладу судді як складової суддівської винагороди. Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII така зміна є підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

76. Отже, у позивачки виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року: з 01 січня 2021 року - 2270 грн, з 01 січня 2022 року - 2481 грн, з 01 січня 2023 року - 2684 грн та з 01 січня 2024 року - 3028 грн.

77. Аналогічний підхід щодо застосування для визначення базового розміру посадового окладу судді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня календарного року, а також щодо наявності у зв`язку з цим підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, викладений Верховним Судом у постановах від 17 червня 2026 року у справі № 280/4259/25, від 30 червня 2026 року у справі № 200/6643/24, від 30 червня 2026 року у справі № 200/8026/24 та від 30 червня 2026 року у справі № 340/4332/24.

78. У постанові від 09 березня 2026 року у справі № 560/12157/24 Верховний Суд застосував зазначений підхід до правовідносин, що охоплювали період починаючи з 01 січня 2021 року, та погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у судді у відставці права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання за 2021, 2022, 2023 та 2024 роки на підставі довідок про суддівську винагороду, складених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірах 2270 грн, 2481 грн, 2684 грн та 3028 грн відповідно.

79. У цій же постанові Верховний Суд надав оцінку дотриманню строку звернення до суду та врахував, що позивач після отримання належних довідок про суддівську винагороду невідкладно звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. З огляду на такі обставини Суд дійшов висновку про відсутність пропуску строку звернення до адміністративного суду.

80. З урахуванням наведеного колегія суддів відхиляє доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про пропуск позивачкою шестимісячного строку звернення до суду в частині вимог про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання за 2021- 2023 роки.

81. Як установлено судами попередніх інстанцій, 14 лютого 2024 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Житомирській області позивачці видано довідки про суддівську винагороду станом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року, після чого вона 21 лютого 2024 року звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. За результатами розгляду цієї заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області 28 лютого 2024 року прийнято рішення про відмову у проведенні такого перерахунку, а у березні 2024 року позивачка звернулася до суду з цим позовом.

82. За таких обставин підстав вважати, що позивачка пропустила строк звернення до суду, немає, оскільки спір щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання виник у зв`язку з прийняттям органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у здійсненні такого перерахунку. За встановлених у цій справі обставин позивачка звернулася до суду в межах шестимісячного строку після прийняття рішення про відмову у перерахунку.

83. Суд також ураховує, що 25 червня 2026 року набрав чинності Закон України від 09 червня 2026 року №4905-IX «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Закону України "Про Вищу раду правосуддя" щодо удосконалення декларацій доброчесності судді та родинних зв`язків судді», яким частину третю статті 135 Закону №1402-VIII доповнено положенням, за змістом якого для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, передбачений Законом України «Про прожитковий мінімум», у розмірі, встановленому законом України про Державний бюджет України на відповідний рік для цієї соціальної і демографічної групи населення.

84. Наведені законодавчі зміни узгоджуються з висновком Суду про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді підлягає застосуванню саме прожитковий мінімум для працездатних осіб як соціальної і демографічної групи населення, встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Водночас ці зміни не є самостійною правовою підставою для вирішення цього спору, оскільки спірні правовідносини виникли до набрання ними чинності.

85. При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати на безпідставність посилань суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові та відповідача у відзиві на касаційну скаргу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24.

86. У справі №240/9028/24 предметом судового розгляду було питання остаточного розрахунку із суддею при звільненні, тоді як у цій справі спір стосується меж повноважень органу Пенсійного фонду України під час перерахунку вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за наявності довідок про суддівську винагороду.

87. Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, поширивши на спірні правовідносини правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, без належного врахування відмінностей у предметі спору та характері правовідносин.

88. Таке неправильне застосування норм матеріального права призвело до помилкового висновку про відсутність у позивачки права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2021- 2024 роки із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, та, як наслідок, до безпідставного скасування законного по суті рішення суду першої інстанції.

89. Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень статей 135, 142 Закону № 1402-VIII у системному зв`язку зі статтею 7 Законів № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX та № 3460-IX є обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

90. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

91. Ураховуючи викладене, Суд доходить висновку, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та помилково скасував рішення суду першої інстанції, який дійшов правильного висновку про протиправність відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2021- 2024 роки із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року.

92. Отже, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року підлягає скасуванню, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року скасувати.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

Н.В. Шевцова